Вирок № 100739474, 02.11.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7191/21

Провадження № 1-кп/645/729/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2021 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого – судді Іващенко С.О..,

секретар судового засідання – Пастушенко К.Р.,

розглянувши у залі суду в м.Харкові у спрощеному провадженні (порядку) без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 42021222020000158 від 13.09.2021, по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України,-

в с т а н о в и в:

14 травня 2021 Фрунзенським районним судом м. Харкова у справі №645/3088/21 ухвалено рішення про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 строком на шість місяців у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав, з покладанням на нього обов`язків: заборони наближатись на 100 метрів до місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , заборони вести телефонні розмови або контактувати з ОСОБА_2 через інші засоби зв`язку, особисто і через третіх осіб розшукувати та переслідувати ОСОБА_2 та в будь-який спосіб спілкуватись з нею, яке набрало законної сили 15.06.2021 та за яким ОСОБА_1 був ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом.

Однак ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що згідно вищевказаного рішення суду йому заборонено перебувати в місті спільного проживання з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи із нею у неприязне них відносинах, нехтуючи обов`язковими приписами та обмеженням суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимогам ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, відповідно до яких, видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, вчиняючи свої дії систематично та умисно згідно інформації Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області, 25.05.2021, 05.06.2021, 17.06.2021, 24.08.2021 в денний та нічний час доби, знаходився в квартирі АДРЕСА_2 , де голосно виражався нецензурною лайкою та погрожував застосуванням фізичного насилля відносно ОСОБА_2 , чим порушив вимоги обмежувального припису, передбаченого ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.05.2021.

Крім того, 19 травня 2021 року Фрунзенським районним судом м. Харкова у справі № 645/3107/21 ухвалено рішення про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 строком на шість місяців у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав з покладанням на нього обов`язків: заборони наближатись на 100 метрів до місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , заборони вести телефонні розмови або контактувати з ОСОБА_3 через інші засоби зв`язку, особисто і через третіх осіб розшукувати та переслідувати ОСОБА_3 та в будь-який спосіб спілкуватись з нею, яке набрало законної сили 21.06.2021 та за яким ОСОБА_1 був ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом.

Однак, ОСОБА_1 усвідомлюючи, що згідно вищевказаного рішення суду йому заборонено перебувати в місті спільного проживання з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи із нею у неприязне них відносинах, нехтуючи обов`язковими приписами та обмеженням суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимогам ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, відповідно до яких, видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, вчиняючи свої дії систематично та умисно згідно інформації Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області, 25.05.2021, 05.06.2021, 17.06.2021, 24.08.2021 в денний та нічний час доби, знаходився в квартирі АДРЕСА_2 , де голосно виражався нецензурною лайкою та погрожував застосуванням фізичного насилля відносно ОСОБА_3 , чим порушив вимоги обмежувального припису, передбаченого ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.05.2021.

Крім того, 19 травня 2021 року Фрунзенським районним судом м. Харкова у справі № 645/3108/21 ухвалено рішення про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 строком на шість місяців у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав з покладанням на нього обов`язків: заборони наближатись на 100 метрів до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , заборони вести телефонні розмови або контактувати з ОСОБА_4 через інші засоби зв`язку, особисто і через третіх осіб розшукувати та переслідувати ОСОБА_4 та в будь-який спосіб спілкуватись з ним, яке набрало законної сили 22.06.2021 та за яким ОСОБА_1 був ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом.

Однак, ОСОБА_1 усвідомлюючи, що згідно вищевказаного рішення суду йому заборонено перебувати в місті спільного проживання з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи із ним у неприязних відносинах, нехтуючи обов`язковими приписами та обмеженням суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимогам ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, відповідно до яких, видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, вчиняючи свої дії систематично та умисно згідно інформації Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області, 25.05.2021, 05.06.2021, 17.06.2021, 24.08.2021 в денний та нічний час доби, знаходився в квартирі АДРЕСА_2 , де голосно виражався нецензурною лайкою та погрожував застосуванням фізичного насилля відносно ОСОБА_4 , чим порушив вимоги обмежувального припису, передбаченого ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.05.2021.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ст. 390-1 КК Українитобто, невиконання обмежувальних приписів, а саме невиконання обмежувальних приписів особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.

Обвинувачений ОСОБА_4 , захист якого здійснював захисник - адвокат Зольнікова В.О., подав заяву, згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі; ознайомлений з обмеженнями права на апеляційне оскарження.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 також подали заяви, в яких зазначили, що не заперечують проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Цивільний позов не заявлено.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу про вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

Відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ст. 390-1 КК України, як закінчений замах на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка).

Суд вважає, що встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, та докази на підтвердження встановлених судом обставин, долучені до обвинувального акту, доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого 390-1 КК України.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на диспансерному (профілактичному) обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований, інших характеризуючих даних не надано.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання, щире каяття обвинуваченого - суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді обмеження волі

Цивільний позов не заявлений.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Речові докази відсутні.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 107, 373, 374 382 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого 309-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Початок строку відбування ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі відраховувати з дня його фактичного затримання після набрання вироком суду законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя