Рішення № 100732985, 20.10.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/126/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2021 Справа № 908/2660/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕНЕРГОХІМ" (69034, м.Запоріжжя, вул. Ульянова, буд. 54; поштова адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29, код ЄДРПОУ 22161169)

До відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964)

про стягнення 1 306 930,80 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Волтер О.В., заступник директора, Виписка з Положення про Дирекцію від 05.07.2018

від відповідача: Жабровець О.І., самопредставництво Витяг з ЄДР

СУТНІСТЬ СПОРУ:

16.09.2021 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕНЕРГОХІМ" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 1 306 930,80 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2021 р. справу №908/2660/21 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою від 21.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2660/21 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/126/21 та підготовче засідання призначено на 20.10.2021 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 12.10.2021 в задоволенні клопотання Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" № 28-23/25116 від 12.10.2021 (вх. № 21193/08-08/21 від 12.10.2021) про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 20.10.2021 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon" по справі № 908/2660/21 відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 20.10.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

За письмовою згодою всіх учасників справи згідно з ч. 6 ст. 183 ГПК України розгляд справи по суті розпочато у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання про що судом прийнято відповідну ухвалу від 20.10.2021, якою закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті розпочато в судовому засіданні 20.10.2021 об 11 год. 40 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги зазначивши, що між ТОВ "ТЕХЕНЕРГОХІМ" та ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ЗАЕС" укладено договір на виконання капітального ремонту фільтрів та трубопроводів №75/22-20/1-121-01-20-09049 від 03.02.2020 р., за яким Підрядник зобов`язався виконати зазначену роботу, а Замовник прийняти й оплатити. Згідно з актом від 16.07.2020 р. позивачем виконано роботи вартістю 2153822,40 грн., яку стягнуто за рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.04.2021 р. у справі №908/697/21. Згідно з актом від 16.06.2021 р. позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи вартістю 1306930,80 грн. Однак, відповідач оплату за виконану роботу не здійснив.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві на позовну заяву від 12.10.2021 за вих. №28-23/25085 пояснивши, що строк виконання зобов`язання з оплати відповідачем частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ, після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, договором № 75/22-20 не встановлений. 14.07.2021 позивач, на виконання умов договору, на електронну адресу відповідача направив зареєстровану електронну податкову накладну на суму 217 821,80 грн. Отже, порядок надання документів для оплати частини робіт в розмірі ПДВ позивачем дотриманий, податкова накладна на електронну адресу ВП ЗАЕС направлена, проте, строк, на протязі якого необхідно сплатити вартість робіт в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений. 31.07.2020 - останній сорок п`ятий день виконання грошового зобов`язання з оплати відповідачем вартості робіт за договором без ПДВ в розмірі 1 089 109,00 грн. (абз.1 п. 2.2 Договору № 75/22-20). Оскільки сторонами в договорі строк оплати ПДВ не встановлений, у ВП ЗАЕС не виник обов`язок з оплати частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ. 27.09.2021 ВП «Запорізька атомна електрична станція» отримав від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» копію позовної заяви, ціна якої 1 306 930,80 грн., та за якою Господарським судом Запорізької області 21.09.2021 відкрито провадження у справі №908/2660/21. Вимога щодо сплати частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ - 217 821,80 грн. до ВП ЗАЕС не надходила, а позовна заява, відповідно до п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 не є такою вимогою. Враховуючи зазначене, строк оплати частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ не настав, в зв`язку з чим, здійснення оплати ПДВ - 217 821,80 грн. є правом, а не обов`язком ВП ЗАЕС. Отже, ТОВ «Техенгергохім», неправильно визначивши строки оплати виконаних робіт, дійшло неправильного висновку про порушення ВП ЗАЕС господарського зобов`язання з оплати суми ПДВ в розмірі 217 821,80 грн. На підставі викладеного, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.04.2021 у справі № 908/697/21, залишеним в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2021, позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕНЕРГОХІМ" основний борг у сумі 2153822,40 грн., 3% річних у сумі 34520,00 грн., втрати від інфляції в сумі 109817,70 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 34472,40 грн.

Вказаним рішенням суду встановлено, що «03.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕНЕРГОХІМ" (підрядник, позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (замовник, відповідач) укладено договір №75/22-20/1-121-01-20-09049, за умовами п. 1.1 якого підрядник зобов`язується на свій ризик, в порядку і на умовах, визначених цим договором, виконати за завданням замовника наступну роботу: "ДСТУ Б.Д.1-1:2013 Капітальний ремонт фільтрів та трубопроводів в обв`язці (БФ-4 0UA14N01, 0UA34N01, 0UA54N01) (БФ-5 0UA15N01, 0UA25N01, 0UA35N01) з виконанням заміни верхніх і нижніх дренажних розподільчих пристроїв з відновленням антикорозійного покриття внутрішньої поверхні (Код ДК 021:2015 - 45442000-7 Нанесення захисного покриття)", яку замовник зобов`язується прийняти та оплатити.

У п. 1.3 договору зазначено, що вимоги до результатів робіт та обсяги робіт визначені в технічному завданні (невід`ємний додаток №2 до даного договору).

Згідно з п. 3.1 договору підрядник зобов`язується виконати роботи у строк: березень 2020 року - жовтень 2020 року.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт за цим договором визначається "Протоколом узгодження договірної ціни" (невід`ємний додаток №1 до договору) та складає 4458228,00 грн., крім того ПДВ 20% - 891645,60 грн., разом - 5349873,60 грн.

У п. 5.3.3 договору погоджено, що замовник зобов`язується здійснювати оплату виконаних робіт згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що оплата за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 45 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт замовником.

Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.

На виконання договору сторони підписали 16.07.2020 акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2020 року, якими підтвердили факт виконання позивачем будівельних робіт за договором на суму 2153822,40 грн.

На суму вартості послуг позивач виписав податкову накладну №18 від 16.07.2020, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) 23.07.2020 за номером №9175484766, про що свідчить квитанція від 23.07.2020.

У зв`язку з тим, що відповідач не оплатив виконані роботи, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 2298160,10 грн., з яких 2153822,40 грн. - сума основного боргу, 34520,00 грн. - 3% річних, 109817,70 грн. - втрати від інфляції.»

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами договору про виконання робіт №75/22-20, в редакцій додаткової угоди №3 від 29.12.2020 /1-121-01-20-09049 від 17.12.2020, позивач зобов`язаний виконати роботи на тему: «Капітальний ремонт фільтрів та трубопроводів в обв`язці (БФ-4 0UА14N01, 0UА34N01, ОUА54N01) (БФ-5 0UА45N01, ОUА55N01) з виконанням заміни верхніх і нижніх дренажних розподільчих пристроїв з відновленням антикорозійного покриття верхньої поверхні» в строк: березень 2020 року - 30.06.2021, вартість яких складає 3470718,00грн.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що оплата за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 45 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт замовником.

Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.

16.06.2021 на виконання умов договору № 75/22-20 сторони склали та підписали Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 на суму 1 306 930,80 грн. (в тому числі 217 821,80 грн. - сума ПДВ).

Копію податкової накладної №43 від 16.06.2021 на загальну суму 1 306 930,80 грн. зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), що підтверджується квитанцією від 02.07.2021 за № 9178242612, позивач надіслав на електронну адресу відповідача: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua - 13.07.2021, на підтвердження чого надано роздруківку вихідної кореспонденції електронною поштою.

Відповідач підтвердив даний факт у відзиві на позовну заяву.

Разом з тим, відповідач вважає, що строк на протязі якого необхідно сплатити вартість робіт в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений. Вимог від позивача про сплату частини вартості робіт у розмірі ПДВ (217 821,80 грн.) відповідач не отримував, відповідно, згідно з приписами статті 530 ЦК та умовами договору, строк виконання відповідачем зобов`язання із сплати частини вартості продукції у розмірі ПДВ, не настав. Зобов`язання відповідача із сплати частини вартості продукції у розмірі ПДВ не є простроченим.

Однак, вказані твердження відповідача судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п.18 Постанови КМУ «Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 р. квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. На момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.

Відповідно до п.4.2. договору Підрядник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

На виконання п. 4.2. договору, позивач здійснив реєстрацію податкової накладної №43 від 16.06.2021 у Єдиному реєстрі податкових накладних 02.07.2021 на загальну суму 1 306 930,80 грн. (сума ПДВ 217 821,80 грн.), про що свідчить квитанція за № 9178242612 від 02.07.2021.

У вказаній квитанції зазначено, що документ доставлено до ДПС України.

Отже, доводи відповідача про те, що у п. 2.3 договору сторони розмежували строки оплати вартості робіт та сплати ПДВ за договором, і встановили, що вартість робіт за договором сплачується протягом 45 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт Замовником, а оплата частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ сплачується після отримання відповідачем від позивача податкової накладної та відповідної претензії про його сплату, є безпідставними, з огляду на наступне.

Положення договору, які визначають його ціну (вартість робіт), що підлягає сплаті Замовником за виконаний обсяг робіт, не розділяють вартість самих виконаних робіт та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у абз. 2 п. 2.3 договору включається у загальну ціну товару, зазначену у абз. 1 п. 2.3. договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю виконаних робіт.

Крім цього, згідно з наданими позивачем доказами, ним у визначений законом строк оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні за виконані роботи, що підтверджується квитанцією за № 9178242612 від 02.07.2021.

Суд зазначає, що зауваження в абз. 2 п. 2.3. договору щодо оплати Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості виконаних робіт, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. Належними та допустимими доказами виконання робіт є Акт приймання виконаних робіт, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов`язань.

В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Замовнику, в разі чого Підрядник повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - протягом 45 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт Замовником.

Крім цього, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов п. 4.2. договору в частині складання податкових накладних в електронній формі, їх реєстрації в ЄРПН.

Враховуючи положення п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р., суд зазначає, що відповідач отримав зазначені податкові накладні та квитанцію про реєстрацію податкових накладних та мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті Державної податкової інспекції.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив факт отримання ним по електронній пошті податкової накладної на суму 1 306 930,80 грн.

Однак, відповідач вважає, що договором строк (термін) виконання відповідачем обов`язку з оплати частини вартості товару у розмірі ПДВ не встановлений, в даному випадку має бути застосовано приписи саме частини другої статті 530 ЦК України.

Положеннями частини першої статті 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Дійсно, сторонами в пункті 10.2. договору встановлено, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов`язковим.

Проте, частиною другою статті 222 Господарського кодексу України передбачено, що у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

В той же час, відповідно до частини першої вказаної статті, яка кореспондується із частиною другою статті 19 Господарського процесуального кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційним Судом України у справі №1-2/2002 від 09.07.2002 надано офіційне тлумачення стосовно питання обов`язковості досудового врегулювання спорів. Суд вказав, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на зазначені приписи національного законодавства, останнє не встановлює обов`язкового досудового врегулювання спору як безумовної передумови для звернення особи, яка вважає, що її права були порушені, невизнані або оспорені іншою особою, із позовом до суду.

В той же час, навіть за наявною обов`язковою умовою того чи іншого господарського договору про досудове врегулювання спору (така умова відсутня у договорі, який був укладений між позивачем та відповідачем), не є підставою для обов`язкового проходження такої позасудової процедури до пред`явлення відповідного позову до суду.

За таких обставин, безпосереднє пред`явлення ТОВ "Техенергохім" позовної заяви до господарського суду з метою захисту власних порушених майнових прав не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. В протилежному випадку, матиме місце порушення права на справедливий суд відповідно до положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також суд зазначає, що строк оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ погоджено сторонами в п. 2.3 договору шляхом вказівки на подію - після отримання замовником податкової накладної, що відповідає приписам ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд враховуючи позицію відповідача, що строк оплати суми ПДВ ще не настав зазначає, що вказаний строк настав після отримання замовником податкової накладної, тобто з 14.07.2021, однак відповідач навіть до вказаної дати оплату суми ПДВ не здійснив.

Акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 1 306 930,80 грн. з ПДВ сторони підписали 16.06.2021 без зауважень, отже роботи повинні бути оплачені відповідачем протягом 45 календарних днів, тобто до 31.07.2021.

Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів оплати суми навіть виконаних робіт без ПДВ.

Суд зазначає, що відповідач у строк до 31.07.2021 не здійснив оплату ні за виконані позивачем роботи, ні в частині суми ПДВ, - на загальну суму 1 306 930,80 грн. з ПДВ, доказів зворотного не надав, а отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором №75/22-20/1-121-01-20-09049 від 03.02.2020 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕНЕРГОХІМ" (69034, м.Запоріжжя, вул. Ульянова, буд. 54; поштова адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29, код ЄДРПОУ 22161169) заборгованість за договором №75/22-20/1-121-01-20-09049 від 03.02.2020 за виконані роботи в сумі 1 306 930 (один мільйон триста шість тисяч дев`ятсот тридцять) грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 19 603 (дев`ятнадцять тисяч шістсот три) грн. 96 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено: 01.11.2021

Суддя К.В.Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.