Рішення № 100742682, 28.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року м. Київ № 640/17925/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нанотехнологія» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нанотехнологія» (далі - позивач) з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про визначення коду товару №КТ-UA100000-0069-2020 від 10.04.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100080/2020/00067.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність у контролюючого органу правових підстав для зніми коду товару «тепловипромінювач різного призначення з функцією освітлення Т 230-100 А50 Е27, напругою 230 Вольт, потужність 100 Ват, цоколь Е27, тип колби А50, ТУ 3468-001- 3746830-2012, код ТН ВЭД 8539490000», оскільки код УКТ ЗЕД на спірний товар визначено позивачем у відповідності до підтверджуючих документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2020 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що правомірність винесення оскаржуваних рішень та відповідність їх вимогам чинного законодавства.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач заперечує проти доводів останнього, викладених у його відзиві.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2019 між TOB «Науково-виробниче підприємство «Нанотехнологія» (покупець) та TOB «ЕлектроЛайтінг» (Російська Федерація) (продавець) укладено Договір міжнародної купівлі-продажу світлотехнічної продукції №02-069/ЭЛ, відповідно до умов якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця світлотехнічну продукцію, найменування та кількість якої вказуються в Специфікаціях до Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до Специфікації №1 від 06.03.2020 до Договору міжнародної купівлі-продажу світлотехнічної продукції №02-069/ЭЛ від 21.11.2019, сторони погодили наступне найменування продукції:

- тепловипромінювач різного призначення з функцією освітлення Т 230-100 А50 Е27, напругою 230 Вольт, потужність 100 Ват, цоколь Е27, тип колби А50, ТУ 3468-001- 3746830-2012, код ТН ВЭД 8539490000. Загальна кількість:114 400 шт., всього 1 144 ящиків на загальну суму 697 840,00 російських рублів;

- лампа розжарювання вольфрамова для побутового та аналогічного освітлення загального призначення А50 230-75 Е27. напругою 230 Вольт, потужність 75 Ват, цоколь Е27, тип колби А50. ГОСТ Р 52706-2007, код ТН ВЭД 8539229000, в кількості 80 600 штук, ящиків 806 на загальну суму 491 660,00 російських рублів;

- лампа розжарювання вольфрамова для побутового та аналогічного освітлення загального призначення А50 230-60 Е27. напругою 230 Вольт, потужність 60 Ват, цоколь Е27, тип колби А50, ГОСТ Р 52706-2007, код ТН ВЭД 8539229000, в кількості 52 000 штук, 520 ящиків на загальну суму 317 200,00 російських рублів;

- лампа розжарювання вольфрамова для побутового та аналогічного освітлення загального призначення А50 230-40 Е27, напругою 230 Вольт, потужність 40 Ват, цоколь Е27, тип колби А50, ГОСТ Р 52706-2007, код ТН ВЭД 8539229000, в кількості 13 000 штук, ящиків 130 на загальну суму 79 300.00 російських рублів;

- витрати на митне оформлення - 5 000 російських рублів;

- витрати на оформлення Сертифікату СТ-1 - 11 500,00 російських рублів;

Загальна вартість продукції по Специфікації № 1 від 06.03.2020 складає 1602500,00 російських рублів.

TOB «Науково-виробниче підприємство «Нанотехнологія» з метою проведення митного оформлення вищезазначеного товару 23.03.2020 подало до відповідача митну декларацію МД типу ІМ 40 ДЕ № UA100080/2020/512923.

Разом із митною декларацією в якості додатків позивачем додано наступні документи:

договір міжнародної купівлі-продажу світлотехнічної продукції №02-069/ЭЛ від 21.11.2019;

специфікація № 1 від 06.03.2020;

рахунок - проформа (проформа інвойс) №с-0903 від 06.03.2020;

рахунок - фактура (інвойс) №257 від 18.03.2020;

автотранспортна накладна №1104696 від 18.03.2020;

банківський платіжний документ, що стосується товару №15 від 11.03.2020;

банківський платіжний документ (свіфт), що стосується товару від 11.03.2020;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару №31 від 17.03.2020;

сертифікат про походження товару №0021003509 (9861236) від 19.03.2020;

інші некласифіковані документи №17/03-L від 17.03.2020;

копія митної декларації країни відправлення №10115070/180320/0017381 від 18.03.2020.

За наслідками розгляду поданих документів, митним органом прийнято рішення про визначення коду товару від 10.04.2020 №КТ-UA100000-0069-2020, яким змінено визначений позивачем УКТ ЗЕД 8539490000 на товар «тепловипромінювач різного призначення з функцією освітлення» на УКТ ЗЕД на 8539229010.

Крім того, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100080/2020/00067.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України вбачається, що Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з частинами 1-3 статті 38 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1-5, 7 статті 69 Митного кодексу України визначено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 67 Митного кодексу України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1085/21397).

Пунктом 4 Розділу 3 Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України встановлено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 МК України; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, які встановлені додатком до Закону України «Про митний тариф України».

Відповідно до пункту 1 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється, виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп.

Згідно із пунктом 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Як вбачається з матеріалів справи, під час декларування позивачем віднесено імпортований товар «тепловипромінювач різного призначення з функцією освітлення Т 230-100 А50 Е27, напругою 230 Вольт, потужність 100 Ват, цоколь Е27, тип колби А50, ТУ 3468-001- 3746830-2012», до товарної підкатегорії 8539490000 згідно з УКТЗЕД:

8539: електричні лампи розжарення або газорозрядні, включаючи лампи герметичні спрямованого світла, ультрафіолетові або інфрачервоні лампи; дугові лампи:

8539 10 00 - лампи герметичні спрямованого світла:

8539 10 00 10 - для цивільної авіації

8539 10 00 90 - інші

- інші лампи розжарення, за винятком ультрафіолетових або інфрачервоних:

8539 21- галогенні з вольфрамовою ниткою:

8539 21 30 -для мотоциклів або інших моторних транспортних засобів:

8539 21 30 10 - для промислового складання моторних транспортних засобів

30 90 - інші

- інші, напругою:

8539 21 92 00 - понад 100 В

8539 21 98 00 - не більш як 100 В

8539 22 - інші, потужністю не більш як 200 Вт і напругою понад 100 В:

8539 22 10 00 - лампи рефлекторні

8539 22 90 - інші:

8539 22 90 10 - лампи розжарення електричні загального призначення потужністю не більш як 200 Вт та напругою понад 100 В

8539 49 00 00 - інші

8539 90 - частини:

8539 90 10 00 - цоколі для ламп

8539 90 90 00 - інші.

Так, згідно технічним умовам на Тепловипромінювач різного призначення ТУ 3468-001-37462830-2012 від 2012 року, «теплоизлучатели предназначены для использования в облучаемых инфракорасных установках, с целью обогрева пространства, для сушки различных изделии и материалов при помощи лучистой энергии преимущественно в инфракрасной области спектра. Теплоизлучатели не предназначены для освещения пространства в быту. Теплоизлучатели используют в сетях переменного тока с номинальным напряженим 127 или 220 В, частота 50 Гц.»

На підтвердження того, що тепловипромінювачі різного призначення використовуються в опромінювальних інфракрасних установках, позивачем надано протокол сертифікаційних випробовувань №1162S від 23.05.2017 щодо продукції, в пункті 3, якого зазначено, що «теловипромінювачі різного призначення Т 230-150 А 60 Е27 призначені для використання в опромінюваних інфрачервоних установках»; експертний висновок Київської торгово-промислової палати №К-792 від 07.07.2020, в якому встановлено, що «тепловипромінювач різного призначення з функцією освітлення Т 230-100 А50 Е27, напругою 230 Вольт, потужність 100 Ват, цоколь Е27, тип колби А50, ТУ 3468-001-3746830-2012, призначений для використання в опромінювальних інфрачервоних установках з ціллю обігрівання простору, для сушіння різних виробів і матеріалів з допомогою променистої енергії переважно в інфрачервоній області спектру (тепловипромінювач не призначений для освітлення простору в побуті), який являє собою електричну інфрачервону лампу різного призначення, - згідно з Основними правилами інтерпретації класифікації товарів, відповідає коду: 8539 49 00 00 - «Електричні лампи розжарення або газорозрядні, включаючи лампи герметичні спрямованого світла, ультрафіолетові або інфрачервоні лампи; дугові лампи: лампи ультрафіолетові чи інфрачервоні; дугові лампи: - інші».

Згідно висновку експерта Київської торгово-промислової палати, товар №2 (тепловипромінювач різного призначення з функцією освітлення Т 230-100 А50 Е27, напругою 230 Вольт, потужність 100 Ват, цоколь Е27, тип колби А50, ТУ 3468-001-3746830- 2012) відповідає коду УКТЗЕД: 8539 49 00 00, який був вказаний позивачем в гр.33 МД типу ІМ 40 ДЕ №UA100080 2020 512923 - 8539490000.

В Декларації про відповідність ТОВ «Орган з сертифікації «ПромСтандарт» зазначено, що тепловипромінювач різного призначення (з торгівельними марками FAVOR, Navigator. СТАРТ, ЄРА та без торгової марки), код УКТЗЕД: 8539 49 00 00 в тому числі Т 230-100 А50 Е27 - відповідають вимогам технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання та ДСТУ EN 60432-1:2018 (EN 60432-1:2000; А1:2005; А2:2012, IDT; ІЕС 60432-1:1999, MOD; А1:2005. IDT).

В Сертифікаті відповідності Серії ВВ №UA.PS.001543-20 зазначено, що тепловипромінювач різного призначення (з торгівельними марками FAVOR, Navigator, СТАРТ, ЄРА та без торгової марки), код УКТЗЕД: 8539 49 00 00 в тому числі Т 230-100 А50 Е27 - відповідає вимогам ДСТУ EN 60432-1:2018 (EN 60432-1:2000; А1:2005; А2:2012, IDT; ІЕС 60432-1:1999, MOD; АІ:2005, IDT).

Отже, ТОВ «Орган з сертифікації «ПромСтандарт» провело сертифікацію Тепловипромінювача Т 230-100 А50 Е27 в Україні та підтвердило, що Тепловипромінювач Т 230-100 А50 Е27 відповідає коду УКТЗЕД: 8539 49 00 00.

Позивачем також надано протокол сертифікаційних випробовувань №1162S від 23.05.2017, який виданий «Испытательной лабораторией электрических ламп и светоечнических изделий ООО «Научно-исследовательский институт источников света им А. Н. Лодыгина». Даний Інститут має сертифіковане обладнання, що вказане в п. 4 протоколу.

В протоколі сертифікаційних випробовувань зазначено, що тепловипромінювачі різного призначення виготовлені на підставі ТУ 3468-001-37462830-2012, призначені для використання в облучальних інфракрасних установках.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист від продавця товару - ТОВ «ЕлектроЛайтінг» за №02-096 від 22.07.2020, в якому вказано, що ТОВ «Т-Логістик» є офіційним представником Федеральної митної служби Росії по митному оформленню товарів, консультації по підбору кодів ТН ВЭД, отриманню дозвільних документів, на підтвердження чого надало Свідоцтво про включення в Реєстр митних представників №526/02. Листом від 22.07.2020 за вих. №01-13/61 ТОВ «Т-Логістик» повідомило позивача, що «теплоизлучатели различного назначения могут быть квалифицированы в подгруппе ТН ВЭД ТС: 8539490000 - Лампы инфракрасного излучения, прочие».

Продавець товару - ТОВ «ЕлектроЛайтінг» на підставі висновку офіційного представника Федеральної митної служби Росії по митному оформленню товарів, консультації по підбору кодів ТН ВЭД, провів митне оформлення Товару (тепловипромінювач різного призначення з функцією освітлення Т 230-100 А50 Е27, напругою 230 Вольт, потужність 100 Ват, цоколь Е27, тип колби А50, ТУ 3468-001-3746830- 2012) в країні експорту Росії за кодом - ТН ВЭД 8539490000, що підтверджується російською експортною митною декларацією №10115070/180320/0017381 від 18.03.2020.

Відтак, на підставі Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів», позивач в митній декларації МД типу ІМ 40 ДЕ №UA 100080/2020/512923, вказав код товару №2 (тепловипромінювач різного призначення з функцією освітлення Т 230-100 А50 Е27, напругою 230 Вольт, потужність 100 Ват, цоколь Е27, тип колби А50, ТУ 3468-001-3746830-2012) відповідно до УКТЗЕД - 8539 49 00 00, аналогічний коду товару ТН ВЭД, вказаного продавцем товару, в митній декларації країни відправлення, РФ.

Що стосується заперечень представника Київської митниці Держмитслужби стосовно того, що виходячи з технічних характеристик товар моделі Т230-100 А50 Е27 являє собою електричні лампи розжарення, що виготовлені у стандартній 50 мм (А50) прозорій, з потужністю 100Вт, напругою 230В, патроном типу Е27, товар здатний випромінювати променисту енергію у видимій та інфрачервоній області спектру.

Разом з тим, у цього типу внутрішня поверхня нічим не покрита для утворення відбивача, що не характерно лампам інфрачервоного випромінювання, які класифікують товарній під категорії 8539 49 00 00 УКТЗЕД, то слід зазначити, що у поясненнях до товарної позиції 5539 зазначено, що до неї включаються електричні лампи, що являють собою скляні чи кварцові посудини різних форм з вмістом необхідних елементів для перетворення електричної енергії у світлове випромінювання (включаючи інфрачервоне або ультрафіолетове випромінювання).

В п. D пояснень до товарної позиції 8539 УКТЗЕД зазначається, що у цій позиції класифікуються також лампи ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання.

Лампи інфрачервоного випромінювання є лампами розжарювання, спеціально спроектованими для одержання інфрачервоного випромінювання. У багатьох випадках внутрішня поверхня лампи покривається міддю або сріблом для утворення відбивача. Вони використовуються, наприклад, у медичних цілях або як джерело тепла в промисловості.

В п. D пояснень до товарної позиції 8539 УКТЗЕД зазначено, що у багатьох випадках внутрішня поверхня лампи покривається міддю або сріблом, а не в усіх, тобто це не є обов`язковим критерієм.

Отже, вказане заперечення представника Київської митниці Держмитслужби є безпідставним.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, під час розгляду даної справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які б підтверджували правомірність включення до заявленого у митній декларації товару в товарну позицію УКТ ЗЕД 8539229010.

Більше того, суд звертає увагу, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 09.11.2020 у справі №760/14974/20 підтверджено правомірність визначення коду товару за УКТ ЗЕД 8539490000.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для визначення коду УКТЗЕД спірного товару оскаржуване рішення не містить, суд доходить висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження коду товару, а тому рішення про визначення коду товару №КТ-UA100000-0069-2020 від 10.04.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100080/2020/00067 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

У позові позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до пунктів 1, 5, 6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суду України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного суду від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17.

Згідно з частинами 1, 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги від 15.04.2020, укладеного між позивачем (клієнт) та АО «ВІННЕРЛЕКС» (АО), відповідно до умов якого останній зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором, а клієнт зобов`язується оплатити відповідно до умов Договору надану АО правову допомогу та витрати, пов`язані з виконанням Договору, що здійснюється АО.

На підтвердження виконання умов вказаного договору надано копії специфікації №1 до Договору від 15.04.2020, акт приймання-передачі послуг, звіт про надану правничу допомогу, рахунок на оплату юридичних послуг, платіжні доручення від 30.04.2020 №25 та від 12.05.2020 №32 на загальну суму 30 000,00 грн.

Проаналізувавши надані позивачем копії документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що з наданого позивачем звіту про надану правничу допомогу вбачається, що так послуги як, правовий аналіз документів, наданих позивачем та пошуку/аналізу судової практики; вивчення технічної документації на заявлений товар; підготовка позовної заяви та додатків до неї; вивчення відзиву на позовну заяву та підготовка відповіді на відзив та додатків до нього надавались загальною тривалістю 30 годин із залученням двох/трьох адвокатів.

Однак представниками позивача не доведено співмірність складання вказаних документів, їх складність та обсяг із значним витраченим часом та значною їх вартістю.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат необхідно керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Проаналізувавши матеріали справи та наявні докази у справі, з огляду на обставини, наведені вище, суд вважає, що вказаний в звіті час роботи адвокатів не відповідає складності справи та обсягу наданих послуг, а вартість правничої допомоги, заявлена до відшкодування, є завищеною.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність співмірності сплачених послуг витраченому часу та обсягу наданих послуг, а тому, на переконання суду, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід віднести суму витрат у розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «Нанотехнологія» (02166, місто Київ, проспект Лісний, будинок 35, квартира 85, код ЄДРПОУ 37985018) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про визначення коду товару №КТ-UA100000-0069-2020 від 10.04.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100080/2020/00067.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «Нанотехнологія» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 204,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «Нанотехнологія» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко