Рішення № 100735903, 29.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 р. Справа№200/10841/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84116, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення із заявою 13.05.2021; визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 18.05.2021 №056350007828 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу весь період роботи на ВАТ «Стахановський завод металовиробів» з 24.09.1986 по 31.08.2004; зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2021 щодо призначення пенсії за віком (зі зниженням віку) відповідно до п.4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу ОСОБА_1 період його участі в бойових діях на території Республіки Афганістан з 14 серпня 1984 року по 13 червня 1986 року із розрахунку один місяць служби за три місяці; зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 13.05.2021.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року заяву Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про залучення співвідповідача залишено без задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що прийняте відповідачем рішення про відмову у призначенні йому пенсії за віком є таким, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства та підлягає скасуванню.

Вмотивовуючи свою позицію, позивач зазначив, що 13.05.2021 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідачем 18.05.2021 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Позивач вважає, що має право на зарахування до пільгового стажу періоду роботи на ВАТ «Стахановський завод металовиробів» з 24.09.1986 по 31.08.2004 та періоду його участі в бойових діях на території Республіки Афганістан з 14.08.1984 по 13.06.1986 з розрахунку один місяць служби за три місяці. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, у наданому відзиві на позовну заяву зазначено наступне. ОСОБА_1 13.05.2021 звернувся до управління з заявою про призначенням пенсії за віком зі зниженням віку відповідно до п.4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». позивач надав військовий квиток НОМЕР_2 , виданий 15.04.1984 про проходження військової служби з 15.04.1984 по 13.06.1986. Додатково ОСОБА_1 надана архівна довідка Міністерства оборони Російської федерації №8/231606 від 28.12.2020 від 28.12.2020 про підтвердження проходження військової служби з 15.04.1984 по 13.06.1986 в складі військової частини польової пошти 24785. В наданій довідці вказано, що склад військової частини польової пошти 24785 в період з 05 квітня 1980 року по 11 лютого 1989 року приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан. Що саме ОСОБА_1 приймав участь в бойових діях даною довідкою не підтверджується. Враховуючи зазначене, на думку управління відсутні підстави для зарахування цього періоду. Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи на ВАТ «Стахановський завод металовиробів» з 24.09.1986 по 31.08.2004 відповідач зазначив, що надані ОСОБА_1 пільгові довідки без дати реєстрації та вихідного номеру видані підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території. Вказав, що страховий стаж позивача складає 23 роки 11 місяців 19 днів.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, що претендує на призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що 13 травня 2021 року позивач звернувся до управління з заявою про призначення пенсії.

18 травня 2021 року відповідачем було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії №056350007828. В рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 23 роки 11 місяців 19 днів. Враховуючи зазначене, вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» де страховий стаж особи становить 25 років. Зазначено, що пільгові довідки по списку №2 без дати реєстрації та вихідного номеру надані непідконтрольною українській владі території (умови підпункту 2 пункту 1 статті 64 Закону № 1058 та пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій №22-1 від 25.11.2005).

Трудова книжка ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 , містить, зокрема наступні записи:

запис №3 - 15.04.1984 по 13.06.1986 служба в Радянській армії;

запис №4 - 24.09.1986 прийнятий в цех №54 шліфувальником сухим способом на Стахановський завод металовиробів;

запис №5 - 01.06.1988 переведений шліфувальником 3 розряда сухим способом;

запис №6 - 31.10.1988 звільнений за переводом в Стахановський завод металовиробів;

запис №7 - 01.11.1988 прийнятий за переводом в цех №54 шліфувальником 3 розряду сухим способом на Стахановський завод металовиробів ПО «Ворошиловградський станкобудівний завод» ім. В.І. Леніна;

запис №8 - 02.11.1988 переведений шліфувальником сухим способом 4 розряду;

запис №9 - 08.02.1994 переведений шліфувальником сухим способом 5 розряду цеха №054;

запис № 10 - 11.10.1994 за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 - шліфувальником сухим способом;

запис № 11 - Стахановський завод металовиробів перейменовано в ВАТ «Стахановський завод металовиробів»;

запис № 12 - 31.08.2004 - звільнений за згодою сторін п.1. ст. 36 КЗпП України.

Також, разом із заявою про призначення пенсії позивачем були надані, зокрема наступні документи:

- довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення за відсутності трудової книжки або у відповідних записів у ній б/н б/д про підтвердження періодів з 24.09.1986 по 31.10.1988, з 01.11.1988 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 11.10.1999;

- довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення за відсутності трудової книжки або у відповідних записів у ній б/н б/д про підтвердження періоду з 31.10.2001 по 31.08.2004;

- виписку із наказу №241 від 11.10.1994 «Про завершення атестації робочих місць»;

- довідку від 20.05.2011 №32-2 про роботу ОСОБА_1 на ВАТ «Стахановський завод металовиробів»;

- довідку від 20.05.2011 №32-1 про роботу ОСОБА_1 на ВАТ «Стахановський завод металовиробів» за період з 24.09.1986 по 31.08.2004;

- архівну довідку від 28.12.2020 №8/231606 про проходження ОСОБА_1 служби в армії /а.с.17-21, 24/.

Не погоджуючись із рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком серед інших мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях.

Аналогічне положення закріплено і ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. ст. 4, 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 13 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», встановлює що учасниками бойових дій визнаються військовозобов`язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану в період ведення там бойових дій.

Матеріалами справи підтверджується, що 29 липня 1997 року ОСОБА_1 отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 /а.с.7/.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 13.06.1986 по 20.06.1986 останній проходив військову службу /а.с. 8-10/.

У архівній довідці № 8/2316060 від 28.12.2020, зокрема вказано наступне: в книзі алфавітного обліку рядового та сержантського складу військової частини польова пошта 24785 призиву 1 половини 1984 року зазначається, що Сержант, діловод, секретар ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний до армії 15.04.84 Первомайським РВК Ворошиловградської обл., зарахований до списків частини 14.08.84 (нак. №224), звільнений після терміну закінчення служби в Первомайський РВК Ворошиловградської обл., 13.6.86 (нак. №167)». В наказі командира військової частини польова пошта 24785 від 14 серпня 1984 р. №227 значиться: «Нижчезазначених військовослужбовців, прибувших для подальшого проходження служби, зарахувати до списків особового складу частини, на всі види постачання: із в/ч 51097 рядовий ОСОБА_1 ». Підстава: ЦА МО, опис 998195 с, справа 3, лист 331. В наказі командира військової частини польова пошта 24785 від 13 червня 1986 р. №167 значиться: «Нижчезазначених військовослужбовців, тих, хто вислужив встановлений Законом СРСР «Про загальний військовий обов`язок» строк дійсної строкової військової служби, з 13 червня ц.р. виключити зі списків особистого складу частини, всіх видів забезпечення - з 1 липня 1986 та направити на облік: Сержанта ОСОБА_1 , діловода управління частини, до Первомайського РВК Ворошиловградської області, ВДП до ст. Попасна. Підстава : ЦА МО, опис 998197, справа 3, лист 226. Виписки надані з дотриманням тексту оригіналів документів.

Особистий склад військової частини польова пошта 24785 у період з 5 квітня 1980 р. до 11 лютого 1989 р. брав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан. Підстава: ДГШ №314/12/0555 від 30.07.2001 року» /а.с. 24/.

Судом встановлено, що з матеріалів справи у сукупності вбачається, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу та під час її проходження у складі військової частини брав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан. В подальшому йому було видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 .

Відповідно до п. 23 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.04.2020 № 122, комісія позбавляє особу статусу учасника бойових дій у разі: наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у виконанні бойового (службового) завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з військовими формуваннями інших держав і незаконними збройними формуваннями; виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, у виконанні бойового (службового) завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з військовими формуваннями інших держав і незаконними збройними формуваннями або надання недостовірних даних про особу; подання особою заяви про позбавлення її статусу учасника бойових дій.

Рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій приймають ті Комісії, які його надавали, або їх правонаступники.

Оскільки належність позивача до особи, яка має статус учасника бойових дій, ніким не оспорювалась, в тому числі і відповідачем, Комісія Збройних Сил України жодного рішення про позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій не приймала, посвідчення останнього не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, відтак суд приходить до висновку, що позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії по досягненню 55 річного віку, як учаснику бойових дій, за наявності страхового стажу не менше 25 років відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначені ж відповідачем доводи щодо необхідності підтвердження пенсії позивачу шляхом подання підтверджуючої (уточнюючої) довідки із зазначенням конкретних даних, а саме із зазначенням, що «саме ОСОБА_1 брав участь у бойових діях», суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

ОСОБА_1 була надана архівна довідка з Федеральної державної установи «Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації», в якій повідомлено, що «В наказі командира військової частини польова пошта 24785 від 14 серпня 1984 р. №227 значиться: «Нижчезазначених військовослужбовців, прибувших для подальшого проходження служби, зарахувати до списків особового складу частини, на всі види постачання: із в/ч 51097 рядовий ОСОБА_1 . Особистий склад військової частини польова пошта 24785 у період з 5 квітня 1980 р. до 11 лютого 1989 р. брав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан. Підстава: ДГШ №314/12/0555 від 30.07.2001 року».

Враховуючи той факт, що архівна довідка Федеральної державної установи «Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації» від 28.12.2020 №8/231606 належним чином оформлена, підписана та завірена гербовою печаткою, а вимога відповідача щодо зазначення у довідці «саме ОСОБА_1 брав участь у бойових діях» не передбачена вимогами чинного законодавства, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій, згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» носять протиправний характер.

Статтею 57 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Так, відповідно до пункту 2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530, при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, підлягає зарахуванню до страхового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 року у справі № 348/347/17.

Щодо вимоги позивача про зарахування до пільгового стажу період весь період роботи на ВАТ «Стахановський завод металовиробів» з 24.09.1986 по 31.08.2004 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 містить, зокрема записи про роботу в період з 24.09.1986 по 31.08.2004 шліфувальником сухим способом на Стахановському заводі металовиробів, де 11.10.1994 за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 - шліфувальником сухим способом (записи 3-12 трудової книжки).

Також, позивачем разом із заявою про призначення пенсії були надані довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення за відсутності трудової книжки або у відповідних записів у ній б/н б/д про підтвердження періоду роботи з 24.09.1986 по 31.08.2004.

Щодо посилання відповідача у спірному рішенні, що довідки надані непідконтрольною українській владі територією, суд враховує наступне.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв`язку з знаходженням підприємств на території, непідконтрольній Українській владі та не перереєстрації його на території підконтрольній Українській владі.

Також, суд зазначає, що підстав вважати наведені в довідці та трудовій книжці відомості недостовірними, відповідачем не наведено.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини 2статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Окрім цього, трудовий стаж позивач набув, працюючи в період, коли територія м. Горлівки перебувала під контролем української влади, і підприємство, на якому працював позивач, також було утворено відповідно до законодавства України.

Враховуючи записи у трудовій книжці та докази, що наявні в матеріалах справи, у сукупності, суд зазначає, що період роботи на ВАТ «Стахановський завод металовиробів» з 24.09.1986 по 31.08.2004 підлягає зарахуванню до пільгового стажу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні спірного періоду діяв не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення відповідача 18 травня 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 204/362/17, вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25 травня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнані судом протиправними, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково із обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу пенсійне забезпечення з дня звернення до відповідача суд зазначає наступне.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві з застосуванням слова "може".

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу пенсійне забезпечення з дня звернення до відповідача не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи на ВАТ «Стахановський завод металовиробів» з 24.09.1986 по 31.08.2004, зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період його участі в бойових діях на території Республіки Афганістан з 14 серпня 1984 року по 13 червня 1986 року із розрахунку один місяць служби за три місяці; зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2021 щодо призначення пенсії за віком (зі зниженням віку) відповідно до п.4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суд підлягають задоволенню.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Аналізуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що позивач при звернення до пенсійного органу с заявою про призначення пенсії на пільгових умовах надав всі необхідні документи в підтвердження такого права.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84116, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №056350007828 від 18 травня 2021 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи на ВАТ «Стахановський завод металовиробів» з 24.09.1986 по 31.08.2004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період його участі в бойових діях на території Республіки Афганістан з 14 серпня 1984 року по 13 червня 1986 року із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2021 щодо призначення пенсії за віком (зі зниженням віку) відповідно до п.4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 13.05.2021 - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 29 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Толстолуцька