Рішення № 100733603, 02.11.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 910/10914/21

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» (04201, м. Київ, вул. Полярна, буд. 20В, код 24587464)

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «УАТ» (07850, Київська область, Бородянський район, смт Клавдієво-Тарасове(з), вул. Небогатова Генерала, буд. 44/3, код 38588981)

про стягнення 164288,01 гривень

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» (далі по тексту – ТОВ «Пластікс-Україна»/позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «УАТ» (далі по тексту – ТОВ «ТД «УАТ»/відповідач) заборгованості за договором поставки з відстрочкою платежу від 09.03.2017 № КВ-1745 у загальному розмірі 164288,01 гривень, з яких: 134928,04 гривень основний борг, 7920,16 гривень пеня, 21439,81 гривень 36% річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в порушення умов договору відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворилася сума заборгованості у розмірі 134928,01 гривень, що стало підставою для нарахування та вимог про стягнення суми пені та 36% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/10914/21 матеріали позовної заяви передано на розгляд до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10914/21, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

На адресу суду 19.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову частково заперечував та просив суд зобов`язати позивача укласти мирову угоду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.03.2017 ТОВ «Пластікс-Україна» (постачальник) та ТОВ «ТД «УАТ» (покупець) укладено договір поставки з відстрочкою платежу № КВ-1745 (далі – договір), за яким постачальник прийняв на себе зобов`язання передати у власність покупця матеріали для реклами, поліграфії, будівництва, упаковки та аксесуари до них, в асортименті та кількості, відповідно до видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його (п. 1.1. договору).

За змістом п. п. 5.1. та 5.2. договору, умови поставки товару визначаються згідно видаткових накладних. Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається. Дата, вказана у видатковій накладній, є датою поставки товару постачальником за умови підписання видаткової накладної покупцем. З моменту підписання покупцем видаткової накладної постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання по передачі товару покупцю. Право власності на товар та усі ризики випадкового знищення або пошкодження переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару, згідно видаткової накладної.

Відповідно до п. 7.1. договору, ціна та загальна вартість товару, що є предметом цього договору встановлюється згідно видаткових накладних на товар.

Згідно видаткових накладних від 11.01.2021 № 261 на суму 136500,00 гривень та від 25.01.2021 № 3893 на суму 29928,04 гривень позивач поставив, а відповідач прийняв товар, визначений цими накладними, що останнім в перебігу розгляду справи не заперечувалося.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, посилається на невиконання відповідачем обов`язку покладеного на нього умовами договорів по оплаті отриманого товару та стверджує, що відповідач зобов`язання по оплаті прийнятого товару виконав лише частково, а саме у розмірі 31500 гривень, що стало підставою для звернення позивача до суду із розглядуваним позовом із вимогою про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 134928,04 гривень,7920,16 гривень пені, 21439,81 гривень 36% річних.

Відповідач надав відзив, в якому він просить частково відмовити у задоволенні позову, визначити суму заборгованості у розмірі 127000,01 гривень і зобов`язати позивача укласти мирову угоду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Підписання відповідачем та скріплення печаткою видаткових накладних від 11.01.2021 № 261 на суму 136500,00 гривень, від 25.01.2021 № 3893 на суму 29 928,04 гривень, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно пункту 7.4 Договору, строк оплати кожної окремої партії товару становить 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки товару покупцю та підписання видаткової накладної.

З наданих позивачем доказів вбачається проведення відповідачем часткової оплати отриманого товару у розмірі 31500 гривень.

Дослідивши матеріали, надані відповідачем разом з відзивом, а саме копію банківської виписки по контрагенту ТОВ «Пластікс-Україна» за період з 01.01.2021 по 13.08.2021, вбачається, що відповідач в рахунок оплати поставленого товару за видатковими накладними, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, здійснив оплату у загальному розмірі 39428,04 гривень. Різниця у відомостях наданих позивачем та відповідачем становить сума у розмірі 7928,04 гривень, яка складається з платежів, які відповідач здійснив на користь позивача 13.07.2021 у розмірі 5000,00 гривень та 11.08.2021 у розмірі 2928,04 гривень, які не булі враховані позивачем.

Поряд із цим, як вбачається, оплата на суму 7928,04 гривень здійснена відповідачем вже після звернення позивача до суду, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 7928,04 гривень у зв`язку із відсутністю, в цій частині, предмета спору.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 127000 гривень, та вимога позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення. При цьому провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 7928,04 гривень підлягає закриттю.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 7920,16 гривень та 36% річних від суми боргу за весь час прострочення у розмірі 21439,81 гривень, розрахованих за загальний період з 11.02.2021 по 06.07.2021.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім цього, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Пунктом 8.4. Договору з посиланням на згадану статтю передбачено, що за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання покупець сплачує постачальнику 36% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Здійснивши перевірку розрахунку пені та 36% річних, судом встановлено, що вони нараховані арифметично вірно та підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 7920,16 гривень та сума річних у розмірі 21439,81 гривень.

Закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 7928,04 гривень на правильність розрахунків пені та річних не вплинула, адже такий розрахунок здійснювався позивачем станом на 06.07.2021, коли як неврахована позивачем оплата відповідачем здійснена після зазначеної дати.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

А саме суд приймає рішення про закриття провадження в частині суми основного боргу у розмірі 7928,04 гривень та про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «УАТ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» 127000,00 гривень основного боргу, 7920,16 гривень пені, 21439,81 гривень 36% річних.

Вимога відповідача про зобов`язання позивача укласти мирову угоду у справі, з огляду на положення статті 192 Господарського процесуального кодексу України, відхиляється судом, як завідомо необґрунтована.

Згідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 231-233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 7928,04 гривень закрити.

2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «УАТ» (07850, Київська область, Бородянський район,смт Клавдієво-Тарасове(з), вул. Небогатова Генерала, буд. 44/3, код 38588981) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» (04201, м. Київ, вул. Полярна, буд. 20В, код 24587464) 127000,00 гривень основного боргу, 7920,16 гривень пені, 21439,81 гривень 36% річних та 2464,32 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2021.

Суддя Р.М. Колесник