Рішення № 100737072, 02.11.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м. Житомир справа № 240/1937/21

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом у якому просить:

- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України в призначенні разової грошової допомоги, як інваліду III групи з 28 листопада 2019 року, внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України "Про міліцію" №565-XII, викладену у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 08.12.2020 за № 41730/15-2020 та висновку від 25.11.2020;

- зобов`язати ліквідаційну комісію Управління МВС України в Житомирській області повторно подати до Міністерство внутрішніх справ України висновок щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням мені інвалідності III групи з 28 листопада 2019 року;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності III групи з 28 листопада 2019 року, внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України "Про міліцію" №565-ХІІ та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850. у розмірі 301050 (триста одна тисяча п`ятдесят) гривень.

В обґрунтування позову позивачем вказано, що він проходив службу в органах внутрішніх справ України та за результатами МСЕК йому встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків. Він звернувся в установленому законом порядку із заявою для призначення одноразової грошової допомоги, яка у подальшому скеровано відповідачу. Листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 08.12.2020 за №41730/15-2020 повідомлено щодо прийняття МВС України рішення про відмову у призначенні допомоги відсутність підстав для призначення та виплати допомоги, оскільки медико-соціальна експертиза проведена з порушенням приписів п.10 Положення про МСЕК, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317. Також у листі вказано, що крім того, Сектором Державного нагляду за охороною праці МВС України листом від 24.11.2020 № 39992/21-2020 зобов`язано ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області скасувати акти форми Н-5* від 06.08.2019 та Н-1* № 05/08 від 06.08.2019, складені за результатами розслідування нещасного випадку, який стався 24.08.2002 із ОСОБА_1 , та організувати проведення повторного розслідування цього нещасного випадку. Позивач не погоджується з висновком відповідача щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, вважає цей висновок протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем МВС України подано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог оскільки за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України встановлено, що медико-соціальну експертну комісію проведено з порушенням п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджений постановою КМ України № 1317 від 03.12.2009р. "Питання медико-соціальної експертизи", відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи позивача представники закладів охорони здоров`я МВС України до складу комісії не залучались, зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Крім того, вказано, що Сектором Державного нагляду за охороною праці МВС України листом від 24.11.2020 № 39992/21-2020 зобов`язано ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області скасувати акти форми Н-5* від 06.08.2019 та Н-1* № 05/08 від 06.08.2019, складені за результатами розслідування нещасного випадку, який стався 24.08.2002 із ОСОБА_1 , та організувати проведення повторного розслідування цього нещасного випадку.

Відповідач Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області подала до суду відзив за змістом якого просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказано, що Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу не приймала, прав позивача не порушувала, а тому позов є безпідставним.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, з якої був звільнений 14 грудня 2002 року.

24 серпня 2002 року ним було отримано травму під час виконання службових обов`язків.

З 28 листопада 2019 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, так, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 549520 від 16 грудня 2019 року.

У зв`язку з цим позивач звертався до Міністерства внутрішніх справ України через ліквідаційну комісію із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Однак, його документи були повернуті на доопрацювання, оскільки матеріали, які стосуються медичних питань, оформлені заднім числом (постанова ВЛК від 21 серпня 2019 року № 21, тоді як ОСОБА_1 звільнився зі служби 14 грудня 2002 року, травма отримана 24 серпня 2002 року, а акти про нещасний випадок форми Н-1 і Н-5 складені 06 серпня 2019 року), інформація про перебування на стаціонарному лікуванні після отримання травми 24 серпня 2002 року "ЗЧМТ. Струс головного мозку" відсутня, що ставить під сумнів встановлений діагноз.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.05.2020, яке в установленому законом порядку набрало законної сили було визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 16 грудня 2019 року ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із виконанням службових обов`язків. Зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області повторно направити до Міністерства внутрішніх справ України документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 16 грудня 2019 року ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із виконанням службових обов`язків. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути документи про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи з 16 грудня 2019 року внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, відповідно до Закону України “Про міліцію” та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою КМУ № 850 від 21 жовтня 2015 року.

На виконання вказаного судового рішення Міністерством внутрішніх справ України було повторно розглянуто документи про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи. Однак, МВС України було прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги з посиланням на відсутність підстав для призначення та виплати допомоги, оскільки медико-соціальна експертиза проведена з порушенням приписів п.10 Положення про МСЕК, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317. Також вказано, що крім того, Сектором Державного нагляду за охороною праці МВС України листом від 24.11.2020 № 39992/21-2020 зобов`язано ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області скасувати акти форми Н-5* від 06.08.2019 та Н-1* № 05/08 від 06.08.2019, складені за результатами розслідування нещасного випадку, який стався 24.08.2002 із ОСОБА_1 , та організувати проведення повторного розслідування цього нещасного випадку.

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

02 липня 2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02 липня 2015 року, згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" № 565-XII від 20 грудня 1990 року та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року /далі Порядок № 850/.

Так, відповідно до частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Пунктом 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно із підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Пунктом 7 Порядку № 850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Спірне рішення МВС України пов`язано зі стверджуваним ним недоліком під час проведення медико-соціальної експертизи позивача щодо неповноважного складу МСЕК.

Суд звернув увагу, що матеріали щодо виплати позивачу допомоги не містять інформації про особовий склад МСЕК, що видала відповідні довідки позивачу.

Відповідно до п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № № 1317, залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії:1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Проаналізувавши вказану норму, суд дійшов висновку, що зазначена в листі відповідача підстава не доводить недійсності поданого документа, зважаючи, що довідка до акту огляду підписана головою МСЕК та скріплена печаткою установи. До часу визнання її нечинною (підробленою), висновки відповідача у спірних правовідносинах не є обгрунтованими.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача, що при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались. Суд зазначає, що позивач не обізнаний з тим, хто входить до складу комісії, а з довідки таку інформацію встановити неможливо, оскільки довідка містить підпис лише голови МСЕК. Більше того відповідач таке твердження не обґрунтовує та не підтверджує жодним чином.

Крім того, відповідач посилається на те, що Сектором Державного нагляду за охороною праці МВС України листом від 24.11.2020 № 39992/21-2020 зобов`язано ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області скасувати акти форми Н-5* від 06.08.2019 та Н-1* № 05/08 від 06.08.2019, складені за результатами розслідування нещасного випадку, який стався 24.08.2002 із ОСОБА_1 , та організувати проведення повторного розслідування цього нещасного випадку, однак в порушення ч.1 та ч.2 ст. 78 КАС України відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження вказаних обставин та позиції викладеної у відзиві. Відзив відповідача не підтверджений жодними доказами.

Відповідно до п. 14 Порядку № 850, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

- учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

- учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Такі підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Докази наявності вказаних обставин у матеріалах справи відсутні.

У ході судового розгляду передбачених законом підстав для відмови у виплаті допомоги відповідачем не наведено і їх наявність не встановлено.

Також відповідачем не доведено наявності у нього можливостей вибору різних видів правомірної поведінки на його розсуд, що б свідчило про дискреційні повноваження з питань, що стосуються предмету спору.

Отже, повноваження відповідача у питанні призначенні одноразової грошової допомоги не є дискреційними.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 у справі № 281/490/17 (№ К/9901/48241/18).

Вирішуючи питання щодо зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому 3 групи інвалідності суд виходить з наступного.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Отже, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на те, що у ході судового розгляду було визнано протиправною відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому 3 групи інвалідності, а інших підстав для відмови не вбачається, то суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача у обраний ним спосіб судового захисту, який є належним та дієвим в межах спірних правовідносин.

Така позиція суду ґрунтується на позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 2340/3933/18.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем і адвокатом Приведьон В.М. укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №1/1 від 18.01.2021. Відповідно до змісту вказаного договору, муж сторонами обумовлено, що за правову допомогу передбачену в п.п.4.2 Договору гонорар адвоката визначається детальним описом та розрахунком наданих послуг.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір від 18.01.2021 про надання професійної правничої допомоги, детальний опис та розрахунок наданих послуг, згідно з яким адвокатом надано такі послуги: аналіз чинного законодавства, підготовка заяви та збір доказів, підготовка та оформлення зібраних доказів, підготовка позовної заяви .

Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті."

Як уже зазначалося судом, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Всупереч вимогам ч.7 ст.134 КАС України відповідач у відзиві не надав жодних доказів щодо не співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, у даній категорії справ є усталена судова практика Верховного Суду, розгляд справи проводився у порядку письмового провадження без виклику представників сторін у судове засідання, тому за критеріями обґрунтованості її розміру та пропорційності до предмета спору, за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України ( вул. Академіка Богомольця,10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684), Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області (Старий Бульвар,5/37 м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 08592164) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України в призначенні ОСОБА_1 разової грошової допомоги, як інваліду III групи з 28 листопада 2019 року, внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України "Про міліцію" №565-XII, викладену у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 08.12.2020 за № 41730/15-2020 та висновку від 25.11.2020.

Зобов`язати ліквідаційну комісію Управління МВС України в Житомирській області повторно подати до Міністерство внутрішніх справ України висновок щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням мені інвалідності III групи з 28 листопада 2019 року.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ затвердити висновок щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності III групи з 28 листопада 2019 року, внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України "Про міліцію" №565-ХІІ та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, у розмірі 301050 (триста одна тисяча п`ятдесят) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн., а всього 5908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева