Рішення № 100739953, 29.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10288/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) звернувся з вказаним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ – 13814885) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо відмови ОСОБА_1 у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі – продажу нерухомості;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, сформувати до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 11180, 00 грн.;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908, 00 грн., судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою та 2000, 00 грн., розміру витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна позивач сплатив 11 180, 00 грн., збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості, хоча був звільнений від його сплати на підставі п. 9 ст. 1 Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, однак відповідачем відмовлено у задоволенні таких вимог.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп`як О.О.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що з 26 вересня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», якою внесено зміни до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року (далі – також Порядок). Пунктом 15-3 цього Порядку (зі змінами) саме на нотаріусів покладений обов`язок щодо звільнення громадян від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з тих підстав, що нотаріус винив дії, які суперечать чинному законодавству, адже громадяни, які придбавають житло вперше звільняються від сплати збору на підставі закону, а не за рішенням Пенсійного органу. Тому питання звільнення від сплати збору повинно було вирішуватися при нотаріальному посвідченні цивільно-правового договору.

Крім того, відповідач вказує, що за змістом підпункту «в» пункту 15-2 Порядку (зі змінами) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року). Однак, особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

09 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Герич І.Б. та зареєстровано в реєстрі за № 1675.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта власником зазначеної квартири є ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57556539 від 09 квітня 2021 року.

Також згідно указаної Інформації позивач є власником квартири (спільна часткова) розмір частки 1/4, яка знаходиться у АДРЕСА_3 , підстава виникнення права власності: договір про визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру, серія та номер: 1013, виданий 20.03.2018, видавник: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дума Г.М.; свідоцтво про право власності на квартиру, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 15.07.2004, видавник: Галицька районна державна адміністрація Львівської міської ради. Згідно квитанції від 09 квітня 2021 року ОСОБА_1 сплатив збір з операцій придбання (купівлі – продажу) нерухомого майна в сумі 11 180,00 грн. на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова.

19 квітня 2021 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 11180,00 грн.

Листом від 17 травня 2021 року № 1300-5604-8/42707 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило представника позивача на його заяву, зокрема, про те, що з 26 вересня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій». З 26 вересня 2020 року визначено, що відповідно до підпунктів «б», «в» і «г» пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій № 1740 від 03 листопада 1998 року (далі – Порядок), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна не сплачується, якщо:

а) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Крім того, згідно із абзацом 4 пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Долучені до заяви документи не підтверджують факту придбавання нерухомого майна вперше, тому немає підстав для формування Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, платежів, інших доходів бюджету.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач, стверджуючи, що придбав нерухоме майно уперше та, керуючись пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», уважає, що відповідач зобов`язаний сформувати подання про повернення йому безпідставно сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного нею майна.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Щодо доводів відповідача, яке зазначене у відзиві на позовну заяву, про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За змістом частин п`ятої-шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд відзначає, що ця адміністративна справа з огляду на предмет спору, обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність; обсяг та характер доказів; кількість учасників, є справою незначної складності, а тому її розгляд здійснюється у порядку спрощеного провадження.

Проте суд не вбачає підстав для проведення у цій справі судового засідання з повідомленням сторін, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення всіх обставин справи. Жодних таких підстав відповідач у відзиві на позовну заяву не повідомляє.

Тому відповідно до пункту 6 частини 6 статті 262 КАС України підстави для розгляду цієї справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відсутні.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26 червня 1997 року (далі - Закон № 400/97) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 9 статті 1 Закону № 400/97 платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Отже, відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97 платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є, в тому числі фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, - за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

У статті 2 Закону № 400/97 зазначено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Згідно з абзацами першим-другим пункту 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

23 вересня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова № 866) (набрала чинності 26 вересня 2020 року), відповідно до якої, серед іншого, доповнив Порядок № 1740, а саме пункт 15-2 підпунктом «в» згідно з яким збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що із загального правила про обов`язковість сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, законодавець встановив винятки, зокрема, для громадян, які придбавають житло вперше. При цьому за змістом підпункту «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 придбання особою житла вперше означає, що особа до укладення відповідного договору не має та раніше не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя).

У позовній заяві представник позивача стверджує, що позивач є співвласником ј частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , видане Галицькою райадміністрацією Львівської міської ради згідно розпорядженням Галицької районної адміністрації № 753 від 15.07.2004 року. До матеріалів представником позивача було долучено свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 15.07.2004 року та договір про визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру від 20.03.2018 року. На думку представника позивача, право спільної сумісної власності та в подальшому спільно часткової власності на згадану квартиру було реалізовано шляхом приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а не шляхом купівлі – продажу.

Представник позивача у позовній заяві також зазначає, що першою квартирою, яку позивач набув право власності шляхом придбання є квартира за адресою: АДРЕСА_4 , при придбанні якої сплатив збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості об`єкту нерухомого майна в сумі 11 180, 00 грн.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (абзаци перший – четвертий частини другої статті 72 КАС України).

Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до наявної у матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у власності позивача перебувають два об`єкти житлової нерухомості, а саме:

- квартира (спільна часткова) розмір частки 1/4, яка знаходиться у АДРЕСА_3 , підстава виникнення права власності: договір про визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру, серія та номер: 1013, виданий 20.03.2018, видавник: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дума Г.М.; свідоцтво про право власності на квартиру, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 15.07.2004, видавник: Галицька районна державна адміністрація Львівської міської ради.

- квартира АДРЕСА_2 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 09 квітня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Герич І.Б.

З наведеного слідує, що до укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . (09 квітня 2021 року) позивач 15 липня 2004 року володіє на праві спільної сумісної власності квартирою за адресою: АДРЕСА_3 . Тому з урахуванням положень пункту 15-2 Порядку № 1740 зазначена вище квартира не може вважатися вперше придбаним житлом позивача, оскільки у 2004 році він набув право власності на квартиру шляхом приватизації, про що вказано самим представником позивача у позовній заяві.

Таким чином, в силу вимог пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 15-1 Порядку № 1740 відсутні підстави для звільнення позивача від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за купівлю квартири АДРЕСА_2 .

Доводи позивача про те, що він не купляв квартиру, а набув його у власність в інший спосіб (шляхом приватизації), тому його квартира є його першим придбаним житлом, з огляду на що він має право на пільгу, встановлену пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», суд відхиляє, адже законодавець не визначив як умову для не звільнення від сплати збору виключно такий спосіб придбання житла як купівля.

Так, законодавець не ототожнює поняття «придбання» та «купівля-продаж», позаяк купівля-продаж є лише одним із способів придбання (житла), якими можуть бути також приватизація, спадкування, отримання в дар, купівля частки в спільному майні подружжя. Адже це прямо вказано у підпункті «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови № 866), який був чинним на момент укладення позивачем договору купівлі-продажу квартири 09 квітня 2021 року та сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Тому за наведеного правового регулювання спірних правовідносин, жодних сумнівів у тому, що пільгу щодо сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна не встановлено для осіб, які раніше набули у власність об`єкти житлової нерухомості у спосіб приватизації, спадкування, отримання в дар, купівлі частки в спільному майні подружжя, у суду немає.

При цьому посилання позивача на те, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу суд оцінює критично, позаяк жодних суперечностей між підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 та пунктом 9 статті 1, пунктом 8 статті 2 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» немає.

Суд повторно наголошує на тому, що у Законі України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» законодавець не визначив як умову для не звільнення від сплати збору виключно такий спосіб придбання житла як купівля. Цей Закон прямо визначає, що не є платниками збору, зокрема, громадяни, які придбавають житло вперше.

В той же час, Порядок № 1740, який прийнятий з метою врегулювання питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», встановлює конкретний перелік способів придбання житла (приватизація, спадкування, отримання в дар, купівля частки в спільному майні подружжя), які виключають надання особі, яка придбаває житло вже після використання будь-якого з цих способів придбання об`єкта житлової нерухомості, пільги щодо сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у поверненні збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09 квітня 2021 року у розмірі 11 180,00 грн. Відтак, правові підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про повернення позивачу суми такого збору відсутні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд –

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ – 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії ,- відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.11.2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна