Рішення № 100736390, 22.10.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

22.10.2021 Єдиний унікальний номер 205/6445/20

Провадження № 2-др/205/13/21

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання - Кривозуб О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі матеріали заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відносно судових витрат у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання дій незаконними, визнання права на приватизацію житлового приміщення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2021 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська розглянута з винесенням судового рішення цивільна справу № 205/6445/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання дій незаконними, визнання права на приватизацію житлового приміщення та зобов`язання вчинити певні дії, яким частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 .

При зверненні до суду у тексті позовної заяви представником позивача було зазначено, що позивач поніс витрати у зв`язку із розглядом справи за судовий збір у розмірі 2522, 40 грн. та планує понести витрати у розмірі 15000 грн. за надання правової допомоги, також 28 вересня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 на електронну адресу суду надіслала заяву про розподіл судових витрат, в якій зазначила, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані нею у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України - протягом п`яти днів з моменту винесення судового рішення.

30 вересня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 шляхом поштового відправлення Укрпошта направила до суду заяву, яка надійшла до суду 08 жовтня 2021 року, про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу по вищезазначеній цивільній справі, в якій просить вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 гривень, виходячи з вартості послуг адвоката відповідно до договору № 51 від 11 серпня 2020 року, я яких: 15 000 грн. - основна сума за договором і 9000 - за підготовку до судових засідань. Пунктом 3 Договору передбачено, що за підготовку до кожного судового засідання клієнт сплачує по 1000 грн. за 3 дні перед засіданням. Судових засідань до яких адвокат здійснювала підготовку, та за які позивачем були сплачені кошти складають у загальній кількості 9 шт.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Представник позивача ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, просила провести засідання без її участі.

Представник відповідача Недосвітня С.В. 22 жовтня 2021 року надала до суду заперечення на заяву про винесення додаткового рішення у справі в яких зазначила, що представником позивача під час розгляду справи не було заявлено попередній розрахунок суми судових витрат, які поніс або очікує понести позивач у зв`язку з розглядом справи. Розрахунок суми судових витрат та докази понесених судових витрат представником надано після розгляду справи по суті, а саме: у заяві про винесення додаткового рішення, у судових дебатах такої заяви заявлено не було. Також представником позивача у своїй заяві не викладено поважних причини неможливості подання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат до закінчення судових дебатів у справі. Крім того зазначила, що розмір судових витрат позивача на правову допомогу у цій справі не був предметом доказування, а тому заява про винесення додаткового рішення задоволенню не підлягає, у зв`язку із чим просила відмовити в задоволенні заяви по винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

Враховуючи вищезазначене, суд, вважає за доцільне розглянути заяву про відшкодування судових витрат без участі сторін.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 1 статті 133ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу ОСОБА_2 у зазначеній справі на підставі договору про надання правової допомоги № 51 від 11 серпня 2020 року (а. с. 106) надавала адвокат Гусакова О.Б. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3585 від 25 січня 2018 року (а. с. 5)). Відповідно до положень п. 3 договору, оплата за ним здійснюється в день його підписання. На підтвердження виконання умов вказаного договору адвокатом Гусаковою О.Б. надано суду квитанції до прибуткового касового ордера № 50 від 11 серпня 2020 року на суму 15000 грн., № 58 від 25 вересня 2020 року на суму 1000 грн., № 69 від 01 листопада 2020 року на суму 1000 грн., № 73 від 30 листопада 2020 року на суму 1000 грн. (а. с. 107), № 03 від 10 січня 2021 року на суму 1000 грн., № 10 від 14 лютого 2021 року на суму 1000 грн., № 20 від 26 березня 2021 року на суму 1000 грн., № 33 від 22 травня 2021 року на суму 1000 грн. (а. с. 108), № 60 від 24 вересня 2021 року на суму 1000 грн., № 45 від 01 липня 2021 року на суму 1000 грн. (а. с. 109).

Верховний Суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надано акт виконаних робіт № 1 від 29 вересня 2021 року до договору про надання правової допомоги від 11 серпня 2021 року № 51 відповідно до якого адвокатом на надання правничої допомоги клієнту у цій справі витрачено 10 годин на загальну суму 24 000 гривень, з розрахунку 1 700 гривень за годину роботи (на попереднє усне консультування клієнта щодо його порушених прав та аналіз документів - 30 хвилин; усний аналіз спору та документів - 30 хвилин; складання та подання позовної заяви до суду - 5 годин; складання відповіді на відзив - 2,5 години; складання та подання до суду клопотання про витребування доказів - 30 хвилин, складання та подання до суду клопотання про доручення доказів - 1 година), що загалом було витрачено 10 годин у розмірі 17 000 гривень, а також 9 000 гривень за підготовку до судових засідань у кількості 9 штук (а. с. 110).

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача про те, що не було заявлено попередній розрахунок суми судових витрат, які поніс або очікує понести позивач у зв`язку з розглядом справи, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що представником позивача ОСОБА_1 було зазначено орієнтовний розрахунок розміру судових витрат у розмірі 15 000 гривень, а також матеріали справи містять заяву представника позивача ОСОБА_1 від 28 вересня 2020 року про розподіл судових витрат, в якій зазначила, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані нею у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України - протягом п`яти днів з моменту винесення судового рішення.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Проте, суд звертає увагу, що частина із наданих послуг не може бути віднесена саме до правничої допомоги.

Так, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Приписами п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до вимог ст. 19 вказаного Закону видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, подання позовної заяви до суду, направлення відповіді на відзив відповідачу та до суду; подання до суду клопотання про витребування доказів; подання до суду клопотання про долучення доказів не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а відтак, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, п. 3 договору про надання правової допомоги № 51 від 11 серпня 2020 року визначено, що гонорар адвоката за договором становить 1 700 гривень за одну годину, але не більше 15 000 гривень, а не 17 000 гривень, як зазначено у заяві представника позивача від 08 жовтня 2021 року, та з додатковою оплатою по 1 000 гривень за підготовку до кожного судового засідання, про те в матеріалах справи містять заяви представника позивача про відкладення судового засідання від 05 листопада 2020 року, про розгляд справи без участі представника позивача від 14 січня 2021 року та 18 лютого 2021 року, що також не може бути відшкодовано у якості витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем документально недоведений факт понесення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі - 24 000 гривень, а також враховуючи часткове задоволення позову ОСОБА_2 , а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 5 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 260, 261, 270, 352 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відносно судових витрат у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання дій незаконними, визнання права на приватизацію житлового приміщення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_2 понесені та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень.

В іншій частині заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Т.П. Терещенко