Ухвала суду № 100714286, 29.10.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/6097/21

29 жовтня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника Державної судової адміністрації України про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернопільського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2021 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тернопільського апеляційного суду , Державна судова адміністрація України, в якій просить:

зобов`язати Тернопільський апеляційний суд нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 411197,09 грн.;

стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 - судді Тернопільського апеляційного суду, суддівську винагороду за травень, червень, липень, серпень 2020 року на підставі частин 2, 3, 4, 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2020, з врахуванням регіонального коефіцієнту 1,1; 70% доплати до посадового окладу за вислугу років, у загальній сумі 411197,09 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Ухвалою суду від 28.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На адресу суду 26.10.2021 надійшло клопотання представника Державної судової адміністрації України про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в обгрунтування якого зазначено, що позивач є суддею Тернопільського апеляційного суду. Предметом розгляду цієї справи є визнання протиправними дії Тернопільського апеляційного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди. На думку Державної судової адміністрації України, враховуючи ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), справи щодо прийняття суддів на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби не відноситься до справи незначної складності, а тому повинні розглядатись у порядку загального позовного провадження. Крім того, сума недоотриманої суддівської винагороди складає 411197,09 грн., що має істотне значення для сторін та становить значний суспільний інтерес. На сьогодні ситуація з фінансовим забезпеченням судів першої та апеляційної інстанції свідчить про те, що держава не виконує зобов`язання щодо належного забезпечення діяльності судів, тому від результатів розгляду. У тому числі даної справи, залежить фінансування судів в цілому.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч.3 ст.257 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, згідно з ч.4 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Такі самі положення містить також ч.4 ст.12 КАС України, яку, окрім того, доповнено також п.5 і 6 згідно із Законами України від 13.03.2018 №2325-VIII і від 13.05.2020 № 590-IX відповідно: 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266 1 цього Кодексу).

Відповідно до ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;

З цими положеннями корелюються (частково) норми ч.1 ст.263 КАС України, яка визначає особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності.

Згідно з ч.5 ст.12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Аналізуючи наведені положення процесуального закону суд дійшов таких висновків:

у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (ч.6 ст.12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (ч.4 ст.12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (ч.4 ст.257 КАС України);

якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні ч.6 ст.12 КАС України, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався за виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у ч.4 ст.257 КАС України);

за відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження; водночас, з урахуванням вимог, встановлених у ч.3 ст.257 КАС України, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження;

Отже, дана справа не належить до справ незначної складності у значенні ч.6 ст.12 КАС України. Проте, віднесення її до цієї "категорії" не дає достатніх підстав вважати, що її розгляд мав відбуватися виключно за правилами загального позовного провадження.

Водночас, тільки те, що ця справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення ч.4 ст.12, ч.4 ст.257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, немає. Скоріш навпаки, адже за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до ч.2 ст.257 КАС України).

Таким чином, істотного значення цієї справи для сторін і значний суспільний інтерес (які у розумінні п.1, 6 ч.3 ст.257 КАС України є одними із чинників, які враховує суд при вирішенні питання про те, за якими правилами розглядати справу) судом не встановлено.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020.

З огляду на наведене та враховуючи, що представник Державної судової адміністрації України не навів достатніх обґрунтувань про істотне значення цієї справи для сторін і значний суспільний інтерес, а викладені у клопотанні мотиви є суб`єктивною думкою, суд залишає без задоволення клопотання про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Керуючись ст.12, 241, 248, 257, 260 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Державної судової адміністрації України про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернопільського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про зобов`язання вчинити дії, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 29 жовтня 2021 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.