Рішення № 100734475, 02.11.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/943/21

Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛТД ГРУПП», код ЄДРПОУ 39759866, вул. Двадцять Третього Серпня, буд. 20-А, м. Харків, 61072,

до відповідача: Приватного підприємства «Промінь Озерне», вул. Набережна, 35, с. Озерне, Козелецький район, Чернігівська область, 17072, код ЄДРПОУ 38049084,

про стягнення 453 461,17 грн

без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 453 461,17 грн, у тому числі: 412 710,27 грн боргу та 40 750,90 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №04/09-2020 найму комбайна для збирання зернових культур в частині оплати вартості наданих послуг.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2021 справа № 927/943/21 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою суду від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення тощо.

24.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позов у якому відповідач наголошує, що пунктом 7.1. договору сторони погодили, що він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 жовтня 2020 року. Таким чином, вимогою замовника до виконавця було надання останнім комбайнів та збирання зернових культур у визначених об`ємах до 31.10.2020.

У період дії договору та до його кінця його дії 31.10.2020 виконавець надав замовнику послуги збирання соняшника загальним об`ємом 500,6 га, на загальну вартість 375 450,00 грн, які були прийняті та повністю оплачені виконавцю, про що свідчать акти надання послуг від 01.10.2020р. за № 45 та від 15.10.2020р. за № 46, а також акт звірки взаємних розрахунків.

На думку відповідача, наведене підтверджує факт неналежного виконання умов договору саме виконавцем, оскільки до 31.10.2020 останнім не були надані послуги зі збирання кукурудзи та не надані комбайни, а тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та повідомляє суд про те, що орієнтовний розрахунок судових витрат у зв`язку з розглядом справи становитиме 20000,00 грн.

Відзив на позов прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

Приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У встановлений ухвалою суду строк відзиву клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

04.09.2020 між Приватним підприємством «Промінь Озерне» (далі - Замовник) та Товавриством з обмеженою відповідальністю «Агро ЛТД Групп» (далі - Виконавець) укладено договір найму комбайна для збирання зернових культур № 04/09-2020 (далі - Договір № 04/09-2020).

Згідно з п. 2.1 Договору № 04/09-2020 виконавець бере на себе зобов`язання поставити технічно справні комбайни для збирання зернових та технічних культур, а Замовник зобов`язується здійснити оплату виконаної виконавцем роботи.

За умовами п.3.4.4 Договору № 04/09-2020 виконавець зобов`язаний здати виконану роботу замовнику за актом здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.2.3 Договору № 04/09-2020 замовник зобов`язаний розрахуватись з виконавцем в повному обсязі за виконані роботи згідно актів виконаних робіт на підставі рахунку виконавця, після подачі останнього акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.3 Договору № 04/09-2020 за прострочення оплати, передбаченої п. 3.2.3 даного Договору виконавець має право стягнути із замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов Договору №04/09-2020 позивач виконав, а відповідач прийняв роботи зі збирання зернових культур на загальну суму 1 050 660,27 грн, на підтвердження чого позивач надав підписані сторонами та скріплені печатками акти надання послуг № 46 від 15.10.2020 на суму 187 950,00грн, №45 від 01.10.2020 на суму 187 500,00грн, №78 від 19.11.2020 на суму 141 001,13грн, № 75 від 25.11.2020 на суму 190 001,52грн, № 76 від 27.11.2020 на суму 292 352,74грн, № 74 від 25.11.2020 на суму 51 854,88грн. В зазначених актах надання послуг зазначено, що акти складені на підставі договору та розрахункових документів, а саме рахунків на оплату покупцю.

Позивачем на вказані суми було складено податкові, які зареєстровано Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановив суд, позивач за Договором № 04/09-2020 надав відповідачу послуги зі збирання зернових культур на загальну суму 1 050 660,27грн, що підтверджується наданими актами надання послуг, які підписані відповідачем.

З огляду на умови Договору №04/09-2020, суд доходить висновку, що вартість наданих позивачем послуг за актами наданих послуг мала бути сплачена відповідачем 07.12.2020 (10 днів після підписання останнього акту виконаних робіт, а саме № 76 від 27.11.2020)

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період 01.09.2020-17.02.2021, підписаного сторонами та скріпленого їх печатками сторін, станом на 17.02.2021 заборгованість відповідача на користь позивача становить 412 710,27 грн (а.с.36).

04.12.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/1727/17 (ЄДРСРУ № 86075502) в черговий раз підтвердив, що акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд відхиляє доводи відповідача про неможливість надання послуг за договором після закінчення строку дії договору – 31.10.2020, оскільки матеріали містять окрім актів надання послуг, в тому числі і Акт приймання-передачі транспортних засобів (зернозбиральних комбайнів) відповідачем позивачу (додаток до Договору №04/09-2020, а.с. 13) відповідно до якого зернозбиральна техніка була повернута позивачу не по завершенні строку дії договору (31.10.2020), а лише 28.12.2020, що в сукупності із іншими доказами свідчить про надання послуг відповідачу позивачем.

Всупереч наведеним нормам суду не надано доказів підтверджуючих сплати боргу у повному обсязі, встановлення іншого строку оплати тощо.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 412 710,27 грн боргу підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як встановив суд, сторони у п. 5.3 Договору №04/09-2020 погодили, що за прострочення оплати виконавець має право стягнути із замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 40 750,90грн пені за порушення відповідачем строків оплати вартості наданих послуг за період з 08.12.2020 по 25.08.2021.

Враховуючи умови Договору №04/09-2020 та приписи ст. 232 Господарського кодексу України, період за який мала би нараховуватися пеня - з 08.12.2020 по 08.06.2021. Відтак, позивачем неправомірно здійснено нарахування пені поза межами шестимісячного строку від дня прострочення зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку суми пені, дійшов висновку про її часткове задоволення в сумі 27 128,22 грн.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6597,58 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Промінь Озерне» (вул. Набережна, 35, с. Озерне, Козелецький район, Чернігівська область, 17072, код ЄДРПОУ 38049084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛТД ГРУПП» (код ЄДРПОУ 39759866, вул. Двадцять Третього Серпня, буд. 20-А, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 3974816316) 412 710,27 грн боргу, 27 128,22 грн пені та 6597,58 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2021

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/