Рішення № 100719352, 01.11.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2458/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2308 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (позивач) просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А2308 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю за період проходження служби на посаді механіка-радіотелефоніста в/ч А2308 з 2014 року по 2018 рік;

- зобов`язати військову частину А2308 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю за період проходження служби на посаді механіка-радіотелефоніста в/ч А2308 з 2014 року по 2018 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що після звільнення з військової служби відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено їй грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю. З вказаних підстав позивач просив суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити вказану грошову компенсацію.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що з моменту оголошення мобілізації і до теперішнього часу діє особливий період, на період якого припинено надання додаткової відпустки у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю, а тому компенсація за невикористані дні додаткової відпустки не виплачується. Крім того, відповідач вказав, що зазначена додаткова відпустка у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю не виплачується у виді компенсації при звільненні з військової служби. З вказаних підстав, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рух справи у суді.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 06.09.2021 року суддею Брезіна Т.М. прийнято справу до свого провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до наказу командира військової частини А2308 (по стройовій частині) від 27 травня 2019 року № 118 старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 була звільнена наказом командира військової частини А2308 (по особовому складу) від 10 травня 2019 року № 5-РС у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу.

З 27 травня 2019 року ОСОБА_1 була виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. (а. с. 10).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином позивачки та йому була встановлена інвалідність з дитинства. ІНФОРМАЦІЯ_2 йому виповнилось 18 років. (а. с. 15, 16)

За період проходження військової служби у військовій частині А2308 з 2014 року по 2018 рік грошова компенсація за дні невикористаної відпустки у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю не виплачувалась.

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю за період з 2014 року по 2018 рік. (а. с. 17).

Згідно із відповіддю № 434д від 26 травня 2021 року, наданою відповідачем на адвокатський запит № 49 від 19 травня 2021 року щодо надання позивачці ОСОБА_1 в період з 2014 по 2018 роки щорічних додаткових відпусток у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю, військовослужбовцям Збройних Сил України у зв`язку з дією особливого періоду, додаткові відпустки на дитину з інвалідністю не надаються з березня 2014 року і по даний час.

Під час звільнення позивачки зі служби у військовій частині А2308 вона не отримала грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю за період з 2014 по 2018 роки. (а. с. 18).

23 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із запитом про надання інформації в якому просила надати довідку, що підтверджує виплату грошової компенсації за всі невикористані дні відпусток, в тому числі за додаткову відпустку у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю, за період проходження служби на посаді механіка- радіотелефоніста в/ч А2308 з 2014 по 2018 роки. (а. с. 12).

7 квітня 2021 року військовою частиною А2308 ОСОБА_1 була надана відповідь на її запит відповідно до якої їй було повідомлено про те, що правових підстав для виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток, в тому числі по догляду за дитиною з інвалідністю, немає. (а. с. 13).

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про відпустки" від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно ст. 19 Закону № 504/96-ВР одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Відповідно до п.8 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Згідно з абз.3 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

З вказаного слідує, що оскільки абз.3 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ не виокремлює види додаткових відпусток, за які здійснюється компенсація, тому вказані положення застосовуються до всіх видів додаткових відпусток військовослужбовців, які передбачені чинним законодавством.

Таким чином, суд звертає увагу, що чинним законодавством України передбачено право військовослужбовців на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, в тому числі додаткової відпустки у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю.

Відповідно до п. 17 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з п. 18 ст.10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до п.19 ст. 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII) особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-XII (далі - № 1932-XII) визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в ст. 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Таким чином, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. В той же час, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, суд звертає увагу, що припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується, пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 19 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки".

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

З аналізу вказаних норм права, суд дійшов висновку, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 Закону № 504/96-ВР та ст.10-1 Закону № 2011-ХІІ.

Також таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові 21 серпня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, було постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач з 22.10.2016 по 27.06.2019 роки під час військової служби не скористався своїм правом на додаткову відпустку у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю, у зв`язку з введенням в даний час особливого періоду.

Відповідно до повідомлених відповідачем обставин при звільненні позивача з військової служби грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю в період служби з 2014 року по 2018 рік не була виплачена.

З урахуванням наведеного вище судом встановлено, що при звільненні з військової служби у запас позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним додаткову відпустку у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю, передбачену ст. 19 Закону № 504/96-ВР та ст.10-1 Закону № 2011-ХІІ, а тому бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю за період з 2014 року по 2018 рік є протиправною.

Висновки за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірність бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю за період служби з 2014 року по 2018 рік. Отже, судом встановлено порушення права позивача на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю.

Таким чином, з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину А2308 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю за період служби з 2014 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

З вказаних підстав, суд задовольняє позов повністю.

Судові витрати.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 та ч. 4 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги від 29.04.2021 року; додаток № 1 договору про надання правової допомоги від 29.04.2021 року; квитанцію до прибуткового касового ордера від 29.04.2021 року на суму 4000 грн, ордер серія СЕ № 1024326 від 01.06.2021 року.

Матеріалами справи підтверджено понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4000 грн, які співмірні із складністю справи; узгодженою судовою практикою з приводу спірних правовідносинах; виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); необхідним часом, які витрачає адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із вказаним, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір.

Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2308 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю за період проходження служби на посаді механіка-радіотелефоніста в/ч А2308 з 2014 року по 2018 рік.

3. Зобов`язати військову частину А2308 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю за період проходження служби на посаді механіка-радіотелефоніста в/ч А2308 з 2014 року по 2018 рік.

4. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 908 грн згідно квитанції № ПН105167С1 від 01.06.2021 року та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 гривень.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Військова частина А2308 (58009, м. Чернівці, вул. Авангардна, 14, код ЄДРПОУ 08058105).

Суддя Т.М. Брезіна