Ухвала суду № 100724954, 29.10.2021, Радомишльський районний суд Житомирської області

Номер справи 289/850/21

Номер провадження 1-кп/289/93/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2021 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Сіренко Н.С.

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

прокурора Вапаєва В.Р.,

обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника адвоката Панченка А.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020060000000004 від 02.01.2020, що надійшов з Житомирської обласної прокуратури, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Іршанськ Володарсько-Волинського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

13.05.2021 до Радомишльського районного суду Житомирської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020060000000004 від 02.01.2020 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 3 ст. 368 КК України.

18.05.2021 року за ухвалою суду призначено підготовче судове засідання, проведення якого неодноразово відкладалося судом за клопотанням когось із сторін.

Відповідно до положень ст. 314 КПК України першочерговим завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду, у зв`язку з чим, суд з`ясовує, чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 314 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні судом було заслухано думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду.

В підготовчому засіданні 18.10.2021 прокурор просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а підстави для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.

18.10.2021 захисник Панченко А.С. оголосив скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого СУ ГУНП в Житомирській області Яскажук І. від 08.05.2020 про зміну кваліфікації кримінального правопорушення, в якій просить постанову старшого слідчого СУ ГУНП в Житомирській області Яскажук І. від 08.05.2020 скасувати як таку, що постановлена неуповноваженою особою без дотримання передбачених як КПК України, так і Положення про порядок ведення ЄРДР, затверджене наказом Генеральної прокуратури України № 139 від 06.04.2016 (а.с.75-77,78).

Крім того, захисник Панченко А.С. оголосив клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12020060000000004 від 02.01.2020 з посиланням на те, що правова кваліфікація діянь ОСОБА_1 в обвинувальному акті по кримінальному провадженні № 12020060000000004, яке в незаконний спосіб було перекваліфіковане з ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст. 368 КПК України на ч. 3 ст. 368 КПК України, не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення, відомості про яке були внесені в ЄРДР за № 12020060000000004 02.01.2020 за ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст. 368 КПК України – є істотним порушенням норм процесуального права (а.с.84).

Також захисник Панченко А.С. оголосив клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про витребування з Офісу Генерального прокурора відомостей з ЄРДР зазначивши, що в матеріалах кримінального провадження № 12020060000000004 від 02.01.2020 відсутні відомості з ЄРДР щодо його руху в межах всієї внесеної до Реєстру інформації відповідно до Положення про порядок ведення ЄРДР №139 за період з 02.01.2020 до теперішнього часу. Крім того, після ознайомлення із матеріалами справи виявилися інші кримінальні провадження, про рух яких не зрозуміло, однак на запит адвоката Офіс Генерального прокурора відмовив у наданні запитуваних відомостей, які на думку адвоката мають безпосереднє значення для розгляду справи, а також саме ця інформація може надати повну картину законності збирання доказів по кримінальним провадженням відносно обвинуваченого ОСОБА_1 (а.с.85,86).

Крім того, захисник Панченко А.С. оголосив клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про витребування документів з Житомирського апеляційного суду, а саме відомості про рух всіх клопотань про проведення негласних слідчих дій, поданих до Житомирського апеляційного суду по кримінальному провадженню № 12020060000000004 від 02.01.2020, так як ця інформація має безпосереднє значення для розгляду справи з метою перевірки фактів дотримання вимог КПК України при реалізації своїх повноважень органом обвинувачення при проведенні досудового розслідування та оцінки доказів з точки зору належності і допустимості (а.с.88,89).

Також захисник Панченко А.С. заявив клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира на майно, вилучене в ході обшуку 17.05.2020 транспортного засобу «Renault Kadjar» д.н.з. НОМЕР_1 , що перебуває в постійному користуванні ОСОБА_1 , а саме на талони на пальне (із зазначенням яких саме), паперовий конверт із написом «Нова пошта»…, паперовий конверт формату А-5, в якому міститься паперовий стікер…, мобільний телефон марки «Хіаомі Мі9Т» із сім-картками посилаючись на те, що вилучені речі не мають ніякого відношення до предмету розгляду даного кримінального провадження № 12020060000000004, оскільки ОСОБА_1 інкримінується отримання грошових коштів за допомогою онлайн-банкінгу. Враховуючи викладене просить скасувати накладений арешт на вказане майно, долучити письмові докази по справі та дослідити їх в судовому засіданні (а.с.90-93,94).

За клопотанням прокурора для підготовки подання заперечень на скарги та клопотання сторони захисту підготовче засідання було відкладено на 28.10.2021.

В підготовчому засіданні 28.10.2021 адвокат Панченко А.С. оголосив доповнення до скарги ОСОБА_1 на постанову від 08.05.2020, обгрунтовуючи її постановлення з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до незаконного обвинувачення в суді ОСОБА_1 (а.с.101-103).

Також оголосив скаргу на дії старшого слідчого СУ ГУНП в Житомирській області щодо проведення досудового розслідування з порушенням правил підслідності посилаючись на те, що ОСОБА_1 вчиняв кримінальні правопорушення будучи працівником правоохоронного органу, отже з самого початку кримінальне провадження повинно було розслідуватися слідчим органом ДБР, отже є підстави для визнання зібраних з порушенням підслідності доказів недопустимими. Просить визнати всі дії та рішення слідчих ГУНП в Житомирській області, вчинені, прийняті по кримінальному провадженні № 12020060000000004 від 02.01.2020 – незаконними, такими, що вчинені/прийняті з порушенням правил підслідності, визначеного статтею 216 КПК України (а.с.104-106).

Обвинувачений ОСОБА_1 оголошені його захисником скарги та клопотання підтримав.

Прокурор проти задоволення поданих скарг заперечував, вважає, що скарги задоволенню не підлягають, порушень кримінального процесуального законодавства в ході досудового розслідування в даному кримінальному провадженні не встановлено, підстав для скасування процесуальних документів та повернення обвинувального акту не вбачається. Зазначив, що вказані вище клопотання стороною захисту подані передчасно, прокурором в судовому засіданні будуть подані всі докази, при цьому саме прокурор має довести належність і допустимість доказів, а якщо виникне в цьому необхідність витребувати зазначені докази можливо на стадії дослідження доказів. Клопотання про скасування арешту також подано передчасно, вказане в клопотанні майно визнано речовими доказами (а.с.107-109).

В свою чергу прокурор заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту посилаючись на обгрунтовану підозру у скоєнні тяжкого злочину та наявністю ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (а.с.134-139).

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Панченко А.С. заперечували проти заявленого прокурором клопотання, зазначивши про цьому, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обирався відносно ОСОБА_1 , його дія припинилася в травні 2021 року, однак з того часу він жодним чином не порушував обов`язки обвинуваченого, всі заявлені прокурором ризики не підтверджені, він з`являвся на кожний виклик, на даний час він звільнений з роботи, при цьому має двох малолітніх дітей та непрацюючу дружину, на даний час займається пошуком роботи, не виключено, що може знайти роботу і в нічний час.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов наступного висновку.

Обвинувальний акт відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.

Із аналізу змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12020060000000004, внесеному до ЄРДР 02.01.2020, вбачається, що ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до п. 16-2 ст. 3 КПК викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема: повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кодексу.

Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Із системного аналізу ст. 291 КПК України вбачається, що у разі вчинення корупційного правопорушення, в обвинувальному акті повинні зазначатися анкетні відомості викривача (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) та розмір пропонованої винагороди викривачу.

В той же час, як вбачається з наявних в провадженні суду матеріалів - обвинувальний акт не містить анкетних даних щодо викривача та розміру пропонованої винагороди викривачу, як і не зазначено про їх відсутність у кримінальному провадженні.

Наведені істотні порушення вимог КПК України не дають суду підстав для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 та ч. 3 ст. 368 КК України, у зв’язку з чим вказаний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення зазначених недоліків.

В Постанові від 03.07.2019 справа № 273/1053/17 Верховний Суд зазначає, що положення ч. 2 ст. 303 КПК не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-318 КПК (зокрема, на це указує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правил статей 314-316 КПК).

До того ж, враховуючи положення вимог ст.ст. 89, 94 КПК України доводи скарг, в тому числі і щодо порушення правил підслідності, визначення групи слідчих та прокурорів, можуть враховуватись під час розгляду справи щодо допустимості доказу, отриманого на думку сторони захисту, із порушенням встановленої законом процедури, отже суд прийшов до висновку про залишення скарг сторони захисту без задоволення.

Розглянувши клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Згідно положень ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається із реєстру матеріалів досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 17.12.2020 по 15.01.2021, в подальшому строк запобіжного заходу продовжувався з 14.01.2021 по 12.03.2021, та з 11.03.2021 по 11.05.2021 (а.с.45).

Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, одружений, на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судимий.

При цьому, суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 продовжує вчиняти злочини, порушував умови обраного під час досудового розслідування запобіжного заходу, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, раніше ухилявся від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Суд вважає, що посилання прокурора на те, що на даний час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, являються припущенням, які будь-якими фактичними даними не обґрунтовані, відомості про спроби ОСОБА_1 (який з`являвся на кожен судовий виклик), переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується - відсутні. Ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику. ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше, при цьому наказом від 13.08.2021 він звільнений з посади, тому немає підстав важати його таким, що може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжить інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Зазначені обставини є підставою для відмови у задоволенні клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Щодо клопотання про скасування арешту майна суд зазначає, що відповідно до вимог КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, зокрема, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, зазначене в клопотанні про скасування арешту майно, визнано речовим доказом, ухвалу слідчого судді, якою було накладено арешт на зазначене в клопотанні майно, суду не надано.

Питання належності і допустимості, як доказу, вирішується судом під час розгляду кримінального провадження по суті, а не в підготовчому засіданні.

Суд зазначає, що на цьому етапі кримінального провадження він не вправі оцінювати докази, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що в застосуванні цього заходу відпала потреба, чи арешт накладено необґрунтовано. Оцінюючи зазначені як стороною захисту, так і стороною обвинувачення обставини, враховуючи санкцію статті інкримінованого кримінального правопорушення, суд вважає, що клопотання на даній стадії процесу задоволенню не підлягає.

Суд також не знаходить підстав для задоволення інших заявлених клопотань, оскільки вважає їх передчасним з огляду на невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України та повернення прокурору.

Керуючись ст.ст. 174, 176-177, 291, 314-315, 369-372, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020060000000004 від 02.01.2020 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України та ч. 3 ст. 368 КК України - повернути прокурору як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

У задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.

Скарги обвинуваченого ОСОБА_1 порядку ч. 2 ст. 303 КПК України залишити без задоволення.

Клопотання про витребування відомостей з ЄРДР та витребування документів залишити без задоволення.

Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Копія ухвали негайно після її проголошення вручається учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Повний текст ухвали проголошено 01.11.2021.

Суддя Н. С. Сіренко