Рішення № 100739657, 26.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року

справа №380/5029/21

провадження № П/380/5097/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грень Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й-Д.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (79005, м. Львів, вул. Драгоманова 25, код ЄДРПОУ 26306742) щодо нарахування та виплати судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (79005, м. Львів, вул. Драгоманова 25, код ЄДРПОУ 26306742) нарахувати суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Указом Президента України від 13 травня 2009 року №317/2009, ОСОБА_1 , призначена на посаду судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у межах п`ятирічного строку та приступила до виконання обов`язків судді з 03 червня 2009 року. Указом Президента України від 12 червня 2017 року №157/2017 , ОСОБА_1 призначена на посаду судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області безстроково та приступила до виконання обов`язків судді з 13 червня 2017 року. У період з квітня по серпень 2020 відповідач, Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області, не нараховував позивачці суддівську винагороду у повному обсязі, і, відповідно виплачував щомісяця в обмеженому обсязі, а саме, у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що, як вважає позивач, суперечить нормам Конституції України, законам України і правовій природі суддівської винагороди.

Ухвалою судді від 06.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну судову адміністрацію України та Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

15.04.2021 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи у справі – Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, у яких зазначено, що позивач хоч перебуває на публічній службі, але ця служба є трудовими правовідносинами. Відтак, питання компенсації невиплаченої суддівської винагороди належить до компетенції роботодавця, а органи Державної казначейської служби України лише здійснюють розрахунково-касове обслуговування клієнтів або ж виконують судові рішення відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження».

20.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області, в якому відповідач заперечує позовні вимоги з тих підстав, що здійснюючи у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року виплату суддівської винагороди позивачу у розмірі, визначеному абзацом 1 статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” (у редакції Закону № 553-ІХ), вважає, що діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11.05.2021 до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи у справі – Державної судової адміністрації України у яких зазначено, що у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 положення ч.ч. 1, 3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-IX) були чинними і на підставі них здійснювалось нарахування та виплата позивачці суддівської винагороди. Тому, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Львівській області, як розпорядник коштів нижчого рівня, не мав правових підстав для виплати у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

29.06.2021 протокольною ухвалою суду замінено процесуальний статус Державної судової адміністрації України з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на співвідповідача у справі з огляду на те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України ДСА України як державний орган у системі правосуддя, який здійснює організаційне і фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом, є головним розпорядником бюджетних коштів, а виплаті будь-яких коштів ТУ ДСА України у Львівській області передує їх виділення головним розпорядником бюджетних коштів – ДСА України.

Ухвалою від 29.06.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивака у судове засідання не прибула, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Просила розгляд справи здійснювати без її участі.

Від відповідача ДСА України надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Представник відповідача, ТУ ДСА України у Львівській області, у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Указом Президента України від 13 травня 2009 року №317/2009 (а.с.11) ОСОБА_1 , призначена на посаду судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у межах п`ятирічного строку та приступила до виконання обов`язків судді з 03 червня 2009 року, що підтверджується наказом голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №21- К від 03.06.209 (а.с. 12).

Згідно цього ж наказу, встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису, а також, встановлено ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 15% від посадового окладу з врахуванням стажу роботи 06 років 08 місяців 03 дні .

Наказом голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №13-К від 16.01.2012 року, встановлено ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 20% від посадового окладу з врахуванням стажу роботи 09 років 03 місяці 02 днів (а.с.13).

Наказом голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №164-К від 01.10.2012, встановлено ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу з врахуванням стажу роботи 10 років 00 місяць 00 днів (а.с.14).

Указом Президента України від 12 червня 2017 року №157/2017 (а.с.15-17), ОСОБА_1 призначена на посаду судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області безстроково та приступила до виконання обов`язків судді з 13 червня 2017 року, що підтверджується наказом голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №70-К від 13.06.2017 (а.с. 18).

Наказом голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №71-К від 13.06.2017, ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу з врахуванням стажу роботи 14 років 08 місяців 12 днів (а.с.19).

Наказом голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №145-К від 29.09.2017, ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу з врахуванням стажу роботи 15 років 00 місяць 00 (а.с. 20).

За період з 01 січня 2020 року до 18 квітня 2020 року ОСОБА_1 нарахована суддівська винагорода, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року, доплати за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу судді.

За період з квітня 2020 року по серпень 2020 року позивачці нарахована суддівська винагорода відповідно до статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, що підтверджується відомостями ТУ ДСА у Львівській області за 2020 рік

Згідно відомостями ТУ ДСА у Львівській області загальна сума нарахованої заробітної плати за період 01.04.2020 по 30.09.2020 складає 476719,21 грн. Загальна сума обмеження суддівської винагороди позивача за спірний період становить 90191,98 грн.

Вважаючи застосування відповідачем обмеження виплати суддівської винагороди десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, передбаченого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” таким, що порушує право позивача на належне матеріальне забезпечення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми обмеження суддівської винагороди у за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частинами 1-2 ст.135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з п.2 ч.3 ст.135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч.5 ст.135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

11 березня 2020 року Конституційним Судом України розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року №1402-VIII, Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування від 16 жовтня 2019 року № 193IX, Про Вищу раду правосуддя від 21 грудня 2016 року №1798-VIII та у п. 4.1. рішення № 4-р/2020 та зазначено, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспiльнi потреби), створює належнi умови для реалізації законів України, iнших нормативно-правових актiв, ухвалених до його прийняття, якi передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами i територіальними громадами. Саме у виконаннi цих зобов`язань утверджується сутнiсть держави як соціальної i правової. (абзаци другий, третій підпункту 3.2, абзац другий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення КСУ від 27 листопада 2008 року №26-рп/2008).

Водночас 13 квітня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон №553-ІХ (далі-Закон №553-ІХ), яким Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” доповнено статтею 29 такого змісту: “Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки”.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Таким чином, положення Закону України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” неможливо розглядати як такі, що відповідають принципам якості та правової визначеності закону в розумінні застосування до правовідносин визначення розміру суддівської винагороди позивача.

Крім того, рішенням Конституційного суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14 листопада 2019 року № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II “Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13 квітня 2020 року № 553-IX.

Отже, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеженням її розміру згідно з приписами закону, яким внесено зміни до Закону України “Про Державний бюджет на 2020 рік”, відповідач діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, що призвело до порушення прав позивача.

Такі дії відповідача, ТУ ДСА України у Львівській області, суд вважає протиправними.

Щодо ефективності захисту прав позивача, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів. Відповідно до ч. 5 ст. 22 головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Відповідно до п. п. 1, 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосудця від 17 січня 2019 року №141/0.15-19 (далі - Положення), ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Згідно з п.п. 1, 2 п. 5 Положення основними завданнями ДСА України є організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

Отже, виплаті будь-яких коштів ТУ ДСА у Львівській області передує їх виділення головним розпорядником бюджетних коштів - Державною судовою адміністрацією України.

01.01.2021 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України “Про затвердження Змін до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету” від 27.10.2020 №636 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2020 р. за № 1130/35413), відповідно до якого КЕКВ 2.1. Код 2100 “Оплата праці і нарахування на заробітну плату”, який включає в себе КЕКВ 2111 “Заробітна плата”, доповнено новим підрозділом - 2.1.1.3. Код 2113 “Суддівська винагорода”, за яким виділяються бюджетні призначення для виплати таких видатків бюджету: 1) суддівська винагорода за встановленими посадовими окладами; надбавка за вислугу років; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді, доплата за науковий ступінь, доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; 2) допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання щорічної відпустки; 3) вихідна допомога у разі виходу у відставку.”

Отже, в 2021 році (на відміну від 2020) бюджетні видатки на виплату суддівської винагороди здійснюються не за КЕКВ 2111 “Заробітна плата” (за яким і надалі фінансуються видатки на виплату заробітної плати працівникам апарату суду), а за новим КЕКВ 2113 “Суддівська винагорода”. Таким чином, на відновлення права позивачки на отримання недоплаченої частини суддівської винагороди за квітень-серпень 2020 року шляхом стягнення з ТУ ДСА у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на 2021 рік за КЕКВ 2113 “Суддівська винагорода” не буде ефективним способом захисту, оскільки призведе до неможливості чи суттєвої затримки виплати суддівської винагороди за 2021 рік суддям загальних місцевих судів м. Львова та Львівської області, котрі фінансуються ТУ ДСА у Львівській області в межах закладених в кошторис на 2021 рік сум.

Для виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів в державному бюджеті України передбачена спеціальна бюджетна програма КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів”, розпорядником якої є ДСА України; водночас для ТУ ДСА у Львівській області не передбачено бюджетних видатків чи окремих бюджетних програм для виконання рішень судів на користь судді (позивача).

Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Відповідно до статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Отже, стягнення недоплаченої ОСОБА_1 суддівської винагороди на суму 90191,98 грн (за вирахуванням податків та зборів) слід провести за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів”, розпорядником якої є ДСА України.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково, оскільки при ухваленні цього рішення суд вийшов за межі позовних вимог.

Судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області(79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 25, ЄДРПОУ 26306742), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 26255795, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області (вул. К.Левицького, 18, м. Львів, 79005, ЄДРПОУ 38008294), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області щодо нарахування та виплати судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого ст.29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”.

Стягнути за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів”, розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, на користь судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 суму недоплаченої за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року суддівської винагороди у розмірі 90191(дев`яносто тисяч сто дев`яносто одна)грн.98. коп, з утриманням при виплаті з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.11.2021.

Суддя Грень Н.М.