Рішення № 100733472, 02.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2021Справа № 910/12906/21За позовом Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

до Державної організації Аграрний фонд

про стягнення 272949,60 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державної організації Аграрний фонд про стягнення 272949,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 06.05.2011 № 216/11.

Ухвалою суду від 16.08.2021 відкрито провадження у справі № 910/12906/21, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

28.09.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач стверджує, що послуги зі зберігання зерна Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Солідарненський елеватор» надаються на сьогоднішній день на умовах договору складського зберігання зерна № 216/11 від 06.05.2011 року. У зв`язку з відсутністю укладених угод на зберігання зерна аграрного фонду в 2019-2021 роках, фінансові зобов`язання Аграрного фонду перед Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Солідарненський елеватор» з відшкодування витрат, пов`язаних з послугами зберігання зерна на обліку Державної казначейської служби України не зареєстровані, у зв`язку з чим, вимоги позивача не можуть бути задоволені Аграрним фондом в добровільному порядку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

06.05.2011 Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі директора філії ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Солідарненський елеватор» Марєєчева І.І. («Зерновий склад») та Аграрним фондом («Поклажодавець») було укладено договір складського зберігання зерна № 216/11.

Відповідно до п. 1.1. договору, поклажодавець зобов`язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (об`єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ («зерно»), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов`язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Згідно з п. 4.3 договору, розмір відшкодування витрат за надання послуг зберігання за тону за 30 календарних днів - 17,50 грн з ПДВ.

Пунктом 4.4., 4.7 договору поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об`єкту державного цінового регулювання в строк до _____ 200____ року. Ціна договору становить 65000,00 грн.

В пункті 7.1. Договору сторонами погоджено строк зберігання зерна - до пред`явлення вимоги поклажодавцем.

Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2011 року, але у будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі. Дія цього договору розповсюджуються на відносини між сторонами, що виникли з 21.02.2011 року. (п. 8.1. Договору)

11.07.2011 сторонами було укладено додатковий договір до договору складського зберігання зерна № 216/11 від 06.05.2011 року, у якому було змінено та викладено п. 4.3. договору в наступній редакції: «розмір відшкодування витрат за надання послуг зберігання за тонну на місяць - 17,50 грн з ПДВ».

Сторонами було укладено додатковий договір № б/н до договору складського зберігання зерна № 216/11 від 06.05.2011 року, за текстом якого сторонами, у зв`язку з проведенням реорганізації шляхом перетворення філії Державне підприємство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Солідарненський елеватор» (номер запису 10701450000045105 від 18.11.2011р.): частину першу преамбули договору було вирішено викласти в наступній редакції: «філія публічне акціонерне товариство «Державна проводовльчо-зернова корпорація України» «Солідарненський елеватор», в особі директора Марєєчева Івана Івановича, надалі- «Зберігач», який діє на підставі доручення № 318 від 22.11.2011р., і є платником податку на загальних підставах з однієї сторони та..» далі за текстом.

Між сторонами було укладено додатковий договір № б/н до договору складського зберігання зерна № 216/11 від 06.05.2011 року, та вирішено доповнити пункт 5.4. розділу 5 «Взаєморозрахунки сторін» договору абзацом наступної редакції: «Поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу з дати підписання обома сторонами «Акту приймання-передавання згідно договору про закупівлю ОДЦР» (біржовою угодою)».

Сторонами було укладено додатковий договір № б/н до договору складського зберігання зерна № 216/11 від 06.05.2011 року, та вирішено внести зміни до розділу «Місцезнаходження та реквізити сторін».

Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація» було прийнято від Державної організації Аграрний фонд на зберігання: 302305 кг зерна кукурудзи відповідно до складської квитанції на зерно № 1110, серія АФ № 944204 від 04.04.2014; 386442 кг зерна кукурудзи відповідно до складської квитанції на зерно № 1136, серія АФ № 944084 від 30.12.2013; 91109 кг зерна «пшениці м`якої» відповідно до складської квитанції на зерно № 261, серія АХ № 984698 від 01.02.2018.

До матеріалів справи позивачем додано акти виконаних робіт та розрахунки до них: № б/н від 30.11.2019 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 31.12.2019 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 31.01.2020 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 29.02.2020 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 31.03.2020 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 30.04.2020 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 31.05.2020 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 30.06.2020 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 31.07.2020 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 31.08.2020 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 30.09.2020 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 31.10.2020 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 30.11.2020 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 31.12.2020 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 31.01.2021 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 28.02.2021 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 31.03.2021 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 30.04.2021 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 31.05.2021 на суму 13647,48 грн.; № б/н від 30.06.2021 на суму 13647,48 грн. Згідно долучених до матеріалів справи актів позивачем було надано відповідачу послуги зі зберігання на загальну суму 272949,60 грн. Акти підписані та скріплені печаткою позивача, підписи відповідача відсутні. Докази направлення даних актів позивачем відповідачу наявні в матеріалах справи.

21.07.2021 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 116, у якому вимагав від останнього погасити заборгованість за договором № 216/11 від 06.05.2011 у розмірі 272949,60 грн. Даний лист-вимогу позивачем було направлено відповідачу разом з зазначеними вище актами виконаних робіт. Докази направлення листа-вимоги наявні в матеріалах справи.

Доказів пред`явлення вимоги про повернення зерна поклажодавцем чи іншою повноважною особою суду не надано. Крім того, сторонами не надано суду доказів того, що позивачем було передано отримане на зберігання майно відповідачу чи іншим повноваженим особам.

Тобто долученими до матеріалів справи документами підтверджуються обставини, що майно було прийнято позивачем на зберігання та не передавалось іншим особам.

Суду доведено, що на виконання умов договору за період з 31.12.2019 по 30.06.2021 позивачем було надано послуги зі зберігання на загальну суму 272949,60 грн., що підтверджується наданими актами наданих послуг (виконаних робіт) за період з 31.12.2019 по 30.06.2021.

Послуги зберігання оплачені не були, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач у своєму відзиві факту зберігання зерна позивачем за вказаний період не заперечив, суму заборгованості не спростував, послався на неможливість добровільного виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

За умовами п. 8.1 Договору, договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2011 року, але у будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі.

Згідно зі ст. 938 Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред`явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Відповідно до ст. 946 Цивільного кодексу України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Аналогічні положення викладені в п. 7.1. договору складського зберігання зерна № № 216/11 від 06.05.2011, а саме: строк зберігання зерна до пред`явлення вимоги поклажодавцем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що продовження зберігання зерна після закінчення строку, встановленого договором складського зберігання зерна № 216/11 від 06.05.2011, за відсутності вимоги поклажодавця про повернення зерна, дає зберігачу право вимагати оплати за весь фактичний час зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

З огляду на те, що умовами договору складського зберігання зерна № 216/11 від 06.05.2011 сторони не визначили строки оплати відповідачем наданих позивачем послуг зі зберігання, 21.07.2021 позивач направив відповідачу вимогу про оплату послуг за договором складського зберігання вих. № 116 на суму 272949,60 грн. та просив відповідача протягом семи днів з дня отримання вимоги сплатити зазначені грошові кошти.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив, жодних доказів в спростування даних обставин відповідачем до матеріалів справи не додано.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів оплати заборгованості за Договором не надано, так само немає і доказів повернення зерна зі зберігання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що протягом листопада 2019 року по червень 2021 року (включно) позивач надавав відповідачу послуги із складського зберігання зерна та відповідач зобов`язаний їх оплатити.

З огляду на подані докази та відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає, що обставина щодо надання позивачем відповідачу послуг зі зберігання зерна за період з листопада 2019 року по червень 2021 відповідачем на заперечується, як і не заперечується та обставина, що відповідачем було порушено свій обов`язок з оплати наданих позивачем послуг в розмірі 272949,60 грн.

Стосовно заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, а саме, що згідно листа Мінекономіки від 13.09.2021 № 2122-10/45341-07 фінансування вказаної бюджетної програми у 2021 році є неможливим через відсутність нормативно-правових актів щодо норми відшкодування витрат, пов`язаних з комплексом заходів із зберігання, перевезення та переробки об`єктів державного цінового регулювання, що в свою чергу унеможливлює затвердження паспорта бюджетної програми з актуальними результативними показниками паспорта бюджетної програми послуги зі зберігання зерна, також тверджень про те, що Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Солідарненський елеватор» надаються послуги на сьогоднішній день на умовах договору складського зберігання зерна № 216/11 від 06.05.2011 року, у зв`язку з відсутністю укладених угод на зберігання зерна аграрного фонду в 2019-2021 роках, фінансові зобов`язання Аграрного фонду перед Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Солідарненський елеватор» з відшкодування витрат, пов`язаних з послугами зберігання зерна на обліку Державної казначейської служби України не зареєстровані, у зв`язку з чим, вимоги позивача не можуть бути задоволені Аграрним фондом в добровільному порядку, Суд зазначає, що факт відсутності бюджетного фінансування не звільняє Аграрний фонд від виконання зобов`язань щодо оплати послуг за договорами, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов`язання.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Статтею 46 Бюджетного кодексу України встановлені стадії виконання бюджету за видатками та кредитуванням: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету; 2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм, а також порядків використання бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов`язань; 4) отримання товарів, робіт і послуг; 5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань; 6) використання товарів, робіт і послуг для виконання завдань бюджетних програм; 7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

Відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України. Казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом (ст.47 Бюджетного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 48 кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Кодексу зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку.

Таким чином, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано наявності заборгованості за надані послуги за договором № 216/11 від 06.05.2011. Загальна сума заборгованості за період листопада 2019 - червень 2021 становить 272949,60 грн і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Державної організації Аграрний фонд є обґрунтованими та таким що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державної організації Аграрний фонд (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 1, код ЄДРПОУ 37243279) суму заборгованості у розмірі 272949 (двісті сімдесят дві тисячі дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 60 коп. та 4094 (чотири тисячі дев`яносто чотири) грн. 24 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Усатенко І.В.