Ухвала суду № 100739644, 26.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 813/2735/17

У Х В А Л А

в порядку виконання судового рішення

26 жовтня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грень Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й-Д.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1 Данилюк О.І.,

розглянувши у судовому засіданні питання про прийняття звіту Головного управління ДФС у Львівській області у адміністративній справі № 380/2735/17 за позовом ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.13.2017 позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Львівській області, яка виразилась у відмові: зарахувати до розрахунку вислуги років на пенсію час навчання у Львівському кооперативному технікумі з 01.09.1992 по 28.06.1994 та Львівському державному університеті ім. І.Франка з 01.09.1994 по 08.04.1996; зарахувати до розрахунку вислуги років на пенсію період служби в антитерористичній операції з 02.10.2015 по 15.02.2016, в перерахунку - один місяць служби за три; врахувати у довідку грошового забезпечення при виході на пенсію суми премій за період участі в антитерористичній операції з жовтня 2014 по лютий 2015 включно, в загальній сумі 31245 грн. та у зв`язку з чим здійснити перерахунок усіх належних ОСОБА_1 сум грошових виплат при звільнені та виході на пенсію; зобов`язано Головне управління ДФС у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років час навчання у Львівському кооперативному технікумі з 01.09.1992 по 28.06.1994 та Львівському державному університеті ім. І.Франка з 01.09.1994 по 08.04.1996; до вислуги років період служби в антитерористичній операції з 02.10.2015 по 15.02.2016, в перерахунку - один місяць служби за три; врахувати у довідку грошового забезпечення при виході на пенсію суми премій за період участі в антитерористичній операції в загальній сумі 31245 грн. та у зв`язку з чим здійснити перерахунок усіх належних мені сум грошових виплат при звільнені та виході на пенсію.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.13.2017 скасовано в частині щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Львівській області, яка виразилась у відмові: зарахувати до розрахунку вислуги років на пенсію час навчання у Львівському кооперативному технікумі з 01.09.1992 по 28.06.1994 та зобов`язання Головного управління ДФС у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років час навчання у Львівському кооперативному технікумі з 01.09.1992 по 28.06.1994 та здійсненні перерахунку усіх сум грошових виплат при звільненні на пенсію. В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Постановою Верховного суду Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року скасувано в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Львівській області, яка виразилась у відмові неврахуванні у довідку грошового забезпечення при виході на пенсію суми премій за період участі в антитерористичній операції з жовтня 2014 року по лютий 2015 року включно, в загальній сумі 31245 грн та зобов`язання Головного управління ДФС у Львівській області врахувати у довідку грошового забезпечення при виході на пенсію суми премій за період участі в антитерористичній операції в загальній сумі 31245 грн., в іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року залишити без змін.

03.06.2021 на адресу суду надійшла заява за позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 12.12.2017 у порядку, визначеному статтею 382 КАС України, шляхом зобов`язання Головне управління ДФС у Львівській області подати звіт про виконання судового рішення.

У заяві позивач вказав, що згідно до інформації наведеній у листі ГУ ДФС у Львівській області №5/МО/13-97- 09 від 07.05.2021 року вислуга років (кількість років, місяців, днів) не відображена взагалі, зазначено посилання на одну із складових, а саме календарна вислуга 18 років 05 місяців 26 днів, що суперечить наказу ГУ ДФС у Львівській області від 17.03.2016 року №112-0. Крім цього в довідці ГУ ДФС у Львівській області №67 від 30.03.2021 року зазначено у графі “надбавка за вислугу років” процентну ставку 40%, що відповідно до законодавства складає період служби до 20 років (більше 20 років ставка 45%). Вважає, що посадові особи ГУ ДФС у Львівській області складають та вносять до офіційних документів завідомо неправдиві відомості. Вказує, що ГУ ДФС у Львівській області не виконує вимоги зазначені у постанові Львівського окружного адміністративного суду №813/2735/17 від 12.12.2017 року і виконавчому листі №813/2735/17 , та не проводить безпосередньо пов`язані з цим виконанням дії. У зв`язку з тим, що рішення суду не виконане, позивач просив суд зобов`язати ГУ ДФС у Львівській області подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №813/2735/17.

Ухвалою суду від 09.07.2021 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №813/2735/17 задоволено, зобов`язано Головне управління ДФС у Львівській області подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду у справі №813/2735/17 у 30-денний строк, з дня отримання копії цієї ухвали.

Вказану ухвалу надіслано на електронну пошту відповідача 15.07.2021.

Станом на 26.10.2021 звіт про виконання судового рішення до суду не надходив.

Вивчивши матеріали справи суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.

Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 КАС України. Тобто зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 09.07.2021 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №813/2735/17 задоволено, зобов`язано Головне управління ДФС у Львівській області подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду у справі №813/2735/17 у 30-денний строк, з дня отримання копії цієї ухвали.

Станом на 26.10.2021 звіт про виконання судового рішення до суду не надходив, доказів виконання судового рішення матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 в справі № 704/1547/17 сформував правову позицію, згідно з якою за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду, або в разі неподання такого звіту, суд може, зокрема, встановити новий строк подання звіту.

Відтак суд дійшов висновку, що є підстави для встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі № 380/2735/17 , а саме до 23.11.2021.

Керуючись ст.ст. 248, 293, 294, 295, 382 КАС України, суд,

постановив:

Встановити Головному управлінню ДФС у Львівській області новий строк для подання звіту про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року у справі № 380/2735/17 до 23 листопада 2021 року.

Призначити судове засідання для розгляду звіту Головного управління ДФС у Львівській області про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року у справі № 380/2735/17 на 23 листопада 2021 року о 10 год. 30 хв.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 01.11.2021.

Суддя Грень Н.М.