Рішення № 100716737, 18.10.2021, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2009/21

Провадження № 2/309/500/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.

секретаря судового засідання: Дюрдь А.І.

з участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача Жарського І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до

Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, с у д -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона є клієнтом та користувачем банківської (платіжної/універсальної) карти Mastercart AT КБ «Приватбанк». Маючи певні заощадження в розмірі 6000 гривень, вирішила внести їх на карту VISA та/або Mastercart AT КБ «Приватбанк» з метою їх збереження та уникнення обставин, щоб могли привести до їх втрати. 25.12.2020 р. шляхом вчинення шахрайських дій невідомим, кошти з карти були втрачені. Конфіденційну інформацію щодо карти, яка б сприяла цьому позивачка нікому не надавала. Після того, як позивач помітила зникнення коштів з карти, вона повідомила про це банк та звернулася до правоохоронних органів із відповідною заявою про завдання їй матеріальної шкоди внаслідок шахрайських дій. Позивачка вказує на порушення її прав як споживача банківських послуг. Долучаючись до членства в МПС Mastercard/VSSA, AT КБ «Приватбанк» прийняв на себе всі ризики можливої недосконалості правил цієї платіжної системи та шахрайства, а тому є суб`єктом на території України, який повинен відшкодувати користувачу (споживачу) збитки у розмірі нанесеної їй шкоди, понесених витрат та моральної шкоди. Зазначає, що правовідносини, що складаються між банком та клієнтом, є цивільно-правовими. Договір банківського рахунку є публічною офертою, до якої клієнт приєднується шляхом підписання анкети-заяви. Такий договір є двостороннім, а тому при неналежному виконанні своїх обов`язків винна сторона повинна нести відповідальність. У цих правовідносинах при незбереженні коштів на рахунку банк повинен відшкодувати завдані збитки, адже клієнт довірив йому суму, яка є його власністю. Отже, порушене право власності особи, яке гарантується ст.41 Конституції України. Зазначає, що банки, які накладають великі штрафи на клієнтів за порушення умов договору, часто самі нехтують своїми обов`язками щодо належного збереження коштів клієнта. Відшкодувати збитки - обов`язок банку. Просить стягнути з AT КБ «Приватбанк» на її користь матеріальну шкоду в розмірі 6000 гривень та моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень.

09.07.2021 року відповідачем - представником АТ КБ «ПриватБанк» Жарським І.Р. подано відзив на позов, в якому він посилається на те, що 24.11.2020 року позивачем на підтвердження отримання послуг банку в тому числі обслуговуванню рахунків платіжних карток, підписано анкету-заяву клієнта і про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк». Позивач визнає факт користування платіжною карткою. Активація ним карток та існування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток. Зазначає, що 25.12.2020 року за картковим рахунком НОМЕР_1 позивачем ОСОБА_3 був здійснений переказ коштів. При здійсненні переказу були коректно введені номер картки позивача, термін її дії та CVV2 код. Після чого транзакція була підтверджена 3Dsecure, який надсилався на фінансовий телефон позивача НОМЕР_2 . Чинним законодавством не надано повноважень банку здійснювати повернення проведеного переказу, тому Банк не може повернути переказані кошти. Зазначає, що користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Відповідно до п.7 розділу X положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків. За змістом п.6 розділу VI Положення № 705 та п.14.6. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Станом на сьогоднішній день відповідач не оспорив в судовому порядку жодної операції здійсненої по картки/рахунку , як це передбачено п.10 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, отже правомірність операцій до моменту оскарження призюмується. Відповідальність за збитки, яких нібито зазнав позивач, має нести винна особа, яка заволоділа такими коштами, але ж ніяк не банк, який виконав розпорядження, сформоване від імені позивача на переказ коштів. Як вбачається з позовної заяви, з приводу подій, які мали місце, щодо переказу з рахунку позивача грошових коштів, за зверненням ОСОБА_1 від 28.02.2021 року Хустським РУП ГУНП в Закарпатській області 01.03.2021 року зареєстровано кримінальне провадження № 1202107805000031 за ч.1 ст. 190 КК України. Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо особи до винесення вироку. Позивач, в свою чергу, має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку, коли такі особи будуть виявлені, станом на сьогодні вирок суду за зазначеним провадженням відсутній. Що стосується моральної шкоди, то позивач не врахував, що між сторонами існують договірні правовідносини і учасники цих правовідносин не домовились про компенсацію моральної шкоди, а тому відсутні підстави для застосування приписів статей 23, 1167 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач не довів наявність порушеного свого права, відповідно позовні вимоги є безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позові та просили їх задоволити. Позивачка ОСОБА_1 пояснила, що поставила на карту № НОМЕР_1 кошти в розмірі 8500 грн. Через деякий час гроші зникли, втрата коштів сталася через незаконну банківську систему.

Відповідач - представник АТ КБ «ПриватБанк» Жарський І.Р., який діє на підставі довіреності №7691-К-О, в судовому засіданні, в режимі відео конференції, позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Крім цього, вказав, що транзакція стороною позивача незаконною не визнавалась.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні судом встановлено, що 24.11.2020 року позивачем ОСОБА_1 підписано анкету-заяву клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк». Підписанням цього документа на підставі ст..634 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цього документа, згодна з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг складають договір про надання банківських послуг (а.с. 28).

25.12.2020 року з період часу з 14:52 до 15:53 з банківської картки «ПриватБанк» № НОМЕР_1 оформленої на ОСОБА_1 було здійснено списання коштів у сумі 5925 грн., в результаті транзакцій, що підтверджується повідомленнями банку (а.с. 11-12).

Після незаконного списання грошей з рахунків, позивач звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Хустського районного управління поліції ГУ НП в Закарпатській області.

01.03.2021 року Хустським районним управлінням поліції ГУ НП в Закарпатській області внесені відомості по заяві ОСОБА_1 та розпочато досудове розслідування за попередньою правовою кваліфікацією передбаченою ч. 1 ст. 190 КК України. З Витягу з ЄРДР вбачається, що 28.02.2021 року до СД Хустського РУП надійшов рапорт від о/у СКП Хустського РУП Войнагій М., про те, що в ході огляду матеріалів ЄО №721 від 29.01.2021 року, по факту виявлення відсутності грошових коштів з банківської карти власницею якої є ОСОБА_4 , було встановлено, що в даній події наявні ознаки шахрайських дій (а.с.13).

Відомостей про хід цього досудового розслідування позивач суду не надала.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами (Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі інтернет.

Відповідно до п.2.1.4.48.1 Умов до обов`язків клієнта належить: не передавати Карти, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству; вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, розкрадання карти; нести відповідальність за операціями, здійсненими з використанням ПІНа, постійного пароля, одноразових паролів; операціями по зміні ПІНу.

Відповідно до п.2.1.4.49.8 Умов клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення клієнта в Банк та блокування карти і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою.

Положеннями п.2.1.4.7 Умов також встановлено, що клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі якщо його дії або бездіяльності призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

Згідно з пунктом 14.12. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення №705 користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Пунктами 2, 5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Відповідно до п.7 розділу X Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.

За змістом п.6 розділу VI Положення № 705 та п.14.6. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Відповідно до п. п. 8, 9 Положення «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 705 від 05.11.2014 року, банк у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У відповідності до вимог чинного законодавства, кожна транзакція в банкоматах або Приват24 забезпечена захистом від шахрайських дій, а саме: проходження Клієнтом авторизації, тобто введення реквізитів карти, які дають можливість ідентифікувати Клієнта та картковий рахунок, та додаткове підтвердження операції шляхом введення одноразового ОТП-паролю (коду авторизації), який надсилається Банком на мобільний телефон Клієнта, який зареєстрований ним в банківській системі (фінансовий телефон).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що кошти з картки позивача були зняті не самим банком, а перераховані з її рахунку за придбання товару в мережі інтернет.

Доводи позивача, що вона не розголошувала даних ПІН коду та СVV-код та не підтверджувала здійснення банківських операцій ґрунтуються лише на поясненнях останньої та доказами не підтверджені.

Крім того, суд враховує, що на даний час факт шахрайських чи інших протиправних дій при здійсненні переказу грошових коштів з карткового рахунку позивачки належними та допустимими доказами не підтверджений. Досудове розслідування у кримінальному провадженні за цим фактом триває, підозра у вчиненні відповідного кримінального правопорушення нікому не вручена, постанова про закриття кримінального провадження слідчим/прокурором не винесена, обвинувальний вирок суду відсутній.

Само по собі внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та проведення досудового розслідування не є доказом вчинення шахрайства з грошовими коштами позивачки.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №144/287/17-ц та від 10.04.2019 року справа №524/3979/16-ц.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК „ПРИВАТБАНК" про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки позивачем під час розгляду справи не доведено обставини, на які вона посилалась, як на підставу своїх вимог.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд приймає до уваги, що зазначені вимоги є похідними від встановлення судом неправомірності дій відповідача, задоволення позову про стягнення матеріальної шкоди, тому відмовляючи в задоволенні позову, відмовляє і в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст..ст.4,5, 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК „ПРИВАТБАНК" про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідкам апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.