Рішення № 100740237, 01.11.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 р. № 400/6159/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія Прометей", вул. Потьомкінська, 114, м.Миколаїв,54001,

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, м.Миколаїв,54001,

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2020 № 00022020704, № 00022030704,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Прометей» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №00022020704, №000220030704 від 11.12.2020 в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства гуртуються на припущеннях та невірному застосуванні норм Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій підтверджена первинним документами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, оскільки під час проведенні перевірки були встановлені порушення позивачем норм податкового законодавства, тому податкові повідомлення-рішення є законними й обґрунтованими.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав свої позовні вимоги.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 04.01.2021 р. судом постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 03.02.2021 – 12:00 год.

15.03.2021 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку з відпусткою судді судове засідання призначено на 21.05.2021 – 11:00 год.

21.05.2021 р. представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника, в порядку письмового провадження.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

У період з 02.11.2020 р. по 10.11.2020 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.09.2020 р. №9236845471, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 12.10.2020 р. № 9261665869 від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 17.11.2020р. №1196/14-29-07-01/41255380 (далі - акт).

Згідно висновків акту позивачем порушено п. 198.1, п. 198.2, п.44.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу (далі - ПК) України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2020 року в розмірі 687758 грн.; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації з ПДВ за серпень 2020 року на суму 69813 грн.

Позивач подав заперечення до акту перевірки від 01.02.2020 року.

10.12.2020 р. ГУ ДПС у Миколаївській області складено відповідь щодо результатів розгляду заперечень до акту.

На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00022020704 від 11.12.2020 (за формою В4), яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у декларації за серпень 2020 року на суму 69813 грн.;

- № 00022030704 від 11.112.2020(за формою В1), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, заявлену у поданій податковій декларації з цього податку за грудень 2020 року на 687758 грн., а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 343879 грн.

Вважаючи спірні рішення податкового органу протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.2 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування: та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно із п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 ПК України, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірка та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 ПК України, приймається з урахуванням висновку про результати розгляд у заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пунктом 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 ПК України (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

-невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

- завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України:

-заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначено заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Якщо за результатами перевірки, проведеної контролюючими органами, встановлено факт завищення платником податку від`ємного значення сум ПДВ, в тому числі від`ємного значення, яке було зараховано у зменшення податкового боргу з ПДВ, формується податкове - повідомлення рішення за формою "В4'' відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України та Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254, із змінами і доповненнями.

Підпунктом 5 пункту 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 визначено, що сума від`ємного значення, що узгоджена протягом звітного (податкового періоду за результатами контрольно-перевірочної роботи відображається в податковій декларації з ПДВ в рядку 16.3 з обов`язковим відображенням такої суми в таблиці *Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку.

При цьому узгодженим відповідно до статті 56 ПК України, вважається податкове повідомлення - рішення, по якому закінчились всі адміністративні або судові оскарження.

Відповідно до п.56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи зазначене, законодавством України чітко визначено порядок відображення в податковому обліку з ПДВ сум зменшеного від`ємного значення з ПДВ за результатами контрольно-перевірочної роботи, згідно якого сума зменшеного контролюючим органом від`ємного значення (значення рядка 21 декларації) згідно ППР за формою 'В4" включається платником до рядка 16.3 декларації з ПДВ в тому звітному податковому періоді, в якому відбулось узгодження такого податкового повідомлення- рішення і лише у випадку, коли платник самостійно не включив до рядка 16.3 декларації з ПДВ за відповідний період суму узгодженого від`ємного значення ПДВ. зменшену контролюючим органом за ППР форми В4, контролюючий орган має право самостійно робити висновки про завищення такого від`ємного значення.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов`язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

-ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. а п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, висновки акту про завищення позивачем податкового кредиту у декларації за серпень 2020 р. обґрунтовано тим, що господарські операції позивача з ТОВ «Минералис» за договором купівлі-продажу №03/04845 від 03.04.2020 р. не мали реального характеру.

Однак позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором надано до суду видаткові накладні, акти прийому-передачі, додаткову угоди до договорів купівлі-продажу.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що відсутні паспорти заводів виробників на товар, сертифікати походження, оскільки дані документи не є обов`язковими і сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановами Верховного Суду від 17.11.2020 р. у справі №804/542/16, від 18.12.2018 р. у справі №816/118/17.

Також, суд зазначає, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Аналогічна правова позиція підтверджена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а, від 11.06.2018 р. у справі № 826/4565/14, від 18.05.2018 р. у справі № П/811/1508/16, від 03.04.2018 р. у справі № 2а-7462/10/2170, від 07.03.2018 р. у справі № 804/3420/16.

Таким чином, виявлені відповідачем недоліки щодо відсутності необов`язкових документів не спростовують реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Минералис»

Так, відповідно до п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, 14.1.202. продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари;

14.1.185. постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Таким чином, з огляду на вищезазначені норми та з умов контракту, суд погоджується з твердженням позивача, що ним надавались саме послуги, адже під час виконання умов контракту позивачем не передавалось право власності на результат переробки, умовами контракту чітко визначено власника товарів та продуктів їх переробки, яким є контрагент позивача. Тому висновки відповідача про постачання товарів є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду, що позивач допустив порушення норм податкового законодавства, тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення належить скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 16521,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням №742683 від 24.12.2020, який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Прометей" (вул. Потьомкінська, 114, Миколаїв,54001, 41255380) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв , 54001, 43144729) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №00022020704, №000220030704 від 11.12.2020

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв , 54001, 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Прометей" (вул. Потьомкінська, 114, Миколаїв,54001, 41255380) судовий збір в розмірі 16521,75 (шістнадцять тисяч п`ятсот двадцять одну гривню 75 копійок) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник