Рішення № 100733803, 20.10.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2021 справа № 914/2595/21

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Захід Груп», м.Самбір, Львівська область

до відповідача Дочірнього підприємства «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс», м.Львів

про стягнення 80 669,52 грн.

За участю представників:

від позивача: Максимець Л.В. - начальник юридичного відділу (Наказ №4 від 01.04.2013; витяг із статуту вих. №07/12 від 27.09.2021);

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Захід Груп» до Дочірнього підприємства «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» про стягнення 80 669,52 грн заборгованості, з яких 62 053,48 грн основного боргу, 18 616,04 грн 30% штрафу.

Ухвалою від 02.09.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 29.09.2021.

Протокольною ухвалою від 29.09.2021 суд відклав судове засідання для розгляду справи по суті на 20.10.2021, відсутньому в судовому засіданні відповідачу, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання.

Представник позивача в судове засідання 20.10.2021 для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 20.10.2021 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання від відповідача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили. Явка представника відповідача в судове засідання 20.10.2021 не визнавалась обов`язковою.

Ухвала-повідомлення від 29.09.2021 надсилалась відповідачу на адресу вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79069, місто Львів, вулиця Шевченка Т., буд. 329.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 04.10.2021 прийняте та 05.10.2021 прямує до точки видачі/доставки – відповідачу (місце виконання операції – м.Львів, індекс – 79069). 06.10.2021 року поштове відправлення за номером 7901414151682 вручене адресату/відповідачу за адресою вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 20.10.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.10.2018 між сторонами було укладено договір №735 суборенди, відповідно до умов якого відповідачу було передано в строкове платне суборендне користування об`єкт суборенди, а саме: торгову площу (приміщення) в розмірі 69 м2, яким позивач (як орендар) користується згідно умов договору оренди, укладеного ТзОВ «Торгово-виставковий центр «Ватра» та ТзОВ «Девелопмент Захід Груп».

07.03.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору суборенди №735 від 24.10.2018 та додаток №2 до договору суборенди №735 від 24.10.2018 (протокол погодження договірної ціни на суборендну плату від 07.03.2021).

Термін дії договору №735 від 24.10.2018 закінчився 30.11.2019, у зв`язку з цим сторонами було підписано акт приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди від 30.11.2019.

Проте, відповідач порушив свої зобов`язання, суборенду плату за договором №735 від 24.10.2018, своєчасно та в повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим, за розрахунками позивача, заборгованість відповідача зі сплати суборендної плати становить 62 053,48 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 80 669,52 грн заборгованості, з яких 62 053,48 грн основного боргу, 18 616,04 грн 30% штрафу.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

24.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Захід Груп» (надалі по тексту рішення - позивач, по договору - орендар) та Дочірнім підприємством «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» (надалі по тексту рішення - відповідач, по договору - суборендар) було укладено договір суборенди №735, відповідно до умов якого орендар зобов`язується передати, а суборендар зобов`язується прийняти у в строкове платне суборендне користування об`єкт суборенди, а саме: Торгову площу (приміщення) в розмірі 69 м2, яким орендар користується згідно умов договору оренди, укладеного ТзОВ «Торгово-виставковий центр «Ватра» (орендодавець) та ТзОВ «Девелопмент Захід Груп». Об`єкт суборенди розташований на цокольному поверсі Торгового Центру «Три Слони» (за адресою: Україна, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул.Яворівська, буд.22), під умовним внутрішнім номером №005 (надалі – об`єкт суборенди). ((Розташування об`єкту суборенди у Торговому центрі «Три Слони» зображено на плані-схемі (надалі - Плані) відповідного поверху Торгового центру (Додаток №1 до договору суборенди) із зазначенням на даному плані, відповідного, умовного внутрішнього номеру об`єкта суборенди)). Вартість об`єкта суборенди (майна) складає 626 775,30 гривень. Вартість об`єкта суборенди індексується відповідно до коефіцієнту інфляції (офіційного показника індексу інфляції), розрахованого та встановленого Міністерством статистики України за попередній календарний місяць.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.3. договору об`єкт суборенди, повинен бути переданий орендарем та прийнятий суборендарем 22 грудня 2018 року. При передачі об`єкта суборенди, складається Акт приймання-передачі об`єкта суборенди (додаток №3 до даного договору), який підписується уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною даного договору. Об`єкт суборенди, вважається переданим в суборенду з моменту підписання Акта приймання-передачі об`єкта суборенди.

Факт передачі в суборенду відповідачу об`єкта суборенди, а саме: Торгову площу (приміщення) в розмірі 69 м2, що знаходиться на цокольному поверсі Торгового Центру «Три Слони», під умовним внутрішнім номером №005, за адресою: Україна, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул.Яворівська, буд.22, підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі об`єкта суборенди (додаток №3 до даного договору), підписаного та скріпленого печатками уповноважених представників сторін 22.03.2018.

Відповідно до п.п.4.1.-4.1.1. договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (та скріплення печатками сторін у разі наявності). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 4.1 цього договору та закінчується 30 листопада 2020 року. Строк дії договору визначається у днях і становить різницю між останнім днем дії договору і днем підписання договору. Договір суборенди не підлягає пролонгації після закінчення строку його дії.

Згідно з п.п. 5.1.-5.1.1. договору розмір суборендної плати за весь об`єкт суборенди, встановлюється сторонами у протоколі погодження договірної ціни на суборендну плату (надалі - протокол), який є невід`ємним додатком до даного договору (додаток №2). Протокол є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами, починаючи з моменту підписання Акта приймання-передачі об`єкта суборенди і діє до 31 травня 2019 року, якщо інше не зазначено в самому протоколі.

Між сторонами підписано та скріплено печатками протокол погодження договірної ціни на суборендну плату (додаток №2 до договору суборенди №735 від 24.10.2018), відповідно до якого сторонами досягнута згода про договірну ціну на суборендну плату, а саме:

- 18 285,00 грн на місяць протягом грудня 2018 року;

- 19 665,00 грн на місяць протягом січня 2019 року;

- 20 700,00 грн на місяць протягом лютого, березня, квітня, травня 2019 року.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що суборендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря щомісячно, не пізніше 5 числа поточного місяця суборенди. Суборендна плата нараховується та підлягає до сплати з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі об`єкта суборенди.

Згідно з п.5.3.1. договору при прийманні об`єкта суборенди, але у всякому випадку не пізніше 2-ох банківських днів з моменту прийняття (підписання Акта приймання-передачі об`єкта суборенди), суборендар сплачує суборендну плату за перший місяць суборенди.

Відповідно до п.5.4. договору розмір суборендної плати також може переглядатись за згодою сторін в останній місяць суборенди, в залежності від зміни розміру індексу інфляції за попередні місяці; або з поданням в останній місяць суборенди орендарем та погоджених з суборендарем обґрунтованих підстав зміни розміру суборендної плати (пов`язаною виключно із зміною розміру індексу інфляції).

Пунктом 5.8. договору сторони погодили, що суборендна плата не залежить від наслідків господарської діяльності суборендаря і повинна сплачуватися в порядку та у строки зазначені у п. 5.2. даного договору.

Згідно з п.6.1.4.-6.1.5. договору суборендар, зокрема, зобов`язувався своєчасно сплачувати суборендну плату у відповідності з протоколом погодження договірної ціни на суборендну плату; своєчасно сплачувати (компенсовувати) орендарю витрати з експлуатації об`єкта суборенди.

Відповідно до п.6.3.1. договору орендар, зокрема, зобов`язувався передати суборендарю об`єкт суборенди.

Згідно з п.7.1.-7.5. договору повернення орендарю об`єкта суборенди, здійснюється уповноваженими представниками сторін. Протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту закінчення строку (терміну) дії даного договору або його дострокового розірвання, суборендар зобов`язаний підготувати об`єкт суборенди до передачі орендарю та звільнити його. Об`єкт суборенди, повинен бути переданий суборендарем та прийнятий орендарем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту закінчення строку (терміну) дії даного договору або його дострокового розірвання. При передачі об`єкта суборенди, складається Акт приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди, який підписується уповноваженими представниками сторін. Об`єкт суборенди, вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання Акта приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди.

Пунктом 8.4. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі сплати суборендної плати згідно п. 5.2. даного договору орендар може вимагати від суборендаря, а суборендар в такому випадку зобов`язаний сплатити на користь орендаря, за прострочення виконання грошового зобов`язання, якщо період прострочення перевищує 5 (п`ять) календарних днів - неустойку у формі штрафу у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до п.10.5.1. договору розмір суборендної плати може переглядатися в односторонньому порядку з ініціативи орендаря, шляхом підписання протоколу погодження договірної ціни на суборендну плату на новий термін (строк) після закінчення поточного (попереднього) протоколу погодження договірної ціни на суборендну плату, та, відповідно, який діє до 31.05.2019 року (включно)). У випадку зміни розміру суборендної плати на новий термін (строк), а саме з 01.06.2019 року до 30.11.2019 року (включно). Сторони підписують новий протокол погодження договірної ціни на суборендну плату на новий термін (строк) з 01.06.2019 року до 30.11.2019 року (включно).

07.03.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору суборенди №735 від 24.10.2018 (надалі по тексту рішення - додаткова угода №1), відповідно до п.1 якої, керуючись п.5.1., п.10.5.1. та п.11.6. договору суборенди, сторони домовились протокол погодження договірної ціни на суборендну плату (додаток №2), що є невід`ємним додатком до договору суборенди, викласти у новій редакції від 07 березня 2019 року (із вказівкою сум, які підлягають до сплати з 01 червня 2019 р. на підставі даної угоди). Даний протокол погодження договірної ціни на суборендну плату (додаток №2) є невід`ємним додатком до договору суборенди (додаток №2 від 07.03.2019).

Відповідно до п.п.2.-3. додаткової угоди №1 сторони досягнули взаємної згоди та вирішили додаток №2 від 07.03.2019 р. до договору суборенди, викласти на окремому аркуші, що додається до даної додаткової угоди №1. Дана угода набирає юридичної сили з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною договору суборенди.

Між сторонами підписано та скріплено печатками протокол погодження договірної ціни на суборендну плату від 07.03.2019 (із вказівкою сум, що підлягають до сплати з 01 червня 2019 року) (додаток №2 від 07.03.2019 до договору суборенди №735 від 24.10.2018), відповідно до якого сторонами досягнута згода про договірну ціну на суборендну плату у розмірі 20 700,00 грн на місяць протягом лютого, червня, липня, серпня, вересня, жовтня, листопада 2019 року.

Факт повернення позивачу з суборенди об`єкта суборенди, а саме: Торгову площу (приміщення) в розмірі 69 м2, що знаходиться на цокольному поверсі Торгового Центру «Три Слони», під умовним внутрішнім номером №005, за адресою: Україна, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул.Яворівська, буд.22, підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди, підписаного та скріпленого печатками уповноважених представників сторін 30.11.2019. Згідно вказаного акта сторони один до одного претензій не мають.

Проте, після підписання акта приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди відповідач не виконав своїх грошових зобов`язань перед позивачем в повному обсязі, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви (20.08.2021) у відповідача утворилась заборгованість зі сплати суборендної плати за період з 22.12.2018 по 30.11.2019 на загальну суму 62 053,48 грн.

В підтвердження часткових оплат проведених відповідачем, позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення на загальну суму 170 499,92 грн.

У зв`язку з несплатою суборендної плати у повному обсязі, позивач звертався до відповідача із претензією вих.№05/01 від 03.01.2020, в якій просив погасити існуючу заборгованість в строк до 31.01.2020 включно.

Факт надсилання вказаної претензії на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист (8111003332050) від 16.01.2020 та фіскальним чеком №0108005 0065871 від 16.01.2020. Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 80 669,52 грн заборгованості, з яких 62 053,48 грн основного боргу, 18 616,04 грн 30% штрафу.

Висновки суду.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

У статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір суборенди №735 від 24.10.2019 до нього.

Приписами статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Факт передачі в суборенду відповідачу об`єкта суборенди, а саме: Торгову площу (приміщення) в розмірі 69 м2, що знаходиться на цокольному поверсі Торгового Центру «Три Слони», під умовним внутрішнім номером №005, за адресою: Україна, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул.Яворівська, буд.22, підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі об`єкта суборенди (додаток №3 до даного договору), підписаного та скріпленого печатками уповноважених представників сторін 22.03.2018.

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За умовами статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п.п.4.1.-4.1.1. договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (та скріплення печатками сторін у разі наявності). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 4.1 цього договору та закінчується 30 листопада 2020 року. Строк дії договору визначається у днях і становить різницю між останнім днем дії договору і днем підписання договору. Договір суборенди не підлягає пролонгації після закінчення строку його дії.

Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Законодавство визначає наслідки припинення договору найму (оренди) для наймача: у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України).

Факт повернення позивачу з суборенди об`єкта суборенди, а саме: Торгову площу (приміщення) в розмірі 69 м2, що знаходиться на цокольному поверсі Торгового Центру «Три Слони», під умовним внутрішнім номером №005, за адресою: Україна, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул.Яворівська, буд.22, підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди, підписаного та скріпленого печатками уповноважених представників сторін 30.11.2019. Згідно вказаного акта сторони один до одного претензій не мають.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п.п. 5.1.-5.1.1. договору розмір суборендної плати за весь об`єкт суборенди, встановлюється сторонами у протоколі погодження договірної ціни на суборендну плату (надалі - протокол), який є невід`ємним додатком до даного договору (додаток №2). Протокол є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами, починаючи з моменту підписання Акта приймання-передачі об`єкта суборенди і діє до 31 травня 2019 року, якщо інше не зазначено в самому протоколі.

Між сторонами підписано та скріплено печатками протокол погодження договірної ціни на суборендну плату (додаток №2 до договору суборенди №735 від 24.10.2018), відповідно до якого сторонами досягнута згода про договірну ціну на суборендну плату, а саме:

- 18 285,00 грн на місяць протягом грудня 2018 року;

- 19 665,00 грн на місяць протягом січня 2019 року;

- 20 700,00 грн на місяць протягом лютого, березня, квітня, травня 2019 року.

07.03.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору суборенди №735 від 24.10.2018 (надалі по тексту рішення - додаткова угода №1), відповідно до п.1 якої, керуючись п.5.1., п.10.5.1. та п.11.6. договору суборенди, сторони домовились протокол погодження договірної ціни на суборендну плату (додаток №2), що є невід`ємним додатком до договору суборенди, викласти у новій редакції від 07 березня 2019 року (із вказівкою сум, які підлягають до сплати з 01 червня 2019 р. на підставі даної угоди). Даний протокол погодження договірної ціни на суборендну плату (додаток №2) є невід`ємним додатком до договору суборенди (додаток №2 від 07.03.2019).

Відповідно до п.п.2.-3. додаткової угоди №1 сторони досягнули взаємної згоди та вирішили додаток №2 від 07.03.2019 р. до договору суборенди, викласти на окремому аркуші, що додається до даної додаткової угоди №1. Дана угода набирає юридичної сили з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною договору суборенди.

Між сторонами підписано та скріплено печатками протокол погодження договірної ціни на суборендну плату від 07.03.2019 (із вказівкою сум, що підлягають до сплати з 01 червня 2019 року) (додаток №2 від 07.03.2019 до договору суборенди №735 від 24.10.2018), відповідно до якого сторонами досягнута згода про договірну ціну на суборендну плату у розмірі 20 700,00 грн на місяць протягом лютого, червня, липня, серпня, вересня, жовтня, листопада 2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що суборендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря щомісячно, не пізніше 5 числа поточного місяця суборенди. Суборендна плата нараховується та підлягає до сплати з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі об`єкта суборенди.

Відповідач порушив свої зобов`язання, суборенду плату за договором №735 від 24.10.2018 та додатковій угоді №1 від 07.03.2019 до вказаного договору, сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви (20.08.2021) у відповідача утворилась заборгованість зі сплати суборендної плати за період з 22.12.2018 по 30.11.2019 на загальну суму 62 053,48 грн.

Факт проведених відповідачем часткових оплат по договору суборенди №735 від 24.10.2018 на загальну суму 170 499,92 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями за період з 30.11.2018 по 03.01.2019 включно на загальну суму 170 499,92 грн.

У зв`язку з несплатою суборендної плати у повному обсязі, позивач звертався до відповідача із претензією вих.№05/01 від 03.01.2020, в якій просив погасити існуючу заборгованість в строк до 31.01.2020 включно.

Проте, вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач належних доказів на спростування зазначених обставин не подав, доказів погашення заборгованості зі сплати суборендних платежів до матеріалів справи не долучив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення заборгованості по сплаті суборендної плати за догвором суборенди №735 від 24.10.2018 в сумі 62 053,48 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованого позивачем штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.8.4. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі сплати суборендної плати згідно п. 5.2. даного договору орендар може вимагати від суборендаря, а суборендар в такому випадку зобов`язаний сплатити на користь орендаря, за прострочення виконання грошового зобов`язання, якщо період прострочення перевищує 5 (п`ять) календарних днів - неустойку у формі штрафу у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов`язання.

Судом перевірено розрахунок штрафу згідно п.8.4. договору та встановлено, що позивачем штраф згідно п.8.4. договору в сумі 18 616,04 грн нараховано правильно.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №386 від 18.08.2021.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» (79069, м.Львів, вул.Шевченка, буд. 329; ідентифікаційний код 30583064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Захід Груп» (81400, Львівська область, м.Самбір, вул.Івана Франка, 83/11; ідентифікаційний код 38037461) 62 53,48 грн основного боргу, 18 616,04 грн штрафу та 2 270,00 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 25.10.2021

Суддя Сухович Ю.О.