Рішення № 100733348, 02.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

02.11.2021Справа № 910/12111/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/12111/21

за позовом фізичної особи- підприємця Дарк Мехмета (код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 , ел/адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" ( код 38548598, 01133, м. Київ, бул.Лесі Українки,26, оф 407)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , (код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

про стягнення 9 800,00 грн.

без виклику учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ФОП Дарк Мехмет звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 9 800,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у Позивача договірних правовідносин з Відповідачем, по Договору 0087-2955 від 09.11.2018, на виконання якого бухгалтер ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) перерахувала 18.02.2019р. 2000,00 грн та 26.03.2019р. 7000,00 грн, на підтвердження чого надаються меморіальні ордери №628 та №652 відповідно.

Водночас позивач вказує, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді бухгалтера на підставі трудового договору від 10.01.2017 на власний розсуд розпорядилась коштами погашаючи власні кредитні зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення для усунення недоліків позовної заяви.

17.08.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи в судовому засіданні 06.10.21. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 .

Крім того, позивача зобов`язано надати суду, зокрема, нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 ( код НОМЕР_2 ) з викладенням обставин здійснення платежів за Договором 0087-2955 від 09.11.2018, 18.02.2019 2000,00 грн та 26.03.2019 7000,00 грн, на підтвердження чого надано меморіальні ордери №628 та №652 відповідно.

24.09.2021р. Відповідачем до суду подано Відзив на позовну заяву. Згідно даного відзиву відповідач в повному обсязі заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що грошові кошти ним одержано за кредитним договором №0087-2955 від 09.11.2018р., укладеним із ОСОБА_1 згідно меморіальних ордерів із відповідним призначенням платежів. Виконання зобов`язань (перерахування грошових коштів) за кредитним договором № 0087-2955 від 09.11.2018р. здійснювалось відповідно до умов, що погоджено між сторонами договору. Вказане виключає можливість застосування до спірних правовідносин статтю 1212 ЦК України та стягнення з Відповідача зазначених коштів.

05.10.2021 Позивачем до суду подано Відповідь на відзив, де останній наводить свої обґрунтування на доводи, викладені Відповідачем у відзиву. Зокрема, позивач наголошує, що Відповідач не надавав Позивачу жодних грошових коштів (кредиту). Між ними не існує правовідносин у формі кредитних договорів.

ОСОБА_1 повідомлена належно (рек.пов Укрпошти 0105479907702, п. 4ч.6ст.242 ГПК України. Третьою особою заяв по суті справи та з процесуальних питань не подано.

Позивач на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі не надав суду нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 , яку витребовував суд.

05.10.2021 Відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 06.10.2021 учасники справи не з`явились. Позивачем та третьою особою причин такої процесуальною поведінки суду не повідомлено. Вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконано.

У зв`язку із зазначеним, судом постановлено ухвалу від 06.10.2021р. якою повідомлено та викликано учасників справи у судове засідання (з викликом) на 26.10.2021р.

26.10.2021 судом від представника позивача одержано Клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 26.10.2021 представники Позивача та третьої особи не з`явились.

За наслідками засідання суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, завершити засідання з викликом та про подальший розгляд справи за наявними у ній матеріалами без виклику учасників справи 02.11.2021р.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Оскільки до позовної заяви додано рукописну заяву вірогідно гр. ОСОБА_1 від 06.12.2019 (копія засвідчена адвокатом Рибак Х.М), тому позивача зобов`язано надати суду, зокрема, нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 ( код НОМЕР_2 ) з викладенням обставин здійснення платежів за Договором 0087-2955 від 09.11.2018, 18.02.2019 2000,00 грн та 26.03.2019 7000,00 грн, на підтвердження чого надано меморіальні ордери №628 та №652 відповідно.

Відповідно до ч. 9 ст.81 ГПК України при ненаданні, на вимогу суду, доказів вчинення певних дій або наявності події, суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Як унормовано приписами ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Враховуючи наведене суд визнав встановленою обставину наведену позивачем у позовній заяві, що ОСОБА_1 використовуючи доступ здійснила платіж та в подальшому підтвердила перерахування коштів на виконання своїх особистих зобов`язань.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Дарк Мехмет перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» грошові кошти у загальному розмірі 9 800,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 628 від 18.02.2019 на суму 2 800,00 грн. та № 652 від 26.03.2019 на суму 7 000,00 грн., у призначенні платежу яких вказано: «Оплата по договору 0087-2955 от 09.11.2018р Без ПДВ».

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що у лютому 2020 року щодо фінансової діяльності фізичної особи-підприємця Дарк Мехмета проведено внутрішню фінансову перевірку. За результатами якої стало відомо про перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Позивача на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (надалі - Відповідач, ТОВ «Укр кредит фінанс») у розмірі 9 800 грн. Оскільки договірні відносини з відповідачем існували у ОСОБА_1 , а не у позивача, у останнього були відсутні будь-які правові підстави для перерахування коштів відповідачу. Позивач стверджує, що відповідач отримав безпідставно грошові кошти від позивача у розмірі 9 800,00 грн, тому, посилаючись на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму.

10.01.2017 між позивачем та ОСОБА_1 укладено трудовий договір з Головним бухгалтером за яким фізичну особу прийнято на роботу на посаду головного бухгалтера ФОП «Дарк Мехмет» безстроково з метою, зокрема забезпечення організації і ведення бухобліку, а також контролю за раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів ФОПа. До обов`язків ОСОБА_1 віднесено п.2.2.3 Трудового договору , зокрема і використання для проведення банківських операцій, здійснення оплат платежів, логінів, паролів тощо її власних електронно-цифрового підпису та електронного ключа доступу та /або електронного підпису до будь-яких програм електронного банкінгу.

Крім того, третьою особою отримано доступ до рахунків ФОП Дарк Мехмет для проведення відповідних платежів та оплат, п.2.2.3 Трудового договору.

Відповідно до посадової інструкції Головного бухгалтера ФОП Дарк Мехмет, затв уповноваженою особою ФО-П Дарк Мехмет Глущенко К.А. 10.01.2017 , Бухгалтер самостійно веде фінансові, матеріальні, виробничі, господарські розрахунки(п.1) та за письмовим погодженням з власником (керівником підприємства проводить розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов`язань п.6)., отримує доступ до рахунків підприємства для проведення оплат (п.11), оформлює платежі за послуги (п.15).

Відповідальність бухгалтера , її межі та порядок притягнення визначено розділом IV Посадової інструкції.

Доказом укладення Трудового договору і ознайомлення з посадовою інструкцією 10.01.2017 , а також припинення трудового договору сторонами є копія Трудового договору на останньому доданому аркуші якого є друкований текст «Трудовий договір припинений Сторонами» і «Підстави припинення Договору» рукописний текст « 06.12.2019» «згідно заяви про звільнення» , а також копія Посадової інструкції засвідчена адвокатом Рибак Х.М.

В дату звільнення гр. ОСОБА_1 склала рукописну заяву російською мовою за змістом якої повідомляє, що отримувала у борг он-лайн кредити, повідомити про них не змогла, неодноразово сплачувала борг з рахунків компанії, сподіваючись вирішити виниклі кредитні негаразди, а у подальшому повернути кошти компанії, повернення коштів зобов`язується виконати у строки призначені директором готелю ОСОБА_2 та власником Дарком Мехметом .

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що, здійснивши вказаний платіж, позивач виконав кредитні зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором №0087-2955 від 09.11.2018р., у зв`язку з чим грошові кошти не можна вважати такими, що вони були перераховані безпідставно та помилково.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Надаючи оцінку доводам позивача, суди дійшов висновку, що правовою підставою позову визначено положення статей 1212, 1213 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частиною першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18.

Отже, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами спору, 09.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (товариство) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Кредитний Договір (надалі - Договір) № 0087-2955.

Відповідно до п. 3.3 Договору, заборгованість за Договором кредиту, підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми Заборгованості на поточний рахунок Кредитодавця у строк, встановлений Договором кредиту.

Згідно наданого меморіального ордеру №628 від 18.02.2019р. на суму 2800 грн. та меморіального ордеру №652 від 26.03.2019р. на суму 7000 грн. відображена інформація щодо перерахування грошових коштів у безготівковій формі на рахунок ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» із призначенням платежу, а саме: «Оплата за Договором 0087-2955 від 09.11.2018р.».

Тобто, виконання зобов`язань (перерахування грошових коштів) за кредитним договором № 0087-2955 від 09.11.2018р. здійснювалось відповідно до умов, що погоджено між сторонами договору.

Суд звертає увагу, що у призначенні платежу за меморіальними ордерами №628 від 18.02.2019р. на суму 2800 грн. та №652 від 26.03.2019р. на суму 7000 грн. міститься номер договору 0087-2955 від 09.11.2018р.

У зв`язку з наведеним, суд доходить висновку, що незважаючи на відсутність безпосередніх зобов`язальних правовідносин з відповідачем, позивач перерахував кошти не помилково, а саме в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед відповідачем за кредитним договором № 0087-2955 від 09.11.2018р., у зв`язку з чим кредитор, отримавши вказані кошти, прийняв їх в якості належного виконання зобов`язання позичальника.

А отже, кошти, отримані як оплата за кредитним договором і набуті відповідачем за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що підстав для повернення позивачу коштів немає, а тому у позові слід відмовити.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон), який поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством (ст. 2 Закону).

Згідно з частиною другою ст. 3 Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин другої, третьої, абзаців першого, другого та шостого частини четвертої ст. 8 Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ст. 131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. Разом з тим, відповідальність за заподіяння матеріальної шкоди трудовому праві має істотну кваліфікуючу ознаку - заподіяння працівником шкоди підприємству внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків (ч. 1 ст. 130 КЗпП України).

Поряд з цим слід зазначити, що ст. 136 та 138 Кодексу встановлено, зокрема, що покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу чи вищого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівника. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до суду.

Для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 Кодексу.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову фізичної особи- підприємця Дарк Мехмета до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 про стягнення 9 800,00 грн. відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.11.2021.

Суддя Ігор Курдельчук