Вирок № 100751037, 02.11.2021, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/2729/20

В И Р О К

Іменем України

02 листопада 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Буткевича М.І.,

з участю секретаря Бабіченко Л.В.,

прокурора Березовського С.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Литвиненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України (далі – КК),

в с т а н о в и в:

27 серпня 2020 року близько 9 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , з метою заготовки дров вирішив вчинити незаконну порубку дерев у лісі поблизу с. Михайлівка Житомирського району та області.

Реалізуючи свій умисел на незаконну порубку дерев, переслідуючи корисливий мотив, того ж дня без розриву у часі ОСОБА_1 взяв з дома власну бензопилу марки "KRAISSMANN KS65" та завантаживши її до власного гужового возу із запряженою кобилою, яким направився до лісового масиву в напрямку с. Михайлівка Житомирського району.

Того ж дня близько 10 год. 30 хв., прибувши до лісового масиву поблизу с. Михайлівка Житомирського району, а саме кварталу 36 виділу 3 Житомирського лісництва ДП «Пулинський лісгосп АПК», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій через відсутність спеціального дозволу (лісорубного квитка, лісового квитка, ордеру), в порушення ст. 69 Лісового кодексу України, ст. 12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" за допомогою бензопили шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання здійснив незаконну порубку 9-ти дерев породи «вільха», чим спричинив шкоду лісу на загальну суму 52829 грн. 46 коп., що в 20 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є істотною шкодою.

З метою перевірки вказаних обставин судом досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з яких оцінено з точки зору належності, допустимості й достовірності.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому діянні не визнав та показав, що того дня він, проходячи через самонасадження, побачив на землі біля пнів зрізані дерева, які можливо були зрізані односельчанами, у зв`язку з чим вирішив їх присвоїти. Задля цього він вдома взяв бензопилу, на возу, запряженому конем, які належать його батькам, повернувся до вказаного місця, де за допомогою цієї бензопили розпилив лежачі на землі стовбури дерев приблизно на однометрові колоди, які сам погрузив на віз і коли таким чином повертався додому, був виявлений лісником ОСОБА_2 , який був на автомобілі. Останній викликав поліцію, забрав у обвинуваченого бензопилу, яку поклав до свого автомобіля. Після цього обвинувачений в супроводі лісника на возі повернулися до місця, де обвинувачений до цього нарізав колоди дерев, після чого лісник вийняв зі свого автомобіля бензопилу та поклав на землю. Після цього на місце події прибули працівники поліції, озброєні автоматами, через що обвинувачений змушений був залишатись на місці, хоча до нього ані зброї, ані спецзасобів не застосовувалося. Після прибуття слідчого було оглянуто ділянку, в ході чого обвинувачений через необізнаність із своїми правами, зокрема, правом на мовчання, на прохання слідчого сказав, що нібито він, обвинувачений, зрізав ці дерева, вставав біля пнів та вказував на них, що було зафіксовано на фото. Після огляду віз із колодами було доставлено до мисливського господарства, а обвинуваченому було повернуто коня. З метою повернення возу обвинувачений відшкодував 2000 грн. заподіяної шкоди.

Свідок ОСОБА_3 (майстер лісу ДП «Пулинський лісгосп АПК») показав, що того дня близько 11 години він на виконання службових обов`язків здійснював об`їзд 36 кварталу ІІІ виділу лісу та почув звук бензопили. Під`їхавши ближче побачив двох хлопців, серед яких був обвинувачений, іншого свідок не знає, які завантажували на підводу колоди дерев, поруч із ними лежала бензопила. Переверзев просив нікому не повідомляти про порубку, проте свідок одразу повідомив про це лісничого ОСОБА_4 . Переверзев при цьому повідомив, що це він зрізав дерева, інший хлопець у цьому участі не брав. Після цього на місце прибув лісничий ОСОБА_4 із представниками поліції, було проведено огляд місця події, в ході якого встановлено, що було зрізано 9 дерев породи «вільха», при цьому сам ОСОБА_5 вказав на пні, де він зрізав дерева, по цих пнях та тирсі було видно, що сліди спила свіжі. Також свідок додав, що на той час на цій ділянці лісу лісгоспом ніяких порубок не проводилось.

Свідок ОСОБА_4 (лісничий ДП «Пулинський лісгосп АПК») показав, що 27.08.2020 близько 11 години йому зателефонував майстер лісу ОСОБА_3 та повідомив про виявлення факту порубки лісу. Свідок викликав поліцію, взяв карту та прибув на місце події, де знаходився ОСОБА_3 , обвинувачений та інший хлопець, який заявив про непричетність до порубки дерев. Також на місці стояв гужовий транспорт із колодами дерева породи «Вільха» довжиною приблизно 1 м, поруч на землі лежала бензопила. Обвинувачений повідомив, що він один зрізав дерева. Працівниками поліції за участю представника екологічної інспекції було проведено огляд місця події, в ході якого було виявлено 37 пнів зрізаних дерев, з яких близько 25 було свіжозрізаних. Обвинувачений вказав на 5-6 пнів, де він зрізав дерева. При фіксації результатів огляду місця події було застосовано карту лісів Житомирського лісництва ДП «Пулинський лісгосп АПК», а також дані GPS-трекера у мобільному додатку, і таким чином було визначено, що місцем огляду є лісова ділянка в межах 36 кварталу ІІІ виділу лісу, що знаходиться у користуванні ДП «Пулинський лісгосп АПК».

Згідно із рапортом помічника чергового СРПП № 3 Житомирського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_6 27.08.2020 об 11:36 надійшло повідомлення від ОСОБА_4 про затримання лісником двох осіб, які незаконно здійснювали рубку лісу (а.с. 94-95). З рапорту поліцейського Романа Вербівського від 27.08.2020 вбачається, що в той день він разом із поліцейським ОСОБА_7 , отримавши повідомлення про незаконну вирубку лісу, прибули на місце в ліс біля села Михайлівка, де виявили двох осіб – ОСОБА_1 та ОСОБА_8 поруч зі зрубленими лісоматеріалами породи "вільха" на гужовій повозці (а.с. 96). З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення вбачається, що 27.08.2020 о 12:30 ОСОБА_4 заявив про вирубку невстановленою особою 37 дерев породи "вільха", підозрює у цьому ОСОБА_9 (а.с. 97-98).

27.08.2020 о 12:50 оглянуто місце події – лісову ділянку між селами Улянівка, Дениші та Михайлівка (відстань до останнього 2 км) Житомирського району, 36 квартал, виділ 3, яка належить ДП «Пулинський лісгосп АПК». Під час огляду цієї ділянки біля лісової дороги з с. Михайлівка до с. Улянівка виявлено 37 пнів різних розмірів (від 17х15 до 40х40 см), 9 з яких є свіжозрізаними. Також між пнями на дорозі виявлено гужовий віз з кобилою, біля якого виявлено бензопилу KRAISSMANN. На возі виявлено колоди дерев породи «вільха» довжиною від 0,9 до 1 м в кількості 39 шт. (а.с. 107-115). При цьому суд не погоджується із доводами сторони захисту про недопустимість всіх відомостей протоколу огляду місця події через порушення права ОСОБА_1 на захист, виходячи із наступного. Так, сторона захисту вважає, що ОСОБА_1 при проведенні названої слідчої дії було фактично затримано. Проте, відповідно до ст. 209 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатись поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні. Однак, під час допиту обвинувачений не показував, що хтось до нього застосовував силу або наказував залишатись на місці, він лише зазначив, що залишався на місці огляду в силу того, що розгубився та перелякався озброєних поліцейських. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 237 КПК слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. При цьому виконання такої вимоги не є затриманням в розумінні ст. 209 КПК. Щодо недопустимості відомостей протоколу огляду місця події через вилучення під час нього возу, колод та бензопили, то суд звертає увагу сторони захисту на те, що відповідно до ч. 5 ст. 237 КПК при проведенні огляду дозволяється вилучення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження. Оскільки підвода, колоди дерева та бензопила стосувались даного кримінального провадження, вони були правомірно вилучені слідчим. При цьому наведена захисником практика Верховного Суду щодо визнання доказів недопустимими в даній справі застосована бути не може, оскільки стосується проведення під виглядом огляду місця події фактичного обшуку особи (вилучення наркотичних засобів з її кишень), однак при вилученні з місця події названих речей обшук ОСОБА_1 не проводився. Разом з цим, суд на підставі ч. 4 ст. 95 КПК визнає недопустимими доказами відомості додатку до протоколу огляду місця події – фототаблиці з фото № 3, на якому зафіксовано фактичне показання ОСОБА_1 слідчому про те, що саме він зрізав дерево вільхи. Доводи сторони захисту щодо недопустимості речових доказів, вилучених в ході огляду місця події, суд не розглядає в силу ч. 5 ст. 364 КПК, оскільки названі предмети не досліджувались в судовому засіданні.

Досліджені в судовому засіданні копії державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (а.с. 87), проекту організації та розвитку лісового господарства та плану лісонасаджень Житомирського лісництва «Червоноармійський лісгосп АПК» підтверджують право останнього на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться 36 квартал 3 виділу лісу (а.с. 79-80, 88-90). При цьому суд не погоджується із доводами сторони захисту про недопустимість названих доказів через невідповідність реквізитів цих документів встановленим ДСТУ вимогам, оскільки названі копії засвідчені належним чином. Щодо дослідження в суді саме копій названих документів, то суд зауважує, що протягом з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами сторона захисту не наполягала на дослідженні судом саме оригіналів названих документів, клопотання про недопустимість цих документів не містить аргументів щодо сумнівів у істинності змісту досліджених копій.

Згідно із розрахунком шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки 9 дерев породи «вільха» в кварталі 36 виділу 3 Житомирського лісництва ДП «Житомирській лісгосп АПК», розрахованого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс на обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», розмір шкоди становить 52829 грн. 46 коп. (а.с. 129). Суд не погоджується із доводами клопотання сторони захисту про недопустимість вказаного розрахунку через те, що на думку сторони захисту в силу ст. 242 КПК розмір шкоди має встановлюватись експертним шляхом. Як роз`яснила Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 25.11.2019 у справі № 420/1667/18 проведення експертизи для встановлення розміри майнової шкоди, завданої злочином, не є обов`язковим, якщо встановлення такого розміру не потребує спеціальних знань. Як видно із вказаних розрахунків, розмір шкоди розрахований відповідно до фіксованих розмірів такс, встановлених у Додатку 1 до названої постанови Кабінету Міністрів України, які проіндексовані відповідно до Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, затвердженою цією ж постановою, що не потребувало спеціальних знань у галузі екології або математики. Крім того, у даному провадженні було проведено судову інженерно-екологічну експертизу, згідно із висновком якої від 19.05.2021 № 2551/20-25 шкода, заподіяна незаконною порубкою 9 дерев породи «вільха» на території кварталу № 36 виділу 3 Житомирського лісництва ДП «Пулинський лісгосп АПК», має ознаки істотної. При цьому суд також не погоджується із доводами сторони захисту про недопустимість названого висновку експерта через те, що його отримано стороною обвинувачення після закінчення досудового розслідування у справі. Так, із досліджених в судовому засіданні постанови про призначення судової екологічної експертизи та супровідного листа вбачається, що її було призначено 4.09.2020, направлено до експертної установи 8.09.2020, постанова надійшла до експертної установи 14.09.2020, що видно із вступної частини висновку експерта. Таким чином, стороною обвинувачення призначено експертизу під час досудового розслідування, оскільки обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 було направлено до суду 12.10.2020. При цьому суд враховує, що обвинувальний акт було направлено до суду до отримання висновку експертизи на виконання ч. 1 ст. 474 КПК, тобто фактично одразу після укладення угоди з ОСОБА_1 про визнання винуватості (30.09.2020). До того ж зі змісту ч. 11 ст. 290 КПК вбачається, що сторони зобов`язані відкривати одне одній додаткові матеріали, отримані в тому числі й під час судового розгляду, що є умовою допуску відомостей таких доказів судом. Таким чином, суд не вбачає порушень процесуального законодавства з боку сторони обвинувачення при призначенні та отриманні названого висновку експерта.

Свідок ОСОБА_10 (секретар Тетерівської сільради) показала, що від працівників поліції їй відомо про виявлення факту незаконної порубки лісу на земельній ділянці, яка належить до земель Тетерівської сільради, та про відшкодування винним завданої шкоди, проте сума відшкодування їй не відома.

Разом з цим суд відкидає як недостовірні відомості витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.08.2020 (а.с. 93), оскільки внесення відомостей до названого реєстру не посвідчує цих відомостей, вони підлягають доказуванню за допомогою процесуальних джерел доказів, визначених у ч. 2 ст. 84 КПК. Крім того, суд відкидає як неналежні докази відомості розрахунку шкоди, завданої незаконною порубкою 28 дерев (а.с. 128), оскільки заподіяння такої шкоди виходить за межі обвинувачення, висунутого ОСОБА_1 .

Оцінюючи вищенаведені визнані судом допустимими та належними докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд виходить із наступного. Обвинувачений в судовому засіданні заперечив саму порубку дерев, зазначивши, що він лише розрізав вже зрізані невідомою особою (особами) дерева на колоди, погрузив їх на віз, і поїхав додому, проте на півдорозі був виявлений лісником, за наказом якого повернувся на місце порізу дерев. Однак такі показання обвинуваченого суперечать показанням свідка ОСОБА_3 , який показав, що бачив як обвинувачений разом з іншим хлопцем грузили дерева на віз на місці, і він, ОСОБА_3 , під`їхав до них на місце порізки дерев, а не зупинив підводу ОСОБА_1 в іншому місці. Показання свідка ОСОБА_3 в частині виявлення ним саме двох осіб, які могли бути причетними до порубки дерев, підтверджуються вищенаведеними відомостями рапортів поліцейських, в тому числі й того, що прибув на місце події за викликом. Таким чином суд критично ставиться до показань обвинуваченого про те, що він один завантажував спиляні колоди дерев на свій віз, і що інших осіб при цьому не було. Щодо доведеності факту зрізання ростучих дерев породи «вільха» саме ОСОБА_1 , то не зважаючи на визнання недопустимим доказом відомостей протоколу огляду місця події із зізнанням ОСОБА_1 , суд визнає допустимим доказом показання свідка ОСОБА_3 , якому ОСОБА_1 до прибуття працівників поліції пояснював, що саме він один зрізав дерева бензопилою. При цьому суд враховує, що такі показання свідка ОСОБА_3 зі слів обвинуваченого узгоджуються із іншими доказами, а саме відомостями протоколу огляду місця події, показаннями свідка ОСОБА_4 про виявлення на місці події свіжозрізаних пнів, свіжої тирси, бензопили, що в сукупності свідчить про доведеність факту зрізання 9 дерев породи «вільха» саме ОСОБА_1 за вищеописаних обставин. Сторона захисту вважала, що стороною обвинувачення не доведено, що дерева породи «вільха» були зрізані саме на території лісу, оскільки були самонасадженнями. Проте відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України лісом є тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. До лісів не належать зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. Таким чином, для віднесення зелених насаджень до лісу не має значення, чи є вони штучними або самонасадженнями. З протоколу огляду місця події та додатків до нього видно, що місцем події є саме лісова ділянка, а не окремі дерева, їх група чи чагарник на сільськогосподарських угіддях, ця ділянка розташована не у населеному пункті тощо. А враховуючи, що у ОСОБА_1 під час вказаної порубки не було відповідного документа на заготівлю деревини, як це передбачено ст.ст. 67 і 69 Лісового кодексу України, здійснена ним порубка 9 дерев породи «вільха» у лісі є незаконною.

Диспозиція ч. 1 ст. 246 КК передбачає кримінальну відповідальність за незаконну порубку дерев у лісах, що заподіяла істотну шкоду. Сторона захисту вважала недоведеним, що шкода, заподіяна інкримінованим обвинуваченому діянням є істотною. Проте, у примітці до ст. 246 КК визначено, що у цій статті істотною вважається така шкода, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Таким чином, наявність критерію перевищення у двадцять і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян є достатнім для того, щоб завдана шкода вважалась істотною. Оскільки завдана незаконною порубкою дерев у лісі ОСОБА_1 шкода у більш ніж 50 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який відповідно до ч. 5 підрозділу 1 розділу ХХ, п. 169.1.2 ст. 169 Податкового кодексу України, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на момент вчинення ОСОБА_1 вищезазначеного діяння становив 1051 грн., така шкода є істотною.

Таким чином суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного діяння доведена, і кваліфікує його за ч. 1 ст. 246 КК як незаконна порубка дерев у лісі, що заподіяло істотну шкоду.

При призначенні покарання відповідно до ст. 65 КК суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК, є умисним нетяжким злочином проти довкілля.

Обвинувачений ОСОБА_1 не судимий, неодружений, за місцем проживання характеризується нейтрально як особа, на яку відсутні компрометуючі матеріали. Суд не бере до уваги показання обвинуваченого про те, що на його утриманні нібито знаходиться малолітня дочка, та про те, що він нібито офіційно працевлаштований, оскільки в силу ч. 2 ст. 92 КПК обов`язок доказування обставин, які характеризують особу обвинуваченого, покладається на сторону, проте сторона захисту не подала достовірних доказів (копії свідоцтва про народження, судового рішення про встановлення факту батьківства, копії трудової книжки або наказу про прийняття на роботу тощо) наявності зазначених обставин.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину. Зазначена в обвинувальному акті як пом`якшуюча покарання обставина – щире каяття, під час судового розгляду підтвердження не знайшла, оскільки обвинувачений не лише не розкаявся, а взагалі не визнав свою винуватість. Обставин, що обтяжують йому покарання, не встановлено.

Враховуючи наведене, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , позицію державного обвинувача та представника потерпілого, яка не наполягала на суворості покарання, суд дійшов висновку, що покаранням, достатнім як для виправлення обвинуваченого, так і для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, буде штраф у розмірі, передбаченому санкцією статті.

Цивільний позов у провадженні не пред`явлено.

Судові витрати на проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешт, накладений на речові докази по справі, на підставі ст. 174 КПК, підлягає скасуванню, а речові докази підлягають поверненню (залишенню) власникам, окрім тих, що підлягають знищенню.

Підстав для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу не вбачається.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить двадцять п`ять тисяч п`ятсот гривень.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 10.09.2020 на 37 зрізів пнів дерев породи вільха, 7 зрізів з комлевих колод дерев породи вільха, бензопилу марки "KRAISSMANN KS65" серійний № 07181525 з шиною "DOLMAR PRO", гужовий віз та 37 колод дерев породи вільха – скасувати, а 37 зрізів пнів дерев породи вільха та 7 зрізів з комлевих колод дерев породи вільха, – знищити, 37 колод породи вільха, – передати власнику ДП «Пулинський лісгосп АПК», бензопилу марки "KRAISSMANN KS65", серійний № 07181525 з шиною "DOLMAR PRO" та гужовий віз, – залишити в розпорядженні ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати в розмірі 13728 (тринадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 80 коп. на проведення судової інженерно-екологічної експертизи.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а також направити потерпілим Тетерівській сільській раді та ДП «Пулинський лісгосп АПК» не пізніше наступного дня після ухвалення. Захисник має право отримати копію вироку в суді.

Суддя М.І. Буткевич