Ухвала суду № 100733939, 25.10.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"25" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2100/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача (скаржника): Носкіна І.М. (на підставі ордеру);

від приватного виконавця: Воронков В.О. (на підставі ордеру);

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» (вх. ГСОО №2-1210/21 від 28.09.2021 року) на дії (бездіяльність) приватного виконавця Гамбаля Олександра Євгеновича (65082, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35, оф.901)

у справі №916/2100/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНСВАГОНКОМПЛЕКТ” (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 12, кв.122, код ЄДРПОУ 38939486);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВАНТАЖ ІНСПЕКТ” (65009, м. Одеса, вул. Академічна, б. 20 Б, офіс 8, каб.3, код ЄДРПОУ 39400733);

про стягнення 507002,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2020 року по справі №916/2100/20 було частково задоволено позовні вимоги ТОВ «ТРАНСВАГОПКОМПЛЕКТ» та вирішено стягнути з ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» 483700,00 грн. основної заборгованості, 10000,00 грн. пені, 7605,50 грн. витрат на сплату судового збору, 18500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Так, на підставі рішення суду ТОВ «ТРАНСВАГОПКОМПЛЕКТ» було видано наказ на примусове виконання рішення №916/2100/20 від 21.10.2020 року.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 року рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2020 року справі №916/2100/20 залишено без змін.

28.09.2021 року до суду надійшла скарга (вх. ГСОО №2-1210/21) від ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» на дії (бездіяльність) приватного виконавця Гамбаля Олександра Євгеновича, в якій просить суд:

1) Визнати незаконними дії приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича щодо опису та арешту майна (коштів) боржника - напіввагона №56429608: напіввагона №56512429 без права користування на підставі постанови від 26.08.2021 року по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375.

2) Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської Гамбаль Олександра Євгеновича від 26.08.2021 року про опис та арешт майна (коштів) боржника по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375.

3) Визнати незаконними дії приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича щодо не направлення боржнику ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.08.2021 року по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375.

4) Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської Гамбаль Олександра Євгеновича від 19.08.2021 року про залучення працівників органів внутрішніх справ по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375.

5) Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської Гамбаль Олександра Євгеновича від 20.08.2021 року про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375.

6) Скасувати постанову приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича від 28.08.2021 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375.

7) Визнати незаконними дії приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича щодо не направлення боржнику ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» постанови від 28.08.2021 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375.

8) Скасувати постанову приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича від 07.09.2021 року про заборону курсування вантажного вагону у порожньому стані: напіввагона №56512429, що належить боржнику ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» та про обмеження боржника ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» права користування майном, а саме напіввагоном №56512429 по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375.

9) Скасувати постанову приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича від 07.09.2021 року про арешт майна боржника по зведеному виконавчому провадженню ЗВН №64016375.

Вищезазначена скарга мотивована тим, що приватним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.08.2021 року по зведеному виконавчому провадженню №64016375 без повідомлення боржника про проведення опису і арешту його майна, у вказаній постанові не зазначено місце реєстрації і проживання відповідального зберігача вилученого майна Захарченка О.А., а також постанова не підписана представником стягувача.

Крім того, скаржник зазначає, що у вказаній постанові не зазначено усіх номерних комплектуючих деталей описаного та арештованого майна - напіввагонів, а також деталей які легко знімаються і відсутність яких зменшує вартість напіввагонів.

Також скаржник наголошує, що приватним виконавцем описаний та арештований з обмеженням користування напіввагон 56429608, який боржнику ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» на праві власності не належать. В додаток до цього, скаржник вказує, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні належні і допустимі докази які б підтверджували право власності боржника на вагони, які приватний виконавець арештував з забороною користування. В даному випадку державний виконавець повинен був довести належними і допустимими доказами право власності боржника на вагони, які приватний виконавець арештував і заборонив ними користуватися.

Як зазначає скаржник, приватним виконавцем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням, оскільки в межах загальної суми заборгованості в розмірі 667656,07 грн., описані та арештовані напіввагони на загальну суму 1 786 303,86 грн.

Скаржник також не згоден з тим, що приватним виконавцем передано на зберігання описане, арештоване та вилучене майно стягувачу, оскільки законом не передбачено такого права, тим більше, як вказує боржник, довіреність представника стягувача не містить обов`язкового реквізиту - місця реєстрації представника, тобто не відповідає законодавству та не може підтверджувати його повноваження належним чином.

На думку скаржника, постанови приватного виконавця від 19.08.2021 року про залучення працівників органів внутрішніх справ та від 20.08.2021 року про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні були винесені для проведення у подальшому виконавчих дій щодо опису і арсину майна, а тобто є взаємопов`язаними з постановою від 26.08.2021 року про опис та арешт майна (коштів) боржника. Також, за твердженнями боржника, постанови від 28.08.2021 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені, від 07.09.2021 року про заборону курсування вантажного вагону у порожньому етапі: напіввагона №56512429, що належить боржнику та про обмеження боржника ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» права користування майно, а саме напіввагоном №56512429 є похідними від постанови від 26.08.2021 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, а тому також підлягають скасуванню.

Крім цього, як вказує скаржник, приватний виконавець позбавив боржника права щодо визначення вартості майна боржника за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження, так як боржник не був повідомлений про проведення опису і арешту майна, постанова від 26.08.2021 року про опис та арешт майна боржника ТОВ «АВАНТАЖ» не направлялася і ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» не отримувалася.

Щодо постанови від 07.09.2021 року про арешт майна боржника, скаржник зазначає, що як при накладенні арешту без проведення його опису, так і при накладенні арешту із застосуванням попередньої процедури опису майна, предметом арешту може бути тільки індивідуально визначене майно. Чинне виконавче законодавство не надає право виконавцю арештовувати майно без зазначення його індивідуальних та ідентифікуючих характеристик.

Ухвалою суду від 30.09.2021 року прийнято скаргу ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» (вх. ГСОО №2-1210/21) на дії (бездіяльність) приватного виконавця по справі № 916/2100/20 до розгляду та призначено розгляд скарги на 11.10.2021 р. о 11:00.

08.10.2021 року судом отримано від ТОВ «ТРАНСВАГОНКОМПЛЕКТ» відзив на скаргу на дії приватного виконавця від 27.09.2021 року (вх. ГСОО №26671/21), в якому позивач (стягувач) повідомив, що постановою про зняття арешту з майна від 27.09.2021 було знято арешт з напіввагону № 56429608, тому відсутній предмет оскарження за скаргою від 27.09.2021 в частині даного напіввагону. Стягувач зазначає, що протягом виконавчого провадження боржник ухиляється від виконання рішення суду шляхом вчинення протиправних дій направлених на приховування майна та коштів, отриманих від господарської діяльності. Позивач звертає увагу, що в скарзі відповідач зазначає, що приватний виконавець не встановив, кому належить вагон № 56512429, однак, на думку позивача, відповідач сам собі суперечить, адже ще в скарзі до суду (вх. ГСОО №2- 499/21 від 13.04.2021 року) вказав, що він є власником вагону № 56512429. Також позивач наголошує, що відповідач в скарзі зазначив, що приватним виконавцем не описані частина комплектуючих/деталей, які ідентифікують вагон і легко знімаються, в цьому відповідач вбачає порушення закону, однак вказує, які саме норми було порушено приватним виконавцем, так як не вказує, які саме деталі майна слід описувати. Як вказує стягувач, на підтвердження порушення приватним виконавцем співмірності виконавчих дій, боржник надає акти про первісну вартість напіввагонів, які датовані 2018 роком, тому, на думку позивача, відповідач хоче створити хибне уявлення у суду про вартість даного вагону, адже вагон з 2018 року постійно експлуатувався і зношувався, на його вартість нараховувалась амортизація, тому його вартість суттєво відрізняється від вартості у 2018 році. Позивач зазначає, що стягувачі листами №66/ТВК від 27.08.2021 і №35/ВТІ від 27.08.2021 вказали, що не мають наміру погоджувати із боржником вартість вагонів, тому просили приватного виконавця залучити суб`єкта оціночної діяльності, що виключає можливість визначити вартість майна за взаємною згодою учасників виконавчого провадження.

На додаток до вказаного, стягувач повідомляє, що Захарченко Олександр Анатолійович є комерційним директором стягувача ТОВ «ТРАНСВАГОНКОМПЛЕКТ» та за сумісництвом фінансовим директором ТОВ «ВАГОНТРАНСІНВЕСТ», відповідно до наказу №5 від 28.09.2015 та наказу №28-к від 28.09.2015, Захарченко О.А. діє в інтересах обох стягувачів на підставі довіреностей. У зв`язку з цим позивач ТОВ «ТРАНСВАГОНКОМПЛЕКТ» в особі Захарченка Олександра Анатолійовича було укладено договір зберігання вагону та було передано на зберігання по акту прийому-передачі вагон.

У судовому засіданні від 11.10.2021 року суд ухвалою у протокольній формі оголосив відкладення судового засідання для розгляду скарги ТОВ “АВАНТАЖ ІНСПЕКТ” на 18.10.2021 року о 16:30.

13.10.2021 року судом отримано від приватного виконавця письмові пояснення щодо скарги від 27.09.2021 року (вх. ГСОО №27201/21), в яких приватний виконавець щодо незаконності накладення арешту на напіввагон № 56429608, який належить не боржнику, а ТОВ «Текрос» зазначає, що в цій частині скарга не підлягає задоволенню, оскільки станом на момент подачі скарги боржником до суду приватним виконавцем Гамбалем О.Є була винесена постанова про зняття арешту з майна ВП№63782912 від 27.09.2021р., якою було знято арешт з напіввагону №56429608 та звільнено представника ТОВ «ТРАНСВАГОНКОМПЛЕКТ» від обов`язку відповідального його зберігання. Приватний виконавець звертає увагу, що згідно з Інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження №64361 від 08.10.2021р. зняття арешту з зазначеного напіввагону відбулося 27.09.2021р. о 10:38:51 та боржника як учасника виконавчого провадження є персональний ідентифікатор, тому він мав можливість пересвідчитись, що відповідний арешт знятий, однак, 27.09.2021р. о 14:54:53 боржник надіслав копію скарги на адресу приватного виконавця Гамбаля О.Є. відповідно до поштової накладної №6500907210396 від 27.09.2021р., а потім направив скаргу до Господарського суду Одеської області. Отже, як вказує виконавець, поданню скарги на арешт напіввагону №56429608 передувало його зняття в позасудовому порядку, тобто скарга в цій частині не підлягає задоволенню, тим більше, що ТОВ «Текрос» будучи власником вищезазначеного напіввагону до суду із скаргою про порушення його прав не звертався.

Щодо постанови про залучення працівників органів внутрішніх справ ВП № 64016375 від 19.08.2021р. та постанови про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні ВП № 64016375 від 20.08.2021р. приватний виконавець зазначає, що вказані постановами було винесено відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та такими рішеннями виконавця не було порушено прав боржника.

Також приватний виконавець зазначає, що 26.08.2021р. він отримав від стягувачів письмові заяви (вх.№895 та вх.№896 ВІД 27.08.2021р.) про те, що ТОВ «ТРАНСВАГОНКОМПЛЕКТ» та ТОВ «ВАГОНТРАНСІНВЕСТ» не мають наміру погоджувати із боржником вартість арештованого майна. Отже, відпала можливість досягнення згоди сторін виконавчого провадження щодо вартості описаного та арештованого майна, тому приватний виконавець Гамбаль О.Є. виніс оскаржувану постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП №64016375 28.08.2021р. Крім цього, згідно супровідного листа №1759 від 28.08.2021р. ця постанова була направлена простою поштовою кореспонденцією на адресу усіх сторін виконавчого провадження та залученого суб`єкта оціночної діяльності.

На правомірність своїх дій та рішень виконавець вказує, що постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП №64016375 від 26.08.2021р була направлена на адресу боржника простою поштовою кореспонденцією із супровідним листом вих.№1752 від 27.08.2021р., а потім 17.09.2021р. представник боржника отримав її копію при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, тобто, враховуючи, що нормач.5 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» не містить в собі конкретні термін та спосіб надання постанови про проведення опису та арешту боржнику, то діями приватного виконавця її порушено не було.

Крім цього приватний виконавець зазначає, що описане майно боржника (ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ») знаходиться на відповідальному зберіганні у стягувана (ТОВ «ТРАНСВАГОНКОМПЛЕКТ») як на підставі постанови від 26.08.2021р., так і на підставі відповідного договору№ДМЗК-37-21/р і акту від 26.08.2021р. Наявність або відсутність будь-яких реквізитів у документах, які стосуються правових відносин виключно між приватним виконавцем Гамбалєм О.Є. та ТОВ «ТРАНСВАГОНКОМПЛЕКТ» не може жодним чином впливати на обсяг прав та інтересів ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» або порушувати їх.

Щодо вимоги про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль Олександра Євгеновича від 07.09.2021 року про заборону курсування вантажного вагону у порожньому стані: напіввагона №56512429, що належить боржнику ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» та про обмеження боржника ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» права користування майном, а саме напіввагоном №56512429, виконавець наголошує, що вказані постанови були прийняті відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та боржником не вказано, що саме порушив виконавець своїми вищезазначеними рішеннями.

Як вказує приватний виконавець, постанова від 07.09.2021 року про арешт майна боржника по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375 винесена відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», а законність такої дії прямо встановлена в постанові Південно-Західного апеляційного господарського суду у справі 916/2100/20 від 18.08.2021р. у справі за скаргою ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» на дії приватного виконавця Гамбаля О.Є., отже, в цьому контексті зазначена постанова має преюдиційне значення для цього спору відповідно до вимог

Також Гамбаль О.Є., з огляду на те, що скарга ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» є безпідставною, просить стягнути з боржника витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

У судовому засіданні від 18.10.2021 року суд ухвалою у протокольній формі, за результатом задоволення усних клопотань ТОВ “АВАНТАЖ ІНСПЕКТ”, оголосив ухвалу у протокольній формі про відкладення розгляду скарги на 25.10.2021 року о 10:00.

25.10.2021 року у судове засідання з`явився представник скаржника та представник приватного виконавця. Представник позивача не зміг приймати участь у даному судовому засіданні у режимі відеоконференції через технічні проблеми.

Відповідно до ч.2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У судовому засіданні від 25.10.2021 року суд оголосив вступну і резолютивну частини ухвали та повідомив, що повний текст ухвали буде складено 01.11.2021 року.

Розглянувши матеріали скарги ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» (вх. ГСОО №2-1210/21 від 28.09.2021 року) на дії (бездіяльність) приватного виконавця Гамбаля Олександра Євгеновича по справі №916/2100/20, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги, з огляду на таке:

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

При цьому неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 року № 18966/02).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини 1 статті 2 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Приписами ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Рішеннями Європейського суду у справах “Алпатов та інші проти України”, “Робота та інші проти України”, “Варава та інші проти України”, “ПМП “Фея” та інші проти України” встановлено правову позицію, відповідно до якої, правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Механізм оскарження рішення, дії або бездіяльності суб`єкта примусового виконання судових рішень у господарському судочинстві регламентований Розділом VI Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Судом встановлено, що предметом скарги на дії приватного виконавця у даній справі є визнання неправомірними дії та скасування рішень на підставі таких дій приватного виконавця Гамбаля О.Є. у зведеному виконавчому провадженні №64016375.

Щодо вимог скаржника про визнання незаконними дії приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича щодо опису та арешту майна (коштів) боржника - напіввагона №56429608; напіввагона №56512429 без права користування на підставі постанови від 26.08.2021 року по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375, скасування постанови приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича від 26.08.2021 року про опис та арешт майна (коштів) боржника по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375, визнання незаконними дії приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича щодо не направлення боржнику ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.08.2021 року по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375, суд зазначає таке:

Відповідно до ч.1,2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються зокрема, якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Як встановлено судом, 26.08.2021 року приватним виконавцем Гамбаль О.С. винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, яким описано та накладено арешт на напіввагон №56429608, напіввагон №56512429, встановлено обмежено право користування, а саме без права користування та призначено відповідальним зберігачем та попереджено про кримінальну відповідальність представника ТОВ «Трансвагонкомплект» Захарчено Олександра Анатолійовича.

Між тим, суд зазначає, що згідно з Інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження №64361 від 08.10.2021р. приватним виконавцем було знято арешт з напіввагону №56429608 27.09.2021р. о 10:38:51, однак дана скарга була направлена суду та сторонам справи 27.09.2021 року близько 15:00, а також, враховуючи, що у боржника як учасника виконавчого провадження є персональний ідентифікатор, тому він мав можливість пересвідчитись, що відповідний арешт знятий з напіввагону №56429608 27.09.2021р. о 10:38:51.

Крім цього, суд зауважує, що з огляду на те, що напіввагон №56429608 належить на праві власності ТОВ «Текрос» відповідно до договору купівлі-продажу №19/2018 від 19.03.2018 року, у ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» відсутні правові підстави звернення зі скаргою на дії виконавця щодо опису та арешту неналежного йому на праві власності майна, оскільки такі дії виконавця ніяким чином не порушують та не можуть порушити права ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ».

Враховуючи викладе, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» в частині оскарження дій приватного виконавця щодо опису та арешту напіввагону №56429608.

Щодо аргументів боржника з приводу його відсутності під час опису та арешту його майна, суд зазначає, що приватний виконавець повинен діяти в межах та у спосіб передбачених законом, здійснює ряд виконавчих дій на виконання рішення суду з урахуванням конкретних умов та обставин виконавчого провадження та на власний розсуд визначає необхідний спосіб та обсяг вчинення виконавчих дій, з урахуванням чого суд погоджується з позицією стягувача та приватного виконавця та зауважує, що попереднє повідомлення боржника про опис його майна, у випадку, якщо дії боржника не спрямовані на добровільне виконання рішення, може призвести до непередбачуваного переховування такого майна, що потягне за собою чергове затягування виконавчого провадження та невиконання рішення.

З приводу тверджень ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» про те, що представником стягувача під час проведення оскаржуваної процесуальної дії від 26.08.2021 року не підтверджено своїх повноважень та про те, що у виконавця відсутні правові підставі передачі на зберігання арештованого майна стягувачеві, суд зазначає, що Захарченко О.А. будучи директором стягувача відповідно до наказу № 5 від 28.09.2015 та довіреності здійснює безпосереднє представництво ТОВ «ТРАСНВАГОНКОМПЛЕКТ», відсутність інформації про місце проживання та реєстрації Захарченко О.А. у оскаржуваній постанові та у довіреності не впливає на правомірність проведення виконавчих дій та ніяким чином не впливає на обсяг прав та обов`язків учасників виконавчого провадження.

Передання на зберігання описаного та арештованого майна врегульовано ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 11 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, якими встановлено, що арештоване майно передається на зберігання боржникові або іншим особам (зберігачу), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку, іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання.

Тобто, як вбачається зі змісту зазначених норм, законодавцем не встановлено прямої заборони виконавцю передавати майно стягувачеві, навпаки законом передбачено право виконавця передання майна боржнику та, як у даному випадку, у разі його відсутності під час проведення виконавчого дії, іншому учаснику виконавчого провадження на розсуд виконавця.

Крім цього, суд звертає увагу, що приватним виконавцем та стягувачем дотримано вимог законодавства та передано на зберігання вилучене майно відповідно до договору №ДМЗК-37-21/р на зберігання майна і акту приймання-передачі майна від 26.08.2021р.

Також у скарзі, боржник посилався на те, що у постанові не зазначені усіх номерних комплектуючих деталей напіввагонів, а також деталей які легко знімаються і відсутність яких зменшує вартість напіввагонів. Дане твердження не заслуговує на увагу, оскільки, така виконавча дія як опис та арешт майна направлена на опис майна з метою його ідентифікації та подальшого арешту, як вбачається зі змісту постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, приватним виконавцем описано транспортний засіб зовні та його основні деталі і характеристики, що цілком відповідає меті такої виконавчої дії. На думку суду, опис кожної рухомої та нерухомої частини (деталі) напіввагону є недоцільним з огляду на великогабаритність такого транспортного засобу, кількість деталей та обмежений час на проведення таких дій. Також суд нагадує, що відповідальність за збереження цілісності майна боржника несе стягувач – ТОВ «ТРАНСВАГОНКОМПЛЕКТ».

Щодо аргументів ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕТК» про порушення приватним виконавцем співмірності виконавчих дій вимогам виконавчого документа, суд зазначає, що посилання боржника на балансову вартість, визначену у 2018 році не відповідає дійсній вартості такого майна у 2021 році, про яку відповідно приватному виконавцю та учасникам виконавчого провадження не відомо, тому виконавцем здійснено першочергові заходи щодо встановлення належного майна боржнику, його опис та арешт, а в подальшому оцінка майна за згодою учасників виконавчого провадження або залучення суб`єкта оціночної діяльності для визначення реальної вартості вилученого майна на теперішній час, що цілком відповідає процедурі, яка встановлена законодавством у сфері виконання судових рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає дії приватного виконавця правомірними, оскільки обраний виконавцем спосіб та обсяг проведення даної виконавчої дії направлений на повне та реальне виконання рішення суду та відповідає збалансованості інтересів учасників виконавчого провадження, з огляду на що, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника в частині визнання незаконними дії приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича щодо опису та арешту майна (коштів) боржника без права користування на підставі постанови від 26.08.2021 року по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375 та в частині скасування постанови приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича від 26.08.2021 року про опис та арешт майна (коштів) боржника по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375.

Крім цього суд зауважує, що спеціальною нормою, що регулює виконавчу дію арешт майна (коштів) боржника, статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» не встановлено термінів та обов`язку надіслати постанову про опис та арешт майна, такою нормою передбачено надання зазначеної постанови сторонам виконавчого провадження, що в розумінні суду здійснюється одразу після проведення опису та арешту майна.

Зазначене також підтверджується пунктом 12 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, відповідно до якого, якщо опис і арешт майна здійснюються за участю сторін виконавчого провадження (їх представників), постанова про опис та арешт майна (коштів) складається в трьох примірниках. Перший примірник залишається у провадженні виконавця, інші - видаються під підпис сторонам виконавчого провадження. Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові чи його представнику, а іншій особі, то постанова про опис та арешту майна (коштів) складається в чотирьох примірниках. Перший примірник залишається у провадженні виконавця, а інші - вручаються зберігачеві майна та сторонам виконавчого провадження під підпис.

Між тим, у матеріалах справи міститься супровідний лист вих.№1752 від 27.08.2021 року, разом з яким приватним виконавцем здійснено відправлення постанови від 26.08.2021 простою поштовою кореспонденцією на юридичну адресу боржника. Суд погоджується із твердженням боржника, що один лише супровідний лист не може вважатися доказом відправлення поштової кореспонденції, проте скаржником не наведено правових підстав наявності у приватного виконавця такого обов`язку.

Тобто, враховуючи встановлені обставини у сукупності, суд не вбачає порушень законодавства зі сторони приватного виконавця Гамбаль О.Є. щодо не надіслання постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.08.2021 року, на підставі чого вимога боржника щодо визнання незаконними дії приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича щодо не направлення боржнику ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.08.2021 року не підлягає задоволенню.

Щодо вимог боржника про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Гамбаль Олександра Євгеновича від 19.08.2021 року про залучення працівників органів внутрішніх справ по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375 та скасування постанови приватного виконавця Одеської Гамбаль Олександра Євгеновича від 20.08.2021 року про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375, суд зазначає таке:

Відповідно до ч. 2 ст.14 Закону України «Про виконавче провадження», для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.4 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Як встановлено судом, 19.08.2021 року приватним виконавцем Гамбаль О.Є. винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ з метою забезпечення охорони громадського порядку при проведені виконавчих дій, а саме під час опису та арешту майна ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» 26.08.2021 року.

Статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження», для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Положеннями абз. 2 ч.3 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», експерт або спеціаліст зобов`язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.

20.08.2021 року приватним виконавцем Гамбаль О.Є. винесено постанову про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні для з`ясування або роз`яснень питань, що можуть виникнути під час проведення опису майна, призначеного на 26.08.2021 року.

В обґрунтування підстав для скасування вищезазначених рішень приватного виконавця, скаржник посилається на те, що вказані постанови є взаємопов`язаними з постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.08.2021 року, яка на думку скаржника порушила його права, тому постанови про залучення працівників органів внутрішніх справ та про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні також підлягають скасуванню.

З цього приводу суд зазначає, що такі рішення приватного виконавця є його окремим результатом здійсненням повноважень в межах компетенції, наділеною законодавчими положеннями та направлені на законність, безпеку та оперативність проведення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи, що скаржником не вказано, які саме права було порушено постановами про залучення працівників органів внутрішніх справ та про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні також підлягають скасуванню та не доведено факту такого порушення, суд вважає, що саме посилання на порушення права не є належним та допустимим доказом у розумінні процесуального законодавства, на підставі чого, скарга на дії приватного виконавця Гамбаля О. Є. в частині скасування постанови приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича від 19.08.2021 року про залучення працівників органів внутрішніх справ та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської Гамбаль Олександра Євгеновича від 20.08.2021 року про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні не підлягає задоволенню.

Щодо вимог скаржника про скасування постанови приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича від 28.08.2021 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375 та визнання незаконними дії приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича щодо не направлення боржнику ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» постанови від 28.08.2021 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.ч 1-4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Так, зі змісту даної норми слідує, що існує декілька обов`язкових умов проведення процедури оцінки майна боржника, зокрема темпоральна, що полягає у можливості учасникам виконавчого провадження досягти згоди щодо визначення вартості майна у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника.

Також можливість залучення відповідного суб`єкта оціночної діяльності передбачено ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається із матеріалів справи, 26.08.2021 року приватним виконавцем отримано від стягувачів письмові заяви (вх.№895 та вх.№896 від 27.08.2021р.) про те, що ТОВ «ТРАНСВАГОНКОМПЛЕКТ» та ТОВ «ВАГОНТРАНСІНВЕСТ» не мають наміру погоджувати із боржником вартість арештованого майна.

На думку суду, у такому випадку застосування процедури визначення вартості майна за взаємною згодою учасників виконавчого провадження у 10-денний строк не є можливим та доцільними, оскільки стягувачем завчасно було повідомлено про відсутність наміру визначення вартості майна таким способом.

Отже, приватним виконавцем прийнято рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, оформлене постановою від 28.08.2021 року, що відповідає чинному законодавству та є обов`язковим заходом з метою об`єктивного та незалежного експертного оцінювання вартості майна боржника.

Крім цього, суд звертає увагу, що як ст. 20 так і 57 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає обов`язку приватного виконавця щодо направлення відповідної постанови про залучення суб`єкта оціночної діяльності боржнику.

Між тим, у матеріалах справи наявний супровідний лист №1759 від 28.08.2021 року, разом з яким приватним виконавцем було здійснено відправлення постанови від 28.08.2021 року учасникам виконавчого провадження, в тому числі боржнику.

Однак, як вже було зазначено судом під час розгляду вимоги скаржника про визнання незаконними дії приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича щодо не направлення боржнику ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.08.2021 року, супровідний лист не може вважатися належним доказом відправлення поштової кореспонденції, проте чинним законодавством не передбачено обов`язку виконавця здійснення відповідних дій

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав задоволення вимог боржника щодо скасування постанови приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича від 28.08.2021 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375 та визнання незаконними дії приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича щодо не направлення боржнику ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» постанови від 28.08.2021 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375.

Щодо вимоги про скасування постанови приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича від 07.09.2021 року про заборону курсування вантажного вагону у порожньому стані: напіввагона №56512429, що належить боржнику ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» та про обмеження боржника ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» права користування майном, а саме напіввагоном №56512429 по зведеному виконавчому провадженню ЗВП №64016375, суд зазначає:

Відповідно до п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є, зокрема, заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.

Згідно статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, «АБД ПВ - автоматизований банк даних парку вантажних вагонів», «заборона курсування - неможливість вагона рухатися коліями загального користування у порожньому і навантаженому станах за наявності перешкод, зазначених в АБД ПВ». Отже, з метою забезпечення виконання вимог виконавчих документів виконавець встановив необхідність в обмеженні права користуванням напіввагоном № 56512429, що належить боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ», ЄДРПОУ 39400733 шляхом заборони курсування вантажного вагону у порожньому стані.

На думку боржника, враховуючи, що дана постанова є похідною від постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.08.2021 року, вона також підлягає скасуванню.

Як вже було зазначено судом, саме лише посилання на порушення права не є належним та допустимим доказом у розумінні процесуального законодавства, крім того боржником не вказано, які саме його права було порушено зазначеними діями приватного виконавця, тому така вимога скаржник не підлягає задоволенню.

Щодо скасування постанови приватного виконавця Гамбаль Олександра Євгеновича від 07.09.2021 року про арешт майна боржника по зведеному виконавчому провадженню ЗВН №64016375, суд зазначає таке:

Суд зазначає, що подібне рішення приватного виконавця вже було предметом розгляду у судовому порядку по даній справі за скаргою ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» від 13.04.2021 року.

Так, постановою Південно-західного апеляційного суду від 18.08.2021 року встановлено, що відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" у разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. Отже, відповідно до вищенаведеного закону існують два шляхи арешту майна боржника: 1) шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або 2) шляхом винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника. При цьому безпосередньо приписи частини третьої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" надають виконавцю право накладати арешт не лише на окремі речі, а одразу на все майно боржника.

Таким чином, дані висновки суду апеляційної інстанції маю преюдиційне значення в силу положень ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за таких обставин, посилання скаржника на те, що у виконавця відсутнє право арештовувати майно без зазначення проведення опису такого майна є безпідставними, оскільки постанова на яку посилається скаржник від 26.10.2017 у справі №910/1962/16 оскільки вказана постанова була прийнята Вищим господарським судом України, висновки якого в силу законодавства не є обов`язковими при виборі і застосуванні норм права для інших судів, на підставі чого суд вважає дії приватного виконавця є правомірними, такими, що не порушують прав боржника, з огляду на що, скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо покладення витрат на ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» витрат на професійну правничу допомогу, суд, розглянувши матеріали справи, з урахуванням обставин справи, дійшов наступний висновків:

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (пункт 268).

Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним приписам Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 344 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі N 916/1340/18.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

ТОВ «ТРАНСВАГОН КОМПЛЕКТ» заявило про стягнення витрат на правничу допомогу у відзиві на скаргу (вх. ГСОО №26671/21), а також звернулось до суду з клопотаннями (вх. ГСОО №27298/21) та (вх. ГСОО №27937/21) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 7000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСВАГОНКОМПЛЕКТ" ("Клієнт") та Адвокатським бюро "Олени Сторожук" ("Адвокатське бюро") укладено договір про надання правової допомоги N 30/02 (далі - договір №30/02 від 30.06.2020), за умовами якого Адвокатське бюро здійснює представництво та захист інтересів Клієнта з приводу надання будь-яких консультацій, підготовки та подання будь-яких заяв, запитів, клопотань, претензій, пояснень, листів, скарг, позовів, відзивів, відповідей на відзив, письмових пояснень, заперечень, апеляційних, касаційних скарг та інших документів, а також особисте представництво клієнта перед будь-якими підприємствами, установами, організаціями, а також державними, правоохоронними, судовими органами, в тому числі у Господарському суді Одеської області, а також в апеляційній та касаційній інстанції стосовно досудового врегулювання та судового спору між Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" з приводу виконання сторонами договору оренди залізничного рухомого складу N 05402/20 від 05.02.2020.

04.10.2021 року між сторонами зазначеного договору укладено додаткову угоду №7 до договору №30/02 30.06.2020 року, відповідно до умов якої, додатковий об`єм правової допомоги та її вартість, який виник у зв`язку із подачею у справі №916/2100/20 до Господарського суду Одеської області від ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» скарги на дії приватного виконавця від 27.09.2021 року регулюються цією угодою.

Даною угодою також встановлено вартість послуг (гонорар), з яких написання відзиву на скаргу – 2500 грн, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції -1500 грн. Оплата здійснюється клієнтом шляхом попередньої оплати на підставі рахунку-фактури.

Клієнтом та Адвокатським бюро погоджено, що всі інші умови договору залишаються без змін.

Згідно акту №14 наданих послуг від 11.2021 року, Адвокатське бюро надало такі послуги позивачу: подання відзиву та участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції 11.10.2021 року.

Між тим, у останньому клопотанні (вх. ГСОО №27937/21) заявлено про стягнення 7000 грн. на витрати, пов`язані з правничою допомогою позивача та надано акт наданих послуг №15, відповідно до якого клієнту (позивачу) надано послуги, а саме: участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції 18.10.2021 року, однак суд звертає увагу, що через технічну неможливість бути присутнім у судовому засіданні в режимі відеоконференції, представник ТОВ «ТРАНСВАГОНКОМПЛЕТ» був відсутній під час розгляду скарги ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» по даній справі від 27.09.2021 року, тому у суду відсутні підстави для задоволення такого клопотанням, оскільки фактично такі послуги на суму 1500 грн. не були надані позивачу.

Враховуючи встановлені обставини та з огляду на співмірність, неминучість та реальність наданих послуг правової допомоги, до стягнення з відповідача підлягають 5500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Також приватним виконавцем заявлено таке клопотання у прохальній частині письмових поясненнях (вх. ГСОО №27201/21) на суму 10000 грн.

Так, 08.10.2021 року між приватним виконавцем Гамбаль О.Є. та адвокатом Воронковим В.О. укладено договір про надання правової допомоги №101ф/о на представництво Гамбаля О.Є., зокрема, у справі 916/2100/20 щодо оскарження дій приватного виконавця.

Додатковою угодою від 08.10.2021 року до договору про надання правової допомоги №101ф/о, сторонами договору погоджено розмір оплати гонорару адвоката в загальному розмірі 10000 грн. Встановлено, що оплата здійснюється протягом 10-ти днів з моменту набрання чинності ухвали суду по результату розгляду даної скарги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі N 922/445/19.

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Подібна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду ВС від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.

За таких обставин, суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах приватного виконавця, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» (вх. ГСОО №2-1210/21 від 28.09.2021 року) на дії (бездіяльність) приватного виконавця Гамбаля Олександра Євгеновича – відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АВАНТАЖ ІНСПЕКТ” (65009, м. Одеса, вул. Академічна, б. 20 Б, офіс 8, каб.3, код ЄДРПОУ 39400733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНСВАГОНКОМПЛЕКТ” (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 12, кв.122, код ЄДРПОУ 38939486) 5500/п`ять тисяч п`ятсот/грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АВАНТАЖ ІНСПЕКТ” (65009, м. Одеса, вул. Академічна, б. 20 Б, офіс 8, каб.3, код ЄДРПОУ 39400733) на користь приватного виконавця Гамбаля Олександра Євгеновича (65082, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35, оф.901) 10 000/десять тисяч/грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили 25.10.2021 року та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 01.11.2021 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська