Рішення № 100719886, 29.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 року м. Київ № 640/16759/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Автоінвестстрой-Брок» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Підприємство з іноземними інвестиціями «Автоінвестстрой-Брок» (далі по тексту - позивач, ПІІ «Автоінвестстрой-Брок») з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач, митниця) в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС №UA100010/2019/000235/2 від 25.06.2019 року про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/00797 від 25.06.2019 року;

- стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що митницею в оскаржуваному рішенні не вказано які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що декларантом заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, і як вони впливають на митну вартість товару.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Київська міська митниця ДФС скористалася своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та подала 17.10.2019 року до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.

Так, митним органом у відзиві на позовну заяву зазначено, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідно Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

30.10.2019 року позивачем надано відповідь на відзив, в якому останній просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Також, на виконання ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019 року про витребування доказів по справі, митним органом надано додаткові докази.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2021 року задоволено вказане клопотання та здійснено заміну відповідача - з Київської міської митниці ДФС на правонаступника - Київську митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Між ПІІ «Автоінвестстрой-Брок» та Компанією Hyundai Glovis Co., Ltd укладено контракт № А12014-1902-05 від 12.03.2019 року щодо купівлі-продажу вживаних автомобілів (далі по тексту - Контракт).

Відповідно до умов Контракту, а саме: п.п.1.2, 1.3 та 2.1, кожен правочин здійснюється за індивідуальним контрактом, що додається до Контракту у вигляді Додатку. Кількість, ціна і специфікація мають бути визначені в індивідуальному контракті.

Згідно з п.3.2 Контракту узгодження ціни за одиницю товару і кількість мають бути вказані в індивідуальному контракті і розуміються на умовах CFR, якщо не обумовлено інше.

В подальшому, між сторонами було укладено індивідуальний контракт від 17.04.2019 року, в якому було зазначено найменування товару, його кількість, ціна та порядок розрахунків.

З метою здійснення митного оформлення товару, 24.06.2019 року позивачем було сформовано та подано в електронному вигляді митну декларацію для здійснення митних процедур відносно вживаних автомобілів у кількості 21 шт.

Митна вартість товару (вживаних автомобілів) була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

Разом із митною декларацією декларантом подано до митного оформлення наступні документи, які необхідні для визначення митної вартості товару:

- пакувальний лист СІ-1900424-001 від 24.04.2019 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) СІ-1900424-001 від 04.04.2019 року;

- коносамент KKLUKR6013199 від 24.04.2019 року;

- автотранспортні накладні № 975024, № 975028 та № 975031 від 18.06.2019 року;

- декларація про походження товару СІ-1900424-001 від 24.04.2019 року;

- свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів;

- банківські платіжні документи № 95 від 18.03.2019 року, № 98 від 05.04.2019 року та № 103 від 24.04.2019 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №А-12014-1902-05 від 12.03.2019 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору - індивідуальний контракт від 17.04.2019 року;

- довідки еко.стандарту в кількості 21 шт.;

- копія митної декларації країни відправлення № 12917-19-990055Х від 23.04.2019 року.

25.06.2019 року Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення №UA100010/2019/000235/2 від 25.06.2019 року про коригування митної вартості товарів (далі по тексту - оскаржуване рішення).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митницею відкориговано митну вартість 6 (шести) задекларованих автомобілів позивача, а саме:

- автомобіль KIA PRIDE, VIN - НОМЕР_1 , визначено митну вартість 6501 євро, замість задекларованих позивачем 5500 доларів США;

- автомобіль HYUNDAY TUCSON, VIN - НОМЕР_2 , визначено митну вартість 7050 євро, замість задекларованих позивачем 6900 доларів США;

- автомобіль HYUNDAY TUCSON, VIN - НОМЕР_3 , визначено митну вартість 7180 євро, замість задекларованих позивачем 7600 доларів США;

- автомобіль HYUNDAY TUCSON, VIN - НОМЕР_4 , визначено митну вартість 9702 євро, замість задекларованих позивачем 8400 доларів США;

- автомобіль HYUNDAY TUCSON, VIN - НОМЕР_5 , визначено митну вартість 12909 євро, замість задекларованих позивачем 8400 доларів США;

- автомобіль HYUNDAY AVANTE, VIN - НОМЕР_6 , визначено митну вартість 5841 євро, замість задекларованих позивачем 6100 доларів США.

Також, 25.06.2019 року Київською митницею Держмитслужби відмовлено в прийнятті електронної митної декларації ПІІ «Автоінвестстрой-Брок» до оформлення та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/00797.

В якості причин відмови митницею зазначено, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ст. 54 МК України, орган доходів і зборів дійшов висновку про неможливе митне оформлення митної декларації (МД), так як невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості згідно рішення про визначення митної вартості товару №UA100010/2019/000235/2 від 25.06.2019 року, на підставі якого митну вартість було скориговано.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішенням та карткою відмови, оскільки позивачем подано відповідачу всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів; подані документи не містять розбіжностей, а також документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Митного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - МК України).

У відповідності до частин першої та другої статті 1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з частиною 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 МК України).

Відповідно до положень ч. 4 та ч. 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку.

При цьому, такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності):

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд зазначає, що з огляду на регламентовані вищевказаною правовою нормою положення, обов`язок подання додаткових документів у декларанта виникає лише у випадку доведення митним органом наявних розбіжностей або підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

В іншому випадку, вимога митного органу подання додаткових документів є протиправною, оскільки нівелює норми чинного законодавства.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, суд доходить висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених правових положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 МК України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, як вже вище зазначалося судом, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці мають бути обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу частини п`ятої ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 МК України).

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 12 березня 2018 року у справі №809/4367/15, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом.

Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до висновків Верховного Суду від 24.01.2019 року в справі № 821/1697/17, у письмовій вимозі про витребування документів митний орган зобов`язаний зазначити, які саме розбіжності у поданих декларантом документах викликають сумнів у визначеній митній вартості товарів, а також зазначити, які саме обставини витребувані документи повинні підтвердити.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів ПІІ «Автоінвестстрой-Брок» було подано до Київської митниці Держмитслужби наступні документи: пакувальний лист СІ-1900424-001 від 24.04.2019 року; рахунок-фактуру (інвойс) СІ-1900424-001 від 04.04.2019 року; коносамент KKLUKR6013199 від 24.04.2019 року; автотранспортні накладні № 975024, № 975028 та № 975031 від 18.06.2019 року; декларація про походження товару СІ-1900424-001 від 24.04.2019 року; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; банківські платіжні документи № 95 від 18.03.2019 року, № 98 від 05.04.2019 року та № 103 від 24.04.2019 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №А-12014-1902-05 від 12.03.2019 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору - індивідуальний контракт від 17.04.2019 року; довідки еко.стандарту в кількості 21 шт.; копія митної декларації країни відправлення № 12917-19-990055Х від 23.04.2019 року.

Відповідно до наданих позивачем до митного оформлення товарів документів, відповідач зазначив, що позивачем невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості, згідно рішення про визначення митної вартості товару №UA100010/2019/000235/2 від 25.06.2019 року, на підставі якого митну вартість було скориговано.

Так, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в орані доходів і зборів, між декларантом та Київською міською митницею ДФС було проведено консультації, в ході яких відповідачем було визначено, зокрема, що: на момент митного оформлення декларантом не надано всіх відомостей щодо складових митної вартості, а саме документів, що підтверджують вартість перевезення; документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари - згідно п. 5 контракту від 12.03.2019 №А-12014-1902-05 здійснюється передоплата у розмірі 50%, а інші 50% за 3 дні до відвантаження (Swift від 24.04.2019 №103, від 18.03.2019 №95, від 05.04.2019 №98, не відповідає умовам зазначеним у контракті), а також у платіжках відсутня прив`язка до інвойсу (зазначеної партії товарів, що не можливо стверджувати про прив`язку до даних товарів): за митною декларацією від 24.06.2019 № UA100010/2019/337889 спрацювала автоматична система управління ризиками, якою було згенеровано критерії ризику, з коментарем: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел».

В той же час, за результатами розгляду даної справи, суд приходить до висновку про відсутність доказів того факту, що подані декларантом документи на підтвердження митної вартості товарів містили розбіжності або суперечності, які б унеможливлювали підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Так, як вбачається зі змісту контракту №А-12014-1902-05 від 12.03.2019 року, індивідуального контракту від 17.04.2019 року, інвойсу СІ-1900424-001 від 24.04.2019 року, придбання товару здійснювалося на умовах CFR (вартість і фрахт) порт Чорноморськ, Україна, товар, вказаний в інвойсі СІ-1900424-001 від 24.04.2019 року та пакувальному листі до нього, прибув у місце призначення порт (м. Чорноморськ), що підтверджується коносаментом KKLUKR6013199 від 24.04.2019 року.

Придбання та доставка товару на умовах CFR відповідно до Інкотермс-2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010), означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Коли фрахт оплачується продавцем, по суті він оплачується покупцем, так як витрати по фрахту включаються продавцем в загальну ціну товару.

Тобто, в даному випадку, Hyundai Glovis Co., Ltd взяло на себе зобов`язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

Отже, з огляду на те, що на умовах Контракту та згідно з інвойсом поставка позивачу морським транспортом імпортованого товару здійснювалась на умовах порт Чорноморськ, Україна (вартість і фрахт) суд приходить до висновку, що ціна, яка підлягала оплаті за імпортований товар, включала витрати на його транспортування, а тому не підлягала коригуванню за правилами, визначеними частиною десятою статті 58 МК України.

Що стосується неподання позивачем достовірних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, зокрема невідповідності наданих платіжних доручень умовам зазначеним у контракті та відсутності у них прив`язки до інвойсу (зазначеної партії товарів, що не можливо стверджувати про прив`язку до даних товарів), суд зазначає наступне.

Як вірно зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, призначенням платежу за платіжними дорученнями від 24.04.2019 №103, від 18.03.2019 №95, від 05.04.2019 №98 є контракт А12014-1902-05 від 12.03.2019 року, сума сплачених коштів за цими платіжними дорученнями відповідає вартості задекларованого товару визначеної, зокрема індивідуальним контрактом від 17.04.2019 року, інвойсом СІ-1900424-001 від 24.04.2019 року, а саме - 142 300, 00 доларів США, що дає підстави вважати, що вказані платіжні доручення стосуються зазначеної партії товарів.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що аналіз вищевказаних норм МКУ дає підстави стверджувати, що банківський документ не є єдиним та обов`язковим документом, якій підтверджує контрактну вартість товару, та його наявність або відсутність ніяким чином не впливає на право декларанта розмитнювати товар за основним методом при наявності інших документів, зазначених у ст. 53 МКУ.

Що стосується посилання відповідачем на наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що вартість товару, яку задекларував позивач є нижчою наявної цінової інформації, суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар вже розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

При цьому, суд не бере до уваги посилання митного органу на порівняльні декларації, які були витребувані судом під час розгляду справи та надані відповідачем суду як додаток до клопотання від 28.01.2020 року, оскільки з вказаних декларацій вбачається, що ввезені автомобілі не є аналогічними з ввезеними позивачем автомобілями, так як відрізняються маркою та технічними характеристиками.

Також, надаючи оцінку доводам сторін, суд оцінює як правильні посилання позивача на те, що графа 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не містить за своїм змістом доводів про неможливість застосування основного методу визначення вартості товарів, що імпортуються.

Так, спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року у справі №400/3133/18, від 8 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

З огляду на вказане, суд критично оцінює доводи відповідача стосовно того, що оскільки позивач не звертався до митного органу задля отримання такої інформації, то можна вважати, що для позивача є зрозумілими та достатніми причини не визнання заявленої митної вартості, що надавалися під час консультації, а також містяться в 33 графі оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, так як вказана позиція не узгоджується з вимогами законодавства та висновками Верховного Суду, викладеними за наслідком розгляду подібних спірних правовідносин.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що позивачем доведено правомірне застосування першого методу визначення митної вартості товару за ціною договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в той час як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду належних доказів того факту, що подані декларантом документи на підтвердження митної вартості товарів містили розбіжності або суперечності, які б унеможливлювали підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

При цьому, суд зазначає, що доказів, які б свідчили про недійсність чи підробку документів поданих позивачем, відповідачем суду також надано не було.

Згідно частини 1 першій статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Водночас, судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин та не надано належних доказів, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.

Протиправність оскаржуваних рішень митного органу свідчить про наявність законних підстав для їх скасування.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає суду підстави для висновку, що в даному випадку, скасування рішення Київської міської митниці ДФС №UA100010/2019/000235/2 від 25.06.2019 року про коригування митної вартості товарів та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/00797 від 25.06.2019 року, є належним способом захисту порушеного права позивача.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами статті 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з відповідача, який є суб`єктом владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями «Автоінвестстрой-Брок» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС №UA100010/2019/000235/2 від 25.06.2019 року про коригування митної вартості товарів.

3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/00797 від 25.06.2019 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-А, код ЄДРПОУ ВП: 43997555) шляхом їх безспірного списання судовий збір у розмірі 3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Автоінвестстрой-Брок» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.21, код ЄДР 31031552).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Суддя В.І. Келеберда