Рішення № 100715083, 28.10.2021, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 293/1521/21

Провадження № 2/293/701/2021

28 жовтня 2021 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Лось Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Ничипорук Н.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Ярош В.В., ордер серії АМ № 1012853 від 10.07.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Черняхів справу за позовом ОСОБА_1 до

Приватного акціонерного товариства "Петроімпекс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- відособленої філії ПАТ "Петроімпекс" "Виробниче підприємство "Осники"

про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки у проведенні розрахунку

Процесуальні дії по справі.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Петроімпекс", за змістом якого просить:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Петроімпекс" на користь ОСОБА_1 19109,67 грн заборгованості із заробітної плати, невиплаченої у день звільнення, у тому числі компенсації за 16 днів невикористаної відпустки;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Петроімпекс" на користь ОСОБА_1 106605,62 грн середнього заробітку за весь час затримки у проведенні розрахунку при звільненні, тобто з 31.10.2019 по день пред`явлення позову.

Ухвалою від 20.07.2021 суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

28.07.2021 за вх.4649 на адресу суду від позивача засобом поштового зв`язку надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої позивач просив долучити до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору (а.с.33,34).

Ухвалою від 02.08.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.Розгляд справи суд постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Розгляд справи по суті суд призначив на 15.09.2021.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, від 15.09.2021 суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 04.10.2021.

Ухвалою від 04.10.2021 суд продовжив строк розгляду справи по суті та відклав розгляд справи на 28.10.2021.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебував в трудових відносинах із відповідачем з 02.03.2015 по 30.10.2019.

Позивача вказує, що у день звільнення відповідач не здійснив повний розрахунок по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку. Загальний розмір заборгованості перед ОСОБА_1 становить 19109,67 грн.

Звертає увагу, що відповідач всупереч КЗпП України не надав та не надає письмове повідомлення про нараховані до виплати суми і наявності боргу перед позивачем.

Зазначає, що Управління Держпраці у Житомирській області за колективним зверненням звільнених працівників, в тому числі і позивача, був проведений захід держаного контролю у формі інспекційного відвідування та встановлено порушення відповідачем вимог ч.1 ст.116 КЗпП України щодо виплати при звільненні працівнику всіх сум, що йому належать у день звільнення.

За результатми даної перевірки встановлено, що відповідач має перед позивачем заборгованість із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку у 16 днів в розмірі 19109,67 грн.

Доводить, що викладених обставин, має місце порушення відповідачем вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України, що є безумовною підставою для стягнення з нього на користь позивача заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку з одночасним застосуванням механізму відповідальності за затримку у проведенні розрахунку при звільненні, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

В судовому засіданні 28.10.2021 позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується витягом з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (а.с. 45, 46).

Відповідач у порядку встановленому ст. 178 ЦПК України письмового відзиву не подав.

За приписами ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. 211, 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 28.10.2021 про проведення заочного розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, судом у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, було створено сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

У судовому засіданні від 28.10.2021 відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Наказом № 122-к від 02.03.2015 ОСОБА_1 (позивача) прийнято на роботу на посаду сторожа господарського відділу відособленої філії ПАТ "Петроімпекс" "Виробниче підприємство "Осники", що підтведжується відомостями, що містяться у трудовій книжці (а.с. 7-8).

Наказом № 109-к від 31.10.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади сторожа господарського відділу відособленої філії ПАТ "Петроімпекс" "Виробниче підприємство "Осники"за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, про міститься відповідний запис у трудовій книжці (а.с. 8 зворотна сторона).

Згідно відомостей, що містяться у індивідуальних відомостях про засстраховану особу ОСОБА_1 , сформованих у виді довідки засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 14.06.2021 у формі ОК-5 та ОК-7, розмір заробітної плати позивача за останні два місяці становили у вересні 2019 року - 4300,00 грн та у жовтні 2019 року - 6588,72грн. (а.с.9-11).

29.01.2020 інспектором праці Управління держпраці у Житомирській обасті за результатами перевірки ПАТ "Петроімпекс" в особі відособленої філії "Виробниче підприємство "Осники", ініційованої за колектитвним зверненням працівників, складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЖТ 2154/87/АВ, в ході перевірки якого встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, не проводилась в день звільнення. Зокрема, звільненому 31.10.2019 ОСОБА_1 не проведено виплату у загальному розмірі 19109,67 грн, у тому числі компенсація за 16 днів не використаної відпустки (а.с.14-15).

29.01.2020 відповідачу внесено припис про усунення виявлених порушень № ЖТ 2154/87/АВ/П при звільненні працівників та виплати сіх сум, що належить їм від підприємства, установи, організації в день звільнення та надано термін для усунення виявлених порушень до 29.07.2020 (а.с.17).

11.09.2020 інспектором праці Нарівончик А.В. складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЖТ 2154/87/АВ-ЖТ8605П87 про те, що під час здійснення інспекційного відвідування з питань виконання вимог припису №ЖТ2154/87/АВ від 29.01.2020 в частині проведення остаточного розрахунку із звільненими працівниками встановлено, що зазначені в приписі порушення не були усунуті, зокрема, звільненому 31.10.2019 ОСОБА_1 (наказ №109-к від 31.10.2019) - 19109,67 грн (в тому числі компенсація за 16 днів невикористаної відпустки) (а.с.16).

Відповідно до листа Управління держпраці у Житомирській області № 19-11/487/37-з від 16.06.2021 убачається, що станом на 15.06.2021 ПАТ "Петроімпекс" в особі відособленої філії "Виробниче підприємство "Осники" не повідомляло Управління про виконання внесеного припису (а.с.13).

Згідно даних,що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, наданих Пенсійним фондом України 14.08.2021 щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 убачається, що за вересень 2019 сума заробітної плати позивача становила 4300,00 грн, за жовтень 2019 - 6588,72 грн. (а.с. 9-11).

Оскільки відповідач не провів повного розрахунку з відповідачем у день звільнення, позивач на підставі ч.1 ст. 117 КЗпП , нарахував до стягнення з відповідача 106605,62грн середнього заробітку за час затримки у проведені розрахунку за період з 30.10.20219 по 09.07.2019.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

З огляду на предмет та підстави позову у даній справі, підставою, що підлягає доказуванню є факт невиплати позивачу відповідачем заробітної плати та середнього заробітку у день звільнення.

Відповідно до ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73), Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

За приписами ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Крім того, частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналіз змісту частини другої статті 233 КЗпП України свідчить про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Вказана правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 134/1781/16-ц, яку суд у порядку ст. 263 ЦПК України враховує при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Як роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.

Відповідно до п.2.2 Рішення Конституційного суду України № 4-рп\2012 від 22.02.2012 року, аналіз ст.ст.116,117 КЗпП України свідчить про те, що невиплата звільненому працівнику всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення в судовому порядку заборгованості по заробітній платі та в порядку ст 117 КЗпП України компенсацію за несвоєчасний розрахунок.

Так, позивачем доведено, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем до 31.10.2019, проте при звільненні не отримав всі належні йому виплати, що підтверджується результами здійсненої перевірки Упрвляння Держпраці у Житомирській області.

Відомостей про проведення повного розрахунку з позивачем відповідач не надав та вказаного факту належними та дпустимими доказзами не довів.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем не доведено відсутності заборгованості з виплати позивачу заробітної плати та усіх сум, що підлягають виплаті у день звільнення, суд дійшшов всинвоку , що вимога позивача про стягнення з відповідача 19109,67 грн заборгованості із заробітної плати (у тому числі компенсації за 16 днів невикористаної відпустки) є обгрунтованими та підялгають задоволенню.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача 106605,62 грн середнього заробітку за весь час затримки у проведенні розрахунку суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, позивач здійснив нарахування середнього заробітку за весь час затримки у проведенні розрахунку за період з 30.10.2019 по 09.07.2021.

При обрахуванні розміру стягуваних коштів суд керується наданим позивачем розрахунком середньоденної заробітної плати на підставі відомостей бази даних Пенсійного Фонду про розмір заробітної плати, кількості робочих днів за спірний період, розміром нарахованої, але не виплаченої зарплати, та враховує, що відповідачем не надано спростувань вказаних розрахунків позивача.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи.

розрахунку оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд виходить з положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 зазначеного Положення - середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. При цьому, відповідно до п. 5 розд. IV порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз. 1 п. 8 розділу IV порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, наданих Пенсійним фондом України 14.08.2021 щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 убачається, що за вересень 2019 сума заробітної плати позивача становила 4300,00 грн, за жовтень 2019 - 6588,72 грн.

Таким чином, позивач вірно візначив, що розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 253,22 грн (4300,00+6588,72):43 = 253,22 грн.

У своїй постанові від 30.01.2019 ВП ВС (справа № 910/4518/16) вказала, що за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Судом встановлено, що на момент звільнення, а саме: станом на 31.10.2019 як і на день звернення до суду -09.07.2021, відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем. Доказів виплати заробітної плати позивачу відповідач суду не надав.

Перевіривши розрахунок позовних вимог позивача (а.с. 4-5) в частині середнього заробітку за весь час затримки за період з 30.10.2019 по 09.07.2021 суд встановив, що розрахунок позивача є правомірним, арифметично вірним, отже вимога позивача в цій частині є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Такий розрахунок відповідає змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосування, зокрема, Постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі №635/2084/16-ц та Постанові Верховного Суду від 02.08.2019 у справі №755/17855/16-ц.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки у проведенні розрахунку

Розподіл судових витрат

У відповідності до норм ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 79-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Петроімпекс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відособленої філії ПрАТ "Петроімпекс "Виробниче підприємство "Осники" про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки у проведенні розрахунку - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Петроімпекс" (адреса: вул.Фізкультури, 1, м. Київ, 03150, код 13692910) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

- 19109,67 грн заборгованості із заробітної плати (у тому числі компенсації за 16 днів невикористаної відпустки).

- 106605,62 грн середнього заробітку за весь час затримки у проведенні розрахунку при звільненні, з 30.10.2019 по 09.07.2021.

- 1066,06 грн судового збору

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Петроімпекс" (адреса: вул.Фізкультури, 1, м. Київ, 03150, код 13692910) у дохід державного бюджету України 908,00грн судового бору .

5. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Петроімпекс" (адреса: вул.Фізкультури, 1, м. Київ, 03150, код 13692910).

Третя особа: відособлена філія ПрАТ "Петроімпекс" Виробниче підприємство "Осники" (адреса: с. Осники, Житомирський район, Житомирська область, 12342, код ЄДРПОУ ВП: 26393853).

Повний текст судвого рішення складений : 01.11.2021

Суддя Л.В. Лось