Рішення № 100733641, 21.10.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2021 р. Справа № 910/15562/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Мишак І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про стягнення 9 261, 37 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа»

до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про зобов`язання вчинити дії

Представники:

від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»: не з`явилися

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа»: не з`явилися

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях: не з`явилися

Обставини справи:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» заборгованості у розмірі 9 261, 37 грн., з яких: 7 415, 80 грн. – основного боргу, 233, 07 грн. – пені, 55,18 грн. – 3 % річних та 1 557, 32 грн. – штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» взятих на себе зобов`язань за договором оренди № 1806 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2020 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

26.10.2020 до господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшли письмові пояснення № 52-04.01-4409 від 23.10.2020 по справі.

09.11.2020 до господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» надійшла зустрічна позовна заява про зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях забезпечити, а Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» здійснити перерахунок орендної плати за майно з 12.03.2020 і до закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, згідно з розрахунку 50 % суми нарахованої орендної плати на підставі п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» № 611 від 15.06.2020, в тому числі за період, про який йдеться в первісному позові, а саме з 12.03.2020 по 31.08.2020 та зменшити таким чином загальну суму орендної плати за період з 12.03.2020 по 31.08.2020 з 17 797, 92 грн. до 9 278, 94 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2020 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про зобов`язання вчинити дії повернуто заявнику.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 ухвалу господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі № 910/15562/20 скасовано, матеріали справи № 910/15562/20 передано на розгляд суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2021 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про зобов`язання вчинити дії, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, подальший розгляд справи № 910/15562/20 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.03.2021.

10.03.2021 до господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшов відзив № 52-04.01-1056 від 04.03.2021 на зустрічну позовну заяву, у якому відповідач 2 за зустрічним позовом заперечує проти його задоволення.

18.03.2021 до господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надійшов відзив № 35-22/1-132 від 17.03.2021 на зустрічну позовну заяву, у якому відповідач 1 за зустрічним позовом заперечує проти його задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2021 повідомлено учасників справи, що призначене на 25.03.2021 підготовче засідання не відбудеться, підготовче засідання призначено на 15.04.2021.

31.03.2021 до господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» надійшли відповіді б/н від 29.03.2021 на відзиви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях і Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на зустрічну позовну заяву, а також клопотання б/н від 29.03.2021 про передачу справи за підсудністю до господарського суду Київської області.

08.04.2021 до господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надійшли заперечення № 35-22/1-174 від 05.04.2021 на відповідь на відзив на зустрічний позов.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2021 матеріали справи № 910/15562/20 за первісним позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, про стягнення 9 261, 37 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про зобов`язання вчинити дії передано за підсудністю до господарського суду Київської області.

08.06.2021 матеріали справи № 910/15562/20 надійшли до господарського суду Київської області та згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд судді Лутак Т.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2021 справу № 910/15562/20 прийнято до свого провадження суддею Лутак Т.В., розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 07.07.2021 та запропоновано учасникам провадження надати суду нормативно обґрунтовані письмові пояснення по суті спорів, що розглядають у межах даної справи.

07.07.2021 представником Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» подано до господарського суду Київської області клопотання б/н від 07.07.2021 (вх. № 16464/21 від 07.07.2021) про продовження строків підготовчого провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2021, враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, з метою виконання завдань підготовчого провадження і основних засад господарського судочинства, продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 30.08.2021.

У судовому засіданні 30.08.2021 судом, в порядку ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 16.09.2021.

До господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 15.09.2021 (вх. № 21663/21 від 16.09.2021) по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.09.2021 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 11.10.2021.

05.10.2021 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 04.10.2021 (вх. № 23171/21 від 05.10.2021) по справі.

У судове засідання 11.10.2021 представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, у зв`язку з чим розгляд даної справи відкладено на 21.10.2021.

Представники сторін, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 21.10.2021 не з`явилися та причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.10.2021, відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.04.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» (орендар) укладено договір оренди № 1806 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – частина твердого покриття GSE парковка № 2 (Z40) (перон т. «D»), реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1608.НЛТНПД2092 (далі - майно), загальною площею 54,0 кв.м., розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, аеропорт, та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.10.2015 і становить за незалежною оцінкою 90 656, 00 грн. без врахування ПДВ.

Відповідно до п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення вагончиків модульного типу.

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2015 року 1 133, 20 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Відповідно до п. 3.5 договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

Відповідно до п. 3.8 договору у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості.

Згідно з п. 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.7 договору передбачено, що до обов`язків орендаря відноситься:

- використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору;

- до 15 числа місяця, наступного за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача акт приймання-передачі виконаних послуг та рахунок. Підписаний акт приймання-передачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання-передачі виконаних послуг не буде повернуто балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами;

- своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар вказується «призначення платежу» за зразком, наведеним у розділі 11 договору), компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 7.1 договору до обов`язків орендодавця належить передання за участю балансоутримувача орендарю в оренду майна згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Згідно з п. 8.1 договору орендодавець має право контролювати за участю балансоутримувача виконання умов договору та використання майна, переданого в оренду за договором, і у разі необхідності спільно з балансоутримувачем вживати відповідних заходів реагування.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.04.2016 до 31.03.2017 включно.

Відповідно до п. 10.3 договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін за умови погодження з балансоутримувачем та уповноваженим органом управління. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди, який надається на запит орендодавця.

Невід`ємними частинами договору є його додатки, а саме: додаток № 1 – Розрахунок орендної плати; додаток № 2 – акт приймання-передачі орендованого майна.

Так, на виконання умов договору оренди № 1806 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно, визначене вказаним договором, про що складено тристоронній акт (орендар, орендодавець та балансоутримувач) приймання-передачі орендованого майна від 01.04.2021.

Додатковим договором № 1 від 31.03.2017 до договору оренди № 1806 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 сторони вирішили продовжити термін дії договору на 1 рік до 31.03.2018 включно.

Додатковим договором № 2 від 02.04.2018 до договору оренди № 1806 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік до 31.03.2019 включно.

Додатковим договором № 3 від 15.07.2019 до договору оренди № 1806 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 сторони вирішили внести деякі зміни договору, а саме:

- п. 1.1 договору викласти в такій редакції: «орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – частина твердого покриття GSE парковка № 2 (Z40) (перон т. «D»), реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1608.НЛТНПД2092, загальною площею 54,0 кв.м. (далі - майно), що розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль», та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.12.2018 і становить за незалежною оцінкою 187 358, 00 грн. без врахування ПДВ»;

- п. 3.1 договору викласти в такій редакції: «орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (із змінами), і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди грудень 2018 року – 2 341, 98 грн. без ПДВ».

Також, додатковим договором № 3 від 15.07.2019 сторони домовились продовжити термін дії договору оренди № 1806 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 на 1 рік до 31.03.2020 включно.

Додатковим договором № 4 від 09.12.2019 до договору оренди № 1806 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016, у зв`язку з реорганізацією орендодавця відповідно до наказу Фонду державного майна України № 786 від 05.08.2019, сторони вирішили внести зміни до договору – в преамбулі та по тексту договору змінити Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Київській області на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Крім того, додатковим договором № 4 від 09.12.2019 сторони змінити платіжні та поштові реквізити сторін і виклали п. 10.4 договору у такій редакції: «у разі якщо уповноважений орган управління майном не попередив орендаря про намір використовувати майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього договору, орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за цим договором, має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього договору. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються договором про внесення змін до договору, який є невід`ємною частиною цього договору».

Додатковим договором № 5 від 20.05.2020 до договору оренди № 1806 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік до 31.03.2021 включно.

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа», в порушення умов договору оренди № 1806 від 01.04.2016, не виконало взяті на себе зобов`язання по сплаті орендної плати за період березень 2020 року – серпень 2020 року, у зв`язку з чим Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до суду з первісним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа», заперечуючи проти первісного позову, звернулося до суду із зустрічним позовом про зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях забезпечити, а Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» здійснити перерахунок орендної плати за майно з 12.03.2020 і до закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, згідно з розрахунку 50 % суми нарахованої орендної плати на підставі п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України і постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» № 611 від 15.06.2020, в тому числі за період, про який йдеться в первісному позові, а саме з 12.03.2020 по 31.08.2020 та зменшити таким чином загальну суму орендної плати за період з 12.03.2020 по 31.08.2020 з 17 797, 92 грн. до 9 278, 94 грн.

Оскільки результати розгляду справи за первісним позовом перебувають у прямій залежності від наслідків вирішення судом зустрічного позову, суд вважає за доцільне в першу чергу надати правову оцінку обставинам, викладеним у зустрічному позові, оскільки у випадку його задоволення виключатиметься повністю або частково задоволення первісного позову.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані наступним: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» має право на зменшення орендної плати на підставі п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, оскільки майно не могло використовуватися в його підприємницькій діяльності в повному обсязі через запровадженні обмеження та (або) заборони, а саме через закриття пунктів пропуску через державний кордон, заборону і подальше обмеження повітряних перевезень та заборону в`їзду на територію України, припинення повітряного, залізничного та автомобільного сполучення (періоди з 17.03.2020 до 13.06.2020 та з 28.08.2020 по 28.09.2020); Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» має право на зменшення орендної плати на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» № 611 від 15.06.2020, оскільки згідно вказаної постанови нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном має здійснюватися у розмірі 50 % суми нарахованої орендної плати для вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб`єктами малого підприємництва, фізичних осіб, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах).

Відповідач 1 за зустрічним позовом - Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», заперечуючи проти задоволення вказаного позову, стверджує, що п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України і постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» № 611 від 15.06.2020 не поширюються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа», оскільки в період дії карантину вказане підприємство здійснювало свою господарську діяльність та використовувало орендоване майно за призначенням, а також вказане підприємство не підпадає під перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 %. Крім того, відповідач 1 за зустрічним позовом зазначає, що 25.02.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» сплачено суму основного боргу у розмірі 7 415, 80 грн., чим визнано заборгованість в повному обсязі.

Відповідач 2 за зустрічним позовом - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, заперечуючи проти вказаного позову, стверджує, що мета використання орендованого державного майна за договором оренди № 1806 від 01.04.2016 не підпадає під критерії, визначені постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» № 611 від 15.06.2020.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Згідно з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наведена норма права (ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України) визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.

Для застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає, це такі обставини за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.

Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

Отже, передумовою для виникнення права на звільнення від сплати орендної плати або зменшення розміру орендної плати є наявність певного проміжку часу, коли майно не могло використовуватися в господарській діяльності орендаря, в тих цілях, які визначені договором оренди.

Як вбачається з умов договору, предметом оренди є державне нерухоме майно – частина твердого покриття GSE парковка № 2 (Z40) (перон т. «D»), реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1608.НЛТНПД2092, загальною площею 54,0 кв.м., що розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль», та передано в оренду з метою розміщення вагончиків модульного типу.

На підтвердження обставин щодо неможливості використання орендованого майна позивач за зустрічним позовом посилається на постанову Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020, якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин; розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 № 287-р, згідно якого тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 17.03.2020 пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення; постанову Кабінету Міністрів України № 228 від 23.03.2020, згідно якої заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою; наказ генерального директора ТОВ «Інтеравіа» № 29 від 31.03.2020, яким у ТОВ «Інтеравіа» встановлено простій з 04.04.2020 по 24.04.2020; наказ генерального директора ТОВ «Інтеравіа» № 31 від 24.04.2020, яким період простою продовжено до стабілізації ситуації та дозволу державних органів на відновлення авіасполучення в крані та світі.

При цьому, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 23.03.2020 «Питання перевезень авіаційним транспортом» заборонено з 12 год. 00 хв. 24.03.2020 до 22.05.2020 прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою та прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» або у разі неможливості прийняття та відправлення повітряних суден державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» - через державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» як резервне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» № 392 від 20.05.2020 установлено, що на період дії карантину забороняється прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" або у разі неможливості прийняття та відправлення повітряних суден державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" як резервне. У разі необхідності задоволення державних потреб прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, а також перевезення членів екіпажів морських та річкових суден, що прямують до/з місця своєї роботи, здійснюється за погодженням з відповідним міністерством.

Даною постановою також установлено, що у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється з 15 червня прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення авіаційним транспортом.

Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом належних та допустимих доказів на підтвердження обставин заборони використання орендованого майна, позбавлення можливості доступу до орендованого майна, позбавлення можливості знаходитьсь в орендованому майні його працівникам чи зберігати його речі, тобто неможливості використання орендованого майна та відповідно здійснення господарської діяльності, до матеріалів справи не надано.

З огляду на вищевикладене, враховуючи цільове призначення орендованого майна, суд вважає, що позивач за зустрічним позовом не довів, що він був обмежений у користуванні орендованим майном, а певне обмеження пасажирських авіаперевезень не позбавляло позивача за зустрічним позовом права доступу до орендованого майна та його використання.

За таких обставин, суд, оцінивши доводи сторін та надані докази, дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності підстав, з якими закон, зокрема положення ст. 762 Цивільного кодексу України і п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, пов`язує можливість звільнення його від обов`язку сплачувати орендну оплату або зменшення її розміру.

Крім того, питання щодо сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину врегульовано постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» № 611 від 15.06.2020 (далі - постанова № 611).

Так, пунктом 1 постанови № 611 передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

При цьому, встановлено, що орендодавцям державного майна необхідно забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

У додатку 2 до постанови № 611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 %, зокрема, до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 % віднесено вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб`єктами малого підприємництва, фізичних осіб, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах).

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України; юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Проте, позивачем за зустрічним позовом не надано суду жодних доказів того, що він є суб`єктом малого підприємництва, а також не доведено, що він здійснює саме виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах).

За таких обставин, враховуючи цільове призначення орендованого майна, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом не підтверджено, що він відноситься до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 % згідно постанови № 611.

Відповідно до ст. 13 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаний з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що позивач за первісним позовом належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не підтвердив того, що він був позбавлений можливості користуватися орендованим майном, у нього був відсутній доступ до орендованого майна, за вказаною адресою в спірний період були відсутні його речі, не перебували співробітники, не споживались комунальні послуги, не здійснювалася господарська діяльність, а також, що він відноситься до вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб`єктами малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах).

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню.

Судовий збір за результатами розгляду зустрічного позову, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача за зустрічним позовом.

Щодо первісного позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» заборгованості за договором оренди № 1806 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 у розмірі 9 261, 37 грн., з яких: 7 415, 80 грн. – основного боргу, 233, 07 грн. – пені, 55,18 грн. – 3 % річних та 1 557, 32 грн. – штрафу, суд зазначає таке.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа», в порушення умов договору оренди № 1806 від 01.04.2016, не виконало взяті на себе зобов`язання по сплаті орендної плати за період березень 2020 року – серпень 2020 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем за первісним позовом на виконання п. 5.2 договору, щомісячно виставлялися відповідачу за первісним позовом рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг, а саме:

- рахунок-фактура № 76/495 від 31.03.2020 на суму 2 944, 73 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020 на суму 2 944, 73 грн. за березень 2020 року;

- рахунок-фактура № 76/736 від 30.04.2020 на суму 2 968, 28 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 на суму 2 968, 28 грн. за квітень 2020 року;

- рахунок-фактура № 76/917 від 31.05.2020 на суму 2 977, 19 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020 на суму 2 977, 19 грн. за травень 2020 року;

- рахунок-фактура № 76/1123 від 30.06.2020 на суму 2 983, 15 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2020 на суму 2 983, 15 грн. за червень 2020 року;

- рахунок-фактура № 76/1281 від 31.07.2020 на суму 2 965, 25 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2020 на суму 2 965, 25 грн. за липень 2020 року;

- рахунок-фактура № 76/1480 від 31.08.2020 на суму 2 959, 32 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.08.2020 на суму 2 959, 32 грн. за серпень 2020 року.

Загальна сума за вказаними рахунками-фактурами та актами приймання-здачі виконаних послуг становить 17 797, 92 грн., з яких підлягають сплаті до державного бюджету 10 382, 12 грн. та сплаті позивачу за первісним позовом 7 415, 80 грн.

При цьому, зазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг були отримані самостійно відповідачем у позивача за первісним позовом, що підтверджується наявними у матеріалах справи реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг з 01.03.2020 по 31.08.2020.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що загальна сума послуг за договором оренди № 1806 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 за період березень 2020 року – серпень 2020 року, які відповідач за первісним позовом зобов`язаний був сплатити позивачу за первісним позовом становить 7 415, 80 грн.

Проте, станом на 29.09.2020, в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідач за первісним позовом вказаної орендної плати не сплатив, у зв`язку з чим позивач за первісним позовом звернувся в суд з позовною заявою про їх стягнення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 13 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаний з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до наявних у матеріалах справи документів позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача з первісним позовом 7 415, 80 грн. основного боргу за договором оренди № 1806 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 за період березень 2020 року – серпень 2020 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом в процесі розгляду даної справи, а саме 25.02.2021, сплачено 7 415, 80 грн. орендної плати за березень 2020 року – серпень 2020 року згідно виставлених позивачем рахунків, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями № 397, № 399, № 401, № 403, № 405, № 407 від 25.02.2021.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач за первісним позовом після звернення позивача за первісним позовом до суду сплатив 7 415, 80 грн. основного боргу за договором оренди № 1806 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі в цій частині первісного позову на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач за первісним позовом, на підставі п. 3.7 і п. 3.8 договору, просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом пеню у розмірі 233, 07 грн. за період з 16.04.2020 по 29.09.2020 та штраф у розмірі 1 557, 32 грн.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

Згідно з п. 3.8 договору у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем за первісним позовом, та встановлено, що він є вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині первісного позову підлягають задоволенню.

Також, зважаючи на те, що відповідач за первісним позовом порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення сплати орендної плати, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов`язання, які за його розрахунком за період з 16.04.2020 по 29.09.2020 складають 55, 18 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем за первісним позовом, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині первісного позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за первісним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» заборгованості за договором оренди № 1806 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1 845, 57 грн., з яких: 233, 07 грн. – пені, 1 557, 32 грн. – штрафу та 55,18 грн. – 3 % річних, провадження у даній справі в частині первісних позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» 7 415, 80 грн. – основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Судовий збір за результатами розгляду первісного позову, відповідно приписів ст. 129 та ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача за первісним позовом.

Керуючись статтями 2, 13, 73-79, 86, 129-130, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» за первісним позовом задовольнити частково.

2. Закрити провадження у даній справі в частині первісних позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 7 415, 80 грн. основного боргу за договором оренди № 1806 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» (01034, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4, ідентифікаційний код - 33240887) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ідентифікаційний код – 20572069) 233 (двісті тридцять три) грн. 07 коп. – пені, 1 557 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 32 коп. – штрафу, 55 (п`ятдесят п`ять) грн. 18 коп. – 3 % річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. – судового збору.

4. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях відмовити повністю.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення підписано: 02.11.2021.

Суддя Т.В. Лутак