Рішення № 100736292, 02.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2021 р. Справа№200/11783/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) про

визнання протиправним та скасування рішення №470 від 18.09.2020 яким відмовлено в зарахуванні до стажу роботи періоду навчання з 01.09.1976 по 17.10.1979 та періоду роботи з 01.01.1997 по 01.08.1997;

зобов`язання повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії по інвалідності на пенсію за віком, зарахувавши до стажу роботи зазначені періоди;

зобов`язання повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії по інвалідності на пенсію за віком, зарахувавши до стажу роботи періоду навчання з 01.09.1976 по 17.10.1979 та періоду роботи з 01.01.1997 по 01.08.1997,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищезазначеним позовом.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач 16.09.2020 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок з пенсії по інвалідності на пенсію за віцком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням відповідача від 18.09.2020 №470 вирішено не зараховувати до загального стажу наступних періодів: 01.09.1979 (правильна дата 01.09.1976 ) - 17.10.1979 період навчання в професійно-технічному училищі №25 м.Горлівки Донецької області. Внесено до трудової книжки на підставі диплому НОМЕР_2 , але дата видачі диплому відсутня; 01.01.1997 - 01.08.1997 період роботи в ТОВ «Ісіда». Запис про прийом на роботу має виправлення в даті наказу на прийом..

Позивач вважає прийняте рішення відповідача про відмову в зарахуванні вказаних періодів до стажу роботи, просив задовольнити позов.

Відповідачем до суду відзиву на позовну заяву не надано.

Ухвалою суду від 14 вересня 2021 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 12 жовтня 2021 року о 09:20 год.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року відкладено розгляд справи на 02 листопада 2021 року о 10:40 год.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України згідно паспорту НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

16.09.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням відповідача №470 від 18.09.2020 позивачу не зараховано. В трудовій книжці міститься запис про період навчання з 01.09.1979 по 17.10.1979, занесений на підставі диплому № НОМЕР_4 , але дата видачі диплому відсутня. Диплом або довідка про підтвердження періоду навчання відсутні, зазначено, що період навчання в вищому навчальному закладі не підтверджено відповідно до вимог п.8 порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №637 від 12.08.1993 року. Трудова книжка містить запис про оформлення трудових відносин з 01.01.1997 по 01.08.1997 - запис про прийом на роботу має виправлення в даті наказу на прийом. Запис в трудову книжку внесено з порушенням інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

В матерілах справи міститься лист відповідача від 01.09.2021, яким повідомлено позивача про прийняте рішення.

В трудовій книжці позивача НОМЕР_5 від 30.07.1979 містяться записи:

- навчання в ДПТУ №25 м.Горлівки з 01.09.1976 по 19.07.1979 (диплом № НОМЕР_2 );

- 30.07.1979 прийнятий електрослюсарем по ремонту автомобілів 3 розряду автозагону №3 Горлівського виробничого об`єднання вантажного автотранспорту 04690) (нак.№138-к від 26.07.79);

- 17.10.1979 звільнений за ст.36 п.3 КЗпП УРСР призов в радянську армію (нак.№203-к від 17.10.79);

- 01.01.1997 прийнятий вактажником в ТОВ «Ісіда» (нак.№1/к від 01.01.97);

- 01.08.1997 звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (нак.4/к від 01.08.97).

Позивачем до суду надано довідку, яка містить інформацію про те, що позивач навчався в середньому професійно технічному училищі №25 м.Горлівки Донецької області з 01.09.1976 (наказ №14-к від 01.09.1976) по 21.07.1979 (наказ №60-к від 21.07.1979) за професією «слюсар по ремонту автомобілів» форма навчання денна.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до наступного висновку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закону № 1058-ІV).

Спірним питанням даної справи є саме незарахування страхового стажу, у зв`язку з невідповідністю прізвища позивача до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо підтвердження дошлюбного прізвища та розбіжностей періоду навчання позивача в довідці про період навчання.

Статтею 3 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Статтею 8 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 вказаного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розділ ІІ вказаного Порядку містить перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Пунктом 2.1 розд. II вказаного Порядку визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу;

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення), або за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам, або у разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1);

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи;

6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Відповідно до абз. 1 п. 4.3 розд. ІV Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Згідно зі ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення” органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі також Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обовязків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об"єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що відповідач не в повному обсязі використав свої права надані йому Законом та Порядком при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення позивачу.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, “ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд враховує відомості, які містяться в трудовій книжці, а саме: записи в трудовій книжці: про навчання в ДПТУ №25 м.Горлівки з 01.09.1976 по 19.07.1979, періоди роботи: електрослюсарем по ремонту автомобілів 3 розряду автозагону №3 Горлівського виробничого об`єднання вантажного автотранспорту 04690 з 30.07.1979 по 17.10.1979, вантажником в ТОВ «Ісіда» з 01.01.1997 по 01.08.1997.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід прийняти рішення про часткове задоволення позову, а саме: визнання протиправним та скасування рішення №470 від 18.09.2020, зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.09.2020 №8418 про перерахунок з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з зарахуванням до стажу роботи періоду навчання в ДПТУ №25 м.Горлівки з 01.09.1976 по 19.07.1979, періоди роботи: електрослюсарем по ремонту автомобілів 3 розряду автозагону №3 Горлівського виробничого об`єднання вантажного автотранспорту 04690 з 30.07.1979 по 17.10.1979, вантажником в ТОВ «Ісіда» з 01.01.1997 по 01.08.1997, з урахуванням висновків суду.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в розмірі 908 грн. згідно квитанції від 08.09.2021року №7221922.

Оскільки задоволено частково то судовий збір в розмірі 454 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання протиправним та скасування рішення №470 від 18.09.2020 яким відмовлено в зарахуванні до стажу роботи періоду навчання з 01.09.1976 по 17.10.1979 та періоду роботи з 01.01.1997 по 01.08.1997; зобов`язання повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії по інвалідності на пенсію за віком, зарахувавши до стажу роботи зазначені періоди; зобов`язання повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії по інвалідності на пенсію за віком, зарахувавши до стажу роботи періоду навчання з 01.09.1976 по 17.10.1979 та періоду роботи з 01.01.1997 по 01.08.1997 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №470 від 18.09.2020 відносно ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 16.09.2020 №8418 про перерахунок з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з зарахуванням до стажу роботи періоду навчання в ДПТУ №25 м.Горлівки з 01.09.1976 по 19.07.1979; періоди роботи: електрослюсарем по ремонту автомобілів 3 розряду автозагону №3 Горлівського виробничого об`єднання вантажного автотранспорту 04690 з 30.07.1979 по 17.10.1979; вантажником в ТОВ «Ісіда» з 01.01.1997 по 01.08.1997, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 454 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Аканов