Ухвала суду № 1007272, 22.05.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

22.05.07 Справа № 7/206-3218

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Галушко Н.А.

Суддів Процик Т.С.

Юрченко Я.О.

розглянув апеляційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириське відділення), м. Монастириська № 639 від 19.02.2007 року (далі Бучацька МДПІ (Монастириське відділення), м. Монастириська)

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 10.10.2006 року

у справі № 7/206-3218

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Українська тютюнова компанія», м. Монастириська (далі ВАТ «Українська тютюнова компанія», м. Монастириська)

до відповідача: Бучацької МДПІ (Монастириське відділення), м. Монастириська

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

за участю представників сторін:

від позивача –Лоза Д.О. - представник

від відповідача –Гладиш А.С. –завідувача юридичного сектору

Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 10.10.2006 року у справі № 7/206-3218 задоволено позовні вимоги ВАТ «Українська тютюнова компанія», м. Монастириська: скасовано податкове повідомлення – рішення Бучацької МДПІ (Монастириське відділення) № 0000122301/0 від 14.07.2006 року.

Постанова господарського суду першої інстанції мотивована тим, що податковий кредит позивача сформований на підставі податкових накладних виданих УПП «Укртехмаш»та ТзОВ «Інтеграл», які належним чином оформлені; податковою інспекцією не доведено належними доказами правомірність визначення товариству податкового зобов’язання по податку на додану вартість, висновки відповідачем з роблені на припущеннях, що при притягненні платника податків до відповідальності є недопустимим.

Бучацькою МДПІ (Монастириське відділення) подано апеляційну скаргу №639 від 19.02.2007 року, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Державною податковою перевіркою проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Українська тютюнова компанія»з питань вимог податкового законодавства при проведенні фінансового – господарських операцій з УПП «Укртехмаш»та ТзОВ «Інтеграл»за період з 01.01.2004 року по 31.03.2005 року, про що складено акт № 7/23/00377377 від 04.07.2006 року.

На підставі даного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000122301/0 від 14.07.2006 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 178736,60 грн., в тому числі 119157,73 грн. –основний платіж, 59578,87 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

При проведені перевірки податковою інспекцією встановлено, що в порушення п. 1.8 ст.1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту за вересень, жовтень, грудень 2004 року та лютий, березень 2005 року податок на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних УПП «Укртехмаш»та ТзОВ «Інтеграл», оскільки суми податку на додану вартість, віднесені до податкового кредиту, не знаходять свого підтвердження в податкових зобов’язаннях продавців цих товарів, а податкова накладна не виконує свої законодавчо встановлені функції та її оригінал не підтверджується копією. Крім того, у позивача відсутні товарно –транспортні накладні, що підтверджують придбання товарів у УПП «Укртехмаш»та ТзОВ «Інтеграл».

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищенаведеного Закону України, визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з акту перевірки, податковий кредит позивача сформований на підставі даних податкової накладної № 1702-02 від 17.02.2005 року на суму 8829,60 грн., виданої УПП «Укртехмаш»на виконання договору купівлі –продажу № 3 від 15.02.2005 року. Податкова накладна та договір, укладений між позивачем та УПП «Укртехмаш», завірені факсимільним підписом директора та скріплені печаткою УПП «Укртехмаш», чим, на думку податкового органу, порушено вимоги п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затв. Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону Ук5раїни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»первинні документи, до яких відноситься і податкова накладна, яка є розрахунковим документом, можуть завірятися факсимільним підписом.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи податкова накладна 1702-02 від 17.02.2005 року оформлена у відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що засвідчення факсимільним підписом директора підприємства даних зазначених в податковій накладній, не забороняється чинним законодавством, а тому позивач правомірно включив до податкового кредиту в березні 2005 року податок на додану вартість в сумі 1471,60 грн., сплаченого у вартості товару отриманого по накладній № 1702-02 від 17.02.2005 року.

Також, як вбачається з акту перевірки, податковий кредит позивача сформовано на підставі податкових накладних № 70 від 03.06.2004 року, № 86 від 22.06.2004 року, № 181 від 13.10.2004 року, № 200 від 04.11.2004 року, № 230 від 09.12.2004 року, № 22 від 01.02.2005 року, № 43 від 25.02.2005 року виданих ТзОВ «Інтеграл»на виконання усної домовленості та договору купівлі –продажу № 0501/03 від 05.01.2005 року. Однак, як встановлено податковим органом при проведенні перевірки, податкові накладні виписані ТзОВ «Інтеграл»не підтвердженні копіями при проведенні перевірки та відсутні первинні документи, що підтверджують перевезення вантажу, а саме товарно - транспортні накладні.

Щодо даного правопорушення, то місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність включення покупцем до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість тільки при наявності копії накладної у продавця. Також, необґрунтованими з огляду на норми Закон України «Про податок на додану вартість», є доводи податкової інспекції про право покупця включити до податкового кредиту тільки ті сплачені суми податку на додану вартість, які знайшли своє підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця.

Судом першої інстанції зроблено також вірний висновок, що безпідставними є посилання відповідача та той факт, що необхідним первинним документом для включення до валових витрат вартості придбаної продукції є товарно –транспортна накладна, ведення якої передбачено п. 2 Наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки актом перевірки не встановлено факту віднесення до валових витрат підприємства витрат, пов’язаних з перевезенням придбаної продукції, а вищенаведений Наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995 року не набрав чинності згідно п. 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 03.10.1992 р. № 493/92 і не пройшов державну реєстрацію в Мін’юсті України.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Тернопільської області прийнята з дотримання норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 199, 200, 205, 206 КАС України, -

Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:

1. Залишити без змін постанову Господарського суду Тернопільської області від 10.10.2006 року у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя Галушко Н.А.

Суддя Процик Т.С.

Суддя Юрченко Я.О.