Ухвала суду № 100729585, 01.11.2021, Оболонський районний суд міста Києва

01.11.2021 Справа № 754/2960/21

Справа пр. № 4-с/756/89/21

ун. № 754/2960/21

У Х В А Л А

28 жовтня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шлапака Р.О.,

учасники справи:

представник заявника - Оберемчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкової Олесі Володимирівни, -

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з скаргою на рішення та дії старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкової О.В.

Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенковою О.В. здійснюється виконавче провадження № 50664196 з виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року у справі № 2-5555/09, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором у сумі 1435415,86 грн.

У рамках указаного виконавчого провадження державним виконавцем 06 серпня 2020 року накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , які перебувають на рахунках в банківських установах, зокрема в АТ КБ "ПриватБанк".

Боржник вважав такі дії старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкової О.В. протиправними, позаяк на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "ПриватБанк", надходить заробітна плата ОСОБА_1 . Отже, боржник позбавлений можливості розпорядитись отриманою ним заробітною платою.

З цих підстав заявник просив суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкової О.В. щодо накладення арешту на грошові кошти боржника; скасувати постанову старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкової О.В. про арешт коштів боржника від 06 серпня 2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти, які надходять як заробітна плата ОСОБА_1 на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "ПриватБанк"; зобов`язати старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкову О.В. зняти арешт з грошових коштів, які надходять як заробітна плата ОСОБА_1 на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "ПриватБанк".

У судовому засіданні представник заявника підтримала скаргу свого довірителя з мотивів, наведених у ній, просила суд її задовольнити.

Представник стягувача у судове засідання не з`явився, стягувач про день, час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомив, заяву про розгляд справи за відсутності свого представника до суду не подав.

Старший державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкова О.В. у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подала.

З огляду на положення ч. 2 ст. 450 ЦПК України, якими передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають розгляду скарги на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця, суд ухвалив розглянути скаргу ОСОБА_1 за відсутності представника стягувача та державного виконавця.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

30 квітня 2010 року Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року у справі № 2-5555/09, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором у сумі 1435415,86 грн.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Соколової Ю.С. від 04 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження № 50664196 з виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року у справі № 2-5555/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості за кредитним договором у сумі 1435415,86 грн.

У подальшому згадане виконавче провадження здійснювалось старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенковою О.В.

У ході здійснення виконавчого провадження № 50664196 старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенковою О.В. винесено постанову від 06 серпня 2020 року про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, які містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення цієї постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 (а. с. 14).

На виконання постанови старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкової О.В. від 06 серпня 2020 року накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , зокрема ті, які знаходяться на банківському рахунку боржника № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ "ПриватБанк".

Заявник стверджував, що вказані кошти є заробітною платою, яку він отримує у товаристві з обмеженою відповідальністю "ЕСО-АВТОТЕХНІКС" (а. с. 8-13).

12 лютого 2021 року представник боржника звернулася до старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкової О.В. з заявою про зняття арешту з грошових коштів ОСОБА_1 , які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ "ПриватБанк". Однак у матеріалах виконавчого провадження № 50664196 відсутня відповідь на заяву.

Вирішуючи питання про правомірність дій старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкової О.В. щодо накладення арешту на грошові кошти боржника ОСОБА_1 на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ "ПриватБанк", суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

П. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст. 6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення у справі "Горнсб проти Греції", заява № 18357/91, від 19 березня 1997 року).

Згідно зі ст. ст. 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

П. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст. 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений в ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст. 261 Закону України "Про теплопостачання", ст. 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Водночас ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 вказував, що на відкритий в АТ КБ "ПриватБанк" рахунок він отримує заробітну плату.

Ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

П. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)), передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. Водночас ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19, а також постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 756/1927/15-ц, від 02 серпня 2021 року у справі № 711/841/14-ц).

Постановою старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкової О.В. від 06 серпня 2020 року накладено арешт на грошові кошти, розміщені на рахунках, відкритих в банківських установах на ім`я ОСОБА_1 , у тому числі грошові кошти, які розміщені на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ "ПриватБанк".

При цьому старший державний виконавець визначила банківським установам порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення, на які заборонено законом.

Наявна в матеріалах справи довідка від 15 грудня 2020 року № IQJ7DMKUAAQNUFB4, видана АТ КБ "ПриватБанк", не свідчить про віднесення рахунку № НОМЕР_1 до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання (а. с. 9). Також у цій довідці зазначено, що на рахунок № НОМЕР_1 може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

Ураховуючи те, що старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенковою О.В. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, зважаючи на те, що надана ОСОБА_1 довідка від 15 грудня 2020 року № IQJ7DMKUAAQNUFB4, видана АТ КБ "ПриватБанк", не містить підтвердження того, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення згідно з чинним законодавством України, на момент звернення ОСОБА_1 зі скаргою на рішення та дії державного виконавця, інформації від банку щодо статусу рахунку, відкритого на ім`я боржника, до державного виконавця не надходила, а тому державний виконавець на момент звернення скаржника до суду не мала передбачених законом підстав для зняття арешту з рахунку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 (такий висновок відповідає правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, сформульованій у постанові від 02 серпня 2021 року у справі № 711/841/14-ц).

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10-13, 260, 261, 447-451 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та дії старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкової Олесі Володимирівни - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.В. Андрейчук

Повний текст ухвали виготовлено 01 листопада 2021 року.