Рішення № 100722095, 28.10.2021, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/258/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2021 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - судді Данилів О.М.

при секретарі Паньків М.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бережани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет", третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Остапенко Є.М. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Бережанського районного суду Тернопільської області із позовною заявою, у якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 14141, вчинений 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Фінпром маркет" заборгованості за кредитним договором № 1-20190115-67960 в розмірі 11 144 грн..

Подану заяву позивач мотивує тим, що оспорюваний ним Виконавчий напис № 14141, виданий 18 березня 2021 року, вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки приватний нотаріус при вчиненні спірного виконавчого напису не перевірив безспірності стягнення грошових коштів, а саме: не отримав від сторін первинні документи щодо видачі кредиту, що є підставою вважати, що заборгованість не є безспірною. Крім цього, кредитний договір, за яким нотаріусом було видано виконавчий напис, був укладений ним 15 січня 2019 року із ТзОВ " Фінансова компанія "Бізнес капітал", однак із оскаржуваного напису нотаріуса він дізнався, що неодноразово, як 30 липня 2019 року, так і 25 січня 2021 року укладалися договори Факторингу, на підставі яких в результаті ТзОВ " Фінпром маркет" отримало право вимоги по вказаному кредитному договору, однак його, як сторону кредитних зобов"язань, не було повідомлено про здійснення відступлення прав вимоги та заміну кредитора у договірних зобов"язаннях, тобто відповідач порушив його права на врегулювання даного питання в досудовому порядку.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач вважає, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. при вчиненні виконавчого напису № 14141, виданого 18.03.2021 року, діяв неправомірно та безпідставно, вчинивши виконавчий напис в порушення вимог ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», не пересвідчився у безспірності вимог Відповідача до Позивача, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, свої позовні вимоги підтримує, просить їх задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінпром маркет" в судове засідання не з`явився, надіслав суду письмову заяву, у якій зазначив, що ТзОВ " Фінпром маркет" позовні вимоги ОСОБА_1 визнає та не заперечує проти винесення судом рішення про задоволення позову про визнання виконавчого напису № 14141, вчиненого 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. таким, що не підлягає виконанню та із врахуванням того, що відповідач позов визнає при вирішенні судових витрат просить стягнути із ТзОВ " Фінпром маркет" лише 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору, що становить 454грн. та на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути позивачу 50 відсотків сплаченого ним судового збору.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання також не з`явився, хоч належним чином повідомлявся про день і час розгляду справи, заперечень щодо позову не подав.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши долучені до заяви докази та взявши до уваги письмові заяви сторін, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 13 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що 18 березня 2021року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем на підставі ст. 87 Закону України " Про нотаріат" та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис за яким запропоновано стягнути із ОСОБА_1 , який є Боржником за договором № 1-20190115-67960 від 15 січня 2019 року, невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінпром маркет», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» було відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 250121ФК від 25 січня 2021 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів» було відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 25/01/21 від 25 січня 2021 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес капітал» на підставі Договору факторингу № 30072019 від 30 липня 2019 року було відступлено право вимоги за Кредитним договором №1-20190115-67960, який був укладений 15 січня 2019 року між ОСОБА_2 та ТзОВ «Фінансова компанія «Бізнес капітал». Вказаним виконавчим написом запропоновано задоволити вимоги ТзОВ " Фінпром маркет" та стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за період з 29 липня 2019 року по 18 березня 2021 року включно, що становить 11 144 грн., з яких 3 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8 094 грн. - заборгованість з нарахованими та несплаченими процентами і комісією та 50 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.

Вищевказане підтверджується оглянутим в судовому засіданні виконавчим написом № 14141, вчиненим 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Позивач, дізнавшись із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень про існування вказаного виконавчого напису нотаріуса відповідно до якого у Бережанському міжрайонному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Івано- Франківськ) було відкрито виконавче провадження за № 65955437, звернувся до суду із позовною заявою про визнання його таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи наступним.

Хоч між позивачем та ТзОВ «Фінансова компанія «Бізнес капітал» 15 січня 2019 року було укладено кредитний договір №1-20190115-67960, однак із оскаржуваного позивачем напису нотаріуса видно, що неодноразово, як 30 липня 2019 року, так і 25 січня 2021 року укладалися договори Факторингу на підставі яких в результаті ТзОВ " Фінпром маркет" отримало право вимоги по вказаному кредитному договору, однак позивача як сторону кредитних зобов"язань не було повідомлено про здійснення відступлення прав вимоги та заміну кредитора у договірних зобов"язаннях.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Однак, всупереч зазначеному, позивач не отримував повідомлення про відступлення прав вимоги, а також не був повідомлений жодним чином про заміну кредитора, тобто відповідач порушив права позивача на врегулювання даного питання в досудовому порядку.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Частиною першою ст. 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» кореспондує пункт 3.1 Глави 16 Розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, згідно із яким нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3.1. вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Згідно пункту 3.1.Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Пунктом 3.2. Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 р. № 1172.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Таким чином, нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити, зокрема, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином.

10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

При цьому, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однією з умов вчинення виконавчого напису є: засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, проте позивач не отримував жодних документів. Що свідчить про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не було дотримано процедури вчинення виконавчого напису, а отже, він повинен був відмовити Відповідачу у вчиненні виконавчого напису відповідно до норм Закону України «Про нотаріат».

Згідно із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц, від 14 серпня 2019 року у справі №569/8884/17, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Позивач вважає, що встановлену виконавчим написом заборгованість не можна вважати безспірною, з огляду на наступне.

Виконавчий напис № 14141, виданий 18.03.2021 року, вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки приватний нотаріус при вчиненні спірного виконавчого напису не перевірив безспірності стягнення грошових коштів, а саме: не отримав від сторін первинні документи щодо видачі кредиту, що є підставою вважати, що заборгованість не є безспірною.

Окрім цього, наданий нотаріусу розрахунок боргу, здійснений відповідачем, не може вважатися доказом безспірності вимог стягувача до боржника, оскільки він відображає односторонні арифметичні розрахунки відповідача. Позивач не погоджується із розрахунком суми заборгованості, встановленим виконавчим написом, що становить 11 144 грн., з яких 3 000 грн. -заборгованість за тілом кредиту; 8 094 грн. - заборгованість з нарахованими та несплаченими процентами і комісією; 50 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.

Встановлення відсотків за користування кредитом суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка була чинна на момент укладення кредитного договору, а тому відсутні підстави вважати, що сума боргу є безспірною та не було враховано суму погашення кредиту позивачем.

Так, відповідно до ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 статті 215 ЦК України встановлено, що правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів».

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на момент укладення спірного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь- яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно п. 17, 23 ст. 1 вищезазначеного Закону, послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж

надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16, а також у постанові Верховного Суду по справі № 766/1497/16-ц від 6 червня 2018 року.

Враховуючи вищезазначене, встановлення відсотків за користування кредитом суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин, або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відтак, стягнення на підставі виконавчого напису суми заборгованості, до якої входили в тому числі і відсотки за користування кредитом, дає підстави зробити висновок про те, що сума заборгованості не була безспірною вже на момент вчинення виконавчого напису.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач вважає, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко С.М. при вчиненні виконавчого напису № 14141, виданого 18.03.2021 року, діяв неправомірно та безпідставно, вчинивши виконавчий напис в порушення вимог ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», не пересвідчився у безспірності вимог відповідача до позивача, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

А так як позивач, подавши суду письмову заяву, наполягав на задоволенні його позовних вимог, а відповідач ТзОВ "Фінпром маркет" визнав позов про що вказав у поданій ним суду письмовій заяві, та визнання відповідачем позову в даній справі не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтереси інших осіб, тому суд, враховуючи той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню та суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, тому у відповідності з ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачами позову суд вважає необхідним ухвалити рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

А так як із матеріалів справи видно, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., що підтверджується долученою до справи квитанцією № 45047 від 17 серпня 2021 року, та до початку розгляду справи по суті відповідач визнав позов про що вказав у поданій ним письмовій заяві, тому відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України " Про судовий збір" позивачу слід повернути п"ятдесят відсотків сплаченого ним судового збору, що в грошовому виразі становить 454 ( чотириста п"ятдест чотири) гривні.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст.13, 15, 16, 18, 1077, 1082 ЦК України, Законом України " Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 82, 141, 142, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ст. ст. 247, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України " Про судовий збір", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Визнати таким, що не підлягає до виконання виконавчий напис від 18 березня 2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича про стягнення із ОСОБА_1 в користь ТзОВ "Фінпром маркет" заборгованості за кредитним договором № 1-20190115-67960 в розмірі 11 144 грн.

Стягнути із ТзОВ "Фінпром маркет" в користь ОСОБА_1 п"ятдесят відсотків сплаченого ним судового збору, що в грошовому виразі становить 454 (чотириста п"ятдесят чотири) гривні.

Зобов`язати управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області повернути із спеціального фонду Державного бюджету України позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жителю АДРЕСА_1 "ятдесят відсотків сплаченого ним судового збору, що в грошовому виразі становить 454 (чотириста п"ятдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 28 жовтня 2021 року.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопілської області Данилів О.М.