Вирок № 100715847, 01.11.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/275/2021

Справа № 537/5598/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.11.2021 р.Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді : Маханькова О.В.

за участю секретаря судового засідання – Костюкевич Н.В.,

прокурора – Ольховського Б.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Крюківського районного суду в м. Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження №12021175530000778 від 23.10.2021року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м. Кременчук, Полтавської області, громадянином України, з середньою освітою, не одруженим, не працюючим, на утриманні непрацездатних, неповнолітніх та малолітніх осіб не маючим, інвалідом, депутатом, учасником бойових дій не являється, фактично проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимим:

-25.01.2021р. Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

у вчиненні злочину передбаченого ст.185 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин за наступних обставин:

Близько 23 год 00 хв 22.10.2021року ОСОБА_1 прийшов до ОСОБА_2 , яка проживає в квартирі АДРЕСА_2 , та на підлозі жилої кімнати зазначеної квартири ліг спати. 23.10.2021 близько 01 год 00 хв ОСОБА_1 прокинувся та помітив, що ОСОБА_2 спить на ліжку, а поряд із нею на стільцеві лежить мобільний телефон. В цей час у ОСОБА_1 виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та мети, повторно, усвідомлюючи, що його дії непомітні для потерпілої, таємно, шляхом вільного доступу викрав із зазначеного стільця мобільний телефон «Еrgo F186 Solace», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3984/21 від 26.10.2021 становить 404 грн 10 коп.

У подальшому ОСОБА_1 , таємно викравши майно ОСОБА_2 , з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим потерпілій завдав матеріальної шкоди на вказану суму.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, пояснивши про обставини вчиненого, та пояснив, що дійсно вчинив інкримінований йому злочини, тому що потрібні були гроші. Дійсно викрав телефон .

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений , правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз*яснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справив порядку, передбаченого ст.349 КПК України , суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглянути акт у спрощеному провадженні.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні встановленого судом злочину повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.

Обвинувачений ОСОБА_1 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності її позицій.

Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує:

- за ст.185ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, вчиненого обвинуваченим, всі обставини по справі в їх сукупності, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, вину визнав повністю і визнає ці обставини пом`якшуючими покарання.

Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України , судом не встановлено.

В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Відповідно до ст.65 КК України, реалізуючі принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд при призначенні покарання враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_1 злочину.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до правового висновку Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленого в ухвалі від 24.11.2015 року, підставами для судового розсуду (судової дискреції) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), при визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи ОСОБА_1 зазначене вище покарання за ч.2 ст.185 КК України, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, для запобігання вчиненню ним нових злочинів, таким, що відповідає його особі, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи вищевикладене, суд прийшов до наступних висновків. ОСОБА_1 , будучи раніше судимий, на шлях виправлення не став, а вчинив новий умисний злочин в період іспитового строку. Отже суд вважає, що виправлення та перевиховання його можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, класифікуються як не тяжкий злочин, вчинив новий злочин в період іспитового строку, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, шкода відшкодована, тому доцільно обвинуваченому призначити покарання у виді обмеження волі.

В силу ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25.01.2021 року. Підстав для застосування ст.ст.75,76 КК України, суд не вбачає. Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрати - особисте зобов*язання. поклавши на нього обов*язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання:

- за ст. 185 ч.2 КК України у виді обмеження волі строком на 1(один) рік.

Відповідно до частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25.01.2021 року та остаточно визначити покарання ОСОБА_1 у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 1 (один)місяць.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрати - особисте зобов*язання. поклавши на нього обов*язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Строк відбування покарання рахувати з часу набрання вироком законної сили.

Ухвалу Крюківського районного суду м.Кременчука від 26.10.2021 року про накладення арешту на майно – скасувати.

Речові докази по справі, відповідно до ст..100 КПК України, а саме мобільний телефон «Еrgo F186 Solace» - залишити власнику.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 діб з дня його проголошення.

Головуючий суддя: Маханьков О.В.