Рішення № 100733944, 21.10.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1788/21Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

при секретарі судового засідання Борисові Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Ейсмонт С.О.,

від позивача: Стапінський В.О.,

від відповідача 1 (ТОВ “АВЕНСІС-АГРО”): не з`явився,

від відповідача 2 (ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ”): Караштефан О.В.,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши справу за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕНСІС-АГРО” та Громадської організації “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – ДП “Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів”, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним акту прийому-передачі, припинення права, витребування майна з чужого незаконного володіння вартістю 60 856 658,00 грн.

Встановив:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі – Прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі – Фонд) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕНСІС-АГРО” (далі – ТОВ “АВЕНСІС-АГРО”) та Громадської організації “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” (далі – ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ”), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – ДП “Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” (далі – Управління “ЧОРАЗМОРШЛЯХ”), в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП “Агенція реєстраційних послуг” Манюти С.В. індексний номер 46257235 від 02.04.2019 р., яким за ТОВ “АВЕНСІС-АГРО” зареєстроване право власності на нежитлові будівлі, загальною площею 1 119,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська. 7;

- визнати недійсним протокол загальних зборів ТОВ “АВЕНСІС-АГРО” від 06.06.2019 р. № 06/06/2019;

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна від 06.06.2019 р. складений ТОВ “АВЕНСІС-АГРО” та ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” щодо передачі у власність ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” нежитлової будівлі по вул. Приморська, 7;

- скасувати рішення державного реєстратора КП “Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради” Антоненко О.С. індексний номер 47439683 від 20.06.2019 р. щодо реєстрації за ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” права власності на нежитлові будівлі, загальною площею 1 119,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 7;

- припинити право власності ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” на нежитлові будівлі загальною площею 1 119,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 7;

- витребувати на користь держави в особі Фонду державного майна України у ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” нежитлові будівлі загальною площею 1 119,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 7.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 р. позовній заяві Прокурора присвоєно єдиний унікальний номер судової справи – 916/1788/21 та передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Гуту С.Ф.

Одночасно з позовною заявою Прокурор звернувся із заявою про забезпечення позову та клопотанням про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2021 р. заяву Прокурора про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на нежитлові будівлі, загальною площею 1119,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1800560151101); заборонено ГО “Організація інвалідів “Наш Оберіг” та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження нерухомого майна, яке розташоване в м. Одесі по вул. Приморська, 7 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1800560151101).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.06.2021 р. прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати останню за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.07.2021 р.

Іншою ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.06.2021 р. клопотання Прокурора про витребування доказів задоволено, витребувано від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, 6 належним чином засвідчену копію реєстраційної справи щодо об`єкту нерухомості, який розташований в м. Одесі по вул. Приморська, 7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1800560151101). Витребувані матеріали надійшли до Господарського суду Одеської області 21.07.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2021 р. залучено до участі у справі № 916/1788/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ДП “Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 25.08.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.09.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.09.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2021 р. відкладено розгляд справи на 07.10.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2021 р. відкладено розгляд справи на 21.10.2021 р.

Представники ТОВ “АВЕНСІС-АГРО” та Управління “ЧОРАЗМОРШЛЯХ” як в судове засідання 21.10.2021 р., так і в інші судові засідання не з`являлись. Про засідання суду повідомлялись шляхом надсилання поштової кореспонденції на адреси, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте остання поверталась неврученою з відмітками поштової установи про відсутність адресів.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, проставлення на поштових повідомленнях відміток про повернення у зв`язку з відсутністю адреса, поштова кореспонденція Господарського суду Одеської області, надіслана відповідачам вважається врученою належним чином, а останні повідомленими про судові засідання (ТОВ “АВЕНСІС-АГРО” та Управління “ЧОРАЗМОРШЛЯХ”).

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Прокурором та представником Фонду підтримано позовні вимоги, представник ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” заперечував проти позовних вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.

При цьому в ході судового засідання 21.10.2021 р. Прокурором повідомлено, що в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» надіслано повідомлення Фонду, представник якого підтвердив його отримання та надання відповіді на повідомлення, в якому Фонду зазначено про відсутність вчинення заходів представницького характеру.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представників учасників справи суд встановив:

Звертаючись з позовом Прокурор зазначає, що Обласною прокуратурою встановлено, що на підставі рішення державного реєстратора КП “Агенція реєстраційних послуг” Манюти С.В. індексний номер 46257235 від 02.04.2019 р. за ТОВ “АВЕНСІС-АГРО” зареєстроване право власності на житлові будівлі, загальною площею 1 119,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 7.

Як зазначає Прокурор згідно з інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішення державного реєстратора Манюти С.В. прийняте на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2003 р., укладено між ДП “Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” та ТОВ “АВЕНСІС-АГРО”, нібито за погодженням з Міністерством транспорту та зв`язку України, технічного паспорту від 10.09.2003 р. та акту приймання-передачі від 17.11.2003 р.

У подальшому, 20.06.2019 р. державним реєстратором КП “Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради” Антоненко О.С. прийнято рішення індексний номер 47439683 від 20.06.2019 р. щодо реєстрації за ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” права власності на нежитлові будівлі, загальною площею 1 119,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 7 на підставі протоколу загальних зборів ТОВ “АВЕНСІС-АГРО” № 06/06/2019 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 06.06.2019 р.

Як зауважує Прокурор вищезазначені рішення та акт приймання-передачі прийнято з порушенням вимог законодавства, в результаті чого, нерухоме майно незаконно та без волі власника вибуло з державної власності, у зв`язку із чим останні підлягають визнанню незаконними, а акт приймання-передачі недійсним та скасуванню.

Прокурор посилається на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частиною 2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, визначено, що цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідній: для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема; відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Так, згідно пункту 6 Порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Як зазначено в п.40 Порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та цим Порядком.

У той же час відповідно до листа Міністерства інфраструктури України від 23.12.2020 № 17492/16/10-20, установлено, що будівля, яка розташована в м. Одесі по вул. Приморська, 7 обліковується на балансі ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів». Крім того, згідно даних архіву Міністерства інфраструктури України серед наказів Міністерства транспорту України з 2003 року накази про відчуження зазначеної будівлі відсутні. Відповідно до інформації Фонду державного майна України від 07.05.2021 р. № 10-15-10509, вищевказана будівля, згідно із даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності перебуває у державній власності та має реєстраційний номер майна № 01125637.1 .НАКЦЕЯ004. Крім того, за вказаною адресою у державній власності перебуває земельна ділянка площею 1501 кв.м, яка має реєстраційний номер майна № 01125637.1.НАКЦЕЯ008.

Фондом державного майна України не надавались погодження щодо відчуження майна за вищевказаною адресою.

Як зазначає Прокурор об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 7 є державною власністю, а орган уповноважений на розпорядження вказаним майном рішення про його відчуження не приймав.

Разом із цим, відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна при проведені державної реєстрації права власності державному реєстратору не подавались.

Крім того, заява про реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості подана не його власником, а представником TOB «АВЕНСІС-АГРО», яке не має жодних прав щодо вказаного об`єкта.

Поряд з цим, згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 р. № 1106-р «Про передачу єдиного майнового комплексу державного підприємства “Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” до сфери управління Фонду державного майна» передано єдиний майновий комплекс державного підприємства “Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” (код згідно з ЄДРПОУ 01125637) із сфери управління Міністерства інфраструктури до сфери управління Фонду державного майна у зв`язку з прийняттям рішення про його приватизацію.

Враховуючи вищевикладене, Прокурор зауважує, що спірними рішеннями державних реєстраторів, актом приймання-передачі порушуються інтереси держави в особі Фонду державного майна України, всупереч волі якого та в порушення установленого законом порядку з державної власності вибула нежитлова будівля загальною площею 1 119,1 кв.м., яка розташована в м. Одеса по вул. Приморській, 7.

Прокурор посилається на те, що відповідно до інформації комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, станом до 31.12.2012 р. інформація щодо реєстрації права власності на спірні будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 7, у тому числі за ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційним управлінням морських шляхів» в комунальному підприємстві не зареєстровані. Аналогічно відсутні відомості щодо реєстрації права власності за вказаним підприємство в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, який ведеться з 2013 року, що підтверджує відсутність прав власності у ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційним управлінням морських шляхів».

Оскільки TOB «АВЕНСІС-АГРО» порушено порядок набуття права власності на спірне нерухоме майно, а останнє виникло у зазначеної особи незаконно, в порушення інтересів власника цього майна та без його волі, з урахуванням наслідків недійсності правочину, протокол загальних зборів ТОВ «АВЕНСІС-АГРО» та акт приймання-передачі нерухомого майна від 06.06.2019 р. мають бути визнанні незаконними в судовому порядку, а право ГО «Організація інвалідів «Наш Оберіг» на спірний об`єкт нерухомості припинено.

Так само підлягає скасуванню рішення державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Антоненко О.С. індексний номер 47439683 від 20.06.2019 р. щодо реєстрації за ГО «Організація інвалідів «Наш Оберіг» права власності на спірне нерухоме майно, прийняте на підставі вказаних документів.

Як зазначає Прокурор Одеською обласною Прокуратурою на адресу Фонду державного майна України скеровано лист в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру», в якому вказано про порушення, допущені під час реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості, а також запитувалась інформація стосовно вжиття заходів реагування на такі порушення.

З наданою від Фонду відповіді Прокурорам з`ясовано, що заходи реагування представницького характеру Фондом не вживалась, і як наслідок Прокурор звернувся з позовом до Господарського суду Одеської області.

У відзиві на позов ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у його задоволенні з посиланням на те, що Прокурором, зокрема не обґрунтовано та не доведено підстави для представництва інтересів в суді, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Порушено передбачений ст.23 Закону України “Про прокуратуру” порядок, оскільки компетентний орган фактично не мав можливості самостійно відреагувати на стверджене порушення інтересів держави, виявлених Прокурором, вчинити дії для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення Прокурору про відсутність такого порушення. Крім того, ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” посилається на те, що заступник прокурора області не має права підпису позовної заяви.

У відповіді Прокурора на відзив ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” перший посилається на те, що необхідність звернення з позовом в інтересах Фонду державного майна України виникла з метою поновлення прав державами на майно, яке вибуло з її власності поза її волею, оскільки починаючи з 09.09.2020 р., до сфери управління якого віднесено нежитлові будівлі, не вжито заходів щодо поновлення порушених інтересів держави.

При цьому Прокуратурою скеровано Фонду лист в порядку ст.23 Закону України “Про прокуратуру”, в якому вказано про порушення, допущені під час реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості, а також запитувалась інформації щодо вжиття відповідних заходів реагування, проте з отримання відповіді з`ясовано, що заходи реагування представницького характеру Фондом не вживались. Прокурор посилається на те, що ст.24 Закону України “Про прокуратуру” надає заступнику прокурора області право подання позовної заяви, в т.ч. в порядку господарського судочинства.

Іншими учасниками справи позицій не викладено.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори – основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1,2 ст.20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Згідно з інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішення державного реєстратора Манюти С.В. прийняте на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2003 р., укладено між ТОВ “АВЕНСІС-АГРО” та ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ”, нібито за погодженням з Міністерством транспорту та зв`язку України, технічного паспорту від 10.09.2003 р. та акту приймання-передачі від 17.11.2003 р.

У подальшому, 20.06.2019 р. державним реєстратором КП “Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради” Антоненко О.С. прийнято рішення індексний номер 47439683 від 20.06.2019 р. щодо реєстрації за ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” права власності на нежитлові будівлі, загальною площею 1 119,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 7 на підставі протоколу загальних зборів ТОВ “АВЕНСІС-АГРО” № 06/06/2019 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 06.06.2019 р.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Згідно із ч.1 ст.5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

В свою чергу ч.2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Згідно із ст.27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно із п.6 Порядку державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Згідно із п.7 Порядку державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації.

Відповідно до п.40 Порядку державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, іншими законами України та цим Порядком.

Як зазначено у листі Міністерства інфраструктури України від 23.12.2020 р. № 17492/16/10-20 будівля яка розташована в м. Одесі по вул. Приморська, 7 обліковується на балансі ДП “Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів”. Згідно даних архіву Мінінфраструктури серед наказів Міністерства транспорту України з 2003 р. накази про відчуження зазначеної будівлі відсутні.

Відповідно до інформації Фонду державного майна України від 07.05.2021 № 10-15-10509, вищевказана будівля, згідно із даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності перебуває у державній власності та має реєстраційний номер майна № 01125637.1 .НАКЦЕЯ004. Крім того, за вказаною адресою у державній власності перебуває земельна ділянка площею 1501 кв.м., яка має реєстраційний номер майна № 01125637.1.НАКЦЕЯ008. Фондом державного майна України не надавались погодження щодо відчуження майна за вищевказаною адресою.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що реєстрація права власності ТОВ «АВЕНСІС-АГРО» на об`єкт нерухомого майна розташованого в м. Одесі по вул. Приморська, 7 проведена державним реєстратором Манютою С.В. в порушення вимог ст.ст.10,18,27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», пункту 40 Порядку державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127, зокрема без перевірки наявності необхідних для цього документів, їх відповідності заявленим правам та вимогам законодавства, вона є незаконною на підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Як визначено у ст.5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України, серед іншого приймає рішення про приватизацію здійснює продаж державного майна в процесі його приватизації.

Фондом державного майна України рішення щодо приватизації не приймалось та продаж спірного майна не здійснювався, іншими учасниками справи іншого не доведено.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 р. № 1106-р «Про передачу єдиного майнового комплексу державного підприємства “Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” до сфери управління Фонду державного майна» передано єдиний майновий комплекс державного підприємства “Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” (код згідно з ЄДРПОУ 01125637) із сфери управління Міністерства інфраструктури до сфери управління Фонду державного майна у зв`язку з прийняттям рішення про його приватизацію.

Враховуючи вищевикладене, спірними рішеннями державних реєстраторів, порушуються інтереси держави в особі Фонду державного майна України, всупереч волі якого та в порушення установленого законом порядку, з державної власності вибула нежитлова будівля загальною площею 1119,1 кв.м., яка розташована в м. Одесі по вул. Приморській, 7.

Згідно із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як визначено у ч.ч.1,5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Приписами ст.658 ЦК України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Системний аналіз ст.658 ЦК України свідчить про те, що право особи на відчуження майна у власність третьої особи безпосередньо пов`язане з наявністю права на розпорядження таким майном, яке належить, насамперед, його власнику чи уповноваженій особі.

З урахуванням викладеного, у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу від 20.11.2003 р. між ДП “Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” та ТОВ “АВЕНСІС-АГРО”, з державної власності вибуло вищезазначене майно.

Враховуючи той факт, що відчуження майна особою, яка фактично не була його власником (ДП “Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” відповідна будівля була передана на баланс, що не породжує права власності), договір купівлі-продажу від 20.11.2003 р. є недійсним.

Відповідно до інформації комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, станом до 31.12.2012 р. інформація щодо реєстрації права власності на спірні будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 7, у тому числі за державним підприємством “Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” в комунальному підприємстві не зареєстровані. Аналогічно відсутні відомості щодо реєстрації права власності за вказаним підприємство в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, який ведеться з 2013 року, що підтверджує відсутність прав власності у ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційним управлінням морських шляхів».

Оскільки ТОВ “АВЕНСІС-АГРО” порушено порядок набуття права власності на спірне нерухоме майно, а останнє виникло у зазначеної особи незаконно, в порушення інтересів власника цього майна та без його волі, з урахуванням наслідків недійсності правочину, подальша його передача ГО «Організація інвалідів «Наш Оберіг» здійснена без належних правих підстав.

З огляду на викладене підлягає скасуванню рішення державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Антоненко О.С. індексний номер 47439683 від 20.06.2019 р. щодо реєстрації за ГО «Організація інвалідів «Наш Оберіг» права власності на спірне нерухоме майно, а його право власності підлягає припиненню, оскільки ТОВ “АВЕНСІС-АГРО” не набуто право власності на відповідні будівлі останнє не мало правових підстав для його відчуження.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно із ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Приписами ст.387 ЦК України визначено, що Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Як зазначено в ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ч.3 п.2.1. Постанови пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України.

Пунктом 2.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов`язок повернення майна за цим правочином. У зв`язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Як було зазначено вище згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 р. № 1106-р «Про передачу єдиного майнового комплексу державного підприємства “Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” до сфери управління Фонду державного майна» передано єдиний майновий комплекс державного підприємства “Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” (код згідно з ЄДРПОУ 01125637) із сфери управління Міністерства інфраструктури до сфери управління Фонду державного майна у зв`язку з прийняттям рішення про його приватизацію.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги той факт, що Фондом державного майна України не приймалось будь-яких рішень та не надавалось дозволів на відчуження нежитлових будівель за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 7, остання вибула з володіння власнику (Фонду державного майна України) не з його волі, нежитлові будівлі, загальною площею 1 119,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 7 підлягають витребуванню від ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” на користь держави в особі Фонду державного майна.

Господарський суд зауважує, що протокол загальних зборів не може бути визнаний недійсним у судовому порядку, тому в цій частині позову суд відмовляє через обрання Прокурором невірного способу захисту порушеного права.

Господарський суд зауважує, що акт приймання-передачі від 17.11.2003 р. не має ознак правочину у розумінні ст. 202 ЦК України, а є лише первинним документом, тому не підлягає визнанню недійсними.

Господарський суд додатково зауважує, що ст.23 Закону України «Про прокуратуру» не передбачає обов`язкове повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень до звернення до суду, а як озвучено Прокурором та представником Фонду в судовому засіданні 21.10.2021 р., останнім отримано повідомлення Прокурора та надано на нього відповідь, що заходи представницького характеру не вчинялись. (ч.3 ст.23 Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.; ч.4 ст.23 Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.)

Крім того, ст.24 Закону України «Про прокуратуру» передбачає право подання позовної заяви, в т.ч. в порядку господарського судочинства, заступником окружної прокуратури.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 79 ГПК України встановлено наступне – наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам – учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.ч.7,8 ст.145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючисьст.ст.13,20,73,74,76,86,126,129,165,231,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕНСІС-АГРО” та Громадської організації “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – ДП “Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів”, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним акту прийому-передачі, припинення права, витребування майна з чужого незаконного володіння вартістю 60 856 658,00 грн задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП “Агенція реєстраційних послуг” Манюти С.В. індексний номер 46257235 від 02.04.2019 р., яким за ТОВ “АВЕНСІС-АГРО” зареєстроване право власності на нежитлові будівлі, загальною площею 1 119,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська. 7.

Скасувати рішення державного реєстратора КП “Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради” Антоненко О.С. індексний номер 47439683 від 20.06.2019 р. щодо реєстрації за ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” права власності на нежитлові будівлі, загальною площею 1 119,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 7.

Припинити право власності ГО “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” на нежитлові будівлі загальною площею 1 119,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 7.

Витребувати на користь держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, Код ЄДРПОУ 00032945) у Громадської організації “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” (68004, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Парусна, буд. 16-Б, Код ЄДРПОУ 42957485) нежитлові будівлі загальною площею 1 119,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 7.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕНСІС-АГРО” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, буд. 7А, Код ЄДРПОУ 32487095) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, Код ЄДРПОУ 03528552) 400 655/чотириста тисяч шістсот п`ятдесят п`ять/грн судового збору.

Стягнути з Громадської організації “Організація Інвалідів “НАШ ОБЕРІГ” (68004, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Парусна, буд. 16-Б, Код ЄДРПОУ 42957485) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, Код ЄДРПОУ 03528552) 400 655/чотириста тисяч шістсот п`ятдесят п`ять/грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 01 листопада 2021 р.

Суддя С.Ф. Гут