Рішення № 100733020, 27.10.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/40/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2021 Справа № 908/760/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Дроздова С.С., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПАРК-КАНОН” про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/760/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПАРК-КАНОН”, код ЄДРПОУ 37733322 (49000 м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 14, кв. 26)

до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ВП 19355964)

про стягнення суми 437266,43 грн.

від заявника (позивача): Василенко О.В., ордер серія АЕ № 1056406 від 15.03.2021

від відповідача: Мариніч Н.В., дов. № 2786 від 02.09.2019

ВСТАНОВИВ:

22.06.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПАРК-КАНОН” про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 58 000 грн. 00 коп.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.06.2021 клопотання про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд судді Боєвій О.С.

Розпорядженням № П-343/21 від 22.06.2021, в зв`язку з відпусткою судді Боєвої О.С. призначено повторний автоматизований розподіл судових справ

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021 клопотання про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 23.06.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПАРК-КАНОН” про ухвалення додаткового рішення у справі прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С. Розгляд його призначено на 02.07.2021.

25.06.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПАРК-КАНОН” надійшла заява (вх. № 13067/08-08/21) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання системи програмного забезпечення “ЕasyСоn”.

Ухвалою суду від 29.06.2021 відмовлено в задоволенні заяви про проведення судового засідання 02.07.2021 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі 908/760/21 поза межами суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення “ЕasyСоn”.

У зв`язку з неявкою заявника, не виконання вимог суду викладених в ухвалі, а саме не надання доказів в оригіналах на підтвердження надання послуг професійної правничої допомоги, включаючи договір, акт виконаних робіт з детальним описом робіт, докази оплати наданих послуг тощо, розгляд клопотання ухвалою суду від 02.07.2021 було відкладено на 08.07.2021.

08.07.2021 представники сторін з`явились в засідання суду для розгляду клопотання щодо ухвалення додаткового рішення, судове засідання не проводилось, оскільки 07.07.2021 відповідачем у справі - Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" подано апеляційну скаргу на рішення суду від 15.06.2021, прийнято суддею Боєвою О.С. у даній справі, у зв`язку з чим матеріали справи необхідно направити до апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 08.07.2021 відкладено розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПАРК-КАНОН” про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/760/21 до повернення матеріалів справи до Господарського суду Запорізької області після розгляду апеляційної скарги на рішення суду від 15.06.2021, прийнятого суддею Боєвою О.С.

У зв`язку з повернення матеріалів справи № 908/760/21 до Господарського суду Запорізької області, ухвалою суду від 04.10.2021 призначено судове засідання на 27.10.2021 для розгляду клопотання про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу “Акорд”.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник заявника (позивача у справі) підтримав клопотання про винесення додаткового рішення про стягнення з відповідача 58 000 грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з наданням правничої допомоги позивачу щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № 210 (1) 20УК/53-121-01-20-09389 від 26.05.2020.

У судовому засіданні 27.10.2021 представник відповідача підтримав клопотання, надіслане на адресу суду 02.07.2021, відповідно до якого просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката Василенко О.В., які підлягають розподілу між сторонами та відмовити позивачу в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПАРК-КАНОН”, вислухавши представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Технопарк-Канон” (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (далі - Відповідач) про стягнення 437 266,43 грн., яка складається з: 419 580,00 грн. - основного боргу, 13 552,44 грн. - інфляційних збитків, 4133,99 грн. – 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № 210(1)20УК/53-1210-01-20-09389 від 26.05.2020 в частині оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.06.2021 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Технопарк-Канон” суму 419 580 грн. 00 коп. основного боргу, 13 552 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 4 133 грн. 99 коп. – 3 % річних та 6 559 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення 3% річних та витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення відсотків річних та витрат на правничу допомогу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.08.2021 у справі № 908/760/21 апеляційну скаргу Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.06.2021 у справі № 908/760/21 – залишено без задоволення; рішення Господарського суду Запорізької області від 15.06.2021 у справі № 908/760/21 – залишено без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у встановлений строк звернувся до суду із клопотання про винесення додаткового рішення.

Позивачем до матеріалів справи надано:

- договір про надання правової допомоги від 15.03.2021 б/н;

- протокол № 1 від 15.03.2021 погодження договірної ціни на виконання робіт

(надання послуг);

- ордер серія АЕ № 1056406 від 15.03.32021;

- свідоцтво серія ДП № 3038 від 03.03.2016;

- попередній розрахунок суми судових витрат;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 16.06.2021;

- розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом даного договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов"язані чи можуть бути пов"язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а Клієнт зобов"язується оплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання на умовах, визначених договором.

Пунктами 4.1, 4.2 договору Сторони погодилися, що за послуги адвоката клієнт сплачує гонорар. Загальний розмір гонорару встановлюється в залежності від кількості годин роботи адвоката при наданні правової допомоги клієнту, а також кількості судових засідань, в яких прийме участь адвокат. Вартість однієї години роботи адвоката та вартість участі адвоката в одному судовому засіданні встановлюється домовленістю сторін шляхом підписання протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт (надання послуг), що є невід"ємним додатком до договору після його підписання.

Згідно п. 3.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення позитивного результату або виконання адвокатом всіх дій, передбачених для досягнення позитивного результату по справі для клієнта.

Пунктом 3.2 договору передбачене право сторін достроково розірвати договір.

Протоколом № 1 погодження договірної ціни на виконання робіт (надання послуг) від 15.03.2021, який є невід"ємним додатком договору (додаток №2) сторони погодили, що вартість однієї години роботи (надання послуг, правової допомоги) адвоката за договором складає 2700 грн без урахування додаткових витрат; вартість участі адвоката у судовому засіданні складає: 5000 грн. за одне засідання (м. Дніпро) та 7500 грн. за одне засідання (інші міста та області України). Вказаний протокол є підставою для проведення розрахунків між клієнтом та адвокатом.

Згідно акту № 1 від 16.06.2021 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 15.03.2021 щодо стягнення заборгованості і штрафних санкцій за поговором поставки №210(1)20УК/53-121-01-20-09389 від 26.05.2020, адвокатом Василенко О.В. надані послуги:

- зустріч з клієнтом, виявлення факту порушення умов договору 210(1)20УК/53-121-01-20-09389 від 26.05.2020 – 1 година вартістю 2700 грн.;

- аналіз договору та первинних бухгалтерських документів – 2 години вартістю 5400 грн.;

- підготовка та відправлення позовної заяви – 7 годин вартістю 18900 грн.;

- підготовка та відправлення відповіді на відзив, додаткових документів до неї – 4 години вартістю 10 800 грн.;

- участь у судовому засіданні 27.04.2021 – 1 засідання у місті Запоріжжі вартістю 7500 грн.;

- підготовка та відправлення заяви про залишення без розгляду доповнення до відзиву на позов. Інших заяв та клопотань – 1 година вартістю 2700 грн.;

- участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції 25.05.2021 та 15.06.2021 у місті Дніпро – кожне судове засідання вартістю 5000 грн., всього 10000 грн.

Таким чином, загальна вартість наданої правничої допомоги в суді першої інстанції заявлена позивачем в розмірі 58 000 грн. Також наданий розрахунок цих витрат.

Пунктом 4 акту № 1 сторони погодили, що клієнт зобов`язаний сплатити зазначену суму за надані послуги протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання цього акту.

Матеріалами справи підтверджується, складання процесуальних документів адвокатом Василенко О.В.

З урахуванням приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України та враховуючи, що рішення першої інстанції залишено без змін, а відтак, відбулось на користь позивача, судові витрати мають бути покладені на відповідача у цій справі.

Можуть бути розподілені витрати і такі, що вже фактично понесені (відшкодування) і такі, що тільки підлягають сплаті (згідно правового висновку, наведеного у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).

Попри заявлення надмірності (завищення) вартості правничих послуг, апелянт, тим не менш, відповідних доказів такого завищення суду апеляційної інстанції не надав. В той же час, саме доведення факту завищеної вартості послуг на правничу допомогу покладається на відповідну сторону (ст.ст.13, 73-79, 80 ГПК України).

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі “East/West” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Таким чином, керуючись положеннями ч. 5 ст. 129 ГПК України, зокрема щодо визначення обґрунтованості витрат, вказаних заявником у акті приймання-передачі наданих послуг № 1 від 16.06.2021 по справі № 908/760/21, та частково враховуючи доводи відповідача, наведені у клопотанні про зменшення судових витрат, суд вважає необхідним відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, що узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19. Зокрема, обмежити витрати на правничу допомогу до розумного та реального розміру.

Так, предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за договором поставки 210(1)20УК/53-121-01-20-09389 від 26.05.2020, поставка здійснена за двома накладеними. Доказів того, що результат вирішення справи міг вплинути на репутацію сторони або така справа викликала публічний інтерес матеріали дійсної справи не містять.

Обставини справи свідчать, що справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль (тобто договір є типовим, а нарахування здійснене за двома накладними).

Крім того, відповідно до позиції Верховного Суду, наведеної у справах № 756/2114/17 і № 911/3386/17, відповідно до якої підготовка справи в суді не вимагає великого обсягу юридичної й технічної роботи в разі незмінності правової позиції сторони у судах попередніх інстанцій, з огляду на що, не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини.

Суд приймає доводи відповідача, що позиція позивача, наведена у відповіді на відзив фактично повторює позовну заяву, відтак не потребувало великих затрат часу та що такі послуги як «зустріч з клієнтом, виявлення акту порушення умов договору поставки» та «аналіз договору та первинних хгалтерських документів» по суті є однією ж самою послугою - ознайомлення воката з документами, що підтверджують факт порушення, які навмисно, для учного збільшення вартості послуги поділені на дві тотожні послуги.

Крім того, «підготовка та відправлення позовної заяви, рахунків інфляційних витрат, 3 % річних, підготовка додаткових документів до ї» (7 годин), сліз зауважити проте, що складання позовної заяви про стягнення заборгованості та 3% річних та інфляційних витрат не містить якихось складних правових конструкцій, спірної судової практики, аналіз якої мав би здійснити адвокат.

З огляду на ступінь складності справи, кількість та обсяг підготовлених процесуальних документів і наданих сторонами доказів, час витрачений адвокатом, категорію справи та суму предмету спору, загальна вартість професійної правничої допомоги підлягає частковому задоволенню в розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 129, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПАРК-КАНОН” про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/760/21 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПАРК-КАНОН”, код ЄДРПОУ 37733322 (49000 м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 14, кв. 26) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

В іншій частині відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення оформлене і підписане 02.11.2021.

Повний текст додаткового рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова