Рішення № 100731345, 20.10.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/14378/21

н/п 2-о/953/184/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2021 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю секретаря судового засідання – Кот Я.А.,

заявниці – ОСОБА_1 ,

представника заявниці – адвоката Коротенко О.І.,

представника заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Державної міграційної служб України у Харківській області, ОСОБА_3 , про встановлення фактів, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2021 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служб України у Харківській області, в якій заявниця просить встановити та підтвердити факт постійного проживання на території України її матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки м. Тауз, Азербайджанської РСР, громадянки України, як громадянки колишнього СРСР, станом до проголошення незалежності України та станом на час проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

В обґрунтування вимог заявниця зазначила, що вона, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Абовян Вірменської PCP. Їі батьками зазначені: ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 . Мати заявниці, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася у м. Тауз Азербайджанскої PCP. Після розлучення з батьком заявниці, ОСОБА_1 проживала у м. Абовян Вірменської PCP та у березні 1990 року переїхала проживати на територію Української PCP в село Мароховець Харківського району Харківської області, що підтверджується відповідною відміткою в паспорті громадянина України серія НОМЕР_2 , виданого Липецьким відділом УМВС України в Харківській області від 17.11.1999. Після закінчення школи переїхала проживати до м. Харкова, народила в Україні двох дітей, які набули громадянства України: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та отримала у визначений законом спосіб дозвіл на імміграцію в Україні 09.06.2004. Також вказала, що протягом проживання на Україні у заявниці існують труднощі щодо проживання та працевлаштування пов`язані з відсутністю у неї громадянства України.

Заявниця зазначає, що встановлення факту постійного проживання на території України її матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянки колишнього СРСР, станом до проголошення незалежності України та станом на час проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, необхідно їй для набуття громадянства України.

Ухвалою Київського районного суду від 30.07.2021 заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано 7-денний строк для усунення недоліків.

Заявниця в установлений судом строк, усунула недоліки позовної заяви, про що подана відповідна заява.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.08.2021 прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження у справі за вказаною заявою

22.09.2021 представником Київського відділу у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області за довіреністю Лалаян Р. до суду надано відзив на заяву, в якому зазначено, зокрема, наступне. Розгляд заяв про набуття громадянства України врегульовано Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України № 215 від 27.06.2011 (у редакції Указу Президента України № 588/2006 від 27.06.2006 р.) (далі по тексту - Порядок). Саме вказаним нормативним актом визначено перелік документів, що необхідно подати для набуття громадянства. Пунктом 27 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, батько чи мати якої постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, зокрема, документ, що підтверджує факт постійного проживання батька чі матері заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

Крім того, зазначила, що пунктом 44 Порядку передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території України, подається відповідне рішення суду. Так, факт реєстрації та постійного проживання на території України матері заявниці підтверджує штамп реєстрації місця проживання в паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 17.11.1999 Липецьким відділом УМВС України в Харківській області, де вбачається що мати заявниці громадянка ОСОБА_3 проживала у с. Мароховець, Харківського району, Харківського області з 10.03.1990 по 14.02.2000.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.10.2021 залучено до участі у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служб України у Харківській області про встановлення фактів, що має юридичне значення, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у якості заінтересованої особи.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник – адвокат Коротенко О.І. в судовому засіданні вимоги, викладені в заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи Київського відділу у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області за довіреністю Лалаян Р. проти задоволення заяви не заперечувала.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення заяви не заперечувала, оскільки дійсно вона проживала на території України станом до проголошення незалежності України та станом на час проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

Суд, заслухавши позиції сторін, перевіривши доводи, викладені заявницею в обґрунтування вимог, дослідивши докази наявні в матеріалах справи в їх системному взаємозв`язку вважає, що вимог підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народилася у м. Абовян Вірменської PCP. Їі батьками зазначені: ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 .

Зазначений факт підтверджується свідоцтвом про народження, Серія НОМЕР_3 , виданого 17.05.1981 завідувачем відділом (бюро) реєстрації актів цивільного стану Вірменської РСР.

Згідно з даними, які містяться в посвідці на постійне проживання серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка Вірменії, з 2003 року проживає на території України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Дата видачі: 14.09.2011, строк дії: безстроково.

Мати заявниці, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Тауз Республіки Азербайджан, є громадянкою України. З 10.03.1990 по 14.02.2000 зареєстроване місце її проживання: с. Марховець, Харківський район, Харківська область.

Зазначений факт підтверджується паспортом громадянина України, серії НОМЕР_2 , виданий 17.11.1999 Липецьким відділом УМВС України в Харківській області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_5 у м. Харків. Їі батьками зазначені: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Зазначений факт підтверджується свідоцтвом про народження, Серія НОМЕР_5 , виданого міським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського обласного управління юстиції 18.02.2002.

Згідно з даними, які містяться у довідці № 54005 для оформлення дитини до 16 років свідоцтва про належність до громадянства України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована громадянкою України з 31.10.2006.

ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Харкові. Його батьками зазначені: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Зазначений факт підтверджується свідоцтвом про народження (повторно), Серія НОМЕР_6 , відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 29.05.2015.

Згідно з даними, які містяться у довідці № 4050 про реєстрацію особи громадянином України, яка видана ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Харків про те, він є громадянином України з 15.08.2007.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів, зокрема, постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.

Отже, на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України» встановлюється набуття громадянства України.

Суд зазначає, що важливе значення має питання відносно набуття громадянства України відповідно до статей 3 (станом на 24.08.1991) та 8 ( до 24.08.1991) Закону України « Про громадянство України». Відмінність даних положень полягає у часовому проміжку, визначеному у положеннях статей: суття 3 вказує на проживання станом на 24.08.1999, в той час як стаття 8 вказує на проживання станом до 24.08.1991 та у суб`єктному складі статей: стаття 3 безпосередньо стосується заявника, в той час як стаття 8 встановлює широке коло осіб, котрі мають право набути громадянство України.

Оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України її матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянки колишнього СРСР, станом до проголошення незалежності України та станом на час проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, необхідно їй для набуття громадянства України, тому вказаний факт підлягає встановленню на підставі статті 293 ЦПК України та Закону України «Про громадянство України».

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладений у постанові від 24.02.2021 у справі №522/20494/18.

Розгляд заяв про набуття громадянства України врегульовано Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України № 215 від 27.06.2011 (далі-Порядок).

Пунктом 27 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, батько чи мати якої постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, зокрема, документ, що підтверджує факт постійного проживання батька чі матері заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

Пунктом 44 Порядку передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території України, подається відповідне рішення суду

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В межах розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_3 , яка є матір`ю заявниці, проживала та була зареєстрована на території України в період з 10.03.1990 по 14.02.2020 за адресою: Харківська область, Харківськийй район, с. Марховець, що підтверджується штампом реєстрації місця проживання в паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 17.11.1999 Липнцьким відділом УМВС України в Харківській області.

Враховуючи викладене, та встановлені у справі обставини, суд вважає, що наявні у справі докази є достатніми для встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Тауз, на території України станом до проголошення незалежності України та станом на час проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 10, 11, 81, 89, 209, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Державної міграційної служб України у Харківській області, ОСОБА_3 , про встановлення фактів, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання на території України матері громадянки Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки м. Тауз, Азербайджанської РСР, громадянки України, як громадянки колишнього СРСР, станом до проголошення та станом на час проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , посвідка на постійне місце проживання серія НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Заінтересовані особи:

Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, КОД ЄДРПОУ:37764460, адреса:61057,вул. Римарська,24;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 01.11.2021.

Суддя С.М. Лисиченко