Постанова № 1007299, 17.05.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2007 № 3/113

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Рєпіної Л.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Поліграфічний комбінат "Зоря"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.03.2007

у справі № 3/113 (Хілінська В.В.)

за позовом Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"

до Дочірнє підприємство "Поліграфічний комбінат "Зоря"

третя особа відповідача

третя особа позивача

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2007 року позов ДП"Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” до ДП “Поліграфічний комбінат “Зоря” про визнання недійсним договору № 5-01/04 від 27.01.2004 року. задоволено повністю, визнано договір № 5-01/04 від 27.01.2004 року недійсним.

Не погоджуючись з рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 27.01.2004 між ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” (замовник) та ДП “Поліграфічний комбінат “Зоря” (виконавець) був укладений договір № 5-01/04.

Згідно ст.ст. 525,526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.1.1. договору сторони домовились про те, що відповідач як виконавець виготовляє та передає позивачу, як замовнику, книги записів державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб, книги записів державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку юридичних осіб, книги записів державної реєстрації державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, книги записів державної реєстрації договорів оренди землі загальною кількістю 50 000 примірників, по 12 500 примірників кожного найменування, а позивач обов’язувався прийняти їх та сплатити їх вартість.

Як вбачається з пункту 1.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему від 02.07.2003 року № 174 книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування, договорів оренди землі, що є предметом спірного договору, є документом суворого обліку.

Постановою КМУ № 283 від 19.04.1993 року «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку», встановлено, що виготовлення та ввезення бланків цінних паперів, документів суворого обліку і знаків поштової оплат, а також матеріалів та напівфабрикатів для їх виробництва здійснюється лише за ліцензіями, виданими Міністерством фінансів України.

Між тим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення не враховано, що саме Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” визначений виключний перелік видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню.

Пунктом 17 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (далі по тексту – Закон про ліцензування) передбачено, що ліцензуванню підлягає такий вид діяльності як виготовлення бланків цінних паперів та документів суворої звітності. В той же час цим же законом виготовлення документів суворого обліку як ліцензованого виду господарської діяльності не передбачено.

Згідно п. 8 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1698 від 14 листопада 2000 року «Про затвердження переліку органів ліцензування» органом ліцензування з виду господарської діяльності з виготовлення бланків цінних паперів та документів суворої звітності визначене Міністерство фінансів України. В цій же постанові КМУ № 1698 від 14.11.2000 року також відсутній такий вид господарської діяльності як виготовлення документів суворого обліку.

Як вбачається з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1698 від 14 листопада 2000 року «Про затвердження переліку органів ліцензування» орган ліцензування (в даному випадку – Міністерство фінансів України) було зобов’язано разом з Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва затвердити ліцензійні умови провадження господарської діяльності.

На виконання вказаної постанови КМУ розроблені та затверджені Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства, Міністерства фінансів України від 9 січня 2001 року № 1/3 “Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності” з назви та преамбули якої вбачається, що вони розроблені керуючись Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, Постановою КМУ № 283 від 19.04.1993 року «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином можна зробити висновок, що у чинному законодавстві України поняття документи суворої звітності та документи суворого обліку вживаються які поняття, що взаємозамінюють один одне, оскільки у Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, взагалі відсутній такий вид господарської діяльності, який підлягає ліцензуванню, як виготовлення документів суворого обліку. Разом з тим вказаний вище закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування та інше.

В той же час згідно част. 4 ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності” види господарської діяльності, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановленого статтею 9 цього Закону, не підлягають ліцензуванню.

Приймаючи до уваги вимоги Постанови КМУ № 283 від 19.04.1993 року «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» щодо зобов’язання здійснення діяльності з виготовлення бланків суворого обліку лише за ліцензіями Міністерства фінансів України, колегія суддів вважає, що враховуючи існування колізії між нормами закону України та постанови Кабінету Міністрів України слід застосовувати термін, визначений Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, а саме “документ суворої звітності”, а відтак невірним є висновок суду першої інстанції про те, що помилковим є ототожнення понять документів суворої звітності та документів суворого обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав ліцензію Міністерства фінансів України серії АА № 009775 на виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності, отже відповідач мав належний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності на укладання з позивачем спірного договору№ 5-01/04 від 27.01.2004 року на виготовлення документів суворого обліку (звітності) - книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування, договорів оренди землі, що є предметом цього договору.

Крім того колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України №283 від 19.04.1993 року «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» документи суворого обліку мають виготовлятися на державних спеціалізованих підприємствах, які охороняються органами внутрішніх справ, а відтак відповідач як підприємство приватної форми власності не мало належного обсягу правоздатності на укладення договору з виготовлення документів суворої звітності (обліку).

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності” дія закону поширюється на всіх суб’єктів господарювання незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності.

Аналогічна норма міститься у п. 1.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства, Міністерства фінансів України від 9 січня 2001 року № 1/3.

Частиною 2 статті 24 Прикінцевих положень Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Як встановлено судом, Постанова Кабінету Міністрів України №283 від 19.04.1993 року «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» в частині вимоги до форми власності підприємства, що виготовляє бланки цінних паперів та документи суворого обліку, суперечить Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», який не містить такої вимоги.

Таким чином до спірних правовідносин слід застосовувати правові норми Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» як нормативно-правового акту вищої юридичної сили у порівнянні з нормами постанови Кабінету Міністрів України №283 від 19.04.1993 року «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку».

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом не повно встановлені всі необхідні обставині справі, тому рішення господарського суду м. Києва підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати за звернення до суду в апеляційному порядку.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Поліграфічний комбінат “Зоря” задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2007 року у справі 3/113 скасувати. Постановити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, код ЄДРПОУ 21616582, п/р 2600212376 в АППБ «Аваль», МФО 300335) на користь Дочірнього підприємства “Поліграфічний комбінат “Зоря” (04074 м. Київ, вул. Лугова, 1-а, Код ЄДРПОУ 32068913, п/р 26006300006551 в АКБ «Форум» м. Києва, МФО 322948) 42,50 грн. судових витрат.

Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Рєпіна Л.О.

Синиця О.Ф.

23.05.07 (відправлено)