Рішення № 100739319, 29.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9414/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Львівської міської ради, про зобов`язання демонтувати самочинно побудований гараж, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить зобов`язати відповідача демонтувати металевий гараж розміром 3,00*6,00 м (на схемі під номером 2), самочинно встановлений на землях комунальної власності міста біля житлових будинків АДРЕСА_1 та №1 на вул.Озерній у м.Львові.

Посилається на те, що відповідно до розпорядження відповідача від 15.03.2021 року №91 відповідачу рекомендовано демонтувати металевий гараж розміром 3,00х6,00 м (на схемі під номером 2), самочинно встановлений на землях комунальної власності міста біля житлових будинків АДРЕСА_1 та №1 на вул.Озерній у м.Львові. На виконання зазначеного розпорядження ЛКП «Сяйво» неодноразово попереджало відповідача про демонтаж самочинно встановленого гаражу на землях комунальної власності міста біля житлових будинків шляхом скерування листів. Однак відповідач самочинно встановленого металевого гаражу не демонтував, про що ЛКП «Сяйво» складено акт від 19.05.2021 року. Враховуючи, що встановлення даного гаражу здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, позивач на виконання делегованих повноважень звернувся до суду із цим позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 12.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Конверт з копією вказаної ухвали повернулися на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно даних Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

У відповідності до ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Крім того, на виконання вимог ч.1 ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач викликався в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Львівської міської ради, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставин.

26.01.2021 року ЛКП «Сяйво» надіслано відповідачу вимогу про демонтаж в термін до 11.02.2021 року самовільно встановленого металевого гаражу на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 .

15.02.2021 року ЛКП «Сяйво» складено протокол про адміністративне правопорушення, зі змісто якого слідує, що 27.01.2021 року встановлено особу, яка вчинила правопорушення, і складено цей протокол про те, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.152 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суть адміністративного правопорушення: на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 мешканцем ОСОБА_1 самовільно встановлений металевий гараж.

Копію цього протоколу скеровано відповідачу засобами поштового зв`язку.

Адміністративною комісією при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради винесено постанову №24 від 22.02.2021 року, згідно якої на відповідача накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

03.03.2021 року відповідачем сплачено вказаний штраф у розмірі 340,00 грн.

Згідно з витягом з протоколу №02 засідання міжвідомчої комісії від 23.02.2021 року заслухано інформацію ЛКП «Сяйво» про самочинне будівництво біля будинку АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 , мешканцем квартири АДРЕСА_5 , металевого гаражу розміром 3,00х6,00 м (на схемі №2) на землях комунальної власності та вирішено рекомендувати відповідачу демонтувати такий гараж.

Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №91 від 15.03.2021 року затверджено висновок міжвідомчої комісії - протокол №2 від 23.02.2021 року §9 та рекомендовано гр. ОСОБА_1 демонтувати металевий гараж розміром 3,00х6,00м. (на схемі під №2), самочинно встановлений на землях комунальної власності міста біля житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 . При цьому попереджено, що у випадку невиконання в добровільному порядку демонтажу районна адміністрація звернеться до суду із відповідною позовною заявою.

Згідно з вищевказаним розпорядженням ЛКП «Сяйво» скерувало відповідачу попередження від 02.04.2021 року №2-297 щодо демонтажу.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимог розпорядження №91 від 15.03.2021 року у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Спірні правовідносини обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин. Відтак, спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №14-48цс18 від 10.04.2018 року, №11-96апп18 від 11.04.2018 року, №11-346апп18 від 15.05.2018 року, №11-1456апп18 від 22.04.2019 року.

Так, за змістом п.7 ст.30 Закону №280/97-ВР, до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 року №2807-IV (далі - Закон №2807-IV).

Статтею 5 Закону №2807-IV встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.9 Закону №2807-IV, до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері благоустрою населених пунктів віднесено забезпечення реалізації державної політики у цій сфері.

Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів, у розумінні ч.1 ст.12 Закону №2807-IV, є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Згідно з приписами ст.13 Закону №2807-IV, до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Режим використання об`єктів благоустрою визначено ст.14 Закону №2807-IV, якою передбачено, що такі об`єкти використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.21 Закону №2807-IV, елементами (частинами) об`єктів благоустрою є: 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм; 2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; 3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; 4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; 5) технічні засоби регулювання дорожнього руху; 6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території; 7) комплекси та об`єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; 8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків; 9) малі архітектурні форми; 10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.

До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.

За змістом ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Матеріалами справи підтверджено, що гараж, який знаходиться біля житлових будинків №12 на вул.Повітряній та №1 на вул.Озерній у м.Львові, не має фундаменту, отже, є тимчасовою, а не капітальною, спорудою.

Згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст.34 Закону №2807-IV, правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Правила включають, зокрема: порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

Поряд із цим, відповідно до ч.1 ст.39 Закону №2807-IV, державний контроль за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів здійснюється місцевими державними адміністраціями.

Ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року №376 затверджено Правила благоустрою м.Львова (далі - Правила №376).

Пунктом 12.2.6 Правил №376 передбачено, що демонтаж, перевезення та зберігання самочинно збудованих малих архітектурних форм здійснюється особою, яка його здійснила самочинно за свій рахунок або районними адміністраціями м. Львова з подальшим відшкодуванням витрат власниками і підлягає знесенню в установленому порядку.

Крім цього, за п.19.3.5 Правил №376 районні адміністрації забезпечують демонтаж самовільно встановлених МАФ, парканів, тимчасових споруд, обмежувальних паркувальних пристроїв, які перешкоджають під`їзду автомобілів швидкої медичної допомоги, пожежної, рятувальної, аварійно-відновлювальної техніки до житлових будинків та інших визначених споруд у м. Львові.

Відповідно до п.2.2 розділу VІ ухвали Міської ради від 08.07.2010 року №3704 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (далі - ухвала №3704) передбачено, що до повноважень районних адміністрацій, зокрема, належить: здійснення контролю за станом благоустрою житлового фонду, а також прилеглих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Згідно з підп.підп.4.46, 4.49, 4.66 Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Міської ради від 01.11.2016 року №977 (далі - Положення №977), до повноважень Залізничної районної адміністрації, окрім іншого, належить: створення районної міжвідомчої комісії та організація її роботи; надання дозволів на влаштування елементів благоустрою і озеленення у встановленому виконавчим комітетом порядку; звернення до судових органів з позовними заявами, скаргами щодо справ про виселення громадян з жилих приміщень, у яких вони незаконно проживають; визнання осіб такими, які втратили право на користування жилими приміщеннями; щодо фактів самочинного будівництва; з інших справ, які виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень

Процедуру вирішення питань, пов`язаних з самочинним будівництвом на території м.Львова, з метою визначення можливості збереження самочинно збудованих (реконструйованих) об`єктів містобудування та архітектури, в редакції, чинній на час прийняття розпорядження, врегульовано Положенням про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові, затвердженим рішенням Міської ради від 09.09.2011 року №835 (далі - Положення №835).

Відповідно до підп.1.5.8 п.1.5 Положення №835, малі архітектурні форми - невеликі споруди декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовуються для покращання естетичного вигляду громадських місць і міських об`єктів, організації простору та доповнюють композицію будинків, будівель, їх комплексів.

Ознаки і класифікація самочинного будівництва, розширення, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, переобладнання, порушення правил експлуатації житлового фонду, охорони і використання пам`яток культурної спадщини, влаштування малих архітектурних форм наведені у п.1.6 Положення №835, підпунктом 1.6.6 якого до таких ознак віднесено влаштування (встановлення, будівництво) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності без дозволу виконавчого органу міської ради і належно затвердженої проектної документації або з істотним відхиленням від проекту.

Згідно з підп.3.4.8 п. .3.4 Положення №835, підготовку проектів розпоряджень голів районних адміністрацій за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об`єктів містобудування здійснюють міжвідомчі комісії при районних адміністраціях. Висновок міжвідомчої комісії при районній адміністрації з рекомендаціями затверджує своїм розпорядженням голова районної адміністрації.

Підпунктами 5.1.3, 5.1.3.3 п.5.1, п.5.3 Положення №835 передбачено, що міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва одне з таких рішень: про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти у разі порушення прав інших осіб. У разі ухилення або відмови особи від знесення самочинного будівництва у терміни, визначені розпорядчими документами, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за кошти особи, яка здійснила будівництво.

Суд встановив, що біля житлових будинків №12 на вул.Повітряній та №1 на вул.Озерній у м.Львові самочинно встановлено металевий гараж, який використовується відповідачем в своїх потребах без відведення земельної ділянки для таких цілей, без дозволу органу місцевого самоврядування на влаштування такого елемента благоустрою.

Доказів зворотного до матеріалів справи не надано, позаяк долученими позивачем схемами та фотокопіями підтверджується наявність самовільно встановленого гаражу.

Пропозицію ЛКП «Сяйво» надати відповідні правовстановлюючі документи на гараж відповідачем не виконана.

Вказане в сукупності в зумовило складення акта стосовно демонтажу відповідачем металевого гаражу, що розташований біля житлових будинків АДРЕСА_1 та №1 вул.Озерній, та прийняття Залізничною районною адміністрацією відповідного розпорядження №91 від 15.03.2021 року «Про демонтаж металевого гаража, самочинно встановленого гр. ОСОБА_1 на землях комунальної власності міста біля житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 ».

Доказів виконання чи скарження (скасування) розпорядження №91 від 15.03.2021 року відповідачем до суду не подано. Також, відсутні докази оскарження чи скасування постанови адміністративної комісії при Залізничній районній адміністрації №24 від 22.02.2021 року. Тобто відповідач у жодний спосіб не заперечує та не спростовує факт самочинного будівництва металевого гаражу розміром 3,00-6,00 м (на схемі під номером 2), самочинно встановленого на землях комунальної власності міста біля житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 . Більше того, штраф, накладений постановою адміністративної комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради, у розмірі 340,00 грн сплачено позивачем 03.03.2021 року.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку про підставність звернення районної адміністрації до суду з позовом про зобов`язання відповідача демонтувати самочинно встановлений гараж на землях комунальної власності міста біля житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; номер та серія паспорта: НОМЕР_1 ) демонтувати металевий гараж розміром 3,00*6,00 м (на схемі під номером 2), самочинно встановлений на землях комунальної власності міста біля житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення буде складено до 03.11.2021 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 02.11.2021 року.