Рішення № 100719803, 29.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 року м. Київ № 640/6748/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Управління житлово-комунального господарства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись ОСОБА_1 (далі - позивач-1 та/або ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - позивач-2 та/або ОСОБА_2 ) з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Управління житлово-комунального господарства (далі - відповідач), за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (далі - третя особа та/або ОСОБА_3 ) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №19-5/Д від 26.02.2019 року Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Управління житлово-комунального господарства про відмову у видачі дубліката свідоцтва про право власності на житло;

- зобов`язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі Управління житлово-комунального господарства видати дублікат свідоцтва про право власності на житло, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Мотивуючи позовні вимоги представник позивачів посилається на норми Цивільного кодексу України та вказує про безпідставну відмову відповідача у видачі дублікату свідоцтва про право власності.

Представником відповідача відзиву на позовну заяву не подано, заяв та клопотань до суду не надходило, причини не подання відзиву на позовну заяву суду не відомі.

Третьою особою відношення по суті позовних вимог не висловлено, заяв та клопотань до суду не надходило.

Згідно із частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги наведене суд вирішує спір по суті за наявним у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Представником позивачів - ОСОБА_4 подано до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації заяву від 14.04.2018 року, у якій просив у зв`язку із витратою (пошкодженням) оригіналу «Свідоцтва про право власності» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності членам сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних долях оформити та видати дублікат «Свідоцтва про право власності» на зазначену квартиру (далі - заява).

За наслідком розгляду заяви рішенням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі органу приватизації житла від 26.02.2019 року №19-5/Д керуючись Законами України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність господарства України від 16.12.2009 року вирішено відмовити громадину ОСОБА_1 , громадянці ОСОБА_2 в оформленні дубліката Свідоцтва про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Зі змісту спірного рішення слідує, що воно мотивоване тим, що під час опрацювання наданого пакету документів було встановлено, що оригінал Свідоцтва про права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , знаходить в одного із співвласників - громадянина ОСОБА_3 .

Позивачі категорично не погоджуються із оскаржуваним рішенням, вважають його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулись до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час їх виникнення та враховує наступне.

Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За правилами частини 1 статті 317, частин 1, 2 статті 319 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Між тим, порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначає Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року №3425-XII (далі - Закон №3425-XII).

У відповідності до частин 1,2 статті 53 Закону №3425-XII у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини п`ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа.

Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого або зіпсованого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 року за №109/17404 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі - Положення №396), яке визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

Згідно із пунктом 24 Положення №396 свідоцтво про право власності підлягає обов`язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав.

Державна реєстрація прав власності на приватизоване житло проводиться відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту 25 Положення №396 у разі втрати або зіпсування свідоцтва про право власності за письмовою заявою власника (співвласників) органом приватизації видається його дублікат.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що у разі втрати або зіпсування свідоцтва про право власності за письмовою заявою власника (співвласників) органом приватизації видається його дублікат.

Натомість, як вже було вказано судом вище оскаржуване рішення мотивовано тим, що під час опрацювання наданого пакету документів було встановлено, що оригінал Свідоцтва про права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в одного із співвласників - громадянина ОСОБА_3 .

Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України 9далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 72 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 76 КАС України регламентовано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Під час розгляду справи по суті відповідачем не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували обставини знаходження оригіналу Свідоцтва про права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в одного із співвласників - громадянина ОСОБА_3 .

Натомість, в матеріалах справи наявне оголошення в газеті «Голос України» №223 (6778) від 29.11.2017 року у відповідності до якого свідоцтво про право власності на житло, розташоване за адресою АДРЕСА_3 , видане Дніпровською районною адміністрацією від 18.07.1994 року №8/381 на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 вважається недійсним.

Тобто, за твердженнями позивачів, з урахуванням наявного оголошення в газеті «Голос України» №223 (6778) від 29.11.2017 року Свідоцтво про права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 є втраченим.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд акцентує увагу, що відповідач в ході розгляду справи не спростував тверджень позивачів про втрату Свідоцтва про права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 жодними належними та достовірними доказами. В спірному рішенні відсутні посилання на підставі чого ним сформовано висновок про знаходження оригіналу відповідного свідоцтва в іншого співвласника, яким чином та ким такі дані та обставини були встановленні.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, беручи до уваги наведене у своїй сукупності, на переконання суду, спірне рішення не відповідає критеріям, які встановленні частиною 2 статті 2 КАС України в частині його обґрунтованості, а відтак останнє підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Вирішуючи з позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дій, а саме видати дублікат свідоцтва про право власності на житло, а саме: квартиру АДРЕСА_1 суд зверне увагу на наступне.

Станом на час вирішення спору по суті розпорядженням голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрацій від 26.04.2019 року №344 затверджено Інформаційну карту адміністративної послуги «Видача дубліката свідоцтва про право власності на житло» у відповідності до якого підставою для його видачі є звернення співвласників приватизованого в Дніпровському районі міста Києва житла у разі втрати (викраденні) або непридатності до користування оригінала свідоцтва про право власності на житло.

Пунктом 9 вказано Інформаційної картки визначено вичерпний перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, а також вимоги до них, а саме: заява зі згодою всіх співвласників житла, що брали участь у приватизації (заява заповнюється в присутності адміністратора); копія паспорта (свідоцтва про народження осіб, які не досягли 14-річного віку) співвласника житла (за наявності оригінала документа). Якщо один з співвласників житла помер подається копія свідоцтва про смерть ат запит нотаріальної контори (нотаріуса); висновок з органів внутрішніх справ щодо втрати (викрадення) оригінала свідоцтва про право власності на житло.; оголошення про втрату свідоцтва в друкованих засобах масової інформації; інформаційна довідка щодо реєстрації права власності на приватизоване житло від Комунального підприємства Київської міської влади «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

Згідно із пунктом 10 Інформаційної картки документи подаються особисто співвласниками житла, що брали участь у приватизації або уповноваженим представником.

Як самостійно зазначено позивачами у позовній заяві співвласник ОСОБА_3 не вважає за необхідне отримувати дублікат втраченого документу шляхом підпису заяви та надання копії паспорту та ідентифікаційного номеру.

Суд при вирішення спору по суті не може оминути вказані обставини, оскільки як до затвердження Інформаційної картки та і після її затвердження необхідною умовою для отримання дублікату свідоцтва про право власності є, зокрема, заява зі згодою всіх співвласників житла, що брали участь у приватизації (заява заповнюється в присутності адміністратора).

Задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі Управління житлово-комунального господарства видати дублікат свідоцтва про право власності на житло, а саме: квартиру АДРЕСА_1 матиме своїм наслідком порушення закону.

Приймаючи до уваги те, що фактично відповідачем протиправно відмовлено позивачам у видачі дублікату свідоцтва про право власності на підставі висновків, які викладені у спірному рішенні, однак з огляду на встановленні обставини справи суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії задовольнити частково, а саме: зобов`язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі Управління житлово-комунального господарства повторно розгляду заяву позивачів від 14.04.2018 року та прийняти рішення в порядок та спосіб визначений законом.

Додатково суд вважає за необхідне звернути увагу позивачів на те, що у пункті 37 Постанови від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 ЦК, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна.

З урахуванням положень частини 1 статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

У цьому ж пункті Постанови Пленум ВССУ наголошує, що виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, зокрема, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами.

Крім того, Верховний Суд України у своєму Узагальненні «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» звертає увагу, що передумовою для застосування статті 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником.

Суд акцентує увагу позивачів, що у випадку неможливості отримати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа, останні не позбавленні можливості звернутися до суду в порядку цивільного судочинства із позовними вимогами про визнання права власності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази понесення сторонами судових витрат та зважаючи на те, що позивачів звільнено від сплати судового збору суд вважає відсутніми підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат у відповідності до частини 5 статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Управління житлово-комунального господарства (02094, м. Київ, проспект Праці, б. 1/1, код ЄДРПОУ 37203257), за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №19-5/Д від 26.02.2019 року Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Управління житлово-комунального господарства про відмову у видачі дубліката свідоцтва про право власності на житло.

3. Зобов`язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі Управління житлово-комунального господарства повторно розгляду заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_5 від 14.04.2018 року та прийняти рішення в порядок та спосіб визначений законом.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда