Рішення № 100719797, 29.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року м. Київ №640/10928/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною, скасу-вання арешту майна,

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Чучковська А.В. звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо безпідставного збереження арешту майна боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №5130352 та оголошення заборони на відчуження цього майна;

- скасувати арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на відчуження цього майна на підставі постанови державного виконавця Солом`янського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бердар М.М. від 10.03.2014 в межах виконавчого провадження №5130352.

Підстави позову: - виконавче провадження №42438881, в межах якого накладено арешт на майно позивача, завершено, а строк пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився, тому відпала необхідність у збереженні арешту на майно та заборони його відчуження, що відповідно до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" зумовлює їх скасування; - державний виконавець, виносячи постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, порушив вимоги ч. 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" та не зняв арешт на майно; - позивач звертався до відповідача щодо скасування арешту та заборони відчуження майна, але останнім цього не вчинено, а повідомлено про знищення виконавчого провадження; - позивач стверджує, що після відбуття покарання він зазнає свавільного втручання у його майнові права та інтереси (мирне володіння майном), оскільки відсутня легітимна мета продовження арешту майна; - згідно із ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна може бути знятий за рішенням суду й позивач не може в інший спосіб захистити і поновити свої права та інтереси.

Відповідач відзив не подав, причин неподання суду не повідомив.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Чучковська А.В. підтримала позов з наведених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача Цапенко С.М. заперечила проти позову. У своїх усних поясненнях зазначила, що у державного виконавця не було підстав для зняття арешту з майна.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини і відповідні правовідносини.

У провадженні відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві перебувало виконавче провадження №42438881 про примусове виконання виконавчого листа №1760/23/13, виданого Солом`янським районним судом м. Києва 27.09.2013 про конфіскацію всього майна позивача на користь держави.

Виконавче провадження відкрито постановою державного виконавця від 10.03.2014, згідно з якою позивач є боржником, а Держава - стягувачем.

Постановою державного виконавця від 10.03.2014 накладено арешт на все майно, що належить боржнику, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Постановою державного виконавця від 31.07.2014 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (відсутність майна боржника).

Згідно з Інформацією про виконавче провадження від 16.04.2021 виконавче провадження №42438881 завершено.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.10.2020 №226483789 щодо позивача наявний актуальний запис про обтяження всього нерухомого майна №5130352, зареєстрований 27.03.2014 на підставі постанови від 10.03.2014 №42438881 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.03.2021 про скасування арешту та заборони відчуження майна, у відповідь на яку відповідач у листі від 14.04.2021 №57649 повідомив, що виконавче провадження 42438881 знищено і станом на 14.04.2021 виконавчий документ повторно на адресу відповідача не надходив і на виконанні не перебуває.

Спірні правовідносини виникли у сфері примусового виконання рішень органами державної виконавчої служби і стосуються збереження арешту майна і заборони його відчуження після повернення виконавчого документа стягувачу.

Оцінюючи правомірність не зняття державним виконавцем арешту майна і заборони його відчуження при поверненні виконавчого документу, суд зважає на таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606, у редакції, чинній на час повернення виконавчого документа) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону №606 виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред`явив виконавчий документ до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону №606 у разі <...> повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 50 Закону №606 у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Як було встановлено судом, стягувачем у виконавчому провадженні №42438881 є Держава, а виконавчий лист відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 і ч. 2 ст. 48 Закону №606 повернуто державним виконавцем до Солом`янського районного суду м. Києва, який його видав.

За цих обставин у державного виконавця були передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону №606 підстави для скасування вжитих заходів примусового виконання рішення, зокрема для зняття арешту, накладеного на майно боржника, і скасування заборони на його відчуження, про що державний виконавець повинен був зазначити у постанові про повернення виконавчого документа.

Згідно з копією постанови державного виконавця від 31.07.2014 про повернення виконавчого документа стягувачу цих дій державний виконавець не вчинив, чим порушив вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону №606.

Отже, доводи представника позивача про те, що державний виконавець, повертаючи виконавчий документ до суду, всупереч вимогам ст. 50 Закону №606 не зняв (не скасував) арешт і заборону на його відчуження, є вірними і відповідачем спростовані не були.

У позовній заяві не зазначено обставин порушення спірним арештом конкретних майнових прав позивача та/або обмежень у реалізації позивачем цих прав щодо конкретного об`єкту нерухомого майна, а згідно з копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.10.2020 №226483789 відсутні записи про наявність зареєстрованих за позивачем речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, допущене державним виконавцем порушення вимог Закону №606 призвело до того, що застосований до позивача арешт майна і заборона на його відчуження продовжують діяти на час розгляду справи судом і стосовно позивача діє обтяження на все нерухоме майно.

Суд вважає, що дія вжитих державним виконавцем стосовно позивача заходів примусо-вого виконання рішення, легітимна мета яких відпала у зв`язку з відсутністю у боржника майна і завершення виконавчого провадження, безумовно не відповідає інтересам позивача, пов`язаним з набуттям ним майна, і його законним очікуванням на припинення цих заходів.

Розглядаючи вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо безпідставного збереження арешту майна боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №5130352 та оголошення заборони на відчуження цього майна, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, зважаючи на таке.

На час розгляду відповідачем звернення позивача про зняття арешту виконавче провадження №42438881 було завершено і знищено за термінами зберігання. Передбачені ст. 41 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404), чинного на час розгляду відповідачем звернення позивача, підстави для відновлення даного виконавчого провадження відсутні, що визнається обома сторонами.

Статтею 59 Закону №1404 визначено підстави зняття арешту, під які заява позивача не підпадала, а ч. 5 ст. 59 цього Закону передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, у відповідача не було підстав для задоволення заяви позивача, тому надавши відповідь позивачу за наслідками розгляду його заяви, відповідач не допустив протиправну бездіяльність.

Розглядаючи вимогу про скасування арешту майна позивача, суд зважає на таке.

Заява позивача не стосується зняття арешту з конкретно-визначеного майна чи виключення майна з-під арешту, а обставини справи не відноситься до тих, які є підставами для зняття арешту відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 59 Закону №1404.

За обставин цієї справи (не зняття державним виконавцем арешту і заборони на відчу-ження майна боржника, завершення виконавчого провадження і повернення виконавчого доку-мента до суду внаслідок відсутності у боржника майна, знищення виконавчого провадження за термінами зберігання і відсутність підстав для відновлення виконавчого провадження), а також враховуючи відсутність спору про право щодо конкретно-визначеного майна, суд вважає, що випадок, який розглядається у даній справі, підпадає під дію ч. 5 ст. 59 Закону №1404.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повнова-жень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Констатувавши допущення порушення державним виконавцем вимог законодавства та інтересів позивача внаслідок не зняття арешту і заборони на відчуження його майна та з метою повного і ефективного захисту майнових інтересів позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.

Суд зауважує, що прохальній частині позовної заяви помилково зазначено номер виконавчого провадження №5130352, який не відповідає правильному №42438881. Дана помилка не впливає на наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо юрисдикції справи, то суд зважає на те, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20.11.2020 №760/24911/20, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.03.2021, відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження за його позовом до цього ж відповідача з аналогічним предметом спору та роз`яснено про підсудність заявлених вище вимог позивача адміністративному суду.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 134, 139, 241-246, 250, 287 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.

2. Зняти арешт на майно ОСОБА_1 і заборону на його відчуження, накладений на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві від 10.03.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №42438881.

3. Відмовити в задоволенні позову в іншій частині.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);

03186, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 76-А; код ЄДРПОУ 35008087.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 287, 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня прийняття рішення.

Дата рішення є днем складення його повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко