Ухвала суду № 100751596, 12.10.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14298/21

Провадження № 1-кс/369/2739/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2021 м. Київ

Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської областi Ковальчук Л.М.,

за участю: секретаря судового засідання Ільченка В.Є.,

прокурора Черкашин І.В.

підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника Бень І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області Реведчук Лесі Іванівни за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111380000780 від 11.10.2021, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше судимого вироком Дарницького районного суду м. Києва від 13.08.2019 за ч.4 ст. 190 КК України та засудженого до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області Реведчук Л.І., погоджене прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області Пінчуком О.П., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 11.10.2021 близько 13 год. 00 хв. (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_1 , маючи прямий умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи на території автосалону «Тойота», що за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, де під приводом обміну грошових коштів у вигляді іноземної валюти на грошові кошти у національній валюті, шляхом обману, отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у вигляді іноземної валюти 87200 (вісімдесят сім тисяч двісті) доларів США та в обмін, замість 2297850 гривень 80 копійок, надав останньому фальшиві купюри номіналом по 100, 200 та 1000 гривень на вказану суму. Після цього, останній поїхав у невідомому напрямку, завдавши матеріального збитку потерпілому ОСОБА_2 в сумі 87000 (вісімдесят сім тисяч двісті) доларів США, що становить згідно курсу НБУ станом на 11.10.2021 – 2 297 850 гривень 80 копійок та складає 2024.5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

12.10.2021 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Слідчий зазначає, що вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 , протоколом проведення впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_2 , протоколом проведення невідкладного обшуку від 12.10.2021 за місцем перебування ОСОБА_1 , речовими доказами, які були вилучені 12.10.2021 за місцем перебування підозрюваного, іншими доказами в їх сукупності.

В даному випадку ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 12 років з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, з підстав, викладених в останньому.

Захисник проти задоволення клопотання заперечував та просив слідчого суддю обрати до підозрюваного захід забезпечення кримінального провадження не пов`язаний із позбавленням волі.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію своїх захисників.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

В провадженні СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області Реведчук Л.І. перебуває кримінальне провадження № 12021111380000780 за ч. 4 ст. 190 КК України, в межах якого ОСОБА_1 повідомлено підозру про вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту протоколу допиту потерпілого, протоколу проведення впізнання за фотознімками, протоколу обшуку та інших матеріалів кримінального провадження, доданих до клопотання, вбачається причетність ОСОБА_1 до скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Санкція ч. 4 ст. 190 КК України передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, виходячи із кваліфікацій кримінального правопорушення – ч. 4 ст. 190 КК України – а також беручи до уваги, що ОСОБА_1 раніше судимий, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.

Разом з тим, на підставі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:

- чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;

- чи наявні ризики кримінального провадження;

- індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України;

- чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Разом з тим, коли йдеться про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід також зважати на те, чи наявні у справі специфічні ознаки того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (наприклад, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009) (Labita v. Italy), N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV)

Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ, обґрунтованість підозри – це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досліджені матеріали у взаємному зв`язку з обставинами кримінального правопорушення, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання, досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. Підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують підозрюваного із вчиненими кримінальними правопорушеннями.

Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак, вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. Досудове розслідування як процедура, пов`язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичною, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи, адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.

Також достатньо обґрунтованим є ризик знищення, приховування або спотворення підозрюваним речових доказів, які мають істотне значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. При чому збирання доказів здійснюється протягом всього досудового розслідування, в тому числі, в залежності від попередньо отриманої доказової інформації, методики і тактики досудового розслідування.

Враховуючи, що наразі не проведено всі необхідні дії, направлені на збір доказової інформації, ризик того, що підозрюваний може вчиняти спроби знищення, приховування або спотворення речових доказів суттєвий.

Також досить вірогідним є заявлений ризик можливого впливу на потерпілого. Ризик незаконного впливу об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Слідчий суддя зазначає, що ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчим та прокурором не доведений, з огляду на презумпцію невинуватості.

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження і належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків кримінального провадження, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності додаткові відомості щодо кримінального правопорушення та особи підозрюваного.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу враховує такі обставини:

- надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України;

- інкримінований злочин КК України відноситься до особливо тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна;

- станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 виповнилось 42 роки, має зареєстроване місце проживання;

- підозрюваний раніше судимий за вчинення злочину проти власності; в межах іншого кримінального провадження - № 12021100050001960 від 07.09.2021 – ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Щодо застосування найбільш суворого запобіжного заходу, то слідчий суддя зазначає наступне.

Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв`язку формують у слідчого судді переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.

Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м`якого (особисте зобов`язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).

В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки (з урахуванням відсутності потенційних поручителів), адже ці заходи пов`язані з потенційним доступом ОСОБА_1 до потерпілого щодо якого можливий ризик впливу, без належних стримуючих заходів. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, хоча і пов`язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак, зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав.

З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Слідчий суддя зазначає, що у даному випадку є можливим визначення застави, з одночасним покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі, що буде релевантним встановленим ризикам кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. 176-178, 183, 194, 196, 205, 206 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів до 10.12.2021 (включно).

Одночасно визначити ОСОБА_1 розмір застави у межах 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 356 850 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок отримувача UA768201720355259001000018661, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268119, банк отримувача ДКСУ, м. Київ , код банку отримувача (МФО) 820172, отримувач ТУ ДСА України в Київській області.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися з постійного місця проживання, яке він зазначить слідчому, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання (перебування), роботи;

- утриматись від спілкування з свідками, потерпілою, підозрюваним у вищевказаному кримінальному провадженні.

Попередити підозрюваного про наслідки невиконання таких обов`язків, якщо вони будуть на нього покладені.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя Л.М. Ковальчук