Рішення № 100734462, 27.10.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/1314/19

Господарським судом Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка С.О за участю секретаря судового засідання Чупрун М.М. розглянуто у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 926/1314/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛАККОМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНСОН»

про стягнення заборгованості в сумі 1 964 909,93 грн.

представники сторін:

від позивача – Кирилюк Т.А. – представник.

від відповідача – не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “БАЛАККОМ” звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОНСОН” про стягнення заборгованості згідно Договору поставки № 010/2018 від 15.03.2018 р. в сумі 3 563 169,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору поставки № 010/2018 від 15.03.2018 р. щодо оплати поставленого товару (текстильної продукції) в період з 26.06.2018 р. по 19.12.2018 р. на загальну суму 136 467,60 дол. США, що станом на день подання позовної заяви згідно курсу НБУ становить 3 563 169,04 грн.

Ухвалою суду від 04.06.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та зупинено провадження у даній справі до 04.12.2019 р., підготовче судове засідання призначено на 04.12.2019 р.

Ухвалами Господарського суду Чернівецької області від 04.12.2019 р. та 15.01.2020 р. підготовче засідання відкладалось в зв`язку з неявкою представника відповідача в судове засідання. Підготовче засідання призначено на 28.02.2020 р.

Ухвалою суду від 28.02.2020 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 27.03.2020 р.

У зв`язку з поширенням на території України коронавірусу COVID-19 та з метою запобігання цьому процесу, ухвалою суду від 23.03.2020 р. судове засідання, яке призначено на 27.03.2020 р. відкладено на період дії карантину.

Ухвалою суду від 07.05.2020 р. розгляд справи призначено на 26.05.2020 р.

Ухвалами суду від 26.05.2020 р. та 23.06.2020 р. розгляд справи відкладався у зв`язку з неявкою представників сторін, судове засідання призначено на 07.07.2020 р.

Ухвалою суду від 07.07.2020 р. відкладено розгляд справи на 12.08.2020 р.

11.08.2020 р. позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог у зв`язку із тим, що відповідачем частково погашено заборгованість на загальну суму 27000$, а тому заборгованість станом на 11 серпня 2020 року становить 109467,60$ за 4 поставки за інвойсами від 26.06.2018 р., 29.08.2018 р., 27.09.2018 р., 19.12.2018 р. та про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 12.08.2020р., 26.08.2020 р. та 13.10.2020 р. відкладено розгляд справи на 12.11.2020 р.

11.08.2020 р. позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог у зв`язку із тим, що відповідачем частково погашено заборгованість на суму 14000 $, 19.08.2020 р., 09.09.2020 р., 28.10.2020 р., 30.10.2020 р., а тому заборгованість станом на 10 листопада 2020 року становить 95467,60$, що становить згідно офіційного курсу НБУ (28,1375 грн. за 1$) 2686219,60 грн.

Ухвалою від 12.11.2020 р. прийнято заяву про зменшення позовних вимог та відкладено розгляд справи по суті на 17.12.2020 р.

16.12.2020 р. позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог у зв`язку із тим, що відповідачем частково погашено заборгованість на суму 10300 $, 03.12.2020 р., 14.12.2020 р., а тому заборгованість станом на 14.12.2020 року становить 85167,60$, що становить згідно офіційного курсу НБУ (27,759 грн. за 1$) 2 364 167,41 грн. Крім того, представником подано клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою від 17.12.2020 р. прийнято заяву про зменшення позовних вимог та відкладено розгляд справи по суті на 14.01.2021 р.

14.01.2021 р. позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог у зв`язку із тим, що відповідачем частково погашено заборгованість на суму 4200 $ 21.12.2020 р., 23.12.2020 р., а тому заборгованість станом на 14.01.2021 року становить 80967,60$, що становить згідно офіційного курсу НБУ (27,9705 грн. за 1$) 2 264 704,23 грн. Крім того, представником подано клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою від 14.01.2021 р. прийнято заяву про зменшення позовних вимог та відкладено розгляд справи по суті на 11.02.2021 р.

11.02.2021 р. позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог у зв`язку із тим, що відповідачем частково погашено заборгованість на суму 5500 $ 25.01.2021 р., а тому заборгованість станом на 10.02.2021 року становить 75467,60$, що становить згідно офіційного курсу НБУ (27,6426 грн. за 1$) 2 086 120,68 грн. Крім того, представником подано клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою від 11.02.2021 р. прийнято заяву про зменшення позовних вимог та відкладено розгляд справи по суті на 09.03.2021 р.

09.03.2021 р. позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог у зв`язку із тим, що відповідачем частково погашено заборгованість на суму 1900 $ 11.02.2021 р., а тому заборгованість станом на 05.03.2021 року становить 73 567,60$, що становить згідно офіційного курсу НБУ (27,7564 грн. за 1$) 2 041 971,73 грн. Крім того, представником подано клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою від 09.03.2021 р. прийнято заяву про зменшення позовних вимог та відкладено розгляд справи по суті на 12.04.2021 р.

Судове засідання 12.04.2021 р. не відбулось в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, про що керівником апарату складено відповідне повідомлення.

Ухвалою від 15.04.2021 р. відкладено розгляд справи по суті на 05.05.2021 р.

29.04.2021 р. позивач, через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду, подав клопотання про відкладення підготовчого судового засідання в зв`язку із перебуванням його представника у відпустці.

Ухвалою суду від 05.05.2021 р. відкладено розгляд справи на 26.05.2021 р.

Відповідачем 25.05.2021 р. подано клопотання про відкладення розгляду справи та надати йому час знайти захисника для представництва його інтересів в суді.

26.05.2021 р. позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог у зв`язку із тим, що відповідачем частково погашено заборгованість на суму 2000 $ 09.04.2021 р., а тому заборгованість станом на 26.05.2021 року становить 71567,60$, що становить згідно офіційного курсу НБУ (27,4553 грн. за 1$) 1 964 909,93 грн.

Ухвалою від 26.05.2021 р. прийнято заяву про зменшення позовних вимог та відкладено розгляд справи по суті на 17.06.2021 р.

07.07.2021 р. відповідач через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 07.07.2021 р. відкладено розгляд справи по суті на 12.08.2021 р.

04.08.2021 р. позивач через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалами суду від 12.08.2021 р. та 30.09.2021 р. судове засідання відкладалось в зв`язку з неявкою представників сторін, судове засідання призначено на 27.10.2021 р.

18.10.2021 р. позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог у зв`язку із тим, що відповідачем частково погашено заборгованість на суму 10000,00 $ 07.10.2021 р., а тому заборгованість станом на 13.10.2021 року становить 61 567,60$, що становить згідно офіційного курсу НБУ (26,349 грн. за 1$) 1 622 244,69 грн.

Проаналізувавши зміст поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог в сукупності зі змістом позовної заяви, суд приймає до розгляду останню, спір вирішується з урахуванням вказаної заяви.

У судовому засіданні, 27.10.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач або уповноважений ним представник у судове засідання не з`явився, причини нез`явлення суду не відомі, станом на час розгляду справи, відповідачем не надано відзив на позов, заяв та/або клопотань/пояснень щодо неможливості реалізації відповідачем своїх процесуальних прав у даній справі також не надходило.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004р).

Господарським судом Чернівецької області виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Частиною другою статті 15 Конвенції (Гаага, 15.11.1965) передбачено, що за заявою Договірної Держави суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документа (про виклик до суду нерезидента - сторони у справі) в разі, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній і який становить щонайменше шість місяців (Інформаційний лист ВГСУ від 29.09.2009 № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм ГПКУ").

Матеріали справи містять клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. За таких обставин, суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 926/1314/19.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

15.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо – комерційна фірма "БАЛАККОМ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНСОН" (покупець) був укладений Договір поставки № 010/2018 (а.с. 21 - 29).

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із пунктом 1.1. Договору продавець зобов`язується поставити текстильну продукцію (далі – товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах передбачених цим договором.

Товар поставляється партіями, ціна товару, кількість, термін поставки кожної партії товару та інші істотні умови узгоджуються сторонами в інвойсах до кожної партії товару. Загальна кількість товару складається з кількості товару кожної поставленої партії (п.п.1.2.,1.3. Договору).

Пунктами 3.1. – 3.4. Договору сторони погодили, що продавець поставляє товар на умовах СРТ м. Москва, згідно Інкотермс – 2010. Продавець зобов`язаний оплатити всі мита, податки та інші збори, а також витрати на виконання митних формальностей, що підлягають оплаті при експорті товару. Покупець зобов`язаний оплатити, якщо це потрібно, всі мита, податки та інші збори, а також витрати на виконання митних формальностей, що підлягають оплаті при імпорту товару. Продавець несе всі ризики втрати або пошкодження товару до моменту його поставки на склад покупця.

Ціна товару та загальна вартість партії товару встановлюється в доларах США і вказується в інвойсі. Ціна товару розуміється на умовах СРТ. За погодженням сторін ціна товару може змінюватися, що буде відбиватися в інвойсі. Валютою цього договору є долари США (п.п.4.1. – 4.4. Договору).

Згідно із пунктами 5.1. та 5.2. Договору оплата партії товару здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу 60 календарних днів з моменту поставки товару. Покупець оплачує вартість кожної партії товару в доларах США на підстав документів для оплати передбачених пунктом 6.1. Договору, і банківських реквізитів продавця зазначених у договорі. Моментом оплати вважається момент списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця, що підтверджується банківською випискою відправленої на електронну пошту продавця.

Продавець в свою чергу, відповідно до пункту 6.1 Договору зобов`язується відправити на електронну пошту покупця скановані копії і передати в момент надання товару на місці поставки відповідно до пункту 3.1. Договору уповноваженому представнику покупця оригінали зазначених нижче документів на кожну партію товару : вантажна митна декларація, міжнародна товарно – транспортна накладна CMR та інвойс.

Поставка вважається здійсненою з моменту надання продавцем товару і підписання покупцем документів відповідно до пункту 6.1. Договору уповноваженому представнику покупця. Датою поставки товару вважається дата поставлена уповноваженим представником покупця в товарно-транспортних документах при прийняті товару (п.п.7.2. – 7.3. Договору).

У відповідності до пункту 12.1. Договору право власності на товар і пов`язані з ним ризики переходять від продавця до покупця відповідно до умов поставки СРТ Інкотермс – 2010 у момент коли поставка вважається виконаною згідно з умовами пункту 7.3. Договору, яким передбачено, що датою поставки товару вважається дата проставлення підпису уповноваженим представником покупця в товаротранспортних документах при прийняті товару.

На виконання умов Договору № 010/2018 від 15.03.2018 року, відповідно до підписаних сторонами інвойсів № 10 від 26.06.2018 року, № 11 від 29.08.2018 року, № 12 від 27.09.2018 року, № 13 від 19.12.2018 року, міжнародних товарно-транспортних накладних та вантажно-митних декларацій № 306157, № 0088239, № 0000779, № 006602, позивач завантажив товар на суму 198 205,18 доларів США, який відповідачем оплачений частково. На день подачі позовної заяви, заборгованість відповідача становила 136 468,18 доларів США, яка складається із неоплачених поставок товару про що складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 17.03.2018 року по 06.02.2019 року.

Відповідно до пункту 17.1. Договір діє з моменту його підписання до 31.12.2018 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 010/2018 від 15.03.2018 року та інвойси до нього, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Договір підписаний представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

Доказів розірвання або ж недійсності договору сторонами не надано.

Як свідчать матеріали справи, в подальшому до договору поставки № 010/2018 від 15.03.2018 року вносилися зміни шляхом укладення 19.03.2021 року додаткової угоди до нього.

В даній угоді, сторони погодили наступне: змінити назву 15 розділу, а саме: "Арбітраж" замінити на "Вирішення спорів".

Пункт 15.1. договору сторони погодили викласти в наступні редакції: будь – які спори, що виникають з цього договору тому числі що стосуються його порушень, припинення, розірвання або недійсності, підлягають обов`язковому вирішенню в судовому порядку за місцем знаходження продавця в Господарському суду Чернівецької області.

Пункт 15.2. договору сторони погодили викласти в наступній редакції: цей договір підлягає тлумаченню у відповідності до законодавства України. Застосовним правом, процесуальним і по суті, яким повинен керуватися господарський суд в разі судового

Пункт 15.3. договору сторони погодили викласти в новій редакції, а саме: у всьому іншому, що не передбачено цим договором, сторони і суд, який може вирішувати спір, керуються чинним законодавством України.

Пункт 15.4. договору сторони погодили виключити, а слово "арбітраж" замінити на слово "суд".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону. Окрім цього, у ч.1 ст.5 вказаного Закону встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відтак, вказаний спір підсудний Господарському суду Чернівецької області.

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір поставки № 010/2018 від 15.03.2018 року, у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями інвойсів, накладних та вантажно - митних декларацій СМR.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Надані до матеріалів справи сторонами копії інвойсів, накладних та вантажно - митних декларацій відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів, що свідчить про здійснення сторонами у справі господарської операції з поставки.

Відповідач в порушення умов договору оплату за поставлений товар не здійснив, в результаті станом на 13.10.2021 року утворилась заборгованість в розмірі 61 567,60$, що становить згідно офіційного курсу НБУ (26,349 грн. за 1$) 1 622 244,69 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 Цивільного кодексу України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Відповідно до положень ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 Господарського Кодексу України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 622 244,69 грн, що еквівалентно становить 61 567,60 доларів США.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського Кодексу України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 265 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, коли у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також узгоджується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач не надав доказів погашення суми заборгованості.

За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНСОН» (115280, Російська Федерація, м. Москва, вул. Ленінська Слобода, буд. 17, кім. 21, код 1157746601242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛАККОМ» (58023, м.Чернівці, вул. Комунальників, буд. 4 – Б, код 30501814) заборгованість в сумі 1622244,69 грн, що еквівалентно 61 567,60 доларів США та судовий збір в сумі 53452,78 грн.

3. З набранням рішення законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

В судовому засіданні 27.10.2021 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2021 року.

Суддя С.О. Миронюк