Рішення № 100718400, 01.11.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4624/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до Свято-Григорівського Бізюків чоловічого монастиря, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство культури та інформаційної політики України, про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Керівник Бериславської окружної прокуратури Херсонської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (далі – позивач, Херсонська ОДА) до Свято-Григорівського Бізюків чоловічого монастиря (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство культури та інформаційної політики України (далі – третя особа), в якому просить зобов`язати відповідача укласти з Херсонською ОДА в особі Управління містобудування та архітектури Херсонської обласної державної адміністрації та погодити з Міністерством культури та інформаційної політики України охоронні договори на 7 об`єктів культурної спадщини, які визнано пам`яткою сакральної архітектури національного значення-споруду монастиря (датування - 1781 рік) за охоронним номером 725-Н.; комплекс споруд: мури (1781 рік) - № 725-Н/1; башта північно-східна (1781 рік) - № 725-Н/2; башта південно-східна (1781 рік) - № 725-Н/З; башта (1781 рік) - № 725-Н/4; Покровська церква (19 століття) - № 725-Н/5; брама (1889 рік) - № 725-/6, які розташовані в с. Червоний Маяк Бериславського району Херсонської області на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Бериславською окружною прокуратурою під час реалізації повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» виявлено порушення інтересів держави у сфері дотримання законодавства про охорону культурної спадщини. Так, прокурором з`ясовано, що відповідачу належать на праві власності культові споруди Свято-Григорівського Бізюківа чоловічого монастиря - «мури з баштами Георгіївського монастиря», які згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963р. №970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР» занесені до Списку пам`ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави і їм присвоєно охоронний номер 725. З посиланням на приписи Закону України «Про охорону культурної спадщини» прокурор вказує, що на відповідача цим Законом покладено обов`язок укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування. Усупереч імперативним приписам Закону України «Про охорону культурної спадщини» відповідач з часу набуття у власність споруди монастиря і до часу подачі цього позову не уклав з Управлінням містобудування та архітектури Херсонської ОДА як органом охорони культурної спадщини охоронного договору, який за правовими позиціями Верховного Суду є адміністративним договором. Також прокурор зазначає, що Херсонська ОДА зверталась до відповідача з приводу укладення охоронного договору, однак не вживала належних і дієвих заводів задля захисту інтересів держави та усунення порушень відповідачем законодавства у сфері охорони культурної спадщини, у тому числі і після повідомлень прокурора про необхідність вжити відповідні заходи. Оскільки позивач неналежно виконує свої функції і повноваження у спірних правовідносинах, прокурор вважає, що у нього виникло право на представництво інтересів держави та на звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою від 02.09.2021р. відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

Визначаючись із тим, за правилами якого провадження розглядати цю справу, суд враховував положення частини 3 статті 257 КАС України, а також виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Враховано судом, що дана справа не належить до справ у спорах, визначених частиною 4 статті 257 КАС України, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, як і не належить до справ у спорах, визначених у частині 4 статті 12 КАС України, які розглядаються виключно за правилами загального провадження. Що стосується положень пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України, судом враховано, що зазначена норма («…окрім…») не знайшла своєї нормативної реалізації у вигляді процесуальних обмежень, визначених у положеннях частини 4 статті 257 чи частини 4 статті 12 КАС України, а відтак положення пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України не є перешкодою для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі 08.09.2021р., проте у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.

Позивачем 23.09.2021р. надані додаткові пояснення до позовної заяви, за змістом яких Херсонська ОДА просить поданий прокурором позов задовольнити в повному обсязі.

З 07.10.2021р. по 15.10.2021р. суддя знаходився на лікарняному.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що відповідач Свято-Григорівський Бізюків монастир зареєстрований як юридична особа 28.11.1991р., номер запису 14811200000000739 від 15.01.2010р., код ЄДРПОУ 26032670

Згідно свідоцтва про право власності серії САА 063445 від 12.06.2003р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Червономаяцької сільської ради від 29.05.2003р. №42, у власності Свято-Григорівського Бізюків чоловічого монастиря знаходяться споруди монастиря, який розташований за адресою: Херсонська область, Бериславський район, с. Червоний Маяк, вулиця Центральна, 3.

Відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963р. №970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР» належну відповідачу культову споруду монастиря – «мури з баштами Георгіївського монастиря» (датування - XVIII ст.), занесено до Списку пам`ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави за охоронним номером 725.

До складу комплексу споруд, які визнано пам`ятками, відносяться:

- мури (1781 рік) – охоронний номер № 725-Н/1;

- башта північно-східна (1781 рік) - охоронний номер № 725-Н/2;

- башта південно-східна (1781 рік) - охоронний номер № 725-Н/З;

- башта (1781 рік) - охоронний номер № 725-Н/4;

- Покровська церква (19 століття) - охоронний номер № 725-Н/5;

- брама (1889 рік) - охоронний номер № 725-Н/6.

Вказані об`єкти не занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, але є пам`яткою культурної спадщини – об`єктом культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України від 08.06.2000р. №1805-III «Про охорону культурної спадщини», до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації № 840 від 10.12.2013р. Управлінню містобудування та архітектури Херсонської обласної державної адміністрації делеговано повноваження та покладено виконання функцій органу охорони культурної спадщини в частині пам`яток архітектури та містобудування.

Розпорядженням голови Херсонської ОДА від 17.02.2020р. №162 затверджено Положення про управління містобудування та архітектури обласної державної адміністрації.

Відповідно до цього Положення, основним завданням Управління є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території області, а саме:

- забезпечує у межах своїх повноважень захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб (п.п.2 п.6);

- у межах повноважень щодо охорони пам`яток архітектури та містобудування укладає охоронні договори на пам`ятки місцевого значення та погоджує питання щодо відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їх власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління; науково-проектну документацію на виконання робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту за пристосування пам`яток місцевого значення; розміщення реклами на пам`ятках місцевого значення та в зонах їх охорони; проекти відведення земельних ділянок, питання щодо зміни власника земельної ділянки (землекористувача) у межах території, на якій розташовані пам`ятки, та в їх охоронних зонах (п.п.21 п.6);

- здійснює державний контроль за дотриманням підприємствами, установами та організаціями правил, норм, стандартів у межах визначених повноважень (п.п.23 п.6);

- виконує інші функції у сфері містобудування та архітектури, визначені законодавчими та нормативно - правовими актами (п.п. 46 п.6).

Органом охорони культурної спадщини – Управлінням містобудування та архітектури Херсонської ОДА на адресу відповідача надсилались, зокрема, листи від 19.04.2017р. №8-131-01-10/0/17/1, від 17.07.2019р. №7579/0-19/66/3/8 з вимогою укласти охоронні договори на культову споруду монастиря.

Станом на час розгляду цієї справи відповідач не звертався до органу охорони культурної спадщини щодо укладення охоронних договорів.

Крім того, Управління містобудування та архітектури Херсонської ОДА не вживало інших заходів, ніж надсилання зазначених листів, з метою виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та укладення охоронного договору.

Прокурором 20.05.2021р. та повторно 19.08.2021р. повідомлено позивача про порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, необхідність вжиття заходів щодо їх усунення та про те, що прокурором буде подано позов до суду.

Невжиття позивачем заходів щодо усунення порушень Закону України «Про охорону культурної спадщини» та відсутність його заперечень щодо представництва прокурором інтересів держави слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.

Щодо юрисдикції спору.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

За визначенням, наданим у пункті 16 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративний договір - це спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону.

Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 806/1536/18 сформульовано правовий висновок, згідно з яким охоронний договір за своєю правовою природою є адміністративним договором - актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і спрямований на реалізацію норм Закону України «Про охорону культурної спадщини», випливає з владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень, передбачених вказаним законом, а також містить владне зобов`язання для іншого суб`єкта договору.. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Таким чином, цей спір виник з приводу укладення адміністративного договору, а тому належить до юрисдикції адміністративного суду.

Щодо підстав для звернення прокурора до суду.

За змістом частин 3 – 5 статті 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У відповідності із частинами 3, 4, 6 статті 23 Закону України від 14.10.2014р. № 1697-VII «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор, зокрема, має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

У даному випадку в спірних правовідносинах у сфері охорони культурної спадщини наявний суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено захист інтересів держави у вказаній сфері правовідносин – Херсонська ОДА в особі свого структурного підрозділу Управління містобудування та архітектури як спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини, який неналежним чином виконує свої повноваження. Прокурор завчасно повідомив Херсонську ОДА про намір звернутись до суду і остання не заперечує щодо цього, а в поданих до суду поясненнях підтримує позов і просить його задовольнити.

Враховуючи наведене, суд вважає, що прокурор виконав вимоги статті 53 КАС України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а тому Херсонська ОДА у цій справі набула статусу позивача.

Щодо суті спору.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-ІІІ (далі - Закон № 1805-ІІІ).

За Преамбулою цього Закону об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону №1805-ІІІ об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Пунктом 3 Розділу X «Прикінцеві положення» Закону №1805-ІІІ установлено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

За змістом пункту 17 частини 1 статті 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

За змістом частин 1, 3 та 4 статті 23 Закону № 1805-ІІІ усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону. Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (ч. 1 ст. 24 Закону № 1805-ІІІ).

Статтею 25 Закону № 1805-ІІІ визначено, що надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог. Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок № 1768) передбачено, що, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (п. 1 Порядку №1768).

Водночас, у пункті 5 Порядку № 1768 зазначено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Таким чином, із аналізу положень Закону №1805-ІІІ та Порядку №1768 слідує, що юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи. Тобто, обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен бути його ініціатором.

Такий самий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2018 року у справі №826/4605/16, у постанові від 23 грудня 2019 року у справі №806/1536/18 та у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 826/25854/15.

Як установлено судом, з 2003р. відповідач є власником пам`ятки культурної спадщини - «мури з баштами Георгіївського монастиря», охоронний №725, до якого відносяться мури (1781 рік) – охоронний номер № 725-Н/1; башта північно-східна (1781 рік) - охоронний номер № 725-Н/2; башта південно-східна (1781 рік) - охоронний номер № 725-Н/3; башта (1781 рік) - охоронний номер № 725-Н/4; Покровська церква (19 століття) - охоронний номер № 725-Н/5 та брама (1889 рік) - охоронний номер № 725-Н/6.

Органом охорони культурної спадщини неодноразово повідомлялось відповідачу про обов`язок укласти охоронний договір.

Проте усупереч прямим приписам Закону України «Про охорону культурної спадщини» відповідач не виконав свого обов`язку з укладення охоронних договорів з органом охорони культурної спадщини на вказану вище пам`ятку архітектури, починаючи з моменту набуття права власності і до часу розгляду судом цієї справи.

Зважаючи на викладені обставини, а також на те, що допущене відповідачем правопорушення у вигляді не укладення охоронних договорів, є триваючим, на теперішній час відповідач зобов`язаний укласти охоронні договори на 7 пам`яток (об`єктів) культурної спадщини, які визнано пам`яткою архітектури національного значення - споруду монастиря (датування - 1781 рік) за охоронним номером 725-Н.; комплекс споруд: мури (1781 рік) - №725-Н/1; башта північно-східна (1781 рік) - №725-Н/2; башта південно-східна (1781 рік) - №725-Н/З; башта (1781 рік) - №725-Н/4; Покровська церква (19 століття) - №725-Н/5; брама (1889 рік) - №725-/6, які розташовані в с. Червоний Маяк Бериславського району Херсонської області з Херсонською обласною державною адміністрацією, як уповноваженим органом з охорони культурної спадщини, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Свято-Григорівського Бізюків чоловічого монастиря укласти охоронні договори.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011р. № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. З Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

У постанові від 15.07.2019р. у справі № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Право суспільства на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване статтею 54 Конституції України.

У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18.

Отже, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень відповідачем законодавства щодо охорони культурної спадщини шляхом укладення ним охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що пред`явлення прокурором позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону, а тому позов підлягає задоволенню, за виключенням вимоги погодити охоронний договір з Міністерством культури та інформаційної політики України, оскільки зі змісту Закону №1805-ІІІ та Порядку №1768 вбачається, що обов`язок щодо погодження охоронного договору покладено на орган охорони культурної спадщини, яким у цьому випадку є позивач.

Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У позовній заяві керівник Херсонської окружної прокуратури просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн.

Враховуючи, що позивачем понесені судові витрати лише зі сплати судового збору, відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до Свято-Григорівського Бізюків чоловічого монастиря, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство культури та інформаційної політики України, про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Зобов`язати Свято-Григорівський Бізюків чоловічий монастир (74370, Херсонська область, Бериславський район, с. Червоний Маяк, вул. Центральна, 3, код ЄДРПОУ 26032670) протягом одного місяця з дати набрання законної сили рішенням суду у цій справі укласти на умовах і в порядку, визначених Порядком укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1768 з Херсонською обласною державною адміністрацією (73000, м. Херсон, площа Свободи, 1, код ЄДРПОУ 00022645) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку національного значення з охоронним номером 725/Н «Мури з баштами Георгіївського монастиря» (датування - XVIII ст.) у складі комплексу споруд: мури (1781 рік) - № 725-Н/1; башта північно-східна (1781 рік) - № 725-Н/2; башта південно-східна (1781 рік) - № 725-Н/3; башта (1781 рік) - № 725-Н/4; Покровська церква (19 століття) - № 725-Н/5; брама (1889 рік) - № 725-Н/6, які розташовані в с. Червоний Маяк Бериславського району Херсонської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 109010000