Ухвала суду № 100744451, 29.10.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2967/21

УХВАЛА

29 жовтня 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої – судді Саєнко О.Б., при секретарі – Кобенді Ю.О.,

за участю: прокурора – Матвієнка М.Л.,

захисників – Матюхи В.В., Фаюри О.О.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області клопотання прокурора про продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 01.09.2021 до ЄРДР за №12021020050000459 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З 23.10.2021 у провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться на розгляді дане кримінальне провадження.

29.10.2021 у даному підготовчому судовому засіданні прокурор Матвієнко М.Л. подав суду письмові клопотання про продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених, оскільки такий строк стікає та ті ризики які стали підставою його застосування не відпали, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , - обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину; не працюють; можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_4 та свідків; відсутність соціально-стримуючих факторів та те що перебуваючи на волі можуть продовжити свою злочинну діяльність з метою незаконного збагачення та вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Крім цього, прокурор просив суд визначити обвинуваченим розмір застави , з покладенням обов`язків передбачених положеннями КПК України, а саме : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, а ОСОБА_3 в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, оскільки слідчій суддя на досудовому розслідування визначила йому саме такий розмір.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечив щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, просив суд змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Захисник Матюха В.В. заперечив з приводу клопотання прокурора, оскільки вважає його не обґрунтованими, так як ризики приведені прокурором не доведені належними та допустимими доказами перед судом. Суду зазначив, що , обвинувачений ОСОБА_2 має соціально стримуючи фактори , має постійне місце проживання, на досудовому розслідуванні вже допитаний був потерпілий, який претензій до обвинувачених не має, а також допитані і свідки, тому обвинувачений об`єктивно не зможе на них впливати, оскільки це вже недоцільно. Підтримав усне клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 .

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив щодо клопотання прокурора , просив задовольнити клопотання його захисника та змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Захисник Фаюра О.О. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає його не обґрунтованими, так як ризики приведені прокурором не доведені належними та допустимими доказами ; просив суд змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт , оскільки останній має соціальні зв`язки, проживає разом із матір`ю. Зазначив, що обвинувачений не може ніяким чином впливати на слідство, тому що воно завершене, потерпілий та інші учасники допитані, при чому потерпілий не має претензій до обвинувачених. Також зазначив, що якщо суд прийде до висновку щодо задоволення клопотання прокурора , просив суд встановити розмір застави в 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, оскільки це буде справедливим.

Обвинувачений ОСОБА_1 також заперечив щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити його на цілодобовий домашній арешт з підстав вказаних іншими захисниками.

Прокурор Матвієнко М.Л. заперечував щодо задоволення усних клопотань обвинувачених та захисника , з підстав зазначених ним у його письмових клопотаннях.

Вислухавши клопотання прокурора, обвинувачених та захисника, з`ясувавши міркування присутніх учасників судового процесу щодо них, суд, вважає клопотання прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а клопотання захисника Фаюри О.О. та обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - необґрунтованими та такими, що підлягають відмові у задоволені, виходячи з такого.

Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно до п. п.2,4 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення. Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»). З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Судом установлено, що запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.

Вирішуючи письмові клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).

Згідно роз`ясненнями, викладеними у постанові № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Оглянувши обвинувальний акт, вислухавши міркування присутніх учасників кримінального провадження, суд вважає наразі існують та не відпали ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Наразі дане кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, ще не заслухані пояснення потерпілого, свідків, обвинувачених, не досліджені письмові та речові докази, тому суд вважає існують ризики того, що обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілого, який є їхнім другом та незаконно впливати на свідків.

Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачені будучи раніше судимими, на шлях виправлення не стали та вчинили новий умисний корисливий злочин, тому суд вважає, що існує ризик того, що будучи на волі обвинувачені можуть вчинити інший злочин.

Також , суд бере до уваги, що обвинуваченим інкримінується вчинення злочину, який відноситься згідно КК України до класифікації тяжких злочинів та категорії кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту, тому суд вважає що існує ризик того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду.

Відтак, суд приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід відносно обвинувачених не виправдає себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Суд вважає, що наразі існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачені на час затримання офіційно не працювали, а тому не мають соціально-струмуючих факторів; також обвинувачуються у вчинені тяжкого умисного корисливого злочину; протягом свого життя притягувалися до кримінальної відповідальності, на даний час судовий розгляд даного провадження не розпочатий, в суді не заслухані покази потерпілого, свідків , отже суд вважає, що на разі існують ризики незаконного впливу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на свідків, потерпілого з метою зміни їх показів у суді; вчиненням ними іншого кримінального правопорушення, а також переховування ними від суду, а тому у задоволенні клопотань захисників та обвинувачених слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки жодних належних та допустимих доказів у спростування наведених прокурор ризиків стороною захисту суду не подано.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити їм запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з одночасним визначенням їм запобіжного заходу у вигляді застави.

Отже, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинувачених, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів , а саме - по 27.12.2021, включно, з одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обов`язків, визначених ст.194 КПК України та встановленням розміру застави останнім – 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що становить 47 580 гривень.

Керуючись ст. 331 КПК України, Суд, –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Матвієнка М.Л. - задовольнити.

Продовжити застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме – по 27.12.2021 включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обов`язків, визначених КПК України.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та обвинуваченому ОСОБА_2 заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що становить 47 580 (сорок сім тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень та надати можливість внесення даної застави за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ)26286152; Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО)820172; рахунок отримувача UA688201720355219002000000401.

Роз`яснити , що обвинувачені або їх заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави надати суду протягом двох днів підтверджуючі документи.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 покласти обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, зокрема:

1) повідомляти суд про своє місце проживання та зміну свого місця проживання та/або місця роботи,навчання ;

2) утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в України;

4) не відлучатися із зареєстрованого місця проживання - без дозволу суду.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 27.12.2021 включно.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України у Вінницької області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ВІННИЦЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№ 1)».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ВІННИЦЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№ 1)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити про це усно і письмово Вінницький районний суд Вінницької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави відносно кожного із обвинувачених, обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вважатимуться такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У задоволені усних клопотань обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та захисника Фаюри О.О.,- про зміну запобіжного заходу обвинуваченим на цілодобовий домашній арешт- відмовити.

Копію ухвали направити уповноваженій особі Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», - для виконання; іншим учасникам кримінального провадження, вручити в залі судового засідання, - для відома. Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими - з дня отримання копії ухвали.

Оголосити перерву в даному підготовчому судовому засіданні на 20.12.2021 об 11.20 год., у зв`язку з неявкою потерпілого ОСОБА_4 та захисників Зайця Б.В., Руденка О.С.

Повна ухвала суду проголошена о 09.00 годин 02.11.2021.

Суддя Олена САЄНКО