Рішення № 100734354, 25.10.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2021 р. Справа №924/774/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ КАБЕЛЬ-1", м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА-ПРОММОНТАЖ", м. Хмельницький

про стягнення 35181,68 грн. заборгованості, 2776,03 грн. пені, 1333,46 грн. 3% річних, 3560,32 грн. інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: Возняк А.Г. згідно ордеру серії ВХ №1014665 від 26.07.2021р. та посвідчення №000010 від 11.03.2015р.

від відповідача: не з`явився

Рішення виноситься 25.10.2021р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: ТОВ "ПОДІЛЛЯ КАБЕЛЬ-1" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з ТОВ "НОВА-ПРОММОНТАЖ" 35181,68 грн. заборгованості, 2776,03 грн. пені, 1333,46 грн. 3% річних, 3560,32 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №55 від 04.01.2018р. На виконання договору 07.12.2018 p. позивач здійснив поставку товару відповідачу у вигляді ААБл - 10* 3*120 кабель у кількості 0.400 на суму 119232,00 грн.

Також позивач зазначив, що 07.12.2018 р. на рахунку позивача нараховувались 49050,32, грн. попередньої оплати, вказані обставини підтверджуються актом звірки, а тому можна дійти висновку, що у відповідача було зобов`язання у вигляді боргу перед позивачем за товар на суму 70181,68 грн. В подальшому відповідач частково сплатив 35000,00 грн., внаслідок чого залишок заборгованості склав 35181,68 грн., які просить суд стягнути з відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить суд його задовольнити. Також повідомив, що по договору поставки №55 від 04.01.2018р. позивачем здійснено поставку відповідачу товару за видатковою накладною № РН-0026110 від 07.12.2018р. на суму 119232,00 грн. й в межах вказаної поставки у відповідача виникла заборгованість в розмірі 35181,68 грн.

Відповідач ні в підготовче судове засідання, ні під час розгляду справи по суті, свого представника не направляв.

Копії ухвал суду направлялись на адресу відповідача (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6) та повертались на адресу суд з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній".

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

04.01.2018р. між ТОВ "ПОДІЛЛЯ КАБЕЛЬ-1" (Постачальник) та ТОВ "НОВА-ПРОММОНТАЖ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №56.

Сторони погодили у п. 1.1 договору, що продавець зобов`язується передати у власність покупцю визначений цим Договором товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити.

Відповідно до п. 2.1 договору асортимент товару передбачається у видаткових накладних.

Згідно з п. п. 3.2, 3.4 договору покупець оплачує поставлений товар за ціною, передбаченою у рахунку-фактурі шляхом попередньої оплати. Загальну суму договору складає загальна вартість Товару, що буде поставлений продавцем покупцю під час дії (виконання) цього Договору. Загальна вартість Товару визначається загальною сумою всіх накладних.

За п. 4.9 договору за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов`язаний за вимогою Продавця виплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2018p. По закінченні вищевказаного терміну договір продовжує діяти при відсутності письмового попередження однією із сторін, але не пізніше 30 календарних днів до моменту розірвання.

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їхніх печаток.

ТОВ "ПОДІЛЛЯ КАБЕЛЬ-1" виставило ТОВ "НОВА-ПРОММОНТАЖ" рахунок на оплату по замовленню №245 від 15.02.2018р. на суму 251350,26 грн. з ПДВ.

ТОВ "ПОДІЛЛЯ КАБЕЛЬ-1" поставило ТОВ "НОВА-ПРОММОНТАЖ" товар на суму 119232,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0026110 від 07.12.2018р., на суму 29448,14 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0025577 від 30.11.2018р., на суму 5611,87 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0025731 від 30.11.2018р., а також на суму 1727,81 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0025836 від 30.11.2018р. Загалом на суму 156019,82 грн.

ТОВ "НОВА-ПРОММОНТАЖ" сплачено ТОВ "ПОДІЛЛЯ КАБЕЛЬ-1" за платіжним дорученням №1109 від 23.10.2019p. на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу "за матеріали", за платіжним дорученням №895 від 18.09.2019p. на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за кабель згідно рахунку NCФ-0018230 від 30.11.2018", за платіжним дорученням №881 від 12.07.2019p. на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за кабель згідно рахунку NCФ-0018230 від 30.11.2018", за платіжним дорученням №853 від 19.04.2019p. на суму 15000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за кабель згідно рахунку NCФ-0018230 від 30.11.2018", за платіжним дорученням №788 від 30.11.2018p. на суму 50000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за кабель згідно рахунку NCФ-0018230 від 30.11.2018", за платіжним дорученням №783 від 30.11.2018p. на суму 35838,14 грн. з призначенням платежу "оплата за кабель згідно рахунку NCФ-0018230 від 30.11.2018", за платіжним дорученням №782 від 30.11.2018p. на суму 8650,97 грн. з призначенням платежу "оплата за матеріали згідно рахунку NCФ-0015956, NCФ-0016085, NCФ-00016197, NCФ-00016125".

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір №55, відповідно до умов якого, постачальник (позивач) зобов`язався поставити покупцеві (відповідачу) товар, а покупець (відповідач) зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 119232,00 грн. підтверджується видатковою накладною №РН-0026110 від 21.02.2018р.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України, визначає як порушення зобов`язання.

Як вже зазначалось, за п. п. 3.2, 3.4 договору покупець оплачує поставлений товар за ціною, передбаченою у рахунку-фактурі шляхом попередньої оплати. Загальну суму договору складає загальна вартість Товару, що буде поставлений продавцем покупцю під час дії (виконання) цього Договору. Загальна вартість Товару визначається загальною сумою всіх накладних.

Судом береться до уваги, що позивач в позові та його представник у судовому засіданні зазначали про те, що заборгованість в розмірі 35181,68 грн. виникла внаслідок неповного розрахунку по видатковій накладній № РН-0026110 від 07.12.2018р. на суму 119232,00 грн., зауважуючи про наявність попередньої оплати в розмірі 70181,68 грн. та про наступну оплату на загальну суму 35000,00 грн.

Судом враховується, що наявні в матеріалах справи подані позивачем платіжні доручення не містять посилань на договір поставки №55 від 04.01.2018р. та на видаткову накладну № РН-0026110 від 07.12.2018р.

При цьому, доказів повної сплати коштів за отриманий товар по видатковій накладній № РН-0026110 від 07.12.2018р. на суму 119232,00 грн. матеріали справи не містять, а тому суд приходить до висновку, що позов про стягнення з відповідача 35181,68 грн. заборгованості за договором поставки №55 від 04.01.2018р. по видатковій накладній № РН-0026110 від 07.12.2018р. заявлений в межах можливих вимог, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 1333,46 грн. 3% річних, нарахованих за період з 26.02.2020р. по 01.06.2021р., а також 3560,32 грн. інфляційних втрат, нарахованих за березень 2020р. - квітень 2021р., суд приходить до висновку, що позивачем розрахунок здійснено вірно, а тому позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.9 договору за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов`язаний за вимогою Продавця виплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 2776,03 грн. пені, нарахованої за період з 26.02.2020р. по 26.08.2020р., суд приходить до висновку, що позивачем розрахунок здійснено вірно, в межах шестимісячного строку, а тому позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Судом враховується, що позивачем разом з позовом подано акт виконаних робіт від 23.06.2021р., за яким Адвокат Возняк Аля Гюндузовна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0000010 від 11.03.2015р.), з однієї сторони "Виконавець", та ТОВ «ПОДІЛЛЯ КАБЕЛЬ - 1» в особі керівника Нікулішина Ігоря Анатолійовича, надалі "Замовник" з другої сторони, "Виконавець" надав, а "Замовник" прийняв юридичні послуги у формі підготовки позовної заяви за позовом ТОВ « ПОДІЛЛЯ КАБЕЛЬ -1» до ТОВ «НОВА ПРОММОНТАЖ» на суму 2000,00 грн.

До позову додано квитанцію від 23.06.2021р., за якою прийнято від ТОВ « ПОДІЛЛЯ КАБЕЛЬ - 1» в особі керівника Нікулішина І.А. 2 000,00 грн. в рахунок оплати гонорару відповідно до договору про надання правової допомоги від 18.06.2021 р. за складання позовної заяви ТОВ «ПОДІЛЛЯ КАБЕЛЬ - 1» до ТОВ « НОВА ПРОММОНТАЖ».

Також до позову додано ордер серії ВХ №1014665 від 26.07.2021р. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0000010 від 11.03.2015р.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається із доданих до матеріалів справи доказів, позивачу Адвокатом Возняк А.Г. надано правову допомогу на суму 2000,00 грн. по справі № 924/774/21.

Таким чином, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/774/21 у Господарському суді Хмельницької області.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Суд приймає до уваги, що відповідач заперечень щодо відшкодування заявлених позивачем витрат на правову допомогу та/або клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не надав.

З урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності і, беручи до уваги доведеність позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України надання йому послуг професійної правничої допомоги, відсутність клопотання відповідача про їх зменшення, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, пред`явлених до відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА-ПРОММОНТАЖ" (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6, код 33590760) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ КАБЕЛЬ-1" (29000, м. Хмельницький, вул. Красовського, 5/1, код 37126183) 35181,68 грн. (тридцять п`ять тисяч сто вісімдесят одна гривня 68 коп.) заборгованості, 2776,03 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят шість гривень 03 коп.) пені, 1333,46 грн. (одна тисяча триста тридцять три гривні 46 коп.) 3% річних, 3560,32 грн. (три тисячі п`ятсот шістдесят гривень 32 коп.) інфляційних втрат, 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору, 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

Видати наказ.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст складено 01.11.2021р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 – в матеріали,

2 – позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Красовського, 5/1),

3 – відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6)

Рек. з повід.