Рішення № 100727260, 21.10.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1998/21

Провадження № 2/645/1352/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді - Шарка О.П

секретаря судових засідань - Христенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - адвоката Браташ Ольги Олександрівни ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), треті особи: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), Харківська міська рада (м.Харків, м-н Конституції, 7) про припинення права спільної часткової власності та поділ житлового будинку в натурі з виділенням частки земельної ділянки в натурі-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 Харківська міська рада, в якому просить суд Припинити право спільної часткової власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Виділити в натурі (окремий житловий будинок) частину майна, що є у спільній частковій власності, в окрему одиницю належне ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 майно на праві власності 21/48 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за ними право власності, як на самостійний об`єкт нерухомого майна: житловий

будинок літ. «А-1»: коридор 1-1, площею 4,9 кв.м, № 1-2 кухня площею 7,7 кв.м., № 1-3

коридор площею 7,7 кв.м., № 1-4 житлова кімната площею 12,2 кв.м, № 1-5 коридор площею 9,3 кв.м., № 1-6 житлова кімната площею 7,6 кв.м. -загальною площею 49,4 кв.м., житловою площею 19,8 кв.м., з господарськими будівлями, та спорудами - сарай літ. «В», вбиральня літ. «Г», сарай літ. «К», сарай літ. «Л», льох літ. «О», огорожа № 5-7, вимощення 1, з подальшим присвоєнням поштової адреси та виділенням земельної ділянки в натурі площею 362,7 кв.м. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , 908,00 (дев`ятсот вісім) грн., 4 076,00 (чотири тисячі сімдесят шість) грн. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору та 10 000,00 грн. витрат за надання правової допомоги.

В обґрунтування позову зазначила, що рішенням Припинено право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Виключено з числа надвірних будівель, які підлягають розподілу, надвірну будівлю гараж літ.М. Виділено в натурі частину майна, що є у спільній частковій власності, в окрему одиницю належне ОСОБА_2 майно на праві власності 27/48 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності, як на самостійний об`єкт нерухомого майна, а саме: В житловому будинку літ. «А-1»: житлова кімната 1-7, площею 26,4 кв. м.; житлова кімната 2-3, площею 14,3 кв.м; житлова кімната 2-4, площею15,4 кв. м.; літ. «а» кухня, 2-2, площею 8,2 кв. м., загальною площею 64,3 кв.м., вартістю 56977,00 грн. ,що на 0,4 кв.м. більше и на 5187,5 грн. менше від ідеальної частки. По надвірним будівлям і спорудам: літ. «а2» тамбур; літ. «б» прибудова; літ. «б1» тамбур; літ. «Б» літня кухня; літ. «Н» вбиральня; №3 хвіртка; №8 огорожа; №9 огорожа. Проведено розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_2 в кв. А1.2 приміщення 1-7, площею 26,4 кв.м., невистачаючої площі у відповідності з її долею в праві власності, ізолювавши від приміщення кв. А1.1, виходячи з долі позивача за рахунок позивача. Встановлено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 згідно варіанту в Додатку № 2 до висновку експерта № 13579/6069 від 28 березня 2019 року, виділивши в користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 466,3 кв. м. із розташованими на ній господарськими будівлями і спорудами, границя якої між ділянками проходить у такий спосіб: -На відстані 2,0 м від житлового будинку літ. «А-1» відрізок, довжиною 4,90 м;-Поворот ліворуч відрізок довжиною 2,0 м; -По лінії розподілу житлового будинку; -Від кута прибудови літ. «а1» під кутом 45° відрізок довжиною 1,41 м; -Паралельно на відстані 1,0 м від прибудови літ «а1» відрізок довжиною 1,6 м; -Поворот ліворуч відрізок довжиною 2,22 м на відстані 1,0 м від кута сараю літ. «Л»; -Паралельно на відстані 1,0 м. від сараю літ. «Л» відрізок довжиною 5,77 м.; -Поворот праворуч відрізок довжиною 6,54 м; -Поворот до тильної сторони земельної ділянки на відрізки 13,68 м та 7,72 м. Об`єктом цивільно-правового спору є житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка, що розташована за цією ж адресою, який належить сторонам на праві спільної часткової власності на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 червня 2013 року, залишеного без змін у Апеляційному суді Харківської області від 01 серпня 2013 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з ррозгляду цивільних і кримінальних справ від 27 серпня 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_6 відмовлено у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України. Ухвалою Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних сі 27 серпня 2013 року. Відповідно зазначеного рішення визнано за ОСОБА_2 право власності на 7/16 частин житлового будинку літ. А-1 з прибудовою літ. А-1-1, загальною площею 115,4 кв.м., житловою площею 75,9 кв.м., з надвірними будівлями, які складаються з літньої кухні Б, сараїв В, Д, З, Є, Ж, І, К, вбиральні Г, огорож № 1-2, замощення 1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/8 частину житлового будинку літ. А-1 з прибудовою літ. А-1-1, загальною площею 115,4 кв.м., житловою площею 75,9 кв.м., з надвірними будівлями, які складаються з літньої кухні Б, сараїв В, Д, З, Є, Ж, І, К, вбиральні Г, огорож № 1-2, замощення 1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 7/48 частин житлового будинку літ. А-1 з прибудовою літ. А-1-1, загальною площею 115,4 кв.м., житловою площею 75,9 кв.м., з надвірними будівлями, які складаються з літньої кухні Б, сараїв В, Д, З, Є, Ж, І, К, вбиральні Г, огорож № 1-2, замощення 1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнано за ОСОБА_4 право власності на 7/48 частин житлового будинку літ. А-1 з прибудовою літ. А-1-1, загальною площею 115,4 кв.м., житловою площею 75,9 кв.м., з надвірними будівлями, які складаються з літньої кухні Б, сараїв В, Д, З, Є, Ж, І, К, вбиральні Г, огорож № 1-2, замощення 1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на 7/48 частин житлового будинку літ. А-1 з прибудовою літ. А-1-1, загальною площею 115,4 кв.м., житловою площею 75,9 кв.м., з надвірними будівлями, які складаються з літньої кухні Б, сараїв В, Д, З, Є, Ж, І, К, вбиральні Г, огорож № 1-2, замощення 1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ухвалою суду від 19 травня 2014 р. роз`яснено, що при приведенні до загального знаменника долей сторін у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 ці долі будуть " складатися із наступного: ОСОБА_2 - 21/48 частини, ОСОБА_2 - 6/48 частини, ОСОБА_1 - 7/48 частини, ОСОБА_4 - 7/48 частини, ОСОБА_4 - 7/48 частини. Крім того, ОСОБА_2 на підставі договору дарування належить 6/48 часток житлового будинку з надвірними спорудами, посвідченого 09 грудня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Троян Я.М. за реєстровим № 1730. Право власності сторін на житловий будинок з надвірними будівлями зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Після отримання правовстановлюючих документів на частки житлового будинку між сторонами не може скластися певний порядок щодо володіння і користування житловим будинком з господарськими спорудами та земельною ділянкою, в зв`язку чим постійно виникають різноманітні конфліктні ситуації. Відповідно до технічного паспорту від 30.01.2014 житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в цілому складається з:-житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 73,0 кв.м., що складається з наступних приміщень: коридору 1-5, площею 9,3 кв.м.; житлової кімнати 1-6, площею 7,6 кв.м.; житлової кімнати 1-7, площею 26,4 кв.м.; житлової кімнати 2-3, площею 14,3 кв.м.; житлової кімнати 2-4, площею 15,4 кв. м.; -прибудови літ. «А1-1» загальною площею 19,9 кв.м., що складається з наступних приміщень: коридору 1-3, площею 7,7 кв.м; житлової кімнати 1-4, площею 12,2 кв.м; -прибудови літ. «а», що складається з приміщення кухні 2-2, площею 8,2 кв.м; -прибудови літ. «аі» загальною площею 12,6 кв.м, що складається з приміщень: коридору 1-1, площею г 4,9 кв.м; кухні 1-2, площею 7,7 кв.м. Згідно висновку експерта № 15379/6069 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, складеного 28.03.2019 року, експертом запропоновано один варіант виділу частини домоволодіння позивача за умови об`єднання відповідачами своїх часток. Співвласнику ОСОБА_2 на 27/48 ідеальних часток домоволодіння припадає: в житловому будинку літ. «А-1»: житлова кімната 1-7, площею 26,4 кв. м.; житлова кімната 2-3, площею 14,3 кв.м; житлова кімната 2-4, площею15,4 кв. м.; літ. «а» кухня, 2-2, площею 8,2 кв. м., загальною площею 64,3 кв.м., вартістю 56977,00 грн. , що на 0,4 кв.м. більше і на 5187,5 грн. менше від ідеальної частки. По надвірним будівлям і спорудам: -літ. «а2» тамбур, вартістю 2810,0 грн.; літ. «б» прибудова, вартістю 2664,0 грн.; літ. «61» тамбур, вартістю 896,0 грн.; літ. «Б» літня кухня, вартістю 5754,0 грн.;_літ. «М» гараж, вартістю 9721,0 грн.;літ. «Н» вбиральня, вартістю 1604,0 гри.; №3 хвіртка, вартістю 285,0 і №8 огорожа, вартістю 5709,0 гри.; №9 огорожа, вартістю 6220,0 гри., І частина замощення вартістю 492 грн. 50 коп., всього на суму: 36155,5 грн., що більше на суму 3390,5 грн. 2-му співвласнику, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 на 21/48 ідеальних часток в домоволодінні припадає: в житловому будинку літ. «А-1»: коридор 1-5, площею 9,3 кв.м та житлова кімната 1-6, площею 7,6 кв.м, вартістю 15225,0 грн.; літ. «А1-1»: коридор 1-3, площею 7,7 кв. м та житлова кімната 1-4, площею 12,2 кв.м, вартістю 22091,0 грн.; літ. «а1»: коридор 1-1, площею 4,9 та кухня 7,7 кв. м., вартістю 16223,0 грн. Загальна площа приміщень складає 49,4 кв.м., вартістю 53539,0 грн., що на 0,4 кв.м. менше і на 5187,5 грн. більше. По надвірним будівлям і спорудам: літ. сарай, вартістю 682,0 грн.; літ. «Л», сарай, вартістю 10785,0 грн.; літ. «О» льох, вартістю 4261,0 і літ. «Г» вбиральня, вартістю 856,0 грн.; №5 огорожа, вартістю 1057,0 грн.; №6 хвіртка, вартістю 323 грн.; №7 ворота, вартістю 3636,0 грн.; літ. «І» частина замощення, вартістю 492,5 грн., всього вартістю 22092 грн. 50, що менше на 3390,5 грн. Виділення в натурі (окремий житловий будинок) частину майна, що є у спільній частковій власності в окрему одиницю належне ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 майно на право

власності 21/48 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за ними право власності, як на самостійний об`єкт нерухомого майна: житловий будинок літ. «А-1»: коридор 1 площею 4,9 кв.м, № 1-2 кухня площею 7,7 кв.м., № 1-3 коридор площею 7,7 кв.м., № 1-4 житлова кімната площею 12,2 кв.м, № 1-5 коридор площею 9,3 кв.м., № 1-6 житлова кімната площею 7,6 кв.м. загальною площею 49,4 кв.м., житловою площею 19,8 кв.м., з господарськими будівлями, спорудами - сарай літ. «В», вбиральня літ. «Г», сарай літ. «К», сарай літ. «Л», льох літ. «О», огорожа №5-7, вимощення І, з подальшим присвоєнням поштової адреси та виділенням земельної ділянки в натурі площею 362,7 кв.м.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, надала суду пояснення, аналогічні викладеним вище.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними. Надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що в якості доказу позовних вимог ОСОБА_1 надала Висновок ФОП ОСОБА_11 щодо

технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна. Вказаний Висновок зроблений на підставі документів, які надали ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 - рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 04.06.2013р. справа № 2033/5382/12, ухвала апеляційного суду Харківської області від 01.08.2013р., ухвала ВССУ від 18.12.2013р. технічний паспорт, виготовлений ФОП ОСОБА_11 , в якому всупереч технічним вимогам, на сторінці «План будинку садибного типу, літера «А-1» міститься план тільки частини будинку. У Висновку не вказані всі співвласники спірного домоволодіння, не зазначені частки співвласників у праві власності, але при цьому зазначено «вбачається можливим поділити по фактичному користуванню між співвласниками домоволодіння на два окремі об`єкти нерухомого майна», а які саме два обєкти, хто є співвласниками об`єкта і як один будинок літ. «А-1» можливо поділити на два окремі об`єкти, з висновку не вбачається. Вважаю, що Висновок ФОП ОСОБА_11 не може вважатися належним та допустимим доказом. Позовна вимога про подальше присвоєння поштової адреси не входить в компетенцію суду. Щодо позовної вимоги про виділення в натурі земельної ділянки площею 362,7кв.м. позивачка також не надала доказів, що їй можливо виділити земельну ділянку площею 362,7кв.м., чому земельну ділянку саме такої площі, як має проходити границя ділянки. До позову додана ксерокопія додатку № 2 до експертизи № 15379/6069, але не зазначено, що це за експертиза, ким вона призначалася та по якій справі вона проводилася.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, надали суду пояснення на позовну заяву, в яких просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ст.ст. 13,41 Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності. Відповідно до статті 13 Конституції України, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов`язки, а й орієнтовно вказує на його зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ході судового розгляду встановлено, що рішенням Фрунзенського районного суду від 04 червня 2013 року (справа № 2033/5382/12, провадження № 2/645/205/13) позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про встановлення юридичних фактів та визнання права власності - задовольні частково. Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори, Харківської територіальної громади в особі Харківської міської ради про встановлення юридичних фактів та визнання права власності - задоволені частково. Встановлено, що ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 був батьком ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлено, що ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 був батьком ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено, що на момент смерті ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , йому на праві власності належав житловий будинок літ. А-1 з прибудовою літ. А-1-1, загальною площею 115,4 кв.м., житловою площею 75,9 кв.м., з надвірними будівлями, які складаються з літньої кухні Б, сараїв В, Д, З, Є, Ж, І, К, вбиральні Г, огорож № 1-2, замощення 1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 7/16 частин житлового будинку літ. А-1 з прибудовою літ. А-1-1, загальною площею 115,4 кв.м., житловою площею 75,9 кв.м., з надвірними будівлями, які складаються з літньої кухні Б, сараїв В, Д, З, Є, Ж, І, К, вбиральні Г, огорож № 1-2, замощення 1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/8 частину житлового будинку літ. А-1 з прибудовою літ. А-1-1, загальною площею 115,4 кв.м., житловою площею 75,9 кв.м., з надвірними будівлями, які складаються з літньої кухні Б, сараїв В, Д, З, Є, Ж, І, К, вбиральні Г, огорож № 1-2, замощення 1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 7/48 частин житлового будинку літ. А-1 з прибудовою літ. А-1-1, загальною площею 115,4 кв.м., житловою площею 75,9 кв.м., з надвірними будівлями, які складаються з літньої кухні Б, сараїв В, Д, З, Є, Ж, І, К, вбиральні Г, огорож № 1-2, замощення 1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнано за ОСОБА_4 право власності на 7/48 частин житлового будинку літ. А-1 з прибудовою літ. А-1-1, загальною площею 115,4 кв.м., житловою площею 75,9 кв.м., з надвірними будівлями, які складаються з літньої кухні Б, сараїв В, Д, З, Є, Ж, І, К, вбиральні Г, огорож № 1-2, замощення 1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на 7/48 частин житлового будинку літ. А-1 з прибудовою літ. А-1-1, загальною площею 115,4 кв.м., житловою площею 75,9 кв.м., з надвірними будівлями, які складаються з літньої кухні Б, сараїв В, Д, З, Є, Ж, І, К, вбиральні Г, огорож № 1-2, замощення 1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01 серпня 2013 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з ррозгляду цивільних і кримінальних справ від 27 серпня 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_6 відмовлено у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України. Ухвалою Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних сі 27 серпня 2013 року.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17 січня 2020 року (справа 645/6032/16-ц, провадження 2/645/17/20) задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_8 про виділ долі житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою. Припинено право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Виключено з числа надвірних будівель, які підлягають розподілу, надвірну будівлю гараж літ.М. Виділено в натурі частину майна, що є у спільній частковій власності, в окрему одиницю належне ОСОБА_2 майно на праві власності 27/48 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності, як на самостійний об`єкт нерухомого майна, а саме: В житловому будинку літ. «А-1»: житлова кімната 1-7, площею 26,4 кв. м.; житлова кімната 2-3, площею 14,3 кв.м; житлова кімната 2-4, площею15,4 кв. м.; літ. «а» кухня, 2-2, площею 8,2 кв. м., загальною площею 64,3 кв.м., вартістю 56977,00 грн. ,що на 0,4 кв.м. більше и на 5187,5 грн. менше від ідеальної частки. По надвірним будівлям і спорудам: літ. «а2» тамбур; літ. «б» прибудова; літ. «б1» тамбур; літ. «Б» літня кухня; літ. «Н» вбиральня; №3 хвіртка; №8 огорожа; №9 огорожа. Проведено розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_2 в кв. А1.2 приміщення 1-7, площею 26,4 кв.м., невистачаючої площі у відповідності з її долею в праві власності, ізолювавши від приміщення кв. А1.1, виходячи з долі позивача за рахунок позивача. Встановлено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 згідно варіанту в Додатку № 2 до висновку експерта № 13579/6069 від 28 березня 2019 року, виділивши в користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 466,3 кв. м. із розташованими на ній господарськими будівлями і спорудами, границя якої між ділянками проходить у такий спосіб:

-На відстані 2,0 м від житлового будинку літ. «А-1» відрізок, довжиною 4,90 м;

-Поворот ліворуч відрізок довжиною 2,0 м;

-По лінії розподілу житлового будинку;

-Від кута прибудови літ. «а1» під кутом 45° відрізок довжиною 1,41 м;

-Паралельно на відстані 1,0 м від прибудови літ «а1» відрізок довжиною 1,6 м;

-Поворот ліворуч відрізок довжиною 2,22 м на відстані 1,0 м від кута сараю літ. «Л»;

-Паралельно на відстані 1,0 м. від сараю літ. «Л» відрізок довжиною 5,77 м.;

-Поворот праворуч відрізок довжиною 6,54 м;

-Поворот до тильної сторони земельної ділянки на відрізки 13,68 м та 7,72 м.

Постановою Харківського апеляційного суду м.Харкова від 02 червня 2020 року Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_13 задоволено частково. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 січня 2020 року скасовано в частині вимог щодо надвірної будівлі гаражу літ. М. та ухвалити в цій частині нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про виключення з числа надвірних будівель, які підлягають розподілу, надвірну будівлю гараж літ. М - відмовлено. Гараж літ. М виділено у власність ОСОБА_2 . В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із частинами 1, 3 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною 1 статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч. І ст. 356 ЦК України та ч. І ст. 86 ЗК України, є спільною частковою власністю. Таким чином, з моменту набуття позивачем та відповідачем права спільної часткової власності на

житловий будинок, сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуються спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені обома співвласниками.

Зазначене рішення суду 17 січня 2020 року (справа 645/6032/16-ц, провадження 2/645/17/20), яким вже виділено частину майна у зазначеному домоволодінні, ґрунтувалося зокрема на висновку експерта № 15379/6069 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, складеного 28.03.2019 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім того, поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 13.06.2018р.. яка прийнята за наслідками розгляду цивільної справи № 742/388/16-ц, зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Згідно роз`яснень, наданих в п. 21 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Системний аналіз положень земельного та цивільного законодавства в частині виділення частки земельної ділянки із спільної сумісної власності свідчить про те. що можливість такого виділення існує лише у випадку, коли відповідна частка будинку, який розташований на такій земельній ділянці і який разом з земельною ділянкою становить цілісний об`єкт нерухомості, є виділена, а розміри часток співвласників у праві спільної сумісної власності, які бажають виділення - попередньо визначені, оскільки розмір земельної ділянки яка підлягає виділенню пропорційно залежить від розміру частки в будинку, яка належить таким співвласникам і в результаті такого виділення відповідно до ст. 364 ЦК України право співвласника (співвласників) у праві спільної власності припиняється як по відношенню до будинку, так і по відношенню до земельної ділянки. Крім того, визначальним для проведення виділу є технічна можливість виділу частки відповідно до часток співвласників.

Рішенням Харківської міської ради № 325/11 від 06.07.2011 затверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова, який визначає на території Харкова єдині правила присвоєння адрес земельним ділянкам і нерозривно зв`язаним з ними будівлям і спорудам, встановлює єдині правила визначення адрес, їх склад і структуру.

Порядок присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова поширюється на всі види адресної інформації (адреси) щодо об`єктів нерухомості всіх форм власності в місті Харкові. Кожному об`єкту нерухомості присвоюється унікальна адреса на території міста Харкова. Відповідно до п. 1.4 цього Порядку адреса об`єкту нерухомості після проведення процедури присвоєння або зміни повинна бути зареєстрована у Єдиному адресному реєстрі міста Харкова. Адреси присвоюються за заявами юридичних та фізичних осіб - власників об`єктів нерухомості, відповідних органів місцевого самоврядування, а також органів державної виконавчої влади щодо об`єктів нерухомості державної власності.

Як роз`яснено в п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відсутнє порушення визначеним відповідачами прав позивача.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням результату розгляду справи, суд вважає за необхідне покласти їх на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимогОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - адвоката Браташ Ольги Олександрівни ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), треті особи: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), Харківська міська рада (м.Харків, м-н Конституції, 7) про припинення права спільної часткової власності та поділ житлового будинку в натурі з виділенням частки земельної ділянки в натурі - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення виготовлено 2 листопада 2021 року

Головуючий-суддя: