Рішення № 100732522, 01.11.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

(ДОДАТКОВЕ)

01 листопада 2021 року справа №903/554/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича

та за присутності представників:

від ПрАТ "Волинська фондова компанія": Дзюрило А.Р. - адвокат (довіреність №965/1 від 06.11.2019р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №330 від 24.04.2007р.)

від ФГ "Західний Буг" Юнака С.П.: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія", м. Луцьк

до відповідача: Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича, м. Володимир-Волинський

про стягнення 589 034,57 грн.

встановив:

15 липня 2021 року ПрАТ "Волинська фондова компанія" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ФГ "Західний Буг" Юнака С.П. 589 034,57 грн., в тому числі 331 877,48 грн. пені, 190 240,80 грн. суми збитків від інфляції та 66 916,29 грн. трьох процентів річних.

За результатами розгляду даної справи по суті судом було ухвалено рішення від 19.10.2021р. про задоволення позовних вимог, стягнення із Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича на користь Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" 331 877,48 грн. пені, 190 240,80 грн. суми збитків від інфляції, 66 916,29 грн. трьох процентів річних, а всього 589 034,57 грн. та 8 835,52 грн. витрат по сплаті судового збору.

Зазначеним рішенням суду судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, згідно клопотання представника ПрАТ "Волинська фондова компанія" було призначено на 01.11.2021р., встановлено ПрАТ "Волинська фондова компанія" строк до 25.10.2021р. включно для надання суду документальних підтверджень понесення витрат на правничу допомогу та у визначений строк направити відповідні матеріали на адресу ФГ "Західний Буг" Юнака С.П., докази направлення надати суду, запропоновано ФГ "Західний Буг" Юнака С.П. відповідно до ст. 126 ГПК України в строк до 29.10.2021р. включно надати суду та позивачу письмові пояснення по суті понесених судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, шляхом направлення останніх на електронні адреси Господарського суду Волинської області (inbox@vl.arbitr.gov.ua) та ПрАТ "Волинська фондова компанія" (office@vfk.lutsk.ua, anastacia@vfk.lutsk.ua).

21.10.2021р. на адресу суду, за підписом представника ПрАТ "Волинська фондова компанія" адвоката Дзюрило А.Р. надійшло клопотання від 20.10.2021р. №65 про приєднання до матеріалів справи доказів щодо відшкодування судових витрат. При цьому заявник просить суд стягнути з ФГ "Західний Буг" Юнака С.П. 59 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу по справі. До визначеного клопотання було долучено опис вмісту цінного листа від 21.10.2021р. в підтвердження направлення відповідних матеріалів на адресу ФГ "Західний Буг", договір про надання правничої допомоги від 22.06.2018р. №22/06/18 з додатковими угодами №10 від 02.12.2019р. та №20 від 02.07.2021р., калькуляцію від 20.10.2021р., акт надання послуг професійної правничої допомоги від 20.10.2021р.

26 жовтня 2021 року судом було зареєстровано супровідний лист за підписом представника ПрАТ "Волинська фондова компанія" адвоката Дзюрило А.Р. від 25.10.2021р. №67 про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення від 21.10.2021р. №000010401 в підтвердження оплати товариством наданої правничої допомоги на суму 59 000 грн.

У визначений день та час відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Не дивлячись на наявність у сторони відповідних матеріалів позивача, розмір витрат позивача на оплату послуг з правової допомоги у визначеному законодавством порядку відповідачем заперечений (спростований) не був.

Судом встановлено, що заяву ПрАТ "Волинська фондова компанія" від 25.10.2021р. №67 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з додатками, ФГ "Західний Буг" Юнака С.П. отримало 26 жовтня 2021 року, що стверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 21.10.2021р., списком згрупованих відправлень від 21.10.2021р., фіскальним чеком від 21.10.2021р. та інформацією із офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта".

Також суд засвідчує, що примірник вступної та резолютивної частини рішення від 19.10.2021р. було направлено на адресу ФГ "Західний Буг", котре, як це вбачається із офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта" (відправлення №4301040025582), було отримане відповідачем також 26.10.2021р.

Поруч з цим, копія вступної та резолютивної частини рішення від 19.10.2021р. також направлялась електрону адресу представника ФГ "Західний Буг" адвоката Нагірняк Я.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 19.10.2021р. та повторно 20.10.2021р. на електрону адресу (ІНФОРМАЦІЯ_2).

Відтак суд зазначає, що ФГ "Західний Буг" не було позбавлене можливості надати письмові пояснення (заперечення) з документами в їх обґрунтування, останнє мало достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків, зокрема, щодо подання письмових пояснень (заперечень) стосовно клопотання ПрАТ "Волинська фондова компанія", враховуючи отримання заяви ФГ "Західний Буг" Юнака С.П. 26 жовтня 2021 року , зокрема, як у строк, визначений судом - до 29.10.2021р. включно так і у строк до дня проведення у справі судового засідання - 01.11.2021р.

Поряд з цим судом враховуються положення ГПК України, зокрема, ч. 6 ст. 130 ГПК України, відповідно до котрої у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст. 3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997р., дана Конвенція та Протоколи до неї №№2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерієм оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника, що також визначається рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" №23786/02 від 30.11.2006р.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В судовому засіданні 01.11.2021р. представник позивача клопотання про стягнення з відповідача 59 000 грн. витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги підтримала, просила суд задовольнити останнє. Стосовно розгляду судом справи за відсутності представника відповідача не заперечила.

Відтак, суд, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, оцінюючи подане ПрАТ "Волинська фондова компанія" клопотання за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення відповідної заяви сторони.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат - це доволі суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як в даному випадку вбачається із клопотання ПрАТ "Волинська фондова компанія" про здійснення розподілу судових витрат, останнє просить стягнути на його користь з ФГ "Західний Буг" Юнака С.П. 59 000 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені ПрАТ "Волинська фондова компанія" у зв`язку з розглядом судом даної справи.

В підтвердження надання адвокатом Дзюрило А.Р. ПрАТ "Волинська фондова компанія" послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду справи стороною надано суду копії: довіреності №965/1 від 06.11.2019р., Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №330 від 24.04.2007р., виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Адвокатського бюро "Дзюрило Анастасії", витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, договору про надання правничої допомоги від 22.06.2018р. №22/06/18 з додатковими угодами №10 від 02.12.2019р. та №20 від 02.07.2021р., калькуляцію від 20.10.2021р., акту надання послуг професійної правничої допомоги від 20.10.2021р., платіжного доручення від 21.10.2021р. №000010401 в підтвердження понесення товариством витрат по оплаті наданої правничої допомоги в розмірі 59 000 грн.

Дослідивши надані ПрАТ "Волинська фондова компанія" докази, суд приймає до уваги, що 22 червня 2018 року між ПрАТ "Волинська фондова компанія" (клієнт) та Адвокатським бюро "Дзюрило Анастасії" було укладено договір про надання правничої допомоги №22/06/18, згідно умов п. 1.1., котрого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правничу допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій)та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Відповідно до п. 3.1. договору від 22.06.2018р. №22/06/18 розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правничу допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4.2. договору від 22.06.2018р. №22/06/18 дія договору встановлюється сторонами до 31.12.2019р. Додатковою угодою №10 від 02.12.2019р. до договору від 22.06.2018р. №22/06/18, зокрема, п. 4.2. договору №22/06/18 про надання правничої допомоги від 22.06.2018р. викладено в наступній редакції: "Дія договору встановлюється сторонами до 31.12.2021р.".

Додатковою угодою №20 від 02.07.2021р. до договору від 22.06.2018р. №22/06/18 сторони погодили, що правнича допомога, з питань визначених у цій додатковій угоді, є оплатою та її вартість (гонорар) є узгодженою та становить 60 000 грн., оплата правничої допомоги здійснюється до 25.11.2021р. шляхом перерахування клієнтом коштів на поточний рахунок бюро, ця додаткова угода складає невід`ємну частину договору №22/06/18 про надання правничої допомоги від 22.06.2018р. та вступає в силу з моменту підписання її сторонами.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України адвокат Дзюрило А.Р. (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №330 від 24.04.2007р.) є адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність у Адвокатському бюро "Дзюрило Анастасії".

Судом встановлено, що відповідно до калькуляції від 20.10.2021р. вартості надання послуг професійної правничої допомоги №33 по додатковій угоді №20 від 02.07.2021р. до договору №22/06/18 про надання правничої допомоги від 22.06.2018р. по справі №903/554/21 вартість послуг становитиме за: 1. Підготовка та подання позовної заяви вих. №55 від 14.07.2021 про стягнення заборгованості (в т. ч. аналіз чинного законодавства та судової практики, збір та подання доказів, здійснення розрахунків і т.п.), кількість затрачених годин 7, ціна за годину 3000 грн., загальна сума 21 000 грн.; 2. Вивчення та правовий аналіз відзиву ФГ "Західний Буг" на позовну заяву про стягнення заборгованості вих. №02 від 14.09.2021 та заяви про застосування строків позовної давності вих. № 03 від 14.09.2021 у справі №903/554/21, кількість затрачених годин 5, ціна за годину 3 000 грн., загальна сума 15 000 грн.; 3. Підготовка та подання Відповіді на відзив вих. №63 від 27.09.2021 у справі №903/554/21 (в т.ч. аналіз чинного законодавства та судової практики і т.п.), кількість затрачених годин 5, ціна за годину 3 000 грн., загальна сума 15 000 грн.; 4. Представництво інтересів Клієнта як позивача у справі №903/554/21 у судовому засіданні 27.09.2021р., кількість затрачених годин 0,3, ціна за годину 10 000 грн., загальна сума 3 000 грн.; 5. Представництво інтересів Клієнта як позивача у справі №903/554/21 у судовому засіданні 19.10.2021р., кількість затрачених годин 0,5, ціна за годину 10 000 грн., загальна сума 5 000 грн. Всього 59 000 грн.

Згідно акту надання послуг професійної правничої допомоги від 20.10.2021р.,, підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 59 000 грн., а з детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по даній справі, вбачається, що вартість послуг на визначену суму включає:

1. Підготовка та подання позовної заяви вих. №55 від 14.07.2021 про стягнення заборгованості (в т.ч. аналіз чинного законодавства та судової практики, збір та подання доказів, здійснення розрахунків і т.п.), кількість затрачених годин 7, ціна за годину 3 000 грн., загальна сума 21 000 грн.;

2. Вивчення та правовий аналіз відзиву ФГ "Західний Буг" на позовну заяву про стягнення заборгованості вих. №02 від 14.09.2021 та заяви про застосування строків позовної давності вих. №03 від 14.09.2021 у справі, кількість затрачених годин 5, ціна за годину 3 000 грн., загальна сума 15 000 грн.;

3. Підготовка та подання Відповіді на відзив вих.№63 від 27.09.2021 у справі (в т.ч. аналіз чинного законодавства та судової практики і т.п.), кількість затрачених годин 5, ціна за годину 3 000 грн., загальна сума 15 000 грн.;

4. Представництво інтересів Клієнта, як позивача у справі, у судовому засіданні 27.09.2021р., кількість затрачених годин 0,3, ціна за годину 10 000 грн., загальна сума 3 000 грн.;

5. Представництво інтересів Клієнта, як позивача у справі, у судовому засіданні 19.10.2021р., кількість затрачених годин 0,5, ціна за годину 10 000 грн., загальна сума 5 000 грн.

Як вбачається з платіжного доручення від 21.10.2021р. №000010401 з призначенням платежу "оплата згідно з актом №33 про надання послуг професійної правничої допомоги від 20.10.20221р." АБ "Дзюрило Анастасії" було отримано від ПрАТ "Волинська фондова компанія" грошових коштів в сумі 59 000 грн.

Розмір витрат позивача на оплату послуг з правової допомоги у визначеному законодавством порядку відповідачем заперечений не був.

Судом засвідчується, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19.

Судом також враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).

Враховуючи вказане, позивачем, на думку та переконання суду, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому Адвокатським бюро "Дзюрило Анастасії" вказаних послуг на визначену суму 59 000 грн. На думку суду, вартість послуг на визначену суму підтверджена належними та допустимими доказами, відповідає обсягу виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Керуючись ст.ст. 13, 73-80 , 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (м. Володимир-Волинський, вул. Ганни Жежко, 9, код ЄДРПОУ 36932997) на користь Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" (м. Луцьк, вул. Вахтангова, 16, код ЄДРПОУ 13356951) 59 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

2. Наказ на виконання додаткового рішення суду видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З врахуванням положень ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення останнього. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повне додаткове судове рішення

складено 01.11.2021р.

Суддя В. А. Войціховський