Рішення № 100735629, 02.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року Справа № 160/13246/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 року після смерті ОСОБА_2 згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року по справі №160/115/21;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриманої пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року після смерті ОСОБА_2 згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року по справі № 160/115/21, з 15.10.2021 року по 22.03.201 року;

- стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 відшкодування за завдану моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за життя її чоловік ОСОБА_2 звернувся до пенсійного фонду із заявою про переведення його на інший вид пенсії, проте ним було отримано відмову, з якою він не погодився та звернувся до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року по справі №160/115/21 позовну заяву ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року по справі №160/115/21 набрало законної сили 16.03.2021 року. ГУ ПФУ у добровільному порядку не виконало рішення від 11.02.2021 року по справі №160/115/21. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 помер, а пенсійний орган не розглянув повторно його заяву про призначення пенсії державного службовця та за життя не перевів та не нарахував йому пенсію державного службовця, після смерті, його правонаступником у даному випадку є його спадкоємці. Єдиним спадкоємцем померлого є його дружина - ОСОБА_1 31.05.2021 року позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про нарахування пенсії з урахуванням різниці, яку недоотримав чоловік ОСОБА_2 за життя, на підставі рішення суду від 11.02.2021 року по справі №160/115/21. Відповідачем надано відповідь на звернення, в якій зазначено, що рішення суду від 11.02.2021, як таке, що набрало законної сили, на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не надходило, тому підстави для реалізації невикористаного права померлого пенсіонера щодо вчинення дій за судовим рішенням, винесеним на його користь, у родичів померлого відсутні. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою суду від 17.08.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

17.09.2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування правової позиції відповідача зазначено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 по справі № 160/115/21 з відміткою набрання законної сили надійшло до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - 01.04.2021 року. Зазначене рішення суду, яке набрало законної сили, станом на час смерті ОСОБА_2 до Головного управління не надходило. Згідно зі статтею 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Кошти, які не були нараховані померлому ОСОБА_2 , не є належною пенсійною виплатою і не можуть вважатись недоотриманою пенсією та не підлягають виплаті членам сім`ї померлого.

21.09.2021 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій остання підтримала позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 19.07.1985 року №596, копія якого міститься в матеріалах справи.

15.10.2020 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про переведення його на інший вид пенсії, проте пенсійним органом було відмовлено у задоволенні заяви з підстав недостатності стажу державної служби для призначення пенсії державного службовця.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року по справі №160/115/21 позовну заяву ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області задоволено частково:

- визнано протиправною відмову головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у переведені ОСОБА_2 на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 -XII від 16.12.1993 року;

- зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 до стажу державної служби наступні періоди роботи: з 16.03.1982 року до 15.02.1993 року на посаді молодшого наукового та наукового співробітника Інституту чорної металургії ім. З.І.Некрасова та з 16.02.1993 року до 18.03.2003 року на посадах в Державній податковій інспекції Міністерства фінансів України по Красногвардійському району м. Дніпропетровська;

- зобов`язано головне управління пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 15.10.2020 року про переведення позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року з врахуванням правової позиції суду, викладеної у даному рішенні;

- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року по справі №160/115/21 набрало законної сили 16.03.2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

31.05.2021 року позивач звернулась до відповідача з заявою про нарахування пенсії з урахуванням різниці, яку недоотримав чоловік ОСОБА_2 за життя, на підставі рішення суду від 11.02.2021 року по справі №160/115/21, а також перерахувати дані нарахування спадкоємцю.

Листом від 30.06.2021 року №20689-15664/М-01/8-0400/21 відповідач повідомив, що: “у зв`язку з тим, що на день смерті Вашого чоловіка ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішення від 11.02.2021 року, як таке, що набрало законної сили, на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не надходило, тому підстави для реалізації невикористаного права померлого пенсіонера щодо вчинення дій за судовим рішенням, винесеним на його користь, у родичів померлого відсутні”.

01.06.2021 року позивачем було подано скаргу до Голови правління Пенсійного фонду України щодо протиправності дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Листом від 30.06.2021 року №19682-18384/М-03/8-2800/21 Пенсійним фондом України надано відповідь, в якій зазначено, що рішення суду, яке набрало законної сили, станом на час смерті ОСОБА_2 до Головного управління не надходило. Кошти, які не були нараховані померлому ОСОБА_2 , не є належною пенсійною виплатою і не можуть вважатися недоотриманою пенсією та не підлягають членам сім`ї померлого.

Не погоджуючись з такими доводами відповідача позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Частиною 1 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Згідно зі статтею 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які були нараховані, належали до виплати особі за життя і залишилися неотриманими у зв`язку з її смертю; у разі коли пенсіонерові була призначена пенсія та у зв`язку зі смертю вона ним недоотримана, суми невиплаченої пенсії по місяць смерті пенсіонера повинні бути виплачені членам його сім`ї (спадкоємцям).

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 по справі № 160/115/21 зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 15.10.2020 року про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року з врахуванням правової позиції суду, викладеної у даному рішенні.

Суд звертає увагу, що зазначеним рішенням суду не було зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року; суд лише зобов`язав повторно розглянути заяву ОСОБА_2 .

Таким чином, на час смерті ОСОБА_2 були відсутні конкретні суми виплат пенсії державного службовця, як такі, що мали бути нараховані, як такі, що були нараховані та невиплачені за життя і залишилися неотриманими у зв`язку з його смертю.

За наведених обставин позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, правові підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, судового збору та встановлення судового контролю - відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. 26, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар