Вирок № 100731094, 02.11.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/3883/20

н.п. 1-кп/415/357/21

ВИРОК

Іменем України

02.11.21 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участі секретарів судового засідання Демченко Е.Є., Малахова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене 10 березня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000460 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, який не є особою з інвалідністю, не одруженого, не працюючого, судимого: 1) 06 квітня 2015 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. ст. 69, 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного судом покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, 2) 09 червня 2015 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, 3) 14 січня 2016 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі, 02.05.2019 звільнений з місць позбавлення волі на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 24 квітня 2019 року умовно - достроково на невідбутий строк 1 рік 14 днів, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участі сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурорів Зайченка І.А., Панасенка В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Бондаренка Ю.Ю.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2020 року, в денний час доби, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , за допомогою знайденого в цьому будинку ключа, відчинив двері та проник до кімнати, вхід до якої йому був заборонений власником, де з - під матрацу ліжка повторно, таємно викрав грошові кошти в сумі 10000 російських рублів, які відповідно до курсу Національного банку України, станом на 06.03.2020, в еквіваленті до національної валюти України складають 3714 гривень 80 копійок.

Продовжуючи свої протиправні дії та реалізуючи єдиний злочинний умисел, 07.03.2020 у денний час доби, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , за допомогою знайденого в цьому будинку ключа, відчинив двері та проник до кімнати, вхід до якої йому був заборонений власником, де з - під матрацу ліжка повторно, таємно викрав грошові кошти в сумі 20400 гривень та 20000 російських рублів, які відповідно до курсу Національного банку України, станом на 07.03.2020, в еквіваленті до національної валюти України складають 7429 гривень 60 копійок.

Заволодівши вищевказаними грошовими коштами, ОСОБА_1 розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 31544 гривні 40 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України не визнав, заперечивши свою причетність до інкримінованого йому органом досудового розслідування за обставин викладених в обвинувальному акті злочину, від надання пояснень у вільній формі відмовився. Відповідаючи на питання зазначив, що з потерпілим ОСОБА_2 він познайомився у 2020 році, коли винаймав у останнього будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Період проживання у будинку він не пам`ятає. За домовленістю з останнім його обов`язок був сплачувати лише за комунальні послуги. Разом з ним у будинку проживала його дівчина ОСОБА_3 , прізвище якої він не пам`ятає. У будинку було 4 жилих кімнати, кухня та коридор, при цьому потерпілий не дозволяв користуватись залою та спальною кімнатою, повісивши на двері до кімнат навесні замки, ключі від яких не давав і де вони лежали не казав, та і за час перебування він (обвинувачений) у заборонені кімнати не заходив і гроші потерпілого не викрадав. В цей період він майже весь час перебував на лікарняному у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень, ще до заселення у будинок, а коли і проживав в будинку потерпілого, то продукти харчування купував за кошти, які надавали його батьки та батьки ОСОБА_3 . 06.03.2020 він на ринку в місті Лисичанську за свої власні кошти придбав скутер за 7000 гривень. Посвідчення водія він не отримував. Скутер на облік в сервісному центрі не оформляв, оскільки не встиг. Також він заперечує факт добровільно виданих ним співробітникам поліції грошових коштів, а саме 500 гривень та 5400 рублів, вказавши, що ці грошові кошти вже лежали на столі в кабінеті, коли його співробітники поліції завели до приміщення, де знаходились слідчий, поняті та оперативний співробітник. Йому не відомо чи зазначались у протоколі огляду його зауваження з приводу того, що це не його гроші. Протокол огляду предмету (грошей) від 10.03.2020 він підписав, оскільки на нього здійснювався постійний тиск з боку оперативних співробітників поліції. Під час проведення огляду були присутні: слідчий та поняті, оперативних співробітників не було. В присутності понятих від підпису протоколу огляду він не відмовлявся. У подальшому скарг на незаконні дії співробітників поліції не подавав, оскільки не бачив у цьому сенсу. Прізвища оперативних співробітників поліції, які здійснювали на нього тиск, він не пам`ятає, знає що одного звали ОСОБА_5 . Співробітники поліції приїжджали у Голубівку, за місцем проживання батьків ОСОБА_3 , де побачили скутер, який було придбано ним 06.03.2020 за власні кошти, про що він і повідомив співробітників поліції, однак останні не повірили йому та сказали, що цей скутер він купив на викрадені у потерпілого гроші, а приїхавши через два дні, забрали скутер. Заява про нібито добровільну видачу ним працівникам поліції скутера була вже надрукована, а він тільки поставив свій підпис. В кабінеті, де він підписував вказану заяву, окрім слідчого були присутні оперативні співробітники, які тиск на нього не чинили. Він побоювався тих, які раніше на нього тиснули, оскільки вони погрожували «посадити за грати його дівчину», яка з її слів була вагітна, та застосовували до нього фізичне насилля. Слідчий експеримент дійсно проводився за його участі в присутності понятих. До проведення слідчого експерименту оперативні співробітники йому сказали, щоб при проведенні експерименту він показав ліжко у кімнаті, яка була зачинена на замок, де з їх слів потерпілий зберігав гроші, а також вказав тумбочку в коридорі, в якій з їх слів лежав ключ від кімнати в будинку. Звідки вони знали про розташування речей у будинку йому не відомо. Співробітники поліції чинили на нього тиск, тому він все розповідав та показував як вони казали, не заперечуючи факт крадіжки грошей потерпілого. Під час проведення слідчого експерименту в присутності понятих він не повідомляв про незаконні дії зі сторони працівників поліції, оскільки не бачив у цьому сенсу. Свідка ОСОБА_7 він бачив одного разу, це знайомий його брата, однак грошові кошти у останнього він не обмінював та не пропонував обмін. Він не знає чому свідок ОСОБА_7 надав покази, що він обмінював у нього рублі РФ, у неприязних стосунках з останнім він не перебуває та не може пояснити чому свідок його обмовляє. Вважає, що потерпілий вказує на нього як на особу яка викрала грошові кошти, оскільки він останній проживав у його будинку. Відбитки його пальців були виявлені працівниками поліції у заборонених кімнатах, оскільки він заходив туди, коли допомагав на прохання потерпілого переставляти ліжко.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його вина підтверджується встановленими та дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності, які не викликають у суду сумнівів у їх достовірності.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що приблизно у двадцятих числах лютого 2020 року йому зателефонувала знайома, яка працює продавчинею у магазині « Вкусняшка » та запропонувала взяти у квартиранти пару, посилаючись що вони є її знайомими, на що він погодився. В той же день, йому зателефонувала дівчина з якою він домовився про зустріч у нього вдома. Через деякий час вони зустрілися, дівчина представилася йому як ОСОБА_3 , обвинуваченого в цей день з нею не було, зі слів останньої той перебував у лікарні. Він їй показав будинок, розповів про умови оплати за житлово - комунальні послуги та показав кімнати, якими вони можуть користуватися, та в яку заборонив заходити. Крім того, попросив годувати собаку у дворі. Дівчина погодилась і він віддав їй ключі від будинку, а сам поїхав до міста Антрацит до сина. 25.02.2020 він повернувся додому, де вперше побачив ОСОБА_1 , який вже виписався з лікарні. Він повторно показав обом в яких кімнатах можна жити, а в яку заборонив заходити, почепивши в той день на двері навісний замок, який обмотав білим папером та поставив підпис. Один ключ від замка був у нього, а один він забув забрати і залишив у тумбочці в будинку, в якій лежали й інші ключі, а сам поїхав до знайомої жінки у селище Лоскутовка. В той час він помітив, що обвинувачений з дівчиною не мають грошових коштів для придбання їжі, а тому дозволив їм здати металобрухт, який лежав у дворі. Вдома, в кімнаті, в яку заборонив заходити, він зберігав грошові кошти, для дочки, яка проживає в Росії та потребує матеріальної допомоги. Коли він приїжджав 29.02.2020 чи 01.03.2020, точніше не пам`ятає, то переклав грошові кошти з тумбочки під телевізором на ліжко під матрац. Всього у нього було сховано 20400 гривень (купюрами по 500 гривень) та 30300 рублів РФ (купюрами по 5000 та 1000 рублів, та три купюри по 100 рублів). 07 березня 2020 року він приїхав до міста Лисичанська за грошовими коштами. В будинку ні обвинуваченого, ні ОСОБА_3 не було. Зайшовши до кімнати, на якій висів замок, виявив пропажу грошей, при цьому контрольний папір на замку був відсутній. Подзвонивши обвинуваченому 08 березня 2020 року, він спитав чи погодували вони собаку, вдаючи вигляд, що пропажу грошей не помітив, на що останній повідомив, що вони з ОСОБА_3 у Голубівці . До 07 березня 2020 року, днів за три, він відвідував будинок, та бачив грошові кошти, які лежали в кімнаті на ліжку, де він їх сховав. Будь-хто з ним у кімнату не заходив. Коли він приходив у будинок до 07 березня 2020 року, то помічав, що холодильник був пустий, а вже після побачив, що холодильник був заповнений продуктами харчування. 07 березня 2020 року, коли він приїхав у будинок, то бачив, що вікна в будинку та двері були цілі, слідів зламу не було. 09 березня 2020 року, не дочекавшись обвинуваченого, він звернувся до поліції з заявою про крадіжку грошових коштів, де повідомив що підозрює у вчиненні крадіжки квартирантів, оскільки інші особи в будинку не проживали і крім них ніхто не міг викрасти гроші. Приблизно 10 березня 2020 року обвинувачений привозив йому ключі від будинку, на що він пропонував останньому повернути йому викрадені грошові кошти, а він в свою чергу забере заяву з поліції. Потім працівники поліції поїхали у Голубівку після чого, слідчий повідомила, що обвинувачений повернув частину грошей. Відповідаючи на питання зазначив, що він пред`являв претензії обвинуваченому з приводу навіщо він вкрав грошові кошти, на що той відповів, що грошей не брав. Ніколи йому обвинувачений пересувати ліжко у зачинених кімнатах не допомагав. Майнову шкоду йому не відшкодовано. Цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в цивільному позові. Просив призначити обвинуваченому найбільш суворіше покарання, передбачене Законом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , суду пояснив, що потерпілий ОСОБА_2 є його сусідом, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Уїжджаючи на проживання в селище Лоскутовку, точну дату він не пам`ятає, потерпілий попередив його, що свій будинок він здав в оренду та послуги за вивіз сміття йому будуть сплачувати квартиранти. У другій половині лютого 2020 року до нього додому прийшов обвинувачений, з яким він раніше не був знайомий, та повідомив, що він орендує будинок у потерпілого і віддав грошові кошти у сумі 120 гривень як оплату за комунальні послуги по вивозу сміття за проживання в будинку потерпілого. Обвинувачений пояснив, що вони проживають у будинку потерпілого. З ким саме проживав обвинувачений йому не відомо. Більше він ОСОБА_1 не бачив. Приблизно перед 8 березня 2020 року до нього прийшов потерпілий і повідомив, що у нього вкрали грошові кошти в сумі 20000 гривень та 30000 російських рублів зі спальні, яка була зачинена на замок, і доступ до неї іншим особам він не надавав, а також було вкрадено електростанцію, яка стояла в гаражі. Потерпілий сказав, що у зв`язку з крадіжкою він викликав поліцію. В який день приїхали робітники поліції він не пам`ятає. При огляді місця події він був понятим. В будинку був порядок, але в тій кімнаті де, за поясненнями потерпілого, зберігались викрадені гроші був безлад, речі були розкидані, на ліжку було видно як хтось рився, ковдри, подушки були скинуті, меблі стояли на місці. Який був замок на дверях він не знає, слідів зламу замку він не бачив. Взагалі, про те що на дверях у спальню був замок він дізнався від потерпілого. При огляді місця події працівники поліції знімали відбитки пальців з поверхонь дверей та ручок. Після закінчення огляду було складено протокол, який співробітники поліції надали йому прочитати, та який він в подальшому підписав, жодних зауважень до протоколу у нього не було.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що на початку весни 2020 року, більш точну дату він не пам`ятає, вночі, після 24 години, йому зателефонував ОСОБА_16 та попросив відвезти його знайомих парня та дівчину у Голубівку, на що він погодився, та сказав, що вони будуть очікувати його біля магазину по вулиці Кронштадтській в місті Лисичанську. Коли він під`їхав до магазину, до нього у машину сіли хлопець та дівчина молодого віку, які сказали їхати в Голубівку. Із собою у них було пиво, яке вони розпивали на задньому сидінні автомобіля, та ще він по дорозі зупиняв авто для того, що б вони придбали пива та цигарок. Адресу в Голубівці йому не називали, а тільки вказували напрямок до якого будинку необхідно було під`їхати. Висадивши пасажирів, він грошей з них не брав, номер будинку він не бачив, тільки бачив, що в будинку, куди вони приїхали, горіло світло, проте ніхто їх не зустрічав. Про що пасажири розмовляли по дорозі в машині він не чув. Грошових коштів він у них не бачив. У дівчини із собою була сумка чи пакет - точно він не пам`ятає, а у хлопця нічого не було. Йому співробітниками поліції пред`являлись фото, проте він нікого не впізнав та не може сказати чи обвинуваченого він підвозив у той день.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_1 він знайомий з дитинства, знає його батьків та неодноразово приходив до них у гості. З потерпілим він не знайомий. Приблизно рік назад, більш точний час він не пам`ятає, йому зателефонував обвинувачений та попросив відвезти у Голубівку його та дівчину, яка з його слів була вагітна. Оскільки його автомобіль був зламаний, він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_15 та, пояснивши що це його знайомі, попросив відвести їх, на що останній погодився та відвіз обвинуваченого з дівчиною у Голубівку. Потім, приблизно через місяць, у нічний час доби, йому знову зателефонував обвинувачений та знову попросив відвезти у Голубівку, на що він погодився та, забравши ОСОБА_1 з дівчиною біля зупинки Кронштадська в місті Лисичанську, відвіз їх у Голубівку. По дорозі ОСОБА_1 заправив йому пального на 500 гривень та дав приблизно 150-200 гривень на цигарки. Чи були у пасажирів із собою грошові кошти чи будь-які речі він не пам`ятає, проте в багажник автомобіля вони нічого не грузили. Про що розмовляли ОСОБА_1 з дівчиною він не пам`ятає, оскільки пройшов тривалий час з того моменту та більш того, він не прислуховувався до діалогу. Обвинувачений та дівчина були напідпитку та із собою у них було пиво. Їхали з міста Лисичанська у Голубівку вони приблизно годину. У Голубівці їх ніхто не зустрічав, однак по дорозі розповідали, що їдуть до сестри дівчини. Грошовими коштами ОСОБА_1 з ним не розраховувався. Відповідаючи на питання суду пояснив, що у період з 2009 по 2018 роки він з обвинуваченим не бачився та не спілкувався. У 2019 році він звільнився з місць позбавлення волі та зустрів обвинуваченого, який попросив у нього номер телефону, оскільки знав, що він має автомобіль, та, напевно, у подальшому з метою скористатись послугами перевезення. Потім приблизно через тиждень після зустрічі, у нічний час доби, йому і зателефонував першого разу обвинувачений, який просив відвезти у Голубівку. Він особисто подзвонив ОСОБА_15 та сказав звідки забрати ОСОБА_1 і куди відвезти.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_1 він знає візуально через його брата, ім`я якого не пам`ятає, та спільного знайомого ОСОБА_21 , ніколи з ним близько не спілкувався. З потерпілим не знайомий. Раніше він бачив ОСОБА_1 в компанії незнайомих йому хлопців та дівчат біля кіоску «Час Пік», розташованого поруч з магазином «Зодіак» в місті Лисичанську. На початку березня 2020 року, точну дату він не пам`ятає, до торгівельного контейнера на Центральному ринку міста Лисичанська, де він працював реалізатором, підійшов обвинувачений з проханням обміну грошових коштів, на що він погодився. Обвинувачений передав йому 2 купюри по 5000 рублів РФ, які він перевірив на підробку, та в обмін передав останньому грошові кошти у сумі 3000 чи 3500 гривень, точніше він не пам`ятає. Разом з обвинуваченим підходила незнайома йому дівчина, яка стояла осторонь, та яка потім разом з ОСОБА_1 пішла, а тому він зрозумів, що вони були разом. Грошові кошти він погодився обміняти, оскільки товар для продажу хазяїн торгівельного павільйону, в якому він працював, купує в іноземній валюті, а тому був заінтересований в обміні грошових коштів. Під час досудового розслідування в приміщенні відділу поліції він впізнавав обвинуваченого за пред`явленими фотокартками, як особу, яка здійснювала обмін грошових коштів, прізвище його він не знав.

Неповнолітній свідок ОСОБА_3 , допитана в судовому засіданні в присутності законного представника ОСОБА_23 , суду пояснила, що з обвинуваченим ОСОБА_1 вона проживала разом однією сім`єю, без реєстрації шлюбу у період з вересня 2019 року до літа 2020 року. Взимку 2020 року, більш точну дату не пам`ятає, вони зайшли разом з обвинуваченим до магазину « Вкусняшка », розташованого біля Центрального ринку міста Лисичанська, де ОСОБА_1 у знайомої йому продавчині поцікавився можливістю орендувати житло для проживання. На що остання відповіла, що знає таку людину, та спочатку сама подзвонила власнику будинку, а потім дала номер телефону ОСОБА_1 . Обвинувачений після того одразу набрав потерпілого та домовився про зустріч. В цей же день вони зустрілись з потерпілим, обговоривши умови проживання та оплати, крім того, потерпілий показав будинок, адресу якого на даний час вона не пам`ятає та зазначив, в яких кімнатах було дозволено проживати, а в одну кімнату вхід було заборонено. ОСОБА_1 також бачив та чув, в яку кімнату було заборонено заходити. На той час замка на дверях кімнати не було. Ключі від будинку потерпілий віддав ОСОБА_1 в той же день. Заселились в будинок вони не одразу, а лише 20.02.2020, оскільки обвинувачений після того деякий час перебував у лікарні. Коли заселялись, на дверях кімнати, в яку потерпілий заборонив входити, вже висів замок, обмотаний білим папером та заклеєний скотчем. За час проживання в заборонену кімнату вона не заходила, проте бачила як туди заходив ОСОБА_1 . Він знайшов ключ у тумбочці, яка стояла у коридорі будинку, та відчинив двері у заборонену кімнату. Вона спитала навіщо він зайшов до кімнати, на що обвинувачений відповів: «А тебе это нужно?» В кімнаті він був хвилин 5, а потім вийшовши, зачинив двері на замок, обмотав його папером і заклеїв скетчем, як було раніше. Що було у руках ОСОБА_1 після того як він вийшов з кімнати вона не пам`ятає. Після цього обвинувачений сходив до магазину, звідки приніс продукти харчування. На її питання де він узяв грошові кошти на продукти, обвинувачений відповів, що позичив у потерпілого 500 гривень. Наступного дня, вони разом з ОСОБА_1 пішли до магазину, де купили їй спортивний костюм за 1200 гривень та кросівки, вартість яких вона не пам`ятає. На її питання де він узяв грошові кошти, обвинувачений відповів, що позичив у потерпілого більше 500 гривень. Приблизно через день, ОСОБА_1 знову заходив до кімнати, доступ до якої було заборонено, відчинивши замок ключем, який лежав у тумбочці. Ключ він знайшов сам, потерпілий не казав йому де лежить ключ. В кімнаті він перебував хвилин 10, після чого зачинив замок на ключ, обмотавши його папером та заклеїв скотчем, після чого вони з обвинуваченим пішли на Центральний ринок міста Лисичанська, де він міняв 2 купюри по 5000 рублів РФ. Грошові кошти були у обвинуваченого, вона їх не брала. Після того, вони поїхали на залізний ринок міста Лисичанська, де ОСОБА_1 дивився на скутери. Потім, вони повернулись додому, де обвинувачений сказав їй залишитись вдома, а сам кудись поїхав. Через годину він приїхав додому на скутері, повідомивши, що придбав його приблизно за 7000 гривень. В цей же день, разом з ОСОБА_1 на скутері вони поїхали до її матері у Голубівку . По дорозі у село, в магазині ОСОБА_1 купував продукти харчування і цукерки. Після того, як вони приїхали жити у Голубівку , до міста Лисичанська не повертались. В Голубівці проживали у будинку біля її матері. Все це відбувалось на початку березня 2020 року, точну дату вона не пам`ятає. Після 09.03.2020 їй дзвонив потерпілий та казав, щоб вона забрала особисті речі з будинку, проте вона їх так і не забрала. Крім того, до вказаних подій, вони разом з ОСОБА_1 їздили у Голубівку на таксі, за таксі обвинувачений розраховувався за грошові кошти отримані за місцем роботи. Вона бачила, як ОСОБА_1 віддавав робітникам поліції грошові кошти у розмірі 500 гривень та купюри РФ, в якій сумі вона не знає, коли ті приїжджали 12.03.2020 у Голубівку. ОСОБА_1 двічі заходив у кімнату, доступ до якої було заборонено потерпілим та здогадувалась, що він краде грошові кошти, але обвинувачений їй у цьому не зізнавався, пояснюючи кожного разу, що грошові кошти позичив у потерпілого. Після того як ОСОБА_1 арештували, останній дзвонив їй і просив щоб вона взяла вину на себе та зізналась, що це вона вкрала грошові кошти у потерпілого, оскільки вона є неповнолітньою і за це її не покарають. Потім обвинувачений вже дзвонив з погрозами, оскільки вона відмовилась зізнаватись у тому чого не робила. Обвинувачений має сім`ю, проте вона ніколи не чула щоб він дзвонив їм чи щось розповідав про них. До того, як орендувати будинок у потерпілого, вона проживала з обвинуваченим у його батьків разом із сестрою і братом.

Свідок ОСОБА_25 , допитана за клопотанням сторони захисту, суду пояснила, що є матір`ю обвинуваченого, з потерпілим не знайома. У березні 2019 року, після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_1 проживав нетривалий час з нею разом за адресою: АДРЕСА_3 . У лютому - березні 2020 року ОСОБА_1 проживав разом зі своєю дівчиною ОСОБА_3 в орендованій квартирі в районі стадіону в місті Лисичанську, де саме їй не відомо. Навесні 2020 року, більш точну дату не пам`ятає, до неї приходив у гості обвинувачений, котрий пробув близько 2 годин, та дочекавшись ОСОБА_3 , пішов. За які грошові кошти син орендував квартиру вона не питала. Будь-яких грошових коштів обвинувачений їй не давав. Чи приходив її син ОСОБА_29 до обвинуваченого у гості в орендований будинок їй не відомо. Про те, що сина арештували вона дізналась від співробітників поліції. Будь-що з приводу крадіжки, вчиненої її сином, їй не відомо.

Свідок ОСОБА_29 , допитаний за клопотанням сторони захисту, суду пояснив, що він проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 . Обвинувачений є його рідним братом. У березні 2020 року до них у гості приходив обвинувачений разом зі своєю дівчиною ОСОБА_3 , із собою вони нічого не приносили. Проте він бачив, що ОСОБА_1 давав грошові кошти їх молодшій сестрі, яку суму не пам`ятає. Обвинувачений ніде не працював та звідки він мав грошові кошти йому не відомо. До брата один раз він приходив у гості в будинок, який той орендував у потерпілого, при цьому в будинок не заходив, вони спілкувались на вулиці. Це було до того, як обвинувачений приходив у гості з грошима. В березні 2020 року обвинувачений проживав не з ними.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, за обставин, викладених у даному вироку підтверджується наступними дослідженими, оголошеними та перевіреними в судовому засіданні доказами, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020130240000460, згідно якого на підставі повідомлення ОСОБА_2 10 березня 2020 року о 18:02:32 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про те, що у період часу з 04.03.2020 по 07.03.2020 малознайомий чоловік на ім`я ОСОБА_1 проник до приміщення кімнати будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та викрав грошові кошти в сумі 20400 гривень та 30000 рублів РФ, за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 3 ст. 185 КК України (а.с.1);

- постановою начальника СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Ліпартії З.Н. про доручення проведення досудового розслідування групі слідчих від 10 березня 2020 року, згідно якої проведення досудового розслідування кримінального провадження за № 12020130240000460 доручено групі слідчих, у складі: слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП Рибки Я.Ю. та старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП Коробки К.С. Старшим групи призначено старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП Коробку К.С. (а.с. 2);

- постановою в.о. керівника Лисичанської місцевої прокуратури Єрохіна Р.О. про призначення групи прокурорів від 11 березня 2020 року, згідно якої для здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000460 від 10 березня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - у формі процесуального керівництва досудового розслідування з його початку до завершення призначено групу прокурорів у складі: прокурорів Лисичанської місцевої прокуратури Зайченка І.А., Полякова Д.В., Нескородової Г.А. Старшим групи призначено прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Зайченка І.А. (а.с. 5);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10 березня 2020 року від ОСОБА_2 про те, що у період часу з 06.03.2020 по 07.03.2020 у нього було викрадено грошові кошти у сумі 20400 гривень та 30000 рублів РФ (а.с.7);

- протоколом огляду місця події від 10 березня 2020 року та фото таблицею до нього, відповідно до якого, в присутності двох понятих у період часу з 10 год. 30 хв. до 11 год. 25 хв. слідчим СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Рибкою Я.Ю., за участі власника ОСОБА_2 , за його добровільної згоди (а.с.8), було оглянуто домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , під час огляду якого було вилучено липкі стрічки з відбитками пальців, замок з ключами, яким зачинявся вхід до кімнати № 3 та № 4 (а.с. 9-14);

- заявою ОСОБА_1 від 10 березня 2020 року, згідно якої останній добровільно видав співробітникам поліції грошові кошти в сумі 5400 рублів та 500 гривень, які викрав 06.03.-07.03.20 у ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 (а.с.27);

- протоколом огляду предмета від 10 березня 2020 року та фото таблицею до даного протоколу, відповідно до якого, в присутності двох понятих та ОСОБА_1 , у період часу з 18 год. 30 хв. до 18 год. 50 хв. слідчим СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Рибкою Я.Ю. у службовому кабінеті № 19 СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, проведено огляд грошових купюр: номіналом 500 гривень (серія СБ № 8585710), номіналом 5000 рублів РФ (серія ОА № 5023277), номіналом 100 рублів РФ (серія оБ № 4411185, серія кЧ № 0277149, серія вХ № 4177109) та номіналом 50 рублів РФ (серія СТ № 7347590, серія СИ № 2127308), які в подальшому було запаковано до прозорого файлу, горловину якого обмотано ниткою чорного кольору, на вільні кінці якої прикріплено паперову бирку з пояснювальними написами та підписами учасників слідчої дії та вилучено (а.с.28-31);

- висновком експерта № 19/113/7/3-100е від 16 березня 2020 року, проведеного на підставі постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Рибки Я.Ю. про призначення трасологічної експертизи від 11 березня 2020 року, згідно якого: «На наданому на дослідження навісному замку, виявленому та вилученому 10 березня 2020 року в ході огляду місця події за фактом крадіжки майна ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , пошкоджень (слідів дії стороннього предмета) не виявлено. Відповісти на запитання: «Якщо так, то за допомогою якого предмету та способу було відкрито замок?» не є можливим у зв`язку з тим, що слідів дії стороннього предмету не виявлено, проте будь-який пристрій (замок), можливо відімкнути стороннім предметом (відмичкою, підібраним або підробленим ключем та інше), і якщо при цьому форма і розміри цих предметів будуть близькі до аналогічних параметрам штатних ключів, то явних слідів впливу таких предметів може не залишитись. Відповісти на запитання: «Чи придатні вони для ідентифікації?» не є можливим у зв`язку з тим, що пошкоджень (слідів дії стороннього предмета) не виявлено» (а.с. 38-43);

- дорученням про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України, згідно якого старшим слідчим СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Коробкою К.С. доручено працівникам ВКП ВП № 1 Лисичанського ВП в Луганській області відібрати папілярні зразки у ОСОБА_1 , 1999 року народження та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 46);

- протоколом отримання зразків папілярних ліній рук для експертизи від 17 березня 2020 року, згідно якого на виконання постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Коробки К.С. про відібрання зразків папілярних узорів для проведення експертизи від 17 березня 2020 року, було отримано від ОСОБА_2 зразки папілярних ліній рук на білий аркуш формату А-4 зі спеціальною розміткою та скріплено підписами особи, яка надала зразки папілярних ліній рук, та особи, яка відібрала зразки папілярних ліній рук (а.с. 47, 49);

- протоколом отримання зразків папілярних ліній рук для експертизи від 17 березня 2020 року, згідно якого на виконання постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Коробки К.С. про відібрання зразків папілярних узорів для проведення експертизи від 17 березня 2020 року, було отримано від ОСОБА_1 зразки папілярних ліній рук на білий аркуш формату А-4 зі спеціальною розміткою та скріплено підписами особи, яка надала зразки папілярних ліній рук, та особи, яка відібрала зразки папілярних ліній рук (а.с. 48, 50);

- направленням старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП Коробки К.С. на ім`я директора Луганського НДЕКЦ МВС України на перевірку та постановку на дактилоскопічний облік слідів папілярних ліній від 18.03.2020, згідно якого необхідно здійснити попереднє дослідження вилучених слідів папілярних ліній на предмет придатності до ідентифікації особи, яка могла їх залишити. Придатні сліди внести до дактилоскопічного обліку та перевірити їх за наявними дактилокартотеками і слідотеками підрозділів дактилоскопічної служби (обласний та центральний рівень), у відповідності до вимог наказу МВС України від 11.09.2001 № 785 (а.с.53);

- повідомленням директора Луганського НДЕКЦ від 31 березня 2020 року, згідно якого у результаті перевірки за дактилоскопічними обліками встановлено, що п`ять слідів рук придатні для ідентифікації особи. Три сліди долонь рук залишені ОСОБА_1 , один слід пальця руки залишений ОСОБА_2 , один слід долоні руки залишений невстановленою особою. Відповідно до вимог наказу МВС України від 11.09.2001 № 785 представлений слід долоні руки постановлено на дактилоскопічний облік обласного рівня та направлено для постановки на центральний криміналістичний облік до ДНДЕКЦ МВС (а.с.54);

- висновком експерта № 19/113/7/1-222е від 30 березня 2020 року, проведеного на підставі постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Коробки К.С. про призначення дактилоскопічної експертизи від 18 березня 2020 року, згідно якого: «П`ять слідів рук, а саме: один слід долоні руки розміром 37х51 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки розміром 38х91 мм, два сліди пальців рук розмірами 30х70 мм, 29х48 мм, відкопійовані на відрізок липкої стрічки розміром 38х102 мм, один слід пальця руки розміром 40х30 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки розміром 38х51 мм, один слід пальця руки розміром 14х16 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки розміром 38х38 мм, які вилучені 10.03.2020 під час ОМП за фактом крадіжки у ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , придатні для ідентифікації особи. Сім слідів, а саме: один слід пальця руки розміром 22х22 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки розміром 38х35 мм, один слід папілярного узору руки розміром 32х18 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки розміром 38х44 мм, один слід долоні руки розміром 35х32 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки розміром 38х56 мм, один слід долоні руки розміром 26х57 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки розміром 38х85 мм, один слід пальця руки розміром 18х12 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки розміром 38х32 мм, два сліди пальців рук розмірами 11х22 мм, 13х20 мм, відкопійовані на відрізок липкої стрічки розміром 38х60 мм, не придатні для ідентифікації. Слід долоні руки розміром 37х51 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки розміром 38х91 мм, залишений долонею правої руки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Слід долоні руки розміром 30х70 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки розміром 38х102 мм, залишений долонею правої руки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Слід долоні руки розміром 29х48 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки розміром 38х102 мм, залишений долонею правої руки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Слід пальця руки розміром 14х16 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки розміром 38х38 мм, залишений середнім пальцем правої руки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Слід долоні руки розміром 40х30 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки розміром 38х51 мм, залишений не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою. Відповісти на частину питання чи не залишений слід долоні руки розміром 40х30 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки розміром 38х51 мм ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є можливим у зв`язку з частковою придатністю дактилокарти (а.с. 52, 57-67);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 квітня 2020 року, в ході якого свідок ОСОБА_31 , у період часу з 20 години 00 хвилин до 20 години 30 хвилин, в присутності двох понятих, серед пред`явлених для впізнання фотознімків громадян під № 3, що згідно довідки до протоколу (а.с.94) зображений ОСОБА_1 , впізнав особу, яку відвозив до с. Голубівка (а.с.91-94);

- заявою ОСОБА_1 , згідно якої останній добровільно видав співробітникам поліції скутер «iking moto», чорного кольору, який він придбав на залізному ринку міста Лисичанська на викрадені за місцем проживання гроші, за адресою: АДРЕСА_2 . Просив додати його до матеріалів кримінального провадження. Претензій не має. Заходів фізичного або психологічного характеру до нього не застосовувалось (а.с.95);

- протоколом огляду місця події, проведеного 17 квітня 2020 року та фототаблицею до протоколу, згідно якого вбачається, що у період часу з 09 годині 30 хвилини до 10 години 00 хвилин, у присутності двох понятих, за адресою: м. Лисичанськ, вул. ім. Д.І.Менделєєва, 71 біля воріт Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області було оглянуто скутер чорного кольору, на якому мається напис VM 50 QT-12D, також на нижній частині скутера мається напис Viking MOTO. На сидінні скутера знаходяться три ключі від скутера та документи на нього, на якому мається напис Україна «Толон». Тип ТЗ - скутер, модель VM 50 QT-12D, шасі (рама) № НОМЕР_1 , колір чорний. Двигун № НОМЕР_2 , вміст двигуна куб. см. 49,9, потужність л/с7, продавець ОСОБА_32 № НОМЕР_3 . Після огляду скутер опечатано биркою з підписами всіх учасників слідчої дії. Ключі і документи запаковано до прозорого пакету та обв`язано ниткою чорного кольору на кінці якої наклеєна бирка з підписами всіх учасників слідчої дії. Під час огляду вилучено скутер моделі VM 50 QT-12D, чорного кольору, документи на скутер та три ключі (а.с. 96-100);

- протоколом огляду предмета, проведеного 17 квітня 2020 року та фототаблицею до протоколу, згідно якого вбачається, що у період часу з 10 години 11 хвилини до 11 години 30 хвилин, у присутності двох понятих, за адресою: м. Лисичанськ, вул. ім. Д.І.Менделєєва, 71 на території Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області було оглянуто скутер чорного кольору, на якому мається напис VM 50 QT-12D, також на нижній частині скутера мається напис Viking MOTO. На сидінні скутера знаходяться три ключі від скутера та документи на нього, на якому мається напис Україна, толон. Тип ТЗ - скутер, модель VM 50 QT-12D, шасі (рама) № НОМЕР_1 , колір чорний. Двигун № НОМЕР_2 , вміст двигуна куб. см. 49,9, потужність л/с7, продавець ОСОБА_32 № НОМЕР_3 . Після огляду скутер опечатано биркою з підписами всіх учасників слідчої дії. Ключі і документи запаковано до прозорого пакету та обв`язано ниткою білого кольору на кінці якої наклеєна бирка з підписами всіх учасників слідчої дії. Під час огляду вилучено скутер моделі VM 50 QT-12D, чорного кольору, документи на скутер та три ключі (а.с. 101-105);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 травня 2020 року, в ході якого свідок ОСОБА_7 , у період часу з 10 години 10 хвилин до 10 години 30 хвилин, в присутності двох понятих, серед пред`явлених для впізнання фотознімків громадян під № 1, що згідно довідки до протоколу (а.с.119) зображений ОСОБА_1 , впізнав особу, яка на початку березня 2020 року пропонувала купити грошові кошти в сумі 10000 рублів РФ (а.с. 116-119);

- постановою начальника СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Ліпартії З.Н. про призначення слідчої групи від 27 травня 2020 року, згідно якої для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 10 березня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000460, призначено групу слідчих у складі: Рибки Я.Ю., Коробки К.С., Чернявського Р.І. Старшим групи призначеного слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Чернявського Р.І., якому доручено керувати діями інших слідчих (а.с.120);

- актом прийому - передачі майна на зберігання від 03 червня 2020 року, згідно якого слідчий СВ Лисичанського ВП ГУНП Чернявський Р.І. передав на зберігання до Сєвєродонецького відділення ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 500 гривень та 5400 рублів РФ (а.с. 123),

- протоколом огляду від 28 травня 2020 року, проведеного слідчим СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Чернявським Р.І. у період часу з 11 години 10 хвилин до 11 години 30 хвилин, згідно якого при перегляді за допомогою браузера «Google Chrome» Інтернет Веб-сайту: Національного банку України https://bank.gov.ua, вбачається, що офіційний курс гривні щодо російського рубля станом на 06.03.2020 складає - 3,7148 та станом на 07.03.2020 складає - 3,7148 (а.с. 128-132);

- повідомленням керуючого ТВБВ № 10012/087АТ «Ощадбанк» від 29.05.2020, згідно якого офіційний курс російського рубля по відношенню до української гривні станом на 06.03.2020 склав за 10000 російських рублів - 3,7148000000000003 грн., та на 07.03.2020 - за 10000 російських рублів - 3,7148000000000003 грн. (а.с. 138);

- протоколом роз`яснення статті 30 Конституції України, а також положень ст. 233 КПК України від 28 травня 2020 року, згідно якого: після ознайомлення зі ст. 30 Конституції України ОСОБА_2 заявив, що з положеннями ст. 30 Конституції України та ст. 233 КПК України ознайомлений, дозволяє співробітникам поліції провести слідчий експеримент за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 170);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 28 травня 2020 року та фото таблицею до нього, відповідно до якого, у період часу з 18 год. 30 хв. до 19 год. 15 хв., слідчим СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Чернявським Р.І., за участі ОСОБА_1 , за добровільної згоди ОСОБА_2 (а.с. 170), було проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення показів підозрюваного ОСОБА_1 , отриманих 28.05.2020 за фактом викрадення грошей, в ході якого: підозрюваному було запропоновано розповісти обставини крадіжки грошей, на що останній дав свою згоду та розповів, що він проживав за адресою: АДРЕСА_2 разом зі співмешканкою ОСОБА_3 , будинок вони орендували у ОСОБА_2 , більш точні анкетні дані не знає. Він бачив, що ОСОБА_2 ховає грошові кошти у кімнаті, яка зачинена на замок, та в яку він не входив. Йому також відомо, що ключі від тієї кімнати лежать у тумбочці у коридорі будинку. 06.03.2020, у зв`язку з тим, що він не мав грошових коштів на придбання продуктів харчування, він вирішив їх викрасти з кімнати, де ховав гроші власник будинку. Поки, його співмешканка поралась по господарству на вулиці, він узяв ключ з тумби та відчинив навісний замок на кімнаті, та підійшовши до ліжка, розташованого справа у кімнаті, підняв матрац, з - під якого узяв грошові кошти у сумі 10000 рублів РФ. Потім вийшовши з кімнати, зачинив замок на дверях та ключ поклав до тумбочки. В цей же день повідомив своїй співмешканці, що позичив грошові кошти у власника будинку та запропонував піти на ринок та обміняти грошові кошти, що вони і зробили. Про те, що він вкрав грошові кошти нікому не говорив. Обмінявши на ринку грошові кошти, він витратив їх на власні потреби. 07 березня 2020 року він, перебуваючи вдома на одинці, знов вирішив вкрасти грошові кошти, та взявши ключ з тумби у коридорі, відчинив навісний замок та увійшовши у кімнату, з-під матрацу на ліжку взяв грошові кошти у сумі 400 гривень та 20000 рублів РФ. Вийшовши з кімнати, він зачинив замок на дверях та поклав ключ на місце. Потім повідомив співмешканці, що знов зайняв грошові кошти у власника будинку - ОСОБА_2 на купівлю скутера. Викликавши таксі, він поїхав на залізний ринок міста Лисичанська, де придбав скутер. Прибувши додому, він придбав алкоголю, який вони разом з ОСОБА_3 вжили. У подальшому він грошові кошти витратив на різні потреби. Також разом з ОСОБА_3 вони їздили на таксі у Голубівку. ОСОБА_3 він пояснював, що всі грошові кошти він зайняв, які частково витратив на власні потреби, а частково повернув.

Після цього підозрюваному ОСОБА_1 було запропоновано вказати місце події та дій, які він вчиняв, на що останній погодився. Далі, всі учасники дії сівши в автомобіль, поїхали до будинку АДРЕСА_2 , на який вказав підозрюваний. Потім всі учасники увійшли до будинку, де ОСОБА_1 вказав на місце, де була тумба з якої він брав ключ. Потім вказав на кімнату, де знаходились грошові кошти. При вході до самої кімнати підозрюваний ОСОБА_1 вказав на ліжко, яке розташоване праворуч та повідомив, що на цьому ліжку під матрацем він взяв грошові кошти. Далі ОСОБА_1 вказав саме місце де лежали гроші та підняв матрац. На питання слідчого чи може він помилятись про місце їх перебування, ОСОБА_1 відповів, що не помиляється і грошові кошти лежали саме на вказаному ним місці. Далі покинувши будинок, ОСОБА_1 повідомив, що може показати місце обміну грошових коштів. Сівши в автомобіль, всі учасники дії поїхали на Центральний ринок м. Лисичанська, де ОСОБА_1 після роз`яснення йому прав, вказав місце де він міняв грошові кошти. Далі ОСОБА_1 було запропоновано показати місце де він придбав скутер, на що останній погодився. Усі учасники, сівши в автомобіль, поїхали до залізного ринку міста Лисичанська. Приїхавши на місце, ОСОБА_1 провів усіх учасників до середини ринку та показав, що саме в цьому місці він придбав скутер. Після чого ОСОБА_1 повідомив, що залишок грошей він витратив на власні потреби. На цьому відтворення обстановки та обставин подій було закінчено, у процесі відтворення питань, заяв, зауважень не надходило. З місця відтворення нічого не вилучалось.. Протокол прочитано уголос та надано на особисте ознайомлення. Скарг та зауважень від учасників не надходило ( а.с. 171-181);

Вищевказані висновки експертів, проведені компетентними спеціалістами, які відповідно до Закону України «Про судову експертизу» мають право на проведення експертиз, а також узгоджуються з іншими об`єктивними доказами по справі. Протоколи слідчих дій, складені і оформлені у порядку, передбаченому КПК України, є джерелом доказів, оскільки у них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи. Всі слідчі дії фіксувалися у відповідних протоколах, з якими учасники кримінального провадження знайомилися і підписували, у жодному протоколі відсутні посилання про порушення закону щодо обвинуваченого особисто, чи опосередковано.

Невизнання обвинуваченим своєї вини у пред`явленому йому обвинуваченні суд розцінює як вибрану обвинуваченим позицію свого захисту, побудовану на повній непричетності останнього до вчинення таємного викрадення майна ОСОБА_2 , поєднаного з проникненням у житло. Проте така позиція обвинуваченого повністю спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_2 та свідків, допитаних безпосередньо під час судового провадження, сумнівів у правдивості яких суд не має, оскільки вони послідовні, логічні та узгоджуються між собою та іншими письмовими доказами у справі, дослідженими судом.

Так свідок ОСОБА_36 , після роз`яснення їй прав, передбачених ст. 63 Конституції України, будучи попередженою судом про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України та приведена до присяги чітко, ретельно та послідовно свідчила на підтвердження вини обвинуваченого до інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення та в судовому засіданні пояснила, що двічі обвинувачений шляхом відкриття замку, знайденим у коридорі будинку ключем, потрапляв до кімнати орендованого у потерпілого будинку, доступ до якої було заборонено власником, після чого купляв продукти харчування, одяг, взуття, а також скутер, не маючи на той час власних коштів, пояснюючи що грошові кошти за які він придбав продукти харчування та вказані речі, він взяв у борг у потерпілого.

Факт незаконного проникнення обвинуваченого до кімнати, де зберігались грошові кошти потерпілого, крім показів свідка ОСОБА_36 також підтверджується і висновком дактилоскопічної експертизи № 19/113/7/1-222е від 30 березня 2020 року, згідно якої три сліди долонь рук виявлених під час проведення огляду місця події були залишені ОСОБА_1 , при цьому версія обвинуваченого про те, що сліди долоней його рук в кімнату, доступ до якої було заборонено потерпілим, могли утворитися коли він допомагав останньому переставляти меблі спростовується показами самого потерпілого ОСОБА_2 який категорично заперечував щодо надання йому будь-якої допомоги ОСОБА_1 .

Твердження обвинуваченого, що він не обмінював рублі РФ на українські гривні на Центральному ринку міста Лисичанська у ОСОБА_7 в березні 2020 року повністю спростовуються показами свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні, будучи попередженим про кримінальну відповідальність та приведеним до присяги зазначив, що на початку березня 2020 року на Центральному ринку міста Лисичанська саме ОСОБА_1 міняв дві купюри по 5000 рублів РФ на українські гривні, а в подальшому під час проведення впізнання серед пред`явлених йому фотознімків, на одному з фото він впізнав ОСОБА_1 , як особу, що на початку березня 2020 року здійснила обмін валюти. Покази свідка ОСОБА_7 в цій частині також повністю узгоджуються з показами свідка ОСОБА_36 , щодо обміну обвинуваченим 2 купюр по 5000 рублів РФ на Центральному ринку в місті Лисичанську у свідка ОСОБА_7 .

Зазначені стороною захисту сумніви щодо правдивості показань свідків не переконують суд в їх заінтересованості у результатах кримінального провадження, оскільки свідки перед допитом в судовому засіданні попереджались про кримінальну відповідальність, приводились судом до присяги, та висловлювали позицію щодо відсутності неприязних стосунків з обвинуваченим та відсутності підстав оговорювати обвинуваченого ОСОБА_1 , інших доводів сторона захисту не надала, а відтак, всі припущення сторони захисту в цій частині є надуманими та до уваги не приймаються.

Суд, приймає як доказ протокол проведення слідчого експерименту від 28 травня 2020 року за участю ОСОБА_1 зміст якого свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_1 у присутності понятих добровільно і самостійно, вільно орієнтувавшись на місцевості, відтворив дії та обставини скоєння ним кримінального правопорушення, а саме: таємного викрадення чужого майна - грошей потерпілого ОСОБА_2 , поєднаного з проникненням до житла, яке проводилося з застосуванням фотофіксації, вказавши на місце, де знаходилась тумба в якій він знайшов ключі від кімнати, доступ до якої було заборонено потерпілим, а також на місце в кімнаті де знаходились грошові кошти потерпілого - під матрацом ліжка, які були викрадені ним. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_1 жодних фактів застосування відносно нього будь- яких заходів впливу зі сторони співробітників поліції, не повідомляв, будь які відомості про таке в протоколі слідчого експерименту відсутні.

При цьому суд враховуючи правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17 провадження № 51-6070кмо19) зазначає, що матеріали провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 містять достатні підстави для висновку про те, що протокол слідчого експерименту від 28 травня 2020 року відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК, а саму слідчу дію проведено за правилами, передбаченими ст. 240 КПК.

Посилання обвинуваченого про застосування до нього співробітниками поліції заходів фізичного та морального впливу під час проведення досудового слідства також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовується долученою до матеріалів кримінального провадження копією висновку службового розслідування за фактами можливих неправомірних дій співробітників ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області, на які вказував обвинувачений під час судового розгляду, який суд, за відсутності у нього повноважень до зобов`язання внесення відомостей до ЄРДР, вважає достатнім доказом перевірки показань обвинуваченого.

Як було встановлено в судовому засідання ОСОБА_1 протягом досудового розслідування скарги на застосування відносно нього недозволених заходів фізичного та морального впливу зі сторони співробітників поліції не подавались. Об`єктивних чинників, які б перешкоджали обвинуваченому чи його захиснику оскаржити дії співробітників поліції під час досудового розслідування даного кримінального провадження не встановлено.

Таким чином, судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України та відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права отстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об`єктивного з`ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні стороною захисту не надано суду жодного доказу у частині її заперечень щодо вчинення обвинуваченим інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення.

Будь-яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не вбачається.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тож, у судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідка зі сторони обвинувачення, зазначеного у реєстрі а саме: ОСОБА_37 , яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, було задоволено.

Будь яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини справи, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведеності їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 06 березня 2020 року, в денний час доби, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , за допомогою знайденого в цьому будинку ключа, відчинив двері та проник до кімнати, вхід до якої йому був заборонений власником, де з - під матрацу ліжка повторно, таємно викрав грошові кошти в сумі 10000 російських рублів, які відповідно до курсу Національного банку України, станом на 06.03.2020, в еквіваленті до національної валюти України складають 3714 гривень 80 копійок. Продовжуючи свої протиправні дії та реалізуючи єдиний злочинний умисел, 07.03.2020 у денний час доби, ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , за допомогою знайденого в цьому будинку ключа, відчинив двері та проник до кімнати, вхід до якої йому був заборонений власником, де з - під матрацу ліжка повторно, таємно викрав грошові кошти в сумі 20400 гривень та 20000 російських рублів, які відповідно до курсу Національного банку України, станом на 07.03.2020, в еквіваленті до національної валюти України складають 7429 гривень 60 копійок.

При визначенні правової кваліфікації дій обвинуваченого за обставин викладених у даному вироку суд також враховує наступне.

Судова практика визначає поняття житла, а це зокрема житловий будинок чи житлове приміщення, які призначені для постійного (приватний будинок, квартира, кімната в будинку, квартирі чи гуртожитку) чи тимчасового (кімната в готелі, санаторії, казармі чи кубрику військовослужбовців, палата в лікарні чи іншому закладі охорони здоров`я, дачний чи садовий будинок, палатка, вагончик) проживання людей, а також ті їх складові частини, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини (балкон, веранда, комора тощо). Не можуть визнаватися житлом приміщення, не призначені і не пристосовані для постійного чи тимчасового проживання (відокремлені від житлових будівель погреби, гаражі, інші будівлі господарського призначення).

Відповідно до роз`яснень п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 6 листопада 2009 року, вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення у житло, суди повинні мати на увазі таке. Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення у житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

Також при вирішенні питання про наявність у діях обвинуваченого кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло», слід враховувати позицію щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду № 13-14кс18 від 18 квітня 2018 року, та виходити з того, що проникнення як кваліфікуюча ознака передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.

Для правильної кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 185 КК України важливим є встановлення спрямованості умислу особи. Так, для основного складу крадіжки характерним є наявність у особи умислу на заволодіння чужим майном. Саме тому така кваліфікуюча ознака, як «проникнення», має місце лише тоді, коли проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища здійснювалося з метою заволодіння чужим майном.

У випадку, якщо особа формально безперешкодно увійшла (потрапила) у приміщення з обмеженим доступом з метою заволодіння майном, такі дії з урахуванням фактичних обставин справи слід кваліфікувати як крадіжка, поєднана із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

Отже, крадіжка, поєднана з проникненням у житло передбачає визначення, як ознак «житло», так і ознак «проникнення». Тільки сукупність цих ознак дає можливість кваліфікувати крадіжку за ч. 3 ст. 185 КК України.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, кімната з якої викрав майно потерпілого обвинувачений знаходилась в будинку, який обвинувачений винаймав у потерпілого. Як вбачається із пояснень потерпілого ОСОБА_2 за домовленістю між ним з обвинуваченим ОСОБА_1 , що також підтверджено в судовому засіданні обвинуваченим, останньому було надано право проживання лише в одній із кімнат будинку, а в іншу, яка була зачинена на замок, де потерпілий зберігав своє особисте майно, потерпілий входити не надавав права. Вхід до вказаної кімнати був обладнаний дверима з замком, що обмежувало вільний доступ до неї обвинуваченому. Заслуговує на увагу і те, що за показаннями потерпілого, ключ від замка він сховав у тумбочці в коридорі, про що не повідомляв обвинуваченому, будь-якого дозволу входити обвинуваченому у вказану кімнату він йому не надавав, двері були постійно зачинені на замок, що також підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 .

Таким чином, не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_1 мав право користуватись лише одною із кімнат будинку, з метою заволодіння чужим майном, всупереч волі законного володільця на вхід до кімнати, що була зачинена на замок, незаконно проник до належної потерпілому ОСОБА_2 іншої відокремленої кімнати, де зберігалось належне останньому майно. А тому на думку суду дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковано органом досудового розслідування як «проникнення у житло».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі № 607/24977/19.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладене у вироку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, поєднане з проникнення у житло повністю доведено, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, не одружений, не є особою з інвалідністю, раніше судимий (а.с. 150-151), за місцем проживання характеризується задовільно (а.с.144), на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває (а.с. 148); амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує (а.с.147), доказів які б підтверджували наявність на утриманні у обвинуваченого неповнолітніх дітей суду не надано;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Наявності критичної оцінки обвинуваченим своїх дій, готовності нести відповідальність за вчинене та правових підстав для визнання поведінки обвинуваченого такою, що свідчить про його щире каяття, судом не встановлено, а тому обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд не вбачає.

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів, оскільки обвинувачений будучи судимим за вчинення умисних злочинів, судимість за які не знята та непогашена в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 289 КК України), знову вчинив умисний злочин, при цьому рецидив кримінальних правопорушень у даному випадку, повторність, як кваліфікуючу ознаку інкримінованого в провину обвинуваченому кримінального правопорушення, не утворює.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, з урахуванням особи обвинуваченого та його репутації, який на час вчинення злочину не працював, джерела доходів не мав, на обліку в центрі зайнятості як особа, що шукає роботу не перебував, за місцем проживання характеризується задовільно, маючи не зняті та непогашені судимості, в тому числі і за вчинення умисних тяжких злочинів належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову в період умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі, де відбував покарання за попереднім вироком за вчинення умисних, у тому числі корисливих злочинів, вчинив нове умисне, корисливе кримінальне правопорушення спрямоване проти власності, відповідно до ст. 41 Конституції України, право на яке є непорушним, та, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, неготовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

При цьому, суд з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, виходячи із особливостей вчиненого злочину, викладених у даному вироку та обставин його вчинення, характеру та тяжкості його наслідків, поведінки обвинуваченого та його репутації, відсутності обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та наявності обставин, що обтяжують - рецидив злочинів, підстав для призначення мінімальної міри покарання, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, суд не вбачає.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Крім того, у зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, викладене у даному вироку у період частково невідбутого покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 14 січня 2016 року, яким останнього було визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, та, на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 ст. 71 КК України, засуджено до 5 років 2 місяців позбавлення волі (а.с.152-161), та, відповідно до ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 24 квітня 2019 року було звільнено від подальшого відбування умовно - достроково на невідбутий строк 1 рік 14 днів (а.с.150-151), суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст. 71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, - за сукупністю вироків, а саме: до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 14 січня 2016 року.

Запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 09 червня 2020 року - у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 слід залишити без змін. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , слід обчислювати з дня набрання даним вироком законної сили, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту обрання запобіжного заходу - з 09.06.2020 до набрання даним вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавленні волі.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову суд виходив з наступного.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В обґрунтування позову зазначено, що обвинувачений, проникнувши до кімнати, власником якої є потерпілий ОСОБА_2 , заволодів грошовими коштами, розпорядившись ними на власний розсуд, спричинивши потерпілому майнової шкоди на загальну суму 31544 гривні 40 копійок, яку не відшкодував.

Крім того, кримінальним правопорушенням потерпілому було завданої моральної шкоди, яка виразилась у порушенні права власності потерпілого, пов`язаного з тим, що з моменту вчинення кримінального правопорушення до даного часу потерпілий не в змозі користуватись належним майном - грошовими коштами у чималій сумі, яку він накопичував декілька років. Внаслідок протиправних дій потерпілий пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє майно. Стан здоров`я останнього погіршився, загострилась гіпертонічна хвороба та виник цукровий діабет, у зв`язку з чим потерпілий був вимушений проходити амбулаторне лікування. Заподіяну моральну шкоду потерпілий оцінює в 20000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК України).

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовим, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_2 обвинуваченим ОСОБА_1 завдано майнової шкоди у розмірі 31544, 40 грн., та яку просив стягнути з обвинуваченого потерпілий.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 не визнав в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази по справі та вислухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення майнової шкоди, оскільки як встановлено в судовому засіданні потерпілому частково повернуто викрадені грошові кошти у сумі 1953 грн. 64 коп. (500 грн. та 5400 рублів РФ, що еквівалентно станом на 07.03.2020 - 1453 грн. 64 коп.), та в якості відшкодування майнової шкоди, передано потерпілому скутер, який обвинувачений придбав на викрадені грошові кошти у розмірі 7000 грн.

А тому на підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 22590 грн. 76 коп. (31544 грн. 40 коп. заявлена майнова шкода, - 7000 грн. вартість скутера, - 1953 грн. 64 коп. грошові кошти повернуті потерпілому).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

У роз`ясненні, викладеному у п. 5, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 (з наступними змінами і доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього у її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 25.08.2020 у справі № 372/3192/18.

Суд приймає до уваги, що потерпілому ОСОБА_2 , діями обвинуваченого заподіяно моральну шкоду, яка полягає у погіршенні стану здоров`я та душевних стражданнях, які він зазнав у зв`язку з вчиненням відносно нього кримінального правопорушення, що призвело до зміни його звичайного укладу та способу життя. При цьому суд враховує глибину душевних страждань, ступінь доведеності завданої шкоди, матеріальне становище обвинуваченого, співмірність заподіяної шкоди, виходячи з принципу справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положення ЦК України, з урахуванням доказів по справі, приходить до висновку про визначення розміру відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_2 саме в розмірі 8000 грн., що буде відповідати ступеню моральних страждань потерпілого та незручностей, викликаних вимушеними змінами його укладу та способу життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 :

-судової трасологічної експертизи № 19/113/7/3-100е від 16 березня 2020 року, що згідно довідки № 19/113/7/3-270д від 16 березня 2020 року складає 1099 грн. 07 коп. (а.с.37-43);

-судової дактилоскопічної експертизи № 19/113/7/1-222е від 30 березня 2020 року, що згідно довідки №19/113/7/1-342д від 30 березня 2020 року складає 942 грн. 06 коп. (а.с.56-67), підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Згідно ст. 174 КПК України захід забезпечення кримінального провадження - арешт тимчасово вилученого майна, а саме:

-скутера «VIKING MOTO» моделі VM 50 QT-12D чорного кольору, трьох ключів та документів на скутер, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду від 22 квітня 2020 року (а.с. 110) - після набрання вироком законної сили - підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази:

-навісний замок з ключем, які згідно постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Коробки К.С. від 06 квітня 2020 року та розписки передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 (а.с. 44, 45) - підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_2 ;

-об`єкти дослідження, запаковані до сейф-пакету експертної служби України № 0540515 та 0540534, які згідно постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Коробки К.С. від 06 квітня 2020 року знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 (а.с. 68-70) - підлягають збереженню в матеріалах кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ;

-скутер марки «VIKING MOTO» моделі VM 50 QT-12D чорного кольору, який згідно постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Коробки К.С. від 17 квітня 2020 року, зберігається на території Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, три ключі та документи на вказаний скутер, які знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - підлягають передачі потерпілому ОСОБА_2 (а.с. 106-107)

-грошові кошти: купюру номіналом 500 гривень, серії СБ 8585710, купюру номіналом 5000 рублів РФ серії ОА 5023277, три купюри номіналом 100 рублів РФ серії: оБ 4411185, кЧ 0277149, вХ 4177109 та дві купюри номіналом 50 рублів РФ серії: СТ 7347590 та СИ 2127308, які згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Чернявського Р.І. від 28 травня 2020 року та акту прийому передачі майна на зберігання від 03 червня 2020 року (121-123) знаходяться на зберіганні в камері схову ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 26-Б - підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 71 КК України, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 14 січня 2016 року у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі, і визначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, залишити без змін - у виді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня набрання даним вироком законної сили.

Відповідно ч. 5 до ст. 72 КК України, зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання, строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з дня обрання запобіжного заходу - 09 червня 2020 року до дня набрання цим вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, які завдані кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяну кримінальним правопорушенням майнову шкоду у розмірі 22590 (двадцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто) гривень 76 копійок та моральну шкоду у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення:

- судової трасологічної експертизи № 19/113/7/3-100е від 16.03.2020 у розмірі 1099 (одна тисяча дев`яносто дев`ять) грн. 07 коп.,

- судової дактилоскопічної експертизи № 19/113/7/1-222е від 30.03.2020 у розмірі 942 (дев`ятсот сорок дві) грн. 06 коп. (отримувач - ГУК у Луганській області/МТГ м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37991110, банк - Казначейство України (ЕАП), рахунок UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету - 24060300).

Арешт тимчасово вилученого майна, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду від 22 квітня 2020 року на:

- скутер «VIKING MOTO» моделі VM 50 QT-12D чорного кольору, три ключі та документи на скутер, - після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази:

-навісний замок з ключем, які згідно постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Коробки К.С. від 06 квітня 2020 року та розписки передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 (а.с. 44, 45) - повернути потерпілому ОСОБА_2 ;

-об`єкти дослідження, запаковані до сейф-пакету експертної служби України № 0540515 та 0540534, які згідно постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Коробки К.С. від 06 квітня 2020 року знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - зберігати в матеріалах кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ;

-скутер марки «VIKING MOTO» моделі VM 50 QT-12D чорного кольору, який згідно постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Коробки К.С. від 17 квітня 2020 року, зберігається на території Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, три ключі та документи на вказаний скутер, які знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - передати потерпілому ОСОБА_2 ;

-грошові кошти: купюру номіналом 500 гривень, серії СБ 8585710, купюру номіналом 5000 рублів РФ серії ОА 5023277, три купюри номіналом 100 рублів РФ серії: оБ 4411185, кЧ 0277149, вХ 4177109 та дві купюри номіналом 50 рублів РФ серії: СТ 7347590 та СИ 2127308, які згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Чернявського Р.І. від 28 травня 2020 року та акту прийому передачі майна на зберігання від 03 червня 2020 року знаходяться на зберіганні в камері схову ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 26-Б - повернути потерпілому ОСОБА_2 .

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з дня отримання ним копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілому та прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова