Рішення № 100732959, 01.11.2021, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/619/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРМА1», м. Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНУС КОМПАНІ» м. Ужгород

про стягнення 236 836,10 грн.

Секретар судового засідання - Корольчук М.М.

Сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач заявив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНУС КОМПАНІ», з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 236 836,10 грн за Договором купівлі-продажу, посилаючись на ч.1 та ч.2 ст. 692, ч.1 ст.530 ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, ч.7 ст.193 ГК України.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат складає 3 552,54 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 09.08.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання письмових заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу). За таких обставин суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе, за Договором купівлі-продажу №102 від 15.10.2019, зобов`язання на суму 236 836,10 грн. Позивач заявляє, що в силу договору передав у власність відповідача товар загальною кількістю 70,33 тон на загальну суму 655 960,90 грн, в свою чергу відповідач оплатив товар частково у розмірі 419 124,80 грн, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 236 836,10 грн, яку відповідач не сплатив позивачу, чим порушив умови договору.

Заперечення відповідача

Відповідач не надав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Між ТОВ «ВТОРМА 1» (далі — Позивач) та ТОВ «РОСТ ПАК+», яке перейменоване у ТОВ «КОНУС КОМПАНІ» (далі — Відповідач), було укладено Договір купівлі-продажу №102 від 15.10.2019 (далі — Договір).

Сторонами Договору були визначені наступні умови: Відповідно до п. 1.1. Договору ТОВ «ВТОРМА 1» (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ «КОНУС КОМПАНІ» (Покупець) вторинну сировину у вигляді відходів плівки поліетиленової і відходів полімерів несортованих, надалі іменовані товар, одиниці виміру, ціна, кількість та загальна вартість якого зазначається у накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунок відбувається шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом трьох банківських днів з моменту відвантаження товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору оплата за відвантажений товар здійснюється за цінами, вказаними в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов п. 3.1. Договору сторони визначили ціну товару, що відвантажується у специфікаціях №1 від 15.10.2019, №2 від 25.11.2019.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за Договором та передав у власність Відповідача товар загальною кількість 70,33 тон на суму 655 960,90 грн, що підтверджується підписаними сторонами наступними документами: 1) по поставці товару у кількості 18,138 тон - видатковою накладною №1707 від 21.10.2019 на суму 174 124,80 грн та товарно-транспортною накладною №01907 від 21.10.2019; 2) по поставці товару у кількості 18,781 тон - видатковою накладною №1785 від 04.11.2019 на суму 180 297,60 грн та товарно-транспортною накладною №01989 від 04.11.2019; 3) по поставці товару у кількості 15 950 тон - видатковою накладною №1786 від 04.11.2019 на суму 153 120,00 грн та товарно-транспортною накладною №01986 від 04.11.2019; 4) по поставці товару у кількості 17 461 тон - видатковою накладною №1923 від 26.11.2019 на суму 148 418,50 грн та товарно-транспортною накладною №02105 від 26.11.2019;

Відповідач протягом встановлених п. 3.2. Договору трьох банківських днів з моменту відвантаження товару, грошові кошти за фактично відвантажений товар згідно з Договором у розмірі 236 836,10 грн. на користь Позивача не сплатив, внаслідок чого виникло прострочення виконання Договору по сплаті коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість поставленого позивачем товару відповідачем оплачена частково на суму 419 124,80 грн, з огляду на це, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 236 836,10 грн, несплата якої стала підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення зазначеної суми заборгованості в примусовому порядку.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з купівлі-продажу товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 236 836,10 грн.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого розрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 236 836,10 грн є доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а тому, позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено 3 552,54 грн судового збору.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається 3 552,54 грн витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 236, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНУС КОМПАНІ», (88018, вул. Заньковецької, 1 м. Ужгород Закарпатська обл., ЄДРПОУ 3986050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРМА1» (61030, вул. Диканівська, 41 м. Харків Харківська обл., ЄДРПОУ 32675738) суму 236 836,10 грн (двісті тридцять шість тисяч вісімсот тридцять шість гривень, 10 коп.) та 3 552,54 грн (три тисячі п`ятсот п`ятдесят дві гривні, 54 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається– http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua

Суддя Л.В. Андрейчук