Рішення № 100718569, 20.10.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/7548/21

Справа №761/9068/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва,

у складі: головуючого судді - Оксюти Т.Г.,

при секретарі - Горупа В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача та третьої особи Кустової Т.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Приватне акціонерне товариство «ПЛАТИНУМ БАНК» про визнання дій неправомірними, визнання недійсними електронних торгів та відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача та просила визнати неправомірними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині допуску фізичної особи - ОСОБА_1 до участі у електронних торгах з реалізації лоту №F65G4913, проведених 21.02.2018 року, власник активів (майна): ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», найменування активів: право вимоги за кредитним договором №1.06080560 від 10.08.2008 року із забезпеченням: трикімнатна квартира загальною площею 68,60 кв.м. та жилою площею 39,60 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсними електронні торги, оформлені протоколом №UA-EA-2018-02-08-000069-а, сформований 21.02.2018 року, а також протокол №UA-EA-2018-02-08-000069-а, сформований 21.02.2018 року.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 635777,00 грн. завданої майнової шкоди та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 10.08.2006 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1.06080560 на суму 55000 доларів США зі сплатою 11% річних на термін 180 місяців.

В забезпечення кредитного зобов`язання 10.08.2006 року з ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» придбану ним за кредитні кошти квартиру АДРЕСА_2 .

23.02.2017 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2017 року №743 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» та делегування повноважень ліквідатору банку» та розпочато процедуру ліквідації банку.

21.02.2018 року у межах процедури ліквідації ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» було проведено електронні торги з продажу активу банку, що ліквідується - прав вимоги за кредитним договором №1.06080560 від 10.08.20016 року та договором іпотеки.

14.03.2018 року ОСОБА_1 сплатила 635777 грн. за придбаний актив згідно протоколу №F65G4913.

15.03.2018 року за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2018-02-08-000069-а від 21.02.2018 року, між ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір №118К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за іпотечним договором №1.06080560, посвідчений 10.08.2006 року приватним нотаріусом КМНО Малиновською О.Ю. за реєстровим №2716.

В подальшому боржник за кредитним договором ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги та визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20.05.2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 20.10.2019 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20.05.2019 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.03.2018 року за №118і та визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 . Також, визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Київської філії КП «Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Лебідь Т.П. про державну реєстрацію прав та обтяжень прийняте 23.05.2018 року права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .

Постановою Верховного суду від 09.12.2020 року касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» залишено без задоволення.

Вирішуючи справу по суті, Верховний суд дійшов висновку, що зміна кредитодавця відбулась на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги.

Отже, ОСОБА_1 була безпідставно допущена до електронних торгів з продажу активів (майна) банку, що ліквідується, у зв`язку з чим позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.03.2021 року справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.05.2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче провадження.

18.06.2021 року від представника відповідача надійшов відзив в якому вона проти задоволення позову заперечувала посилаючись на те, що відповідно до Регламенту роботи електронної торгової системи щодо організації та проведення відкритих торгів (аукціону з продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку та банків, що ліквідуються, учасниками торгів можуть бути фізичні особи, єдине виключення становлять окрім позичальника та поручителя за кредитним договором/договором забезпечення.

Також, в контексті позицій Верховного суду у справі №6-116цс12, №3-242гс 16 від 06.04.2016 року, №668/5633/14-ц від 29.11.2017 року, Положення №388, Рішення №3117 та регламент ЕТС слід розглядати як встановлені законодавством правила проведення торгів з реалізації майна банку під час ліквідаційної процедури, яка здійснюється банком.

В свою чергу, позивачем не зазначено жодного порушення встановлених законодавством правил проведення торгів з реалізації майна банку під час ліквідаційної процедури, які могли вплинути на результати торгів.

Крім того зазначила, що під час розгляду справи про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги та визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності судами не було встановлено жодних порушень під час проведення електронних торгів та не було прийнято і не досліджено той факт, що ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» є неплатоспроможним, а отже у спірних правовідносинах Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення №388, є спеціальними.

У зв`язку з вказаними обставинами Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з касаційною скаргою до Верховного суду на постанову Київського апеляційного суду від 30.10.2019 року та ухвалою Верховного суду від 16.09.2021 року відкрито касаційне провадження.

На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позову.

09.07.2021 року від представника третьої особи надійшли пояснення в яких викладені обставини аналогічні до відзиву.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні 19.10.2021 року від представника відповідача та третьої особи надійшла заява про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.102.2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача та третьої особи про зупинення провадження у справі відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених у відзиві та поясненнях.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 10.08.2006 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1.06080560 на суму 55000 доларів США зі сплатою 11% річних на термін 180 місяців.

В забезпечення кредитного зобов`язання 10.08.2006 року з ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» придбану ним за кредитні кошти квартиру АДРЕСА_2 .

23.02.2017 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2017 року №743 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» та делегування повноважень ліквідатору банку» та розпочато процедуру ліквідації банку.

Відповідно до пункту 2) ч. 1 ст. Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня з піку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає дів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління і продає майно банку.

Згідно із пунктом 9) ч. 1. 2 ст. 48 Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду: здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом ^регулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом.

Фонд може здійснювати інші повноваження, що є необхідні для завершення процедури ліквідації.

Відповідно до приписів ст. 51 Закону виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об`єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об`єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації.

Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про: затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу; об`єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об`єктів; строки та заходи передпродажної підготовки майна; затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу; обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні самі об`єкти або пули активів; проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок м кількох банків.

Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті Банку, майно якого продається.

Активи банку визначаються як ресурси, контрольовані банком у результаті минулих подій використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічної вигоди майбутньому. Активи банку відображаються в активі балансу банку та включають: кошти банку, кошти на кореспондентських рахунках, кошти в резервних фондах банку, надані кредити юридичним і фізичним особам, надані міжбанківські кредити, державні облігації, цінні п вкладення у факторингові та лізингові операції, дебітори, кошти, вкладені у спільну господ діяльність та ін.

Кошти одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у черговості визначеній статтею 52 Закону про СГВФО.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що законодавець наділив Фонд гарантування та уповноважену особу Фонду гарантування обов`язком вчиняти дії щодо реалізації активів зобов`язань банку за найвищою вартістю.

Пунктом 5.1. Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування фізичних осіб від 05.07.2012 №2 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1581/21893 визначено, що порядок організації передпродажної підготовки, реалізації майна банку в тому числі консолідованого продажу майна банку (кількох банків), затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включається до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох ба одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Пункт 5.2. Положення про виведення неплатоспроможного банку передбачає, щ заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, що включено до його ліквідаційної маси крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодженню, а також у передбачених Законом.

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №388 від 24.03.2016 «Про затвердження Положення щодо організації продажу активів (майна) б ліквідуються» метою цього Положення є в порядку організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси (ліквідується, крім майна, визначеного у частині тринадцятій статті 51 Закону, у тому числі і принципів та критеріїв черговості продажу активів (майна) банків, що ліквідуються застосовуються при формуванні як планів продажу активів (майна) на рівні банків, що лік так і пропозицій з продажу окремих активів/пулів активів (майна).

Пунктом 1 Розділу III Положення щодо організації продажу визначено що, порядок до продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, включає проведення інвентаризації (майна), здійснення оцінки активів (майна), формування ліквідаційної маси, розробку плаї активів (майна).

Згідно з пунктом 2 Розділу III Положення щодо організації продажу, результати інвентаризації, формування ліквідаційної маси та плану продажу активів (майна) затверджуються Фондом.

Відповідно до п. 6. ст. 51 Закону про СГВФО, майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Пунктом 1 Розділу VI Положення щодо організації продажу визначено, що на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується: основні засоби; майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу; майно банку, щодо обороту якого встановлене обмеження; дебіторська заборгованість; права вимоги.

Пункт 5.11. Положення про виведення неплатоспроможного банку встановлює, що реалізація чайна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами убезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу.

Пунктом 2 Розділу VI Положення щодо організації продажу визначено, що продаж активів чайна) банку, що ліквідується, на відкритих торгах (аукціоні) може проводитися в електронній формі, у тому числі через ЕТС.

Отже виходячи з вищезазначеного встановлюється, що на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Так рішенням Комітету ФГВФО з питань консолідації та продажу активів від 22.11.2017 року № 500 «Про затвердження умов продажу активів ПАТ «ПтБ» було затверджено умови продажу активів неплатоспроможного банку, в тому числі умови продажу лоту № Т65С4913 з продажу прав вимоги кредитним договором № 1.06080560 від 10.08.2006 укладеним між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» (правонаступником якого стало ПАТ «ПтБ») та ОСОБА_2 , та іпотечним договором № 1.06080560 від 10.08.2006 укладеним між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_2 .

Вказаний актив було реалізовано на електронних торгах № UA-EA-2018-02-08-000069-а переможцем, яких було визнано ОСОБА_1 та 15.03.2018 року між Публічним акціонерним товариством «ПЛАТИНУМ БАНК» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договори № 118 к про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договір № 118і про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором.

В подальшому позичальник ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», Державного реєстратора прав Київської філії КП «Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» про визнання недійним кредитного договору на суму 55000 доларів США, що був укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ПЛАТИНУМ БАНК» за № 1.06080560 від 10.08.2006 року, визнання недійсним договору іпотеки № 1.06080560 від 10.08.2006 року, що був укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ПЛАТИНУМ БАНК», визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.03.2018 року за № 118і, укладений між Публічним акціонерним товариством «ПЛАТИНУМ БАНК» та ОСОБА_1 , визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру, визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру, визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Київської філії КП «Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Лебідь Т.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте 23.05.2018 року, права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 .

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20.05.2019 року у справі № 760/15599/18 ОСОБА_2 було відмовлено в задоволення позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 30.10.2019 року у справі № 760/15599/18 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20.05.2019 року в частині відмови у позові про визнання недійсним відступлення прав вимоги, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.03.2018 року за №118і та визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 . Також, визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Київської філії КП «Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Лебідь Т.П. про державну реєстрацію прав та обтяжень прийняте 23.05.2018 року права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .

Постановою Верховного суду від 09.12.2020 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20.05.2019 року у незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 30.10.2019 року залишено без змін.

Позивач звертаючись до суду просила визнати дії Фонду гарантування неправомірними і частині допуску фізичної особи ОСОБА_1 до участі у електронних торгах з реалізації лоту №F65G4913 з продажу прав вимоги за кредитним договором №1.06080560 від 10.08.2006 року (із забезпеченням трикімнатна квартира загальною площею 68,60 кв.м. та жилою площею 39,60 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати недійсними електронні торги, оформлені протоколом №UA-EA-2018-02-08-000069-ф сформований 21.02.2018 року.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що вирішуючи справу по суті, Верховний суд дійшов висновку, що як випливає із встановлених судами у цій справі обставин з укладенням оспорюваного договору про відступлення права вимоги відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги.

Однак, на думку суду дані обставини не є підставою для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).

У той же час процедура припинення банку як юридичної особи проводиться у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"№ 4452-VI, і ця процедура здійснюється з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Наслідками початку процедури ліквідації банку, які передбачені статтею 46 спеціального Закону, є, зокрема, завершення банківської діяльності банку закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; настання строку виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) тощо.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

При проведенні процедури ліквідації банку Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на час укладення договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, з дня початку процедури ліквідації банку укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 51 зазначеного Закону майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках). Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Пунктом 5.11 глави 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, яке є спеціальним нормативним актом, що визначає умови реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури (в редакції, яка діяла до 21 листопада 2016 року), було унормовано, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 листопада 2016 року № 2526 "Про внесення змін до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" у пункті 5.11 глави 5 розділу V цього Положення виключені слова "між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок)".

Положення нормативно-правових актів, якими врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку, який перебуває в стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання на конкурсних засадах будь-яким суб`єктам правовідносин, у тому числі без статусу банку або фінансової установи.

При цьому, враховуючи відкликання Національним банком України 23.02.2017 року банківської ліцензії ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», а також наслідки початку процедури ліквідації банку й цілі цієї процедури, обмеження прав фізичних осіб на участь у торгах з продажу прав вимоги ПАТ "ПЛАТИНУМ БАНК" законодавством не визначені.

В той же час Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом.

Положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та прийняті на його виконання нормативно-правові акти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які не містять заборони щодо придбання фізичними особами майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, є пріоритетними щодо інших нормативних актів України.

Встановлено, що у даній справі договір відступлення прав вимоги за кредитним договором був укладений у процедурі примусової ліквідації банку, порядок проведення якої регулюється спеціальними нормами, які не виключали можливість відступлення права вимоги на користь фізичних осіб.

Таким чином, відсутні підстави для визнання дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб неправомірними та визнання недійсними електронних торгів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 року у справі №335/6054/18.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб неправомірними та визнання недійсними електронних торгів, підстави для стягнення з відповідача матеріальної шкоди також відсутні.

Керуючись Законом України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 509, 510, 512, 514, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Приватне акціонерне товариство «ПЛАТИНУМ БАНК» про визнання дій неправомірними, визнання недійсними електронних торгів та відшкодування шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя