Рішення № 100729088, 25.10.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/674/21

Провадження № 2/542/338/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Рибки Ю.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Криниця» про стягнення невиплаченої компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

23 квітня 2021 року ОСОБА_1 (надалі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Криниця» (надалі також – відповідач, ТОВ «Чиста Криниця»), в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Криниця» на його користь нараховану, але невиплачену йому компенсацію за невикористані відпустки за 2003-2006 роки в сумі 5192 грн, а також середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 01.11.2006 по 20.04.2021 у розмірі 231348 грн 20 коп., та моральну шкоду 20 000 грн.

Внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 542/674/21 надійшла до провадження судді Стрельченко Т.Г. (т. 1 а.с. 25).

Ухвалою від 23 квітня 2021 року задоволено самовідвід головуючого судді Стрельченко Т.Г. та передано справу для повторного розподілу між суддями Новосанжарського районного суду Полтавської області (т. 1 а.с. 27).

Внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 542/674/21 надійшла до провадження судді Шарової-Айдаєвої О.О. (т. 1 а.с. 28).

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків (т. 1 а.с. 29).

На усунення недоліків позивачем до суду 05 травня 2021 року надані документи відповідно до ухвали про залишення без руху, а саме: позовна заява із зазначенням ціни позову та її обґрунтованого розрахунку.

У своїй позовній заяві (т. 1 а.с. 32-36), яка надійшла на усунення недоліків 05 травня 2021 року ОСОБА_1 просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Криниця» на його користь:

- нараховану, але невиплачену йому компенсацію за невикористані відпустки за 2003 – 2006 роки в сумі 5192 грн 00 коп.,

- середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 01.11.2006 по 20.04.2021 в розмірі 215238 грн 15 коп.,

- індекс інфляції в сумі 10918 грн 05 коп.,

- моральну шкоду 20000 грн.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Задоволено частково клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста криниця» довідку про розмір заборгованості за компенсацію за невикористані відпустки ОСОБА_1 за період 2003 - 2006 роки, з щорічною розбивкою даних; довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували дню звільнення працівника, тобто за вересень та жовтень 2006 року та кількість відпрацьованих ним днів за цей період (т. 1 а.с. 37-38).

Своєю ухвалою від 02 червня 2021 року суд залишив без задоволення заяву представника ТОВ «Чиста криниця» про перехід до розгляду справи із спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження (т. 1 а.с. 105-106).

24 червня 2021 року Новосанжарський районний суд Полтавської області ухвалою повторно витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста криниця» довідку про розмір заборгованості за компенсацію за невикористані відпустки ОСОБА_1 за період 2003 - 2006 роки, з щорічною розбивкою даних; довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували дню звільнення працівника, тобто за вересень та жовтень 2006 року та кількість відпрацьованих ним днів за цей період та відклав судове засідання (т. 1 а.с. 114-115).

Ухвалою суду від 10 серпня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та продовжено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву (т. 1 а.с. 177-178).

Своєю ухвалою від 08 вересня 2021 року суд задовольнив клопотання позивача про витребування додаткових доказів у справі та зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста Криниця» надати розрахунково-платіжні відомості працівника ОСОБА_1 за листопад та грудень 2005 року, особові рахунки щодо ОСОБА_1 за 2003 – 2006 роки, акт перевірки Управління Держпраці у Полтавській області що проведена за заявою ОСОБА_1 відносно порушень вимог законодавства про працю адміністрацією ТОВ «Чиста Криниця» в частині невиплати при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 26.02.2003 по 31.10.2006; належним чином засвідчену копію касової книги за грудень 2005 року з відомостями про виплату ОСОБА_1 відпускних або інших документів, що підтверджують виплату ОСОБА_1 таких відпускних, відомостей на виплату заробітної плати за листопад-грудень 2005 року та січень 2006 року (т. 1 а.с. 214-215).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 26 лютого 2003 року він був прийнятий на посаду помічника начальника пожежно-сторожової охорони Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Чиста криниця».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста Криниця» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Чиста Криниця».

31 жовтня 2006 року він був звільнений із займаної посади за власним бажанням, на підставі статті 38 КЗпП України, але на час звільнення з ним не був проведений розрахунок в частині виплати компенсації за невикористані дні відпусток в загальній кількості - 88 днів, з них за 2003 рік – 20 календарних днів, за 2004 рік – 24 календарних дні, за 2005 рік - 24 календарних дні, за 2006 рік – 20 календарних днів.

З огляду на викладене, вказуючи на порушення ТОВ «Чиста Криниця» вимог статті 116 КЗпП України, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про виплату йому невиплаченої компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та стягнення моральної шкоди.

10 серпня 2021 року представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 126-139), в прохальній частині якого відповідач просив задовольнити позовні вимоги в частині сплати компенсації за невикористані відпустки в сумі 3776 грн, інфляційні витрати в сумі 10918 грн 05 коп., кошти, які повинні бути сплачені за затримку виплати компенсації в сумі 9914 грн 62 коп., а всього – 24608 грн 67 коп.

Так, відповідач у відзиві не погодився із визначеною позивачем кількістю невикористаних днів відпустки, за які йому не виплачена компенсація при звільненні, яка, на думку позивача, складає 88 днів. Вказано, що відповідно до бухгалтерських та кадрових первинних документів ТОВ «Чиста Криниця», кількість невикористаних днів відпустки у ОСОБА_1 за 2003-2006 роки становить 64 дні, оскільки згідно з наказом від 29 листопада 2005 року № 785-к йому надавалась тарифна відпустка за 2005 рік у кількості 24 календарних днів, а саме з 01 по 24 грудня 2005 року. Відтак, відповідач обрахував компенсацію за невикористані відпустки за період 2003-2006 роки в розмірі 3776 грн (64 дні Х 59,00 грн. = 3776 грн).

Відповідачем вказано, що ТОВ «Чиста Криниця» визнає невиплачену компенсацію за невиплачені дні відпустки ОСОБА_1 за 2003, 2004, 2006 роки в сумі 3776 грн.

Погоджуючись із вимогою позивача про стягнення середнього заробітку лише в частині заявленої ОСОБА_1 суми, а саме в розмірі 9 914 грн 62 коп., відповідач вказував на необхідність застосування позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц щодо критеріїв зменшення розміру відшкодування середнього заробітку. Відповідачем наголошено на необхідності застосування принципу співмірності, оскільки сума невиплаченої компенсації за невикористані відпустки, є більш ніж у п`ятдесят разів меншою, ніж заявлена ним сума середнього заробітку за час затримки її виплати. Таким чином, враховуючи правову позицію Верховного Суду в наведеній постанові, відповідач просив застосувати у спірних правовідносинах критерій зменшення розміру відшкодування майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, застосовуючи для розрахунку оприлюднені Національним банком України показники середньозважених процентних ставок за кредитами, наданим домашнім господарствам.

Також, відповідач зазначив про можливість сплатити позивачу інфляційне збільшення в сумі 10918 грн 05 коп., що заявлене в позовній заяві.

Відносно позовної вимоги про стягнення з відповідача суми моральної шкоди в розмірі 20 000 грн, ТОВ «Чиста Криниця» вказано, що позивачем не доведено та не надано жодного доказу, який міг би підтвердити сам факт отримання моральної шкоди та жодних доказів в обґрунтування заявленого розміру відшкодування.

16 серпня 2021 року позивачем до суду надано відповідь на відзив (т. 1 а.с. 183-186), відповідно до якої ОСОБА_1 , не погоджуючись із аргументом відповідача про надання йому тарифної відпустки за 2005 рік у кількості 24 календарних днів, просив витребувати у відповідача додаткові докази щодо вказаних обставин. Позивач критично оцінив надані відповідачем докази щодо надання та оплати такої відпуски, в тому числі й акт № ПЛ 1442/336/АВ за результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) Управління Держпраці у Полтавській області. Наполягав на тому, що за період роботи в ТОВ «Чиста Криниця» 2003 - 2006 роки йому не нараховувались і не виплачувались відпускні. Твердження відповідача про нарахування відпускних у грудні 2005 року - це фальсифікація, яка оформлена з порушенням законодавства про працю, і не має нічого спільного з відпусткою.

25 серпня 2021 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (т. 1 а.с. 194-202), за змістом яких відповідач просив задовольнити позовні вимоги в частині сплати компенсації за невикористані відпустки в сумі 3776 грн, інфляційні витрати в сумі 13638 грн 09 коп., кошти, які повинні бути сплачені за затримку виплати компенсації в сумі 10470 грн (обраховані за 16 років), а всього 27884 грн 09 коп.

Так, відповідач у запереченнях вказав, що ОСОБА_1 перебував у відпустці в період з 01.12.2005 по 24.12.2005, приступив до роботи 26 грудня 2005 року та отримав в грудні 2005 року кошти в сумі 902 грн 10 коп., яка включає суму нарахованої заробітної плати за час відпустки. Зазначені обставини підтверджуються наданими відповідачем доказами, що спростовують аргументи позивача про фальсифікацію таких відомостей. Наполягав на необхідності зменшити розмір середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні з використанням середньозважених ставок за кредитами в річному обчисленні за 2006-2021 року, що становить 17,33 % річних. На думку відповідача, відповідна сума заборгованості має бути обчислена шляхом множення суми боргу на 17,33% та множення на 16 років затримки.

В іншій частині твердження відповідача, викладені в запереченнях на відповідь на відзив, є аналогічними тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні, що відбулось 08 вересня 2021 року представником позивача надані письмові пояснення (до відповіді, наданої ТОВ «Чиста Криниця» на позовну заяву про компенсацію середнього заробітку ОСОБА_1 ) (т. 1 а.с. 204-205), в яких зазначено, що позивач не міг перебувати у відпустці з 01.12.2005 по 24.12.2005 терміном 24 календарних днів, так як він не був ознайомлений ні з графіком відпусток на 2005 рік, ні з наказом про відпустку від 29.11.2005 № 785-к, не був повідомлений про початок відпустки за два тижні і заробітну плату за час відпустки отримав лише у січні 2006 року. Зазначено, що позивач продовжував ходити на роботу. Акцентовано увагу на необхідності витребувати додатково первинну документацію підприємства відносно нарахування та виплати відпускних позивачу. Враховуючи таку вимогу позивача, суд 08 вересня 2021 року постановив відповідну ухвалу.

В судових засіданнях, що проводились 08 вересня 2021 року, 22 жовтня 2021 року, позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях 08 вересня 2021 року та 22 жовтня 2021 року просив позов задовольнити частково з підстав, викладених у відзиві на позов та в запереченнях на відповідь на відзив.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі своєї заяви від 26.02.2003 (т. 1 а.с. 141) був прийнятий з 26 лютого 2003 року на посаду помічника начальника ПСО до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Чиста криниця» (наступна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста Криниця»), згідно з наказом від 26 лютого 2003 року № 21-к (т. 1 а.с. 140), що також підтверджується наданою до суду копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

В подальшому, 31 жовтня 2006 року ОСОБА_1 звільнено наказом від 31 жовтня 2006 року № 965-к (т. 1 а.с. 142) із займаної посади за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України (а.с. 6).

У зв`язку з тим, що позивач фактично не отримав компенсацію за невикористані відпустки за період праці в ТОВ «Чиста Криниця» з 2003 року по 2006 рік і вона йому не була виплачена під час звільнення, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення відповідної компенсації за невикористані відпустки за 2003-2006 роки, середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.11.2006-20.04.2021, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та стягнення моральної шкоди.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Щодо виплати компенсації за невикористані дні відпусток

Частиною першої статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 83 КЗпП України.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Щодо середнього заробітку за весь час затримки належних працівнику сум

Відповідно до статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум, належних при звільненні, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 26.02.2020 по справі № 821/1083/17 сформулювала правову позицію, суть якої полягає у тому, що ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, а відтак працівник має право на відшкодування майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин згідно з нормою статті 117 КЗпП України, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата (абз. 3 п. 2 розділ ІІ Порядком обчислення середньої заробітної плати).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Щодо стягнення компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати

Відповідно до статей 1, 2, 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив "Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".

Відповідно до пунктів 4, 5 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Висновки щодо правозастосування

З матеріалів справи встановлено, і учасниками справи не оспорювалось, що позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Чиста Криниця», обіймаючи посаду помічника начальника ПСО, у період, зокрема, з 26.02.2003 по 31.10.2006.

У позовній заяві зазначено, що на момент звільнення позивача з ТОВ «Чиста Криниця» з ним не було проведено остаточного розрахунку, оскільки залишилась несплаченою заборгованість по компенсації за невикористані дні відпустки за період з 2003 по 2006 роки, що в загальній сумі становить 5192 грн 00 коп.

Встановлюючи факт невиплати компенсації за невикористані відпустки за період з 2003 по 2006 роки на момент звільнення позивача та визначаючи суму компенсації за невикористані відпустки, що повинна бути стягнута з відповідача на користь ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Середній заробіток для розрахунку компенсації за невикористані відпустки позивачем вказано в розрахунку 59,00 грн, з даним розрахунком погодився і відповідач.

Позивач в позовній заяві та розрахунку суми заборгованості вказував на те, що у підприємства наявна заборгованість з компенсації невикористаних днів відпусток у кількості 88 календарних днів за період з 2003 по 2006 роки, а саме: за 2003 рік – 20 календарних днів, за 2004 рік – 24 календарних днів, 2005 рік – 24 календарних днів та 2006 рік – 20 календарних днів.

Однак, відповідачем на підтвердження надання ОСОБА_1 24 календарних днів відпустки в 2005 році до суду надані належним чином завірені: наказ від 29.11.2005 № 785-к (т. 1 а.с. 144) про надання тарифних відпусток за 2005 рік, в тому числі й ОСОБА_1 з 01.12.2005 по 24.12.2005, відомості нарахування відпусток за 2005 рік (т. 1 а.с. 147-150), платіжна відомості № ЧК- 0000436 за грудень 2005 року (т. 1 а.с 151) та вставний лист до платіжної відомості № ЧК-0000436 (т. 1 а.с. 152-153), з якого вбачається, що ОСОБА_1 за грудень 2005 року отримав 902 грн 10 коп., табель обліку використання робочого часу працівниками за грудень 2005 року (т. 1 а.с 154-159), з якого вбачається, що з 01 грудня 2005 року по 24 грудня 2005 року ОСОБА_1 перебував у відпустці, розрахункові відомості за листопад 2005 року та грудень 2005 року, відповідно до яких встановлено отримання позивачем сум заробітної плати та суми відпускних (т. 1 а.с. 221-236), особовий рахунок по ОСОБА_1 за 2005 рік (т. 1 а.с. 246).

Крім цього, суд зазначає, що в наданому до суду акті Управління Держпраці у Полтавській області від 14 травня 2021 року № ПЛ 1442/336/АВ за результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці ТОВ «Чиста Криниця» (т. 1 а.с. 268-288) зафіксовані відомості про те, що наказом від 29.11.2005 № 785-к ОСОБА_1 було надано щорічну основну відпустку за 2005 рік у кількості 24 календарних днів з 01.12.2005 по 24.12.2005 та нараховано заробітну плату у сумі 1068,97 грн, що складалася з заробітної плати за фактично відпрацьований час в грудні 2005 року – 234,48 грн, доплати за ділянку – 14,22 грн, заробітної плати за час відпустки – 820,27 грн, загалом до виплати – 902 грн 10 коп. При цьому, документи, які б підтверджували факт надання позивачу щорічних відпусток у період роботи в ТОВ «Чиста Криниця» за 2003 рік, 2004 рік та 2006 рік – не надані.

Виявлені під час перевірки Управлінням Держпраці у Полтавській області порушення знайшли своє відображення у складеному Приписі про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 14 травня 2021 року № ПЛ/1442/336/АВ/П (т. 1 а.с. 289-292).

Аналогічні відомості також містяться у долученому самим позивачем до матеріалів справи листі Управління Держпраці у Полтавській області від 12.05.2021 № 16-л 458/21/15-04/202 (т. 1 а.с. 122).

Висновки зазначеного акта Управління Держпраці у Полтавській області від 14 травня 2021 року № ПЛ 1442/336/АВ за результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці ТОВ «Чиста Криниця» та, безпосередньо, припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 14 травня 2021 року № ПЛ/1442/336/АВ/П будь-якою зі сторін не оскаржені, з огляду на що є чинними та приймаються судом під час визначення дійсної кількості днів відпусток позивача, що не були використані за період з 2003 року по 2006 рік.

Таким чином, на підставі досліджених письмових доказів суд приходить до висновку про те, що у 2005 році позивач використав 24 календарних дні відпустки, з огляду на що ОСОБА_1 не використано 64 календарних дні відпустки за 2003 рік, 2004 рік та 2006 рік (88-24 (за 2005 рік) = 64 календарних днів).

Твердження позивача про те, що надані відповідачем відомості є сфальсифікованими не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді, та спростовані висновками акта Управління Держпраці у Полтавській області від 14 травня 2021 року № ПЛ 1442/336/АВ, приписом про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 14 травня 2021 року № ПЛ/1442/336/АВ/П.

Аргументи позивача про те, що він не був ознайомлений ні з графіком відпусток на 2005 рік, ні з наказом про відпустку від 29.11.2005 № 785-к, не був повідомлений про початок відпустки за два тижні і заробітну плату за час відпустки отримав лише у січні 2006 року, не вказують з необхідністю на те, що відпустка не надавалась і не оплачувалась.

При визначені розміру суми компенсації за невикористані відпустки, суд бере до уваги, кількість невикористаних днів відпустки, які необхідно помножити на середній заробіток, а саме: 64 календарних дні х 59,00 грн = 3776 грн 00 коп.

Отже, розмір невиплаченої компенсації за невикористані відпустки за період з 2003 по 2006 роки (окрім 2005 року) становить – 3776 грн 00 коп.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не була здійснена виплата всіх сум, що належать йому від підприємства в день звільнення, зокрема, невиплачена належна йому компенсація за невикористані дні відпустки. Тому, враховуючи встановлений статтею 116 КЗпП України обов`язок роботодавця проводити виплату всіх належних працівнику сум в день звільнення, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача невиплаченої ОСОБА_1 компенсації за невикористані 64 календарні дні відпустки, сума якої дорівнює 3776 грн 00 коп.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає таке.

Позивачем здійснено розрахунок середнього заробітку за період затримки розрахунку з 01.11.2006 по 20.04.2021, що складає 215238 грн 15 коп.

В той же час, відповідач, вказуючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц, просив застосувати у спірних правовідносинах критерії зменшення розміру відшкодування майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, застосовуючи для розрахунку оприлюднені Національним банком України показники середньозважених процентних ставок за кредитами, наданими домашнім господарствам.

Зокрема, відповідач, для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами у національній валюті в річному обчисленні за листопад – грудень 2006 – 2021 року, що становить 17,33% річних, розрахував розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя. За обрахунками відповідача відповідних розмірів майнових втрат ОСОБА_1 складає 10470 грн 08 коп. (654,38 грн (17,33 % річних) Х на 16 років затримки виплати).

Досліджуючи можливість застосування до спірних правовідносин критерії зменшення розміру відшкодування майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, застосовуючи для розрахунку оприлюднені Національним банком України показники середньозважених процентних ставок за кредитами, суд виходить з наступного.

При вирішенні даної справи в частині вимог про покладення на відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, суд вважає за необхідне застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц, щодо права суду зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, виходячи з критеріїв пропорційності та дотримання справедливого і розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відповідно до пункту 91 такої постанови, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Застосовуючи наведені Великою Палатою Верховного Суду критерії до обставин цієї справи, суд враховує таке:

-період затримки відповідачем виплати належної позивачу при звільненні суми у розмірі 3776 грн є доволі тривалим (більше 14 років);

-позивач не представив суду докази звернення після звільнення у 2006 році з ТОВ «Чиста Криниця» до відповідача із заявою про виплату належних йому сум. З дня звільнення позивача по день звернення до відповідача із заявою про виплату компенсації за невикористані дні відпусток (16.12.2020 – т. 1 а.с. 7), а це більше 14 років, позивач не вчиняв дій щодо захисту свого права на отримання належних йому при звільненні сум. Судом не встановлено, що позивач не знав про це право, або були інші обставини, які заважали позивачу реалізувати зазначене право. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що у 2012 році позивач знов був прийнятий на роботу в ТОВ «Чиста Криниця», де пропрацював до 17.12.2020 (т. 1 а.с. 6);

- сума компенсації за невикористану відпустку, що підлягає стягненню з відповідача (3776 грн) більше ніж у п`ятдесят разів є меншою, ніж заявлена позивачем сума середнього заробітку за час затримки її виплати при звільненні (215 238 грн 15 коп.).

У спірному випадку суд вважає за необхідне застосувати правові висновки, викладені у пункті 94.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц, за змістом якого для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні … можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

Розглядаючи можливість застосування до спірних правовідносин такий варіант приблизної оцінки майнових втрат позивача, у зв`язку із затримкою виплати компенсації за невикористані календарні дні відпустки, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні у 2006-2021 роках, суд зазначає наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 21.04.2016 № 277 затверджено Положення про основи процентної політики Національного банку України, яке встановлює порядок визначення Національним банком України облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями.

Відповідно до коментованого Положення процентна політика Національного банку України є регулюванням Національним банком України попиту та пропозиції на грошові кошти через зміну процентних ставок за своїми операціями з метою впливу на процентні ставки суб`єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій. З метою реалізації процентної політики Національного банку України, установлює, зокрема, облікову ставку. Облікова ставка Національного банку України є ключовою процентною ставкою Національного банку України, яка є основним індикатором змін у грошово-кредитній політиці та орієнтиром вартості залучених та розміщених грошових коштів для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку. Облікова ставка встановлюється на основі комплексного аналізу та прогнозу макроекономічного, монетарного та фінансового розвитку, підготовленого Національним банком України.

Операційна ціль процентної політики Національного банку полягає в утриманні Українського індексу міжбанківських ставок для кредитів та депозитів у національній грошовій оцінці на рівні, близькому до рівня облікової ставки, у межах коридору процентних ставок за інструментами постійного доступу (пункт 16 Положення № 277).

За обставинами цієї справи суд вважає доцільним застосувати у спірних правовідносинах вищенаведений критерій зменшення розміру відшкодування майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, застосовуючи для розрахунку оприлюднені Національним банком України показники процентних ставок депозитних корпорацій за новими кредитами та депозитами, наданим домашнім господарствам, в річному обчисленні у 2006-2021 роках.

Дослідженням відомостей із вкладення «Дані статистики фінансового сектору» підрозділу «Статистика фінансового сектору» розділу «Статистика» офіційного веб-сайту Національного банку України встановлено, що середньозважена процентна ставка в річному обчисленні за новими кредитами та депозитами домашнім господарствам за цільовим спрямуванням, в період з листопада 2006 року по квітень 2021 року (період затримки розрахунку при звільненні, заявлений позивачем у позові) становила: у листопаді 2006 року- 14,6%; у грудні 2006 року – 14,5%; у 2007 році – 15,6%; у 2008 році – 18,7%; у 2009 році – 22,3%; у 2010 році – 25,2%; у 2011 році – 26,5%; у 2012 році – 27,4%; у 2013 році – 27,3%; у 2014 році – 26,8%; у 2015 році – 28,1%; у 2016 році – 30,6%; у 2017 році – 29,1%; у 2018 році – 30,4%; у 2019 році – 32%; у 2020 році – 31,7%; у січні 2021 року – 30,3%; у лютому 2021 році – 29,8%; у березні 2021 року – 29,8%; у квітні 2021 року – 29,6%.

Розмір суми, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя, розраховується за формулою: сума боргу (несвоєчасно виплаченої компенсації за невикористані відпустки) х річну середньозважену процентну ставку за кредитами (або ставку за відповідний місяць, яка визначається шляхом ділення середньозваженої процентної ставки за кредитом в річному обчисленні на 12).

Наприклад: у листопаді 2006 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні – 14,6% річних/12 місяців = 1,22% (ставка за кредитом одного місяця) Х 3776 грн. 00 коп. = 46 грн 07 коп.; у 2007 році середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні – 15, 6% річних Х 3776 грн 00 коп. = 589 грн 06 коп.

За результатами здійснення судом із застосуванням наведеної формули математичних розрахунків встановлено, що за період з 01.11.2006 по 20.04.2021 (період затримки при звільненні, за який позивач просив стягнути відповідні суми) розмір втрат позивача на сплату відсотків за кредитом, взятим з метою збереження рівня свого життя, міг би скласти 13603 грн 24 коп. (46,07 + 45,69 + 589,06 + 706,11 + 842,05 + 951,55 + 1000,64 + 1034,62 + 1030,85 + 1011,97 + 1061,06 + 1155,46 + 1098,82 + 1147,90 + 1208,32 + 1196,99 + 95,53 + 93,64 + 93,64 + 93,27).

Незважаючи на те, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників (пункти 94.5, 94.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц; пункт 43 постанови від 18.03.2020 по справі № 711/4010/13-ц), суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначити розмір відповідальності відповідача за затримку розрахунку при звільненні позивача у наведеному розмірі.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає – 13603 грн 24 коп.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.

Відповідно до процитованих вище норм встановлено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати компенсації за невикористані відпустки складає більше, ніж один місяць, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими.

Так, судом встановлено, що компенсація за невикористані щорічні відпустки складає 3776 грн 00 коп., і відповідач був зобов`язаний її сплатити в день звільнення позивача (31.10.2006).

Компенсація з цих грошових доходів станом на квітень 2021 року (саме за цей строк позивач просив її стягнути) складає:

місяць, рік; сума нарахованого доходу (грн); коефіцієнт приросту споживчих цін; сума компенсації (грн):

листопад 2006 року – 3776,00 грн.; 1,018; 38,44 грн.; грудень 2006 року – 3776,00 грн.; 1,009; 38,10 грн.;

січень 2007 року – 3776,00 грн.; 1,005; 37,95 грн.; лютий 2007 року – 3776,00 грн.; 1,006; 37,99 грн. березень 2007 року – 3776,00 грн.; 1,002; 37,84 грн.; квітень 2007 року – 3776,00 грн.; 1,000; 37,76 грн.; травень 2007 року – 3776,00 грн.; 1,006; 37,99 грн.; червень 2007 року – 3776,00 грн.; 1,022; 38,59 грн.; липень 2007 року – 3776,00 грн.; 1,014; 38,28 грн.; серпень 2007 року – 3776,00 грн.; 1,006; 37,99 грн.; вересень 2007 року – 3776,00 грн.; 1,022; 38,59 грн; жовтень 2007 року – 3776,00 грн.; 1,029; 38,86 грн.; листопад 2007 року – 3776,00 грн.; 1,022; 38,59 грн.; грудень 2007 року – 3776,00 грн.; 1,021; 38,55 грн.;

січень 2008 року – 3776,00 грн.; 1,029; 38,86 грн.; лютий 2008 року – 3776,00 грн.; 1,027; 38,78 грн.; березень 2008 року – 3776,00 грн.; 1,038; 39,19 грн.; квітень 2008 року – 3776,00 грн.; 1,031; 38,93 грн.; травень 2008 року – 3776,00 грн.; 1,013; 38,25 грн.; червень 2008 року – 3776,00 грн.; 1,008; 38,06 грн.; липень 2008 року – 3776,00 грн.; 0,995; 37,57 грн.; серпень 2008 року – 3776,00 грн.; 0,999; 37,72 грн.; вересень 2008 року – 3776,00 грн.; 1,011; 38,18 грн.; жовтень 2008 року – 3776,00 грн.; 1,017; 38,40 грн.; листопад 2008 року – 3776,00 грн.; 1,015; 38,33 грн.; грудень 2008 року – 3776,00 грн.; 1,021; 38,55 грн.;

січень 2009 року – 3776,00 грн.; 1,029; 38,86 грн.; лютий 2009 року – 3776,00 грн.; 1,015; 38,33 грн.; березень 2009 року – 3776,00 грн.; 1,014; 38,28 грн.; квітень 2009 року – 3776,00 грн.; 1,009; 38,10 грн.; травень 2009 року – 3776,00 грн.; 1,005; 37,95 грн.; червень 2009 року – 3776,00 грн.; 1,011; 38,18 грн.; липень 2009 року – 3776,00 грн.; 0,999; 37,72 грн.; серпень 2009 року – 3776,00 грн.; 0,998; 37,68 грн.; вересень 2009 року – 3776,00 грн.; 1,008; 38,06 грн.; жовтень 2009 року – 3776,00 грн.; 1,009; 38,10 грн.; листопад 2009 року – 3776,00 грн.; 1,011; 38,18 грн.; грудень 2009 року – 3776,00 грн.; 1,009; 38,10 грн.;

січень 2010 року – 3776,00 грн.; 1,018; 38,44 грн.; лютий 2010 року – 3776,00 грн.; 1,019; 38,48 грн.; березень 2010 року – 3776,00 грн.; 1,009; 38,10 грн.; квітень 2010 року – 3776,00 грн.; 0,997; 37,65 грн.; травень 2010 року – 3776,00 грн.; 0,994; 37,53 грн.; червень 2010 року – 3776,00 грн.; 0,996; 37,61 грн.; липень 2010 року – 3776,00 грн.; 0,998; 37,68 грн.; серпень 2010 року – 3776,00 грн.; 1,012; 38,21 грн.; вересень 2010 року – 3776,00 грн.; 1,029; 38,86 грн.; жовтень 2010 року – 3776,00 грн.; 1,005; 37,95 грн.; листопад 2010 року – 3776,00 грн.; 1,003; 37,87 грн.; грудень 2010 року – 3776,00 грн.; 1,008; 38,06 грн.;

січень 2011 року – 3776,00 грн.; 1,010; 38,14 грн.; лютий 2011 року – 3776,00 грн.; 1,009; 38,10 грн.; березень 2011 року – 3776,00 грн.; 1,014; 38,29 грн.; квітень 2011 року – 3776,00 грн.; 1,013; 38,25 грн.; травень 2011 року – 3776,00 грн.; 1,008; 38,06 грн.; червень 2011 року – 3776,00 грн.; 1,004; 37,91 грн.; липень 2011 року – 3776,00 грн.; 0,987; 37,27 грн.; серпень 2011 року – 3776,00 грн.; 0,996; 37,61 грн.; вересень 2011 року – 3776,00 грн.; 1,001; 37,80 грн.; жовтень 2011 року – 3776,00 грн.; 1,000; 37,76 грн.; листопад 2011 року – 3776,00 грн.; 1,001; 37,80 грн.; грудень 2011 року – 3776,00 грн.; 1,002; 37,84 грн.;

січень 2012 року – 3776,00 грн.; 1,002; 37,84 грн.; лютий 2012 року – 3776,00 грн.; 1,002; 37,84 грн.; березень 2012 року – 3776,00 грн.; 1,003; 37,87 грн.; квітень 2012 року – 3776,00 грн.; 1,000; 37,76 грн.; травень 2012 року – 3776,00 грн.; 0,997; 37,65 грн.; червень 2012 року – 3776,00 грн.; 0,997; 37,65 грн.; липень 2012 року – 3776,00 грн.; 0,998; 37,68 грн.; серпень 2012 року – 3776,00 грн.; 0,997; 37,65 грн.; вересень 2012 року – 3776,00 грн.; 1,001; 37,80 грн.; жовтень 2012 року – 3776,00 грн.; 1,000; 37,76 грн.; листопад 2012 року – 3776,00 грн.; 0,999; 37,72 грн.; грудень 2012 року – 3776,00 грн.; 1,002; 37,84 грн.;

січень 2013 року – 3776,00 грн.; 1,002; 37,84 грн.; лютий 2013 року – 3776,00 грн.; 0,999; 37,72 грн.; березень 2013 року – 3776,00 грн.; 1,000; 37,76 грн.; квітень 2013 року – 3776,00 грн.; 1,000; 37,76 грн.; травень 2013 року – 3776,00 грн.; 1,001; 37,80 грн.; червень 2013 року – 3776,00 грн.; 1,000; 37,76 грн.; липень 2013 року – 3776,00 грн.; 0,999; 37,72 грн.; серпень 2013 року – 3776,00 грн.; 0,993; 37,50 грн.; вересень 2013 року – 3776,00 грн.; 1,000; 37,76 грн.; жовтень 2013 року – 3776,00 грн.; 1,004; 37,91 грн.; листопад 2013 року – 3776,00 грн.; 1,002; 37,84 грн.; грудень 2013 року – 3776,00 грн.; 1,005; 37,95 грн.;

січень 2014 року – 3776,00 грн.; 1,002; 37,84 грн.; лютий 2014 року – 3776,00 грн.; 1,006; 37,99 грн.; березень 2014 року – 3776,00 грн.; 1,002; 37,84 грн.; квітень 2014 року – 3776,00 грн.; 1,033; 39,01 грн.; травень 2014 року – 3776,00 грн.; 1,038; 39,19 грн.; червень 2014 року – 3776,00 грн.; 1,010; 38,14 грн.; липень 2014 року – 3776,00 грн.; 1,004; 37,91 грн.; серпень 2014 року – 3776,00 грн.; 1,008; 38,06 грн.; вересень 2014 року – 3776,00 грн.; 1,029; 38,86 грн.; жовтень 2014 року – 3776,00 грн.; 1,024; 38,67 грн.; листопад 2014 року – 3776,00 грн.; 1,019; 38,48 грн.; грудень 2014 року – 3776,00 грн.; 1,030; 38,89 грн.;

січень 2015 року – 3776,00 грн.; 1,031; 38,93 грн.; лютий 2015 року – 3776,00 грн.; 1,053; 39,76 грн.; березень 2015 року – 3776,00 грн.; 1,108; 41,84 грн.; квітень 2015 року – 3776,00 грн.; 1,140; 43,05 грн.; травень 2015 року – 3776,00 грн.; 1,022; 38,59 грн.; червень 2015 року – 3776,00 грн.; 1,004; 37,91 грн.; липень 2015 року – 3776,00 грн.; 0,990; 37,38 грн.; серпень 2015 року – 3776,00 грн.; 0,992; 37,46 грн.; вересень 2015 року – 3776,00 грн.; 1,023; 38,63 грн.; жовтень 2015 року – 3776,00 грн.; 0,987; 37,27 грн.; листопад 2015 року – 3776,00 грн.; 1,020; 38,52 грн.; грудень 2015 року – 3776,00 грн.; 1,007; 38,02 грн.;

січень 2016 року – 3776,00 грн.; 1,009; 38,10 грн.; лютий 2016 року – 3776,00 грн.; 0,996; 37,61 грн.; березень 2016 року – 3776,00 грн.; 1,010; 38,14 грн.; квітень 2016 року – 3776,00 грн.; 1,035; 39,08 грн.; травень 2016 року – 3776,00 грн.; 1,001; 37,80 грн.; червень 2016 року – 3776,00 грн.; 0,998; 37,68 грн.; липень 2016 року – 3776,00 грн.; 0,999; 37,72 грн.; серпень 2016 року – 3776,00 грн.; 0,997; 37,65 грн.; вересень 2016 року – 3776,00 грн.; 1,018; 38,44 грн.; жовтень 2016 року – 3776,00 грн.; 1,028; 38,82 грн.; листопад 2016 року – 3776,00 грн.; 1,018; 38,44 грн.; грудень 2016 року – 3776,00 грн.; 1,009; 38,10 грн.;

січень 2017 року – 3776,00 грн.; 1,011; 38,18 грн.; лютий 2017 року – 3776,00 грн.; 1,010; 38,14 грн.; березень 2017 року – 3776,00 грн.; 1,018; 38,44 грн.; квітень 2017 року – 3776,00 грн.; 1,009; 38,10 грн.; травень 2017 року – 3776,00 грн.; 1,013; 38,25 грн.; червень 2017 року – 3776,00 грн.; 1,016; 38,36 грн.; липень 2017 року – 3776,00 грн.; 1,002; 37,84 грн.; серпень 2017 року – 3776,00 грн.; 0,999; 37,72 грн.; вересень 2017 року – 3776,00 грн.; 1,020; 38,52 грн.; жовтень 2017 року – 3776,00 грн.; 1,012; 38,21 грн.; листопад 2017 року – 3776,00 грн.; 1,009; 38,10 грн.; грудень 2017 року – 3776,00 грн.; 1,010; 38,14 грн.;

січень 2018 року – 3776,00 грн.; 1,015; 38,33 грн.; лютий 2018 року – 3776,00 грн.; 1,009; 38,10 грн.; березень 2018 року – 3776,00 грн.; 1,011; 38,18 грн.; квітень 2018 року – 3776,00 грн.; 1,008; 38,06 грн.; травень 2018 року – 3776,00 грн.; 1,000; 37,76 грн.; червень 2018 року – 3776,00 грн.; 1,000; 37,76 грн.; липень 2018 року – 3776,00 грн.; 0,993; 37,50 грн.; серпень 2018 року – 3776,00 грн.; 1,000; 37,76 грн.; вересень 2018 року – 3776,00 грн.; 1,019; 38,48 грн.; жовтень 2018 року – 3776,00 грн.; 1,017; 38,40 грн.; листопад 2018 року – 3776,00 грн.; 1,014; 38,29 грн.; грудень 2018 року – 3776,00 грн.; 1,008; 38,06 грн.;

січень 2019 року – 3776,00 грн.; 1,010; 38,14 грн.; лютий 2019 року – 3776,00 грн.; 1,005; 37,95 грн.; березень 2019 року – 3776,00 грн.; 1,009; 38,10 грн.; квітень 2019 року – 3776,00 грн.; 1,010; 38,14 грн.; травень 2019 року – 3776,00 грн.; 1,007; 38,02 грн.; червень 2019 року – 3776,00 грн.; 0,995; 37,57 грн.; липень 2019 року – 3776,00 грн.; 0,994; 37,53 грн.; серпень 2019 року – 3776,00 грн.; 0,997; 37,65 грн.; вересень 2019 року – 3776,00 грн.; 1,007; 38,02 грн.; жовтень 2019 року – 3776,00 грн.; 1,007; 38,02 грн.; листопад 2019 року – 3776,00 грн.; 1,001; 37,80 грн.; грудень 2019 року – 3776,00 грн.; 0,998; 37,68 грн.;

січень 2020 року – 3776,00 грн.; 1,002; 37,84 грн.; лютий 2020 року – 3776,00 грн.; 0,997; 37,65 грн.; березень 2020 року – 3776,00 грн.; 1,008; 38,06 грн.; квітень 2020 року – 3776,00 грн.; 1,008; 38,06 грн.; травень 2020 року – 3776,00 грн.; 1,003; 37,87 грн.; червень 2020 року – 3776,00 грн.; 1,002; 37,84 грн.; липень 2020 року – 3776,00 грн.; 0,994; 37,53 грн.; серпень 2020 року – 3776,00 грн.; 0,998; 37,68 грн.; вересень 2020 року – 3776,00 грн.; 1,005; 37,95 грн.; жовтень 2020 року – 3776,00 грн.; 1,010; 38,14 грн.; листопад 2020 року – 3776,00 грн.; 1,013; 38,25 грн.; грудень 2020 року – 3776,00 грн.; 1,009; 38,10 грн.;

січень 2021 року – 3776,00 грн.; 1,013; 38,25 грн.; лютий 2021 року – 3776,00 грн.; 1,010; 38,14 грн.; березень 2021 року – 3776,00 грн.; 1,017; 38,40 грн.

Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати складає - 6634 грн 51 коп. (38,44+38,10+37,95+37,99+37,84+37,76+37,99+38,59+38,28+37,99+38,59+38,86+38,59+38,55+38,86+38,78+39,19+38,93+38,25+38,06+37,57+37,72+38,18+38,40+38,33+38,55+38,86+38,33+38,28+38,10+37,95+38,18+37,72+37,68+38,06+38,10+38,18+38,10+38,44+38,48+38,10+37,65+37,53+37,61+37,68+38,21+38,86+37,95+37,87+38,06+38,14+38,10+38,29+38,25+38,06+37,91+37,27+37,61+37,80+37,76+37,80+37,84+37,84+37,84+37,87+37,76+37,65+37,65+37,68+37,65+37,80+37,76+37,72+37,84+37,84+37,72+37,76+37,76+37,80+37,76+37,72+37,50+37,76+37,91+37,84+37,95+37,84+37,99+37,84+39,01+39,19+38,14+37,91+38,06+38,86+38,67+38,48+38,89+38,93+39,76+41,84+43,05+38,59+37,91+37,38+37,46+38,63+37,27+38,52+38,02+38,10+37,61+38,14+39,08+37,80+37,68+37,72+37,65+38,44+38,82+38,44+38,10+38,18+38,14+38,44+38,10+38,25+38,36+37,84+37,72+38,52+38,21+38,10+38,14+38,33+38,10+38,18+38,06+37,76+37,76+37,50+37,76+38,48+38,40+38,29+38,06+38,14+37,95+38,10+38,14+38,02+37,57+37,53+37,65+38,02+38,02+37,80+37,68+37,84+37,65+38,06+38,06+37,87+37,84+37,53+37,68+37,95+38,14+38,25+38,10+38,25+38,14+38,40).

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати підлягають задоволенню частково, а саме: у сумі 6634 грн 51 коп.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про те, що всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки в розмірі 3776 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 13 603 грн 24 коп., компенсація втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 6634 грн 51 коп.

Таким чином, враховуючи заявлені позивачем вимоги про стягнення відповідних сум, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В частині вирішення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

В прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з ТОВ «Чиста Криниця» суму завданої моральної шкоди в розмірі 20000 грн.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оцінюючи аргументи позивача, які ним наведені в обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд доходить висновку, що істотне та триваюче порушення права позивача на своєчасне і повне отримання компенсації за невикористані щорічні відпустки, призвело до негативних психо-емоційних переживань, до вчинення додаткових зусиль для організації свого життя.

Аналізуючи вищенаведені норми права у сукупності з доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позивачу була спричинена моральна шкода бездіяльністю відповідача, яка полягала у невиплаті йому належних сум компенсації за невикористані щорічні відпустки.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 грн 00 коп., що відповідає критеріям розумності та справедливості.

Отже, позовна вимога в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2513 грн 49 коп. З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 10,35% з розрахунку: 26013 грн 75 коп. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 251348 грн 20 коп. (сума заявлених позовних вимог) = 10,35 % (відсоток задоволених позовних вимог). Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 260 грн 15 коп. з розрахунку: 2513 грн 49 коп. (сума сплаченого судового збору) х 10,35% (відсоток задоволених позовних вимог).

Відтак, відповідно до положень частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 260 грн 15 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Криниця» про стягнення невиплаченої компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Криниця» (вул. Центральна, б.11, с. Драбинівка, Полтавський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 30731271) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 3776 грн (три тисячі сімсот сімдесят шість гривень), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 13 603 грн 24 коп. (тринадцять тисяч шістсот три гривні двадцять чотири копійки), компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 6 634 грн 51 копп (шість тисяч шістсот тридцять чотири гривні п`ятдесят одна копійка).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Криниця» (вул. Центральна, б.11, с. Драбинівка, Полтавський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 30731271) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_2 ) 2000 грн 00 коп. (дві тисячі гривень) на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Криниця» (вул. Центральна, б.11, с. Драбинівка, Полтавський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 30731271) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 260 грн 15 коп. (двісті шістдесят гривень п`ятнадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ;

представник позивача: адвокат Матвієнко Сергій Миколайович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 291 від 07.07.1998;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста Криниця», вул. Центральна, б.11, с. Драбинівка, Полтавський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 30731271.

Повний текст рішення складений 01 листопада 2021 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва