Рішення № 100736617, 01.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 р. Справа№200/12652/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови позивачці здійснити перехід та призначення пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та незастосуванні при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки, при призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- потворно розглянути заяву позивачки щодо переводу та призначення пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки, при призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначення та виплату пенсії за віком позивачці із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки, при призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 08.08.2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка з 15.06.2004 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». 08.08.2021 року вона звернулась до відповідача із заявою щодо переводу та призначення пенсії вперше відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та просила застосувати показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки. Позивачка зазначає, що оскільки пенсія згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» повинна призначатись їй вперше, тому вважає, що у неї виникає право на застосування формули визначення розміру пенсії, яка використовується при призначенні пенсії вперше, відповідно до статті 40 вказаного закону, а не з тих формул та граничних розмірів коштів, які використовуються при переході з одного виду пенсії на інший. Вважає відмову відповідача протиправною, тому звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 відкрито спрощене провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи тим, що позивачці була призначена пенсія з 15.06.2004 року згідно Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ. В подальшому, з 01.10.2017 року позивачці автоматизованим способом проведено переведення з пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком, обчислену згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058. З 01.03.2019 року був проведений масовий перерахунок пенсії згідно постанови України від 20.02.2019 року № 124 «Деякі питання індексації пенсій у 2019 році». Крім того, 01.05.2020 року також проведено масовий перерахунок пенсії згідно постанови України від 01.04.2020 року № 251 «Деякі питання індексації пенсій у 2020 році». Після проведеного масового перерахунку згідно постанови України від 22.02.2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» розмір пенсії позивачки з 01.03.2021 року складав 4 306, 61 грн, а з 01.07.2021 року – 4 320, 21 грн. Відповідач зауважує, що для перерахунку пенсії позивачці із застосуванням середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 року у розмірі 9 118, 81 грн немає законних підстав. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.53-54).

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.12-15).

ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, що не заперечується сторонами (а.с.16, 34).

08 серпня 2021 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про переведення та призначення пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням при розрахунку пенсії показника середньої заробітної плати у перерахунку на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки (а.с.20).

06 вересня 2021 року відповідач листом за № 12104-11864/Ш-15/8-0500/21 повідомив позивачку, що з 01.10.2017 року автоматизованим способом переведено з пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком обчислену згідно із Законом «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 01.03.2019 року, 01.05.2020 року, 01.03.2021 року проводився масовий перерахунок пенсії. З 01.07.2021 року по теперішній час пенсія позивачки складає 4 320, 21 грн. Для перерахунку пенсії із застосуванням середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки у розмірі 9 118, 81 грн немає законних підстав (а.с.18-19).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (за чинності якого позивачці призначено пенсію вперше) регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, також регулює питання пенсійного забезпечення державних службовців.

Виходячи з аналізу норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за віком згідно із Законом України "Про державну службу", не входить до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом України "Про державну службу", оскільки є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

Згідно частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Статтею 10 Закону №1058 встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення пенсії за іншим законом.

Так, позивачці було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивачка звернулася 08.08.2021 року вперше.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що при обрахунку позивачці пенсії за віком відповідно до вимог статті 40 Закону № 1058-ІV підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 31.03.15р. у справі №21-612а14, від 09.06.15р. у справі №21-550а14, Верховного Суду від 22.01.2019 по справі № 577/2457/17, від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 23.10.2020 у справі №528/196/17, від 04.02.2021 року у справі №509/3080/16-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи відповідача про те, що позивачку було переведено на інший вид пенсії в межах Закону № 1058, а не призначено нову пенсію, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

З матеріалів справи убачається, що позивачці було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивачка звернулася вперше.

Отже, у даному випадку має місце перехід з пенсії передбаченої Законом України "Про державну службу" на пенсію передбачену Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а не переведення з одного виду пенсії передбаченого Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на інший вид передбачений останнім.

За таких обставин, пенсійний орган має враховувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно відмовило позивачці в розрахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людині і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд, крім іншого, зважає на його ефективність в контексті статті 13 Конвенції про захист прав людині і основоположних свобод.

При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Судом встановлено, що відповідачем порушено право позивачки в розрахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки.

Враховуючи вищевикладене, ефективним та належним способом захисту прав позивачки є визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови позивачці здійснити перехід та призначення пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та незастосуванні при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 з 08.08.2021 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018, 2019, 2020 роки. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн (квитанція № 0.0.2267578578.1 від 16.09.2021 року).

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачкою, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача та задовольнив в цій частині позовні вимоги, а також задовольнив в частині зобов`язання вчинити певні дії, тому на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 14, 72-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перехід та призначення пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та незастосуванні при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 з 08.08.2021 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018- 2020 роки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 01 листопада 2021 року.

Суддя Т.О. Шувалова