Рішення № 100733283, 21.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2021Справа № 910/8517/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Район-Сервіс"

про стягнення 1 183 019,77 грн

За участю представників учасників справи:

від позивача Качкурова С.В. (у порядку самопредставництва)

Пилипенко О.П. (у порядку самопредставництва)

від відповідача Бондарчук З.В. (адвокат за ордером АМ № 1003871 від 14.07.2020)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2020 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач, КП "Київтеплоенерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Район-Сервіс" (далі - відповідач, ТОВ "Район-Сервіс") про стягнення 728 690,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. 08.08.2018 позивач затвердив відповідачу Технічні умови № 002/ТУ-434 на підключення об`єкта до теплових мереж житлового будинку (АДРЕСА_1). Відповідач гарантував виконання Технічних умов, натомість за результатами перевірки було складено акт обстеження № 604/312 від 12.04.2019 та встановлено факт самовільного включення до теплових мереж позивача. На підставі акту позивачем було здійснено нарахування за споживання теплової енергії за навантаженням з листопада 2018 року по квітень 2019 року включно.

Вважаючи дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 728 690,76 грн, з яких: 700 249,13 грн - основний борг, 9 103,24 грн - інфляційні, 19 338,39 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/8517/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 21.07.2020.

22.06.2020 до суду надійшла подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 1 183 019,77 грн, з яких: 1 136 845,17 грн - заборгованість за спожиту теплову енергію, 14 778,99 грн - інфляційна складова боргу, 31 395,61 грн - 3% річних.

14.07.2020 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву разом з доданими до нього клопотанням про витребування доказів, клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, клопотанням про призначення судової експертизи та заявою свідка.

У поданому ним відзиві відповідач зазначив, що договір на постачання теплової енергії № 1640517 від 01.04.2019, на який посилається позивач, сторонами не укладався, а тому не може свідчити про правомірність здійснених позивачем нарахувань. Відповідач також вказав, що за самовільне підключення системи теплопостачання та споживання теплової енергії без укладення договору чинним законодавством передбачений штраф, а не нарахування заборгованості. Крім того, відповідач зазначив, що згідно з актом № 604/312 від 12.04.2019, на який позивач посилається як на підставу позову, обстеження проводилось у житловому будинку за адресою: пров. Горького 35, 37, 39 (с. Троєщина), однак, за твердженнями відповідача, такого будинку не існує, а відповідач ніколи не мав такого будинку в обслуговуванні, внаслідок чого зазначений акт є недійсним та не підтверджує правомірність вимог позивача.

Щодо вимоги про сплату заборгованості № 30/вих.-1640517 від 14.05.2019 відповідач вказав, що ОСОБА_1 , який, як вказує позивач, отримав таку вимогу 21.05.2019, ніколи не був ані співробітником, ані довіреною особою ТОВ "Район-Сервіс". Аналогічні твердження відповідач наводить і щодо ОСОБА_2 , підпис від імені якого проставлений на акті № 604/312 від 12.04.2019, як представника ТОВ "Район-Сервіс". Відповідач заперечував факт підписання директором ТОВ «Район-Сервіс» ОСОБА_3 листа № 01/16/05 від 16.05.2019, гарантійного листа №18/30-6210 від 09.11.2018, гарантійного листа № 34 від 18.03.2019 та гарантійного листа від 02.02.2019, в яких відповідач, за твердженням позивача, визнавав факт наявності заборгованості перед позивачем та зобов`язувався її сплатити, та вказав, що за фактом підроблення вказаних листів відповідач звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою. Враховуючи викладене, відповідач вважав заявлені позивачем вимоги необґрунтованими та просив суд у їх задоволенні відмовити.

21.07.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 прийнято заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, постановлено розгляд справи № 910/8517/20 здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.08.2020, долучено подану відповідачем заяву свідка ОСОБА_3 до матеріалів справи, зобов`язано позивача надати суду оригінал договору на постачання теплової енергії № 1640517 від 01.04.2019 або письмові пояснення щодо відсутності останнього.

13.08.2020 до суду надійшли подані позивачем письмові пояснення щодо відсутності оригіналу договору на постачання теплової енергії № 1640517 від 01.04.2019, який остаточно укладений та оформлений не був, відповідь на відзив та клопотання про виклик свідка ОСОБА_3 для допиту.

У поданій ним відповіді на відзив позивач вказав, що відповідач не виконав покладений на нього законом обов`язок укласти договір на споживання теплової енергії, що однак не звільняє його від обов`язку оплатити фактично спожиту ним теплову енергію. Позивач вказав, що предметом спору в межах даної справи ним визначено саме стягнення вартості фактично спожитої теплової енергії, а не стягнення штрафу. Позивач заперечував твердження відповідача щодо підроблення гарантійних листів ТОВ "Район-Сервіс" за підписом керівника вказаного товариства про визнання заборгованості та вважав, що такі твердження відповідача спрямовані на уникнення відповідальності. Також позивач вказував, що неотримання вимоги про сплату заборгованості або її отримання від імені відповідача неуповноваженою особою не звільняє відповідача від виконання грошового зобов`язання перед позивачем. Щодо особи, яка підписала акт обстеження № 604/312 від 12.04.2019, ОСОБА_2 позивач вказав, що саме ця особа ініціювала проведення перевірки від імені відповідача згідно з листом № 10/12 від 05.04.2019, що, на переконання позивача, спростовує твердження відповідача про те, що вказаний акт підписаний від імені відповідача неуповноваженою особою. Крім того позивач вказував, що житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 у подальшому була присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_4 .

18.08.2020 до суду надійшло подане відповідачем клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та пояснень, у яких відповідач вказав, що у період опалювального сезону з квітня 2018 року по квітень 2019 року опалення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 здійснювалось за рахунок електроенергії, що постачалась на підставі укладеного з ТОВ «Київські енергетичні послуги» договору. На переконання відповідача, самовільне включення постачання теплової енергії у вказаному житловому будинку є неможливим, оскільки відповідач не в повній мірі виконав вимоги Технічних умов № 002/ТУ-434 на підключення житлового будинку до теплових мереж, що, у свою чергу, унеможливило укладення відповідного договору на постачання теплової енергії. Крім того, відповідач вказав, що у вказаному будинку ніколи не проводився комерційний облік теплової енергії, оскільки відповідач ніколи не ініціював приймання позивачем приладу обліку на абонентський облік, при цьому згідно з Порядком прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 270 від 12.10.2018, для визначення обсягів спожитої комунальної послуги та розрахунків є обов`язковою наявність акту про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 відкладено підготовче засідання на 10.09.2020, задоволено клопотання позивача про допит свідка та викликано в підготовче засідання ОСОБА_3

07.09.2020 до суду надійшла подана відповідачем заява з переліком питань до позивача в порядку ст. 90 ГПК України.

10.09.2020 судом проведено допит свідка ОСОБА_3 , оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та перерву в підготовчому засіданні до 06.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 відкладено підготовче засідання на 22.10.2020, викликано в підготовче засідання ОСОБА_3 , запропоновано позивачу надати суду оригінали листів від 09.11.2018, 02.02.2019, 18.03.2019, 16.05.2019, що містять підпис, виконаний від імені ОСОБА_3 , запропоновано відповідачу надати суду усі наявні докази споживання та оплати енергії на опалення житлового будинку (АДРЕСА_1) в опалювальний сезон 2018 року - 2019 року.

22.10.2020 відповідач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Судом оголошено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 10.11.2020.

10.11.2020 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів витребуваних судом документів.

У підготовчому засіданні судом відібрані експериментальні зразки підпису ОСОБА_3 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 призначено по справі № 910/8517/20 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі № 910/8517/20 зупинено на час проведення експертизи.

18.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 33135ч33137/20-32 від 15.12.2020 по справі № 910/8517/20 з клопотанням за підписом директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Рувіна О. про погодження строку проведення експертного дослідження понад 90 календарних днів у зв`язку з надмірним завантаженням експертів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 задоволено клопотання № 33135ч33137/20-32 від 15.12.2020 про погодження строку проведення експертизи понад 90 календарних днів.

24.12.2020 через відділ діловодства суду надійшов лист № 33135ч33137/20-32 від 15.12.2020 за підписом директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Рувіна О. з клопотанням експертів Рябенко І. та Білоус І. про надання додаткових матеріалів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 поновлено провадження у справі № 910/8517/20 та призначено судове засідання на 21.01.2021, задоволено клопотання експертів щодо надання доказів та зобов`язано відповідача надати суду максимально можливу кількість оригіналів документів, які містять вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_3 за будь-який період часу, в тому числі, максимально наближений до досліджуваних документів, які можуть міститися у особистих листах, записних книжках, нотатках, офіційних документах (наприклад: поясненнях, службових записах, різних архівних матеріалах, трудових угодах, паспорті, формі № 1), нотаріальних документах тощо; викликано ОСОБА_3 у судове засідання для відібрання експериментальних зразків почерку та підпису останнього у вигляді рукописних записів аналогічних за змістом у досліджуваному документі, виконаних ним власноручно на аркушах паперу формату А4 (на 5-10 арк.).

21.01.2021 у судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів документів зі зразками підпису ОСОБА_3 , докази оплати вартості проведення судової експертизи, судом відібрані експериментальні зразки підпису ОСОБА_3 та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 повідомлено експертів про можливість проведення експертних досліджень за усіма документами, наявними в матеріалах справи (п. 3.5 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої Міністерством юстиції України від 08.10.1998 № 53/51), зупинено провадження у справі № 910/8517/20 до проведення експертизи та отримання висновку експерта, ухвалено направити матеріали справи № 910/8517/20 на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

10.06.2021 до суду надійшов висновок експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 33135ч33137/20-32 від 03.06.2021 разом з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 поновлено провадження у справі № 910/8517/20 та призначено підготовче засідання на 29.06.2021.

29.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, яке було задоволено судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 викликано позивача у наступне підготовче засідання, призначене на 08.07.2021.

08.07.2021 у підготовчому засіданні позивач подав клопотання про виклик свідків ОСОБА_4 (інженера ІІ категорії групи контролю договірних умов юридичних споживачів Районного відділу збуту № 6 СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго») та ОСОБА_5 (начальника Районного відділу збуту № 6 СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго») для допиту, а також клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 15.07.2021.

14.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про залучення документів до матеріалів справи.

15.07.2021 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 22.07.2021.

22.07.2021 суд відклав підготовче засідання на 19.08.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 викликано відповідача у наступне підготовче засідання, призначене на 19.08.2021.

16.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли клопотання про витребування доказів та клопотання про долучення доказів, розгляд яких судом було відкладено.

19.08.2021 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 31.08.2021.

28.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача.

31.08.2021 суд продовжив строк на подання доказів та долучив заяву свідка, подану позивачем, до матеріалів справи, а також відхилив клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.09.2021.

14.09.2021 суд оголосив про перерву в судовому засіданні до 30.09.2021.

30.09.2021 суд оголосив про перерву в судовому засіданні до 21.10.2021.

21.10.2021 у судовому засіданні позивач заявлені ним позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.10.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

12.04.2019 СП «Енергозбут» Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» був складений акт обстеження № 604/312 щодо ТОВ «Район-Сервіс» (відповідач).

У вищевказаному акті вказано, що при обстеженні житлового будинку по пров. Горького 35, 37, 39 (с. Троєщина) на предмет укладення договору на теплопостачання встановлено ряд порушень умов робочого проекту та Технічних умов. Крім того, встановлено, що на загальному вводі встановлено теплолічильник Аква МВТ-2М НК-01, не прийнятий на комерційний облік, показники: Е - 386,093 Гкал, V1 - 18875 м.куб., V2 - 15873 м.куб., Троб. - 15139 ч., Тост. - 1382 ч. Монтаж теплового лічильника виконано з порушенням, а саме витратомірні ділянки не відповідають проекту. Засувки № 1 та № 2 не опломбовані.

Таким чином, вищевказаним актом встановлені порушення, що не відповідають наданому відповідачем робочому проекту та Технічним умовам на підключення об`єкта до теплових мереж, тобто встановлено факт самовільного включення до теплових мереж позивача.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач стверджував, що відповідач самовільно підключився до теплових мереж позивача та здійснював споживання теплової енергії, про що позивачем за результатами обстеження житлового будинку (АДРЕСА_1) був складений відповідний акт № 604/312 від 12.04.2019.

На підставі вищевказаного акту позивачем було здійснено нарахування за споживання теплової енергії за навантаженням з листопада 2018 року по квітень 2019 року включно в розмірі 1 136 845,17 грн, а також 14 778,99 грн інфляційних та 31 395,61 грн 3% річних, які позивач просив стягнути в судовому порядку.

Заперечуючи проти правомірності заявлених позивачем вимог відповідач вказував, що:

- договір на постачання теплової енергії № 1640517 від 01.04.2019, на який посилається позивач, сторонами не укладався, а тому не може свідчити про правомірність здійснених позивачем нарахувань;

- за самовільне підключення системи теплопостачання та споживання теплової енергії без укладення договору чинним законодавством передбачений штраф, а не нарахування заборгованості;

- згідно з актом № 604/312 від 12.04.2019, на який позивач посилається як на підставу позову, обстеження проводилось у житловому будинку за адресою: пров. Горького 35, 37, 39 (с. Троєщина), однак, за твердженнями відповідача, такого будинку не існує, а відповідач ніколи не мав такого будинку в обслуговуванні, внаслідок чого зазначений акт є недійсним та не підтверджує правомірність вимог позивача;

- Ребекеуш А.А., який, як вказує позивач, отримав вимогу про сплату заборгованості № 30/вих.-1640517 від 14.05.2019, ніколи не був ані співробітником, ані довіреною особою ТОВ "Район-Сервіс", аналогічні твердження відповідач наводить і щодо ОСОБА_2 , підпис від імені якого проставлений на акті № 604/312 від 12.04.2019, як представника ТОВ "Район-Сервіс";

- не відповідає дійсним обставинам справи факт підписання директором ТОВ «Район-Сервіс» ОСОБА_3 листа № 01/16/05 від 16.05.2019, гарантійного листа №18/30-6210 від 09.11.2018, гарантійного листа № 34 від 18.03.2019 та гарантійного листа від 02.02.2019, в яких відповідач, за твердженням позивача, визнавав факт наявності заборгованості перед позивачем та зобов`язувався її сплатити.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

За приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з положеннями ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила) споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно з п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пунктом 40 Правил на споживач теплової енергії покладений обов`язок, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити надані позивачем житлово-комунальні послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 218 Цивільного кодексу України встановлено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв`язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому зобов`язання, що виникли між сторонами, є дійсними і їх виконання повинно здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У судовому засіданні 21.10.2021 та у поданій заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач вказав, що порядок нарахування згідно з даними приладу обліку у житловому будинку є неправомірним, оскільки вказаний прилад обліку не є комерційним, адже не приймався на абонентський (комерційний) облік позивачем, тому позивачем здійснено нарахування за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року згідно з Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 Україна 244-94. Зазначені Норми та вказівки призначені, зокрема, для визначення відпущеної теплової енергії теплопостачальними організаціями споживачам, у яких тимчасово відсутні прилади обліку для проведення комерційних та інших розрахунків.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 136 845,17 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що опалення житлового будинку здійснювалось за рахунок електричної енергії, оскільки опалення будинку за рахунок електричної енергії не виключає можливості (необхідності) здійснювати опалення будинку за допомогою систем централізованого опалення.

Суд також не бере до уваги надані позивачем гарантійні листи № 18/30-6210 від 09.11.2018, від 02.02.2019, № 34 від 18.03.2019 та лист № 01/16/05 від 16.05.2019, в яких відповідач, за твердженням позивача, визнавав факт наявності заборгованості перед позивачем та зобов`язувався її сплатити, оскільки підписи у вказаних листах виконані не директором ТОВ «Район-Сервіс» Венглюком В.В., а іншою особою, що встановлено судом шляхом проведення судової експертизи та зазначено у висновку експертів № 33135ч33137/20-32 від 15.12.2020.

Окрім наведеного суд вказує, що згідно з розпорядженням № 2 від 05.02.2017 Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації об`єкту нерухомого майна - житловому будинку № 1 у складі проекту будівництва житлових будинків по пров. Горького 35, 37, 39 у Деснянському районі м. Києва (І черга будівництва) присвоєна адреса: вул. Лісківська, 23 м. Київ, чим спростовуються відповідні заперечення відповідача щодо акту № 604/312 від 12.04.2019.

Щодо заперечень відповідача про те, що Коваленко В.А., який підписав акт № 604/312 від 12.04.2019, як представник відповідача, не є його уповноваженим представником або співробітником, суд зазначає, що у квітні 2019 року відповідач звернувся до позивача з листом № 10/12 від 05.04.2019 (т. 1 а.с. 132), в якому просив позивача направити представника для повторного огляду ІТП ТР № 002/тр-1558 за адресою пров. Горького 35, 37, 39 (с. Троєщина), виконавцем вказаного листа зазначений Коваленко В.А., що, на переконання суду, спростовує наведені заперечення відповідача.

Щодо заперечень відповідача про те, що за самовільне включення системи опалення положеннями чинного законодавства передбачене стягнення штрафу, а не стягнення заборгованості за спожиті послуги, суд вказує, що в межах даної справи позивач вказує на встановлений ним факт споживання теплової енергії без укладення відповідного договору та у зв`язку з цим просить стягнути з відповідача вартість спожитих послуг, яка підлягає сплаті незалежно від факту укладення договору на споживання теплової енергії. Отже, стягнення штрафу не є предметом розгляду в межах даного спору.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 14 778,99 грн інфляційних та 31 395,61 грн 3% річних.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підтвердження заявлених ним вимог позивач долучив до матеріалів справи вимогу № 30/вих-1640517 від 14.05.2019 про сплату заборгованості в розмірі 700 248,13 грн та зазначив, що вказана вимога була отримана представником відповідача Ребекеуш А.А. особисто 21.05.2019.

Суд вищевказаний доказ оцінює критично з урахуванням того, що, по-перше, відмітка на зазначеній вимозі не містить відомостей про те, щодо чого така відмітка проставлена (не зазначена дія, щодо якої Ребекеуш А.А. проставив таку відмітку), по-друге, відповідач заперечує ту обставину, що Ребекеуш А.А. є його довіреною особою або співробітником, при цьому матеріали справи доказів протилежного не містять.

З урахуванням викладеного суд позбавлений можливості перевірити наданий позивачем розрахунок інфляційної складової боргу та 3% річних та встановити правомірність заявлених позивачем вимог. За таких обставин суд відмовляє в задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 14 778,99 грн інфляційних та 31 395,61 грн 3% річних.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 136 845,17 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Район-Сервіс" (03190, місто Київ, вулиця Черняховського, будинок 16/30, офіс 2, код 40187728) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, код 40538421) основний борг в розмірі 1 136 845,17 грн (один мільйон сто тридцять шість тисяч вісімсот сорок п`ять грн 17 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 052,68 грн (сімнадцять тисяч п`ятдесят дві грн 68 коп.).

3. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, код 40538421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Район-Сервіс" (03190, місто Київ, вулиця Черняховського, будинок 16/30, офіс 2, код 40187728) витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 510,34 грн (п`ятсот десять грн 34 коп.).

4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 02.11.2021.

Суддя О.Г. Удалова